Справа № 500/4986/25
31 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Черкаського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Черкаський обласний центр зайнятості звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, у якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області щодо повернення Черкаському обласному центру зайнятості наказу Господарського суду Тернопільської області від 01.05.2024 по справі №921/810/23;
зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Тернопільської області від 01.05.2024 по справі №921/810/23.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення від 10.01.2024 у справі №921/810/23 Господарським судом Тернопільської області видано наказ від 01.05.2024 про стягнення з Головного управління ПФУ в Тернопільській області на користь Черкаського обласного центру зайнятості коштів в сумі 34 806,44 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.
Вказаний наказ передано позивачем для примусового виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ №845 від 03.08.2011. Проте, 07.07.2025 відповідач повідомив про повернення виконавчого документа без виконання на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 у зв'язку з тим, що боржник не має у Головному управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області відкритих рахунків, з яких може бути проведене безспірне списання коштів.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки згідно вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державним орган, здійснюється виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Посилаючись на позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 25.06.2018 у справі №910/12226/16, від 03.07.2018 у справі №910/13057/16, від 21.07.2021 у справі №910/6471/19, позивач зазначає про наявність у Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області безальтернативного обов'язку виконати рішення господарського суду про стягнення коштів з боржника, який є державним органом, та відсутність правових підстав для повернення виконавчого документа без виконання.
Ухвалою суду від 27.08.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
03.09.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, зі змісту якого слідує, що Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області доводи позивача не визнає, проти задоволення позову заперечує у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що у ГУ ПФУ в Тернопільській області відсутні відкриті рахунки, на яких можуть обліковуватись кошти, що не дає можливості для їх безспірного списання та, як наслідок, є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку №845. Також відповідач зазначає про відсутність можливості виконання судового рішення у порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки відповідно до частини другої статті 2 цього Закону його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Оскільки стягувач Черкаський обласний центр зайнятості є державним підприємством, а у боржника відсутні відкриті рахунки в органі Казначейства, тому відповідач вважає правомірними дії щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання.
11.09.2025 представником позивача надано до суду відповідь на відзив, за змістом якої доводи відповідача не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Позивач звертає увагу на інститут обов'язкового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що є складовою права на справедливий суд. Посилаючись на приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» позивач вважає протиправними дії відповідача щодо повернення виконавчого документа без виконання за відсутності законодавчо визначених для цього підстав.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
01.05.2024 року Господарським судом Тернопільської області на виконання рішення цього ж суду від 10.01.2024 по справі №921/810/23 видано наказ про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь Черкаського обласного центру зайнятості шкоди в сумі 34806,44 грн та 2684,00 грн судового збору. (а.с.7)
25.06.2025 Черкаський обласний центр зайнятості звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області з заявою №092/1691 про примусове виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 01.05.2024 по справі №921/810/23. (а.с.10)
Листом відповідача від 04.07.2025 №4-06-06/3540 наказ Господарського суду Тернопільської області від 01.05.2024 по справі №921/810/23 повернуто стягувачу без виконання на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845, оскільки у боржника немає відкритих рахунків, по яких можливо провести безспірне списання коштів, а Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на дані правовідносини. (а.с.13-14)
Вважаючи протиправними такі відповідача щодо повернення наказу без виконання, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Ключовим питанням, яке підлягає з'ясуванню судом у межах даної справи, є правомірність дій Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області щодо повернення виконавчого документу без виконання з наведених відповідачем підстав.
За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016 №1404-VIII. (далі - Закон №1404-VIII)
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною третьою статті 6 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (частина 4 статті 6 Закону №1404-VIII).
За приписами пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (далі - Положення № 215).
Пунктом 9 Положення № 215 передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з приписами пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон №4901-VI) та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі- Порядок №845).
У розумінні пункту другого зазначеного Порядку №845 терміни вживаються в такому значенні:
- безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (абзац другий);
- боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання (абзац третій);
- виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (абзац четвертий);
- стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави (абзац шостий).
За правилами пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Держказначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Підпунктом 2 пункту 4 Порядку №845 передбачено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів.
Наведені вище правові норми дають підстави суду дійти висновку, що виконавці, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (державні та приватні виконавці), не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, де боржниками є державні органи або розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи). Дані повноваження належать виключно органам Казначейства.
Згідно пункту 6 Порядку №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
оригінал виконавчого документа;
судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
Органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів. (підпункт 2 пункту 8 Порядку №845)
Підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві передбачені пунктом 9 Порядку №845.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Зі змісту листа відповідача від 04.07.2025 №4-06-06/3540 слідує, що останнім повернуто виконавчий документ стягувачу з тих підстав, що у Головного управління ПФУ в Тернопільській області відсутні відкриті рахунки у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Тернопільській області, а Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не дані правовідносини не поширюється.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача, зазначеним в якості підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.
Як зазначено вище, підпунктом 3 пункту 9 Порядку №845 визначено відсутність відкритого рахунку в органі Казначейства, як умову для повернення виконавчого документа стягувачу, проте виключення з цього правила становлять обставини, коли боржником є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 за № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Пенсійний фонд України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є територіальним органом Пенсійного фонду України, тобто державним органом.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, визначальним для даного Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2025 по справі № 917/974/23.
Враховуючи, що за рішенням суду про стягнення коштів, на виконання якого Господарським судом Тернопільської області видано спірний виконавчий документ, боржником є державний орган, тому у відповідача відсутні визначені підпунктом 3 пункту 9 Порядку № 845 підстави для повернення виконавчого документу стягувачеві.
Щодо посилання відповідача на неможливість виконання рішення суду з підстав нерозповсюдження на спірні правовідносини Закону №4901-VI, то суд також вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", а також особливості їх виконання встановлено Законом № 4901-VI.
Частиною першою статті 2 цього Закону унормовано, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Згідно частини другої статті 2 Закону №4901-VI дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Суд встановив на підставі інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що за організаційно правовою формою Черкаський обласний центр зайнятості є державною організацією.
Разом з тим, визначаючись зі статусом позивача у спірних правовідносинах слід повернутись до тлумачення поняття «стягувач», наданого у пункті першому Порядку №845, згідно якого стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
З аналізу наведеного визначення слідує, що у спірних правовідносинах законодавець розмежовує стягувачів за критерієм предмету стягнення, а саме: у випадку стягнення коштів на користь конкретної фізичної чи юридичної особи стягувачем є відповідна фізична або юридична особа, а у разі стягнення коштів в дохід держави стягувачем є відповідний державний орган (посадова особа).
Судом встановлено, що наказ Господарського суду Тернопільської області від 01.05.2024 №921/810/23, який є спірним виконавчим документом у даній справі, видано на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2024 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь Черкаського обласного центру зайнятості шкоди в сумі 34806,44 грн та 2684 грн судового збору.
Враховуючи, що предметом стягнення за виконавчим документом, дії щодо повернення якого оскаржуються у даній справі, є матеріальна шкода, стягнута на користь Черкаського обласного центру зайнятості, тому з огляду на положення пункту 1 Порядку №845 слід вважати, що стягнення відбулось на користь позивача, як юридичної особи, а не державного елементу.
Наведене зумовлює виникнення у відповідача обов'язку щодо вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду, за яким боржником є державний орган, згідно вимог статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».
Підсумовуючи викладене, суд доходить переконання, що у межах спірних правовідносин відповідачем допущено протиправну поведінку щодо повернення Черкаському обласному центру зайнятості наказу Господарського суду Тернопільської області 01.05.2024 по справі № 921/810/23, а тому з метою захисту та поновлення порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача прийняти вказаний наказ до виконання.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зауважує, що з огляду на предмет та підстави заявленого позову Черкаський обласний центр зайнятості звернувся з цим позовом до суду не як суб'єкт владних повноважень під час реалізації ним владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а саме як суб'єкт, права якого порушені іншим суб'єктом владних повноважень, який ці функції безпосередньо реалізовував.
При звернення з даним позовом до суду позивачем сплачено 3028,00 грн судового збору, а тому з огляду на задоволення позову у повному обсязі понесені позивачем витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області.
Докази понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Черкаського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області щодо повернення Черкаському обласному центру зайнятості наказу Господарського суду Тернопільської області від 01.05.2024 по справі №921/810/23.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Тернопільської області від 01.05.2024 по справі №921/810/23.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області на користь Черкаського обласного центру зайнятості сплачений судовий збір в сумі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Черкаський обласний центр зайнятості (місцезнаходження: вул. Володимира Ложешнікова, 56, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл.,18008 код ЄДРПОУ 02771598);
відповідач:
- Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (місцезнаходження: бульвар Шевченка, 39, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46025 код ЄДРПОУ 37977599).
Головуючий суддя Мірінович У.А.