31 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/6835/25
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 27.11.2024 №11/V/1/XXVI/1 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
зобов'язати Комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України повторно розглянути матеріали ОСОБА_1 , прийняти рішення щодо його визнання учасником бойових дій та надати посвідчення встановленого законодавством зразка.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період дії воєнного стану виконував бойові (спеціальні) завдання та приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, крім того до Комісії направлялись усі необхідні та наявні документи, які б слугували достатнім доказом для надання йому статусу учасника бойових дій та відповідають положенню, викладеному в абз. дев'ять пункту 2 Розділу ІІІ Положення, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.20216 № 405, зокрема, була надана довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а тому відповідачем протиправно відмовлено в наданні позивачу статусу учасника бойових дій, чим порушено його права та законні інтереси.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не має права на отримання статусу учасника війни, враховуючи, що позивач не є особою, яка брала участь у виконанні бойових завдань, оскільки відповідно до витягу з наказу Міністерства оборони України (командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині)) від 13.05.2022 № 60, працівники ГУНП в Чернігівській області зазначені в цьому наказі, вважаються такими, що прибули до складу сил та засобів оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь в оборонній операції для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської Федерації на території України, з метою виконання службових (бойових) завдань. Звертає увагу, що позивач не є поліцейським, відтак дія абзацу першого пункту 19 та абзацу першого пункту 25 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII на позивача не розповсюджується. Так, як з наданих позивачем до доказів у справі так і з матеріалів наданих ГУНП в Чернігівській області на розгляд Комісії вбачається, що ОСОБА_1 є працівником поліції, однак не є поліцейським, а відтак згідно норм чинного законодавства та НПА, які регулюють питання надання та позбавлення статусу УБД матеріали щодо позивача могли бути розглянуті та фактично були розглянуті Комісією виключно на предмет надання або відмови в наданні останньому статусу саме учасника війни.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з витягу з наказу ГУНП в Чернігівській області від 27.10.2017 № 283 о/с, ОСОБА_1 прийнятий на роботу відповідно до частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України на посаду оператора комп'ютерного набору І категорії відділу служби «102» управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Чернігівській області з 01.11.2017. Згідно довідки ГУНП в Чернігівській області від 14.10.2025 № 50667-2025 станом на 14.10.2025 позивач перебуває на вказаній посаді (а.с. 71, 72).
05.09.2024 за вх. № 1112 дск до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області надійшли матеріали, в тому числі стосовно ОСОБА_1 , щодо встановлення статусу учасника бойових дій, учасника війни поліцейським, державним службовцям та іншим працівникам Національної поліції України, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відтак, ГУНП в Чернігівській області на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України щодо ОСОБА_1 надані наступні документи:
- довідка від 29.08.2024 № 716/124/01/20-2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України;
- витяг з наказу Міністерства оборони України (командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині)) від 13.05.2022 № 60, до якого, серед інших, ОСОБА_1 , оператора комп'ютерного набору І категорії відділу служби «102» управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Чернігівській області, вважається таким, що 24.02.2022 прибув до складу сил та засобів оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь в оборонній операції для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської Федерації на території України, з метою виконання службових (бойових) завдань, ГУНП в Чернігівській області;
- витяг з наказу Міністерства оборони України (командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині)) від 12.06.2022 № 131 про внесення змін до наказів командувача оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 13.05.2022;
- витяг з наказу ГУНП в Чернігівській області від 03.03.2022 № 06 про залучення особового складу ГУНП в Чернігівській області до оборони міста Чернігова, яким затверджено розрахунок залучення особового складу до оборони міста Чернігова, та серед іншого пунктом 11.15. визначено «Група спецлінії «102» - оператор І категорії відділу служби «102» управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_1 ;
- витяг з наказу ГУНП в Чернігівській області від 04.04.2022 № 020 про встановлення блокпостів та визначення маршрутів патрулювання в м. Чернігів, яким визнано таким, що втратили чинність з 20.00 04.04.2022 пункти 11.1-11.24, 11.26 наказу ГУНП в Чернігівській області від 03.03.2022 № 06 «Про залучення особового складу ГУНП в Чернігівській області до оборони міста Чернігова»;
- згода на обробку персональних даних;
- копії паспорта позивача;
- витяг з реєстру територіальної громади;
- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Згідно протоколу засідання Комісії від 27.11.2024 № 11 на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (далі також - Комісія) було винесено матеріали, в тому числі й стосовно позивача, щодо надання йому статусу учасника війни, за результатами розгляду вказаних матеріалів Комісією ухвалено рішення про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу учасника війни. Після чого відповідно до вимог до положень пункту 4 розділу VІ Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 23.05.2016 № 405 (далі - Положення № 405) на підставі протоколу Комісією підготовлено відповідне рішення від 27.11.2024 № 11/V/1/XXVI/1 про відмову позивачу у наданні статусу учасника війни, яке у подальшому листом ДКЗ НПУ від 04.12.2024 № 166265-2024 надіслано до ГУНП в Чернігівській області для його подальшої реалізації.
Відповідно до копії рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 27.11.2024 № 11/V/1/ХХVІ/1 позивачу відмовлено у наданні статусу учасника війни, підстава: пункт 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (зі змінами), Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 23.05.2016 № 405, у зв'язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника війни особі, яка брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с. 18).
Не погодившись з вказаним рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Згідно зі статтею 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Стаття 5 Закону № 3551-ХІІ визначає, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Абзацом 1 пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно із абзацом 2 пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджений Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок № 413) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
За п.1 Порядку №413 він визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно п.2 Порядку №413 у цьому Порядку заявник - особа, зазначена у пунктах 19-21, 25 частини першої статті 6 Закону, її законний представник або уповноважена особа, яка звертається за наданням статусу учасника бойових дій, або відносно якої командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) подано документи для надання статусу учасника бойових дій.
Відповідно до п.п.4 п.4 Порядку №413 підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.
Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.
За пп.1 п.5 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації.
Згідно п.8 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.
Відповідно до п.11 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій заявник подає комісії (міжвідомчій комісії) заяву.
Заява може подаватися:
у паперовій формі за формою згідно з додатком 8:
безпосередньо комісії (міжвідомчій комісії), у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв'язку;
в електронній формі заявниками з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.
Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України, засобами Реєстру - громадянин України, іноземець або особа без громадянства (за наявності реєстраційного номеру облікової картки платника податків).
Пунктами 12-13, 17 Порядку №413 закріплені реквізити, які зазначаються у заяві (в залежності від форми її подання) для надання статусу учасника бойових дій.
За п.17 Порядку №413 заява у паперовій формі подається заявником до центру незалежно від адреси свого задекларованого/зареєстрованого місця проживання.
Адміністратор центру у день звернення заявника з метою подання заяви встановлює особу та повноваження її законного представника (у разі подання звернення законним представником) або уповноваженої особи представляти інтереси заявника (у разі звернення уповноваженої особи).
До заяви (за наявності) додаються:
документ, який надає повноваження законному представнику або уповноваженій особі представляти заявника, оформлений відповідно до вимог законодавства (у разі звернення законного представника або уповноваженої особи);
довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
документи, визначені пунктом 4 цього Порядку. У разі відсутності таких документів заявником зазначається інформація про військову частину (орган, підрозділ), якою особа залучалася до проведення заходів, а також наявна інформація про такі документи: бойове донесення, журнал бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтовий журнал, польотний лист, книга служби, наказ про залучення до таких заходів, відомості про виконання розвідувальних заходів або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) із зазначенням органу їх видачі, реєстраційних номерів (індексів) та дат видачі.
Згідно п.18 Порядку №413 заява разом з необхідними документами приймається адміністраторами центру виключно одночасно з формуванням електронної справи та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після її формування через електронний кабінет передається до міжвідомчої комісії.
До запровадження технічної можливості передати заяву з необхідними документами через електронний кабінет така заява не пізніше ніж за три робочі дні після її прийняття передається до міжвідомчої комісії у паперовій формі.
Відповідно до п.19 Порядку №413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається:
комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону;
міжвідомчою комісією - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 21 і 25 частини першої статті 6 Закону.
За п.20 Порядку №413 Комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів.
Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.
Згідно п.22 Порядку №413 у разі відсутності оригіналів або електронних копій оригіналів паперових документів, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 4 цього Порядку, вони витребовуються комісіями, утвореними міністерствами, центральними органами виконавчої влади чи іншими державними органами, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, в командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу) або іншого керівника підприємства, установи та організації не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дати надходження заяви (звернення).
Командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій зобов'язані надати комісії запитувані документи (відомості) або повідомити обґрунтовану причину їх відсутності не пізніше ніж через 15 календарних днів з дати надходження такого запиту.
Відповідно до п.23 Порядку №413 Комісія не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відповіді на запит приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.
Статус учасника бойових дій вважається наданим за заявою, поданою в електронній формі, після того, як комісія в одноденний строк з дня прийняття відповідного рішення створила реєстрову інформацію про наданий статус учасника бойових дій шляхом внесення такої інформації до Реєстру і запис про це обліковано в Реєстрі.
За п.24 Порядку №413 Комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:
1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;
2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;
3) подання недостовірної інформації;
4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Рішення комісії або міжвідомчої комісії може бути оскаржене відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2016 року №405 було затверджено Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (далі - Положення №405), за п.1 якого воно визначає основні функції, завдання, повноваження та склад комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (далі - Комісія), а також організацію її роботи.
За п.2 розділу І Положення №405 Комісія утворюється у центральному органі управління Національної поліції України.
За п.1 розділу ІІ Положення №405 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, розгляд питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2, 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вказаним Положенням передбачено надання статусу учасника бойових дій, зокрема, державним службовцям та іншим працівникам Національної поліції України.
За п.1 розділу ІІІ Положення №405 статус учасника бойових дій надається поліцейським у разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Отже, аналізуючи вищевказані приписи суд доходить висновку, що проходженню процедури отримання статусу учасника бойових дій передує подання відповідної заяви встановленої форми (Додаток 8 до Порядку №413) до комісії (міжвідомчій комісії) Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України. Заяву з підтверджуючими документами, зокрема як довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, розглядається Комісією, внаслідок чого приймається відповідне рішення про надання або відмову у наданні статусу учасника бойових дій.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся 13.08.2024 із заявою з додатками до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо надання йому статусу учасника бойових дій, оскільки він брав участь в обороні м. Чернігів у 2022 році (а.с. 73), яка і була направлена на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України супровідним листом від 30.08.2024 № 190дск/124/20/01-2024.
Однак з копії рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 27.11.2024 № 11/V/1/ХХVІ/1 вбачається, що позивачу відмовлено у наданні статусу учасника війни, підстава: пункт 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (зі змінами), Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 23.05.2016 № 405, у зв'язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника війни особі, яка брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с. 18).
Правова процедура ("fair procedure" справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, та встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб'єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У цій справі суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення державним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, на думку суду, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увага, що спірне рішення комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, а ні витяг з протоколу № 11 засідання комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 27.11.2024 не містять належного обґрунтування відмови в наданні статуту учасника бойових дій.
На переконання суду, комісією Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України грубо порушено права позивача не розглядом поданої ним заяви від 13.08.2024 щодо надання йому статусу учасника бойових дій, тобто відповідачем самостійно винесено на розгляд та прийнято рішення про право ОСОБА_1 на отримання статусу учасника війни, про яке він не заявляв, тобто прийнято рішення, яке не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення відповідача про відмову у наданні статусу учасника війни.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду про те, що невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень є достатньою за визначених обставин справи підставою для визнання такого рішення протиправним, викладено, зокрема у постановах від 20.05.2022 у справі №340/370/21, від 16.03.2023 у справі №160/18668/2, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22 та від 11.09.2023 у справі №420/14943/21.
Суд також враховує, що згідно зі статей 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом №1678-VII від 16.09.2014) зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.
Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Крім того, у постанові від 28.02.2020 у справі №П/811/1015/16 сформульовано правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні; неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень; принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Частиною третьою статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Як зазначається в Указі Президента України № 231/2021 "Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021- 2023 роки", незалежне та неупереджене правосуддя є запорукою сталого розвитку суспільства і держави, гарантією додержання прав і свобод людини та громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави, зростання добробуту та якості життя, створення привабливого інвестиційного клімату, своєчасного, ефективного і справедливого вирішення правових спорів на засадах верховенства права.
Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях КАС України.
Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах КАС України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень).
Важливим є те, що КАС України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову.
З цього слідує, що ефективно працююча система суб'єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов'язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження.
При цьому адміністративний суд, зберігаючи самостійність і незалежність, діє не відособлено, а разом із законодавчою та виконавчою гілкою влади, які приймають власні рішення (обов'язкові до виконання), а також володіють гарантованою Конституцією України власною незалежністю та компетентністю.
Крім того важливо, що завданням суду у спорах, що виникають із публічно-правових відносин, в яких індивідуальне право особи конкурує із суспільними (публічними) інтересами, є забезпечення необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами; ефективним може вважатися такий спосіб захисту порушеного права, при обранні якого обов'язково враховується суспільний (публічний) інтерес.
Отже, аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном "ефективне правосуддя", що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Суд враховує, що відповідач оскаржуваним рішенням відмовив позивачу в наданні статусу учасника війни, при цьому не розглянувши подані матеріали щодо надання статусу учасника бойових дій відповідно до поданої позивачем заяви.
Суд зазначає, що відповідачем ще не реалізовано свободу розсуду і наявні інші шляхи для дій суб'єкта владних повноважень.
Отже, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнаття протиправним та скасування спірного рішення та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та матеріали позивача щодо надання статусу учасника бойових дій.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів у повному об'ємі правомірність своїх дій.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 27.11.2024 № 11/V/1/ХХVІ/1 про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника війни.
Зобов'язати комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України повторно розглянути заяву від 13.08.2024 та матеріали ОСОБА_1 щодо надання статусу учасника бойових дій.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Національна поліція України (вул.Богомольця Академіка, 10, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108578).
Повний текст рішення суду складено 31 жовтня 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО