Справа № 344/19262/25
Провадження № 1-кс/344/7507/25
29 жовтня 2025 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12025090000000113, винесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 лютого 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України,-
Старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУ НП України в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_7 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12025090000000113 від 03 лютого 2025 року.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 28 жовтня 2025 року дану справу передано слідчому судді ОСОБА_1 .
Доводи клопотання.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000113 від 03.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.08.2025, у ОСОБА_9 виник умисел на заволодіння шляхом вимагання у ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 800 000 (вісімсот тисяч) доларів США (що згідно курсу валют НБУ становить 33 084 560 гривень та є особливо великим розміром), як повернення неіснуючого боргу.
Для досягнення своєї мети ОСОБА_9 залучив до вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , спільно з якими розробили та узгодили план вчинення кримінального правопорушення, розподілили ролі та обов'язки між собою щодо вчинення вимагання у ОСОБА_10 800 000 (вісімсот тисяч) доларів США.
Діючи відповідно до раніше розробленого плану по заволодінню чужим майном потерпілого ОСОБА_10 шляхом вимагання, ОСОБА_17 , разом з ОСОБА_16 на виконання вказівки ОСОБА_18 , діючи відповідно до відведеної їм ролі та попередньо узгоджених домовленостей між ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами, 20.08.2025 біля 13.50 год., прибули до будинку ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , де зустрілися з останнім та, погрожуючи застосуванням насильства, в тому числі заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень, знищенням його майна, вимагали у нього передати їм грошові кошти у сумі 800 000 (вісімсот тисяч) доларів США та визначили дату передачі коштів на 25.08.2025року.
У подальшому, на виконання вказівки ОСОБА_4 та відповідно до угодженого злочинного плану, за пособництва ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , 25.08.2025, приблизно о 08.30 год., діючи за попередньою змовою, повторно прибули по місцю проживання ОСОБА_10 де, погрожуючи застосування насильства щодо нього та його близьких родичів, повторно пред'явили вимогу передати їм 800 000 (вісімсот тисяч) доларів США. При цьому, з метою демонстрації справжності своїх злочинних намірів, ОСОБА_12 в присутності інших учасників злочинних дій наніс ОСОБА_10 удар кулаком правої руки в обличчя, а ОСОБА_15 заподіяв не менше двох ударів сокирою по його ногах, спричинивши фізичну біль потерпілому, після чого змусили дружину ОСОБА_10 - ОСОБА_19 , написати по їхній вказівці на ім'я ОСОБА_9 розписку про отримання в борг грошових коштів в сумі 300 000 (триста тисяч) доларів США (що згідно курсу валют НБУ становить 12 406 710 гривень та є особливо великим розміром), та зобов'язали потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_19 в строк до 04.09.2025 зібрати вказану суму коштів та передати їм.
Продовжуючи свої злочинні дії по незаконному заволодінню чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_4 , напередодні визначеної дати передачі потерпілими коштів, 03.09.2025, прибув в м. Коломия, де зустрівся з ОСОБА_17 та ОСОБА_16 та, залучивши за допомогою мобільних телефонів в режимі аудіо та відеоконфенцзв'язку інших співучасників злочину, обговорили та узгодили подальший план отримання 04.09.2025 від потерпілих зазначеної суми вимоги, розподіливши ролі кожного учасника злочинної групи.
На виконання визначеного плану та попередньо узгоджених дій
ОСОБА_14 , залучивши в ролі кур'єра ОСОБА_20 , який не був обізнаний із злочинним планом групи осіб по вимаганню коштів, 04.09.2025 прибули в
м. Яремче, де на виконання вказівки ОСОБА_14 , приблизно о 15.40 год. ОСОБА_20 прибув до домогосподарства ОСОБА_19 по АДРЕСА_2 , де остання на виконання попередньо пред'явленої вимоги передала грошові кошти в сумі 301 300 (триста одну тисячу триста) доларів США (що згідно курсу валют НБУ становить 12 464 781 гривень).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , громадянину України, непрацюючому, неодруженому, на утриманні четверо неповнолітніх дітей, згідно ст. 89 Кримінального кодексу України раніше не судимий, 05.09.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.09.2025 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03.11.2025.
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень
ОСОБА_4 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, заявами та допитами потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_19 , протоколами впізнання свідків та потерпілих, протоколами обшуків, протоколами оглядів, іншими матеріалами кримінального провадження.
На даний час триває проведення судово-лінгвістичних, семантико-текстуальних, молекулярно-генетичних, балістичних експертиз, розсекречення матеріалів НСРД, проводяться слідчі та процесуальні дії, направлені на здобуття доказів стосовно фактичних обставин, встановлення та притягнення до кримінальної відповідальності всіх осіб, причетних до скоєння злочинів.
У зв'язку із особливою складністю кримінального провадження, з метою отримання додаткових доказів, задля повного, всебічного й неупередженого з'ясування обставин вчинених кримінальних правопорушень необхідно: розсекретити матеріали проведених у кримінальному провадженні негласних слідчих (розшукових) дій та документи стосовно їх належності й допустимості; отримати висновки судово-лінгвістичних семантико-текстуальних експертиз час проведення яких, у зв'язку з великим завантаженням експертних установ та специфікою їх проведення, складає близько 4 місяців; організувати проведення та отримати висновки фоноскопічних експертиз, проведення яких можливе тільки по завершенню попередніх експертиз, оскільки використовуються одні і ті ж об'єкти дослідження та виконання яких у зв'язку із складністю їх проведення та завантаженням експертів складає не менше 2 місяців; молекулярно-генетичних, балістичних експертиз; виконати ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та документів, зокрема до інформації, яка міститься в операторів мобільного зв'язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », проаналізувати отриману інформацію про телефонні з'єднання; з урахуванням зібраних доказів визначитися з остаточною правовою кваліфікацією дій ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 та інших осіб, перевірити підозрюваних на причетність до скоєння інших кримінальних правопорушень; вирішити питання щодо повідомлення їм про зміну раніше повідомленої підозри чи повідомлення про нову підозру; вчинити процесуальні дії, пов'язані із закінченням досудового розслідування; здійснити відкриття матеріалів кримінального провадження та надати стороні захисту достатній строк для ознайомлення з ними; виконати вимоги статті 290 Кримінального процесуального кодексу України; скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів кримінального провадження.
Зазначені слідчі та процесуальні дії матимуть суттєве значення для виконання завдань кримінального провадження, повного та неупередженого розслідування, встановлення всіх фактичних обставин для того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, правильної кваліфікації дій підозрюваних та закінчення розслідування, впливатимуть на повноту і неупередженість суду під час розгляду справи по суті.
Ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об'єктивних причин.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, який застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , спливає 03.11.2025, проте завершити досудове розслідування до закінчення зазначеного строку неможливо внаслідок особливої складності кримінального провадження, значної кількості підозрюваних у вчиненні даних злочинів, необхідності здійснення великого обсягу слідчих та процесуальних дій, проведення яких потребує значного часу, у зв'язку з чим, виникла необхідність у продовженні підозрюваному ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу.
У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених
частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих особливо тяжких злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_4 , маючи тісні зв'язки в кримінальному середовищі та з суб'єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх покровительства тривалий час переховуватися від органів досудового розслідування.
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Даний ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний, будучи ознайомленим з матеріалами кримінального провадження, які додавалися до клопотання про обрання міри запобіжного заходу, розуміючи, що документування його злочинної діяльності відбувалося шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та на даному етапі розслідування необхідно проводити ряд процесуальний дій з метою витребування документів чи інших доказів, які будуть викривати його чи інших співучасників злочинну діяльність, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на посадових та фізичних осіб, у віданні яких можуть знаходитись вказані докази, знищити чи спотворити їх зміст, що в свою чергу негативно вплине на досудове розслідування.
- незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України є реальним, оскільки на даний час, не встановлено усіх осіб причетних до вчинення за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими співучасниками кримінальних правопорушень, пов'язаних з вимаганням майна, на яких та на інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні він може здійснювати вплив з метою спотворення доказів його вини. Також ОСОБА_4 відомі анкетні дані потерпілих та місця їх проживання, щодо яких він може здійснювати переслідування та шляхом погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показів чи обвинувачення.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, тим самим затягувати строки досудового розслідування чи судового розгляду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений
пунктом 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України є реальним, оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, проте на шлях виправлення не став та вчиняв нові злочини, офіційно не працює, джерело його існування не відоме, на даний час підозрюється у вчиненні корисливих особливо тяжких злочинів, а тому з метою отримання прибутку останній, перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти корисливі злочини. Крім того, перебуваючи на волі, може вчиняти злочини проти життя та здоров'я потерпілих з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.
Зазначені вище обставини, тяжкість інкримінованих злочинів, дані про особу ОСОБА_4 його соціальні зв'язки, дають підстави вважати про те, що застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти заявленим ризикам та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного строком на 60 днів без визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.
Позиція учасників справи у судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, пояснив, що підозра є обґрунтованою, під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, також додав, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області продовжено строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження до шести місяців, просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пояснив, що ні потерпілих, ні підозрюваного ОСОБА_9 він не знає, вину не визнає, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 пояснив, що підозрюваний не має жодного відношення до інкримінованому йому злочину, ризики не доведені, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладенням усіх обов'язків. У разі неможливості змінити на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, то застосувати заставу.
Захисник ОСОБА_6 , надаючи пояснення в режимі відеоконференції, вказав, що ризики, наведені у клопотанні, жодним чином не підтверджені, до матеріалів клопотання не долучено доказів, які б підтверджували наявність ризиків та підстави для застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Враховуючи те, що підозрюваний веде активну соціальну поведінку, є волонтером, батьком чотирьох дітей, просип застосувати до нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту або застави.
Оцінка та висновки слідчого судді.
Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисників, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.
У відповідності до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, заявами та допитами потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_19 , протоколами впізнання свідків та потерпілих, протоколами обшуків, протоколами оглядів, іншими матеріалами кримінального провадження.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді дійти висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України.
Щодо наявності ризиків.
Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування підозрюваного
від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі та до нього може бути застосовано такий вид покарання у разі доведення його вини. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі у разі доведення його вини вже самі по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі за межі території України, враховуючи у тому числі те, що він як батько чотирьох неповнолітніх дітей може безперешкодно виїхати за межі України під час воєнного стану.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик знищити, сховати або спотворити
будь-яку із речей чи документів, які мають
істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Даний ризик, передбачений у пункті 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний, будучи ознайомленим з матеріалами кримінального провадження, які додавалися до клопотання про обрання міри запобіжного заходу, розуміючи, що документування його злочинної діяльності відбувалося шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та на даному етапі розслідування необхідно проводити ряд процесуальний дій з метою витребування документів чи інших доказів, які будуть викривати його чи інших співучасників їхню злочинну діяльність, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на посадових та фізичних осіб, у віданні яких можуть знаходитись вказані докази, знищити чи спотворити їх зміст, що в свою чергу негативно вплине на досудове розслідування.
Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних
у цьому кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки на даний час, не встановлено усіх осіб причетних до вчинення за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими співучасниками кримінальних правопорушень, пов'язаних з вимаганням майна, на яких та на інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні він може здійснювати вплив з метою спотворення доказів його вини. Також ОСОБА_4 відомі анкетні дані потерпілих та місця їх проживання, щодо яких він може здійснювати переслідування та шляхом погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показів чи обвинувачення.
Також, оцінюючи можливість впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від учасників кримінального провадження, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілу, свідків та інших підозрюваних, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Ризик перешкоджати кримінальному іншим чином.
Вказаний ризик, передбачений у пункті 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, тим самим затягувати строки досудового розслідування чи судового розгляду.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Даний ризик, передбачений у пункту 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, проте на шлях виправлення не став та вчиняв нові злочини, офіційно не працює, джерело його існування не відоме, на даний час підозрюється у вчиненні корисливих особливо тяжких злочинів, а тому з метою отримання прибутку останній, перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти корисливі злочини. Крім того, перебуваючи на волі може вчиняти злочини проти життя та здоров'я потерпілих з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.
Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 03 листопада 2025 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, у взаємозв'язку з іншими вищевказаними обставинами, вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
При цьому застосування інших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного постійного місця роботи або джерел його доходів, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.
Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов'язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, та позбавляє підозрюваного можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали підозрюваному знаходитись в місцях попереднього ув'язнення, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено, а відтак слідчий суддя на даному етапі під час розгляду клопотання слідчого оцінює тільки ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які продовжують існувати та не змінилися, і вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).
При цьому встановлений законом обов'язок слідчого судді визначити розмір застави в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою.
Також, згідно пункту 1 частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Слідчий суддя, вирішуючи визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, враховує в сукупності всі наявні обставини даного кримінального провадження, характер інкримінованого злочину та його тяжкість, те, що даний злочин, в якому підозрюється ОСОБА_4 , вчинений із погрозою застосування насильства, приходить до переконання не визначати розмір застави.
Жодних даних, які б свідчили про існування на даний час підстав для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчому судді не надано.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити і продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваному ОСОБА_4 під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 грудня 2025 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 грудня 2025 року включно.
Строк дії ухвали до 27 грудня 2025 року включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 31 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1