Справа № 344/19267/25
Провадження № 1-кс/344/7510/25
29 жовтня 2025 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12025090000000113, винесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 лютого 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України,-
Старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУ НП України в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 28 жовтня 2025 року дану справу передано слідчому судді ОСОБА_1 .
Доводи клопотання.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000113 від 03 лютого 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у січні 2025 року
ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 спільно з іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами, переслідуючи корисливі мотиви, вступили у злочинну змову з метою вимагання та отримання від ОСОБА_11 та ОСОБА_12 грошових коштів у сумі 8 000 (вісім тисяч) доларів США, як повернення неіснуючого боргу та, упродовж січня 2025 року по травень 2025 року систематично наочно та у телефонному режимі погрожували застосуванням щодо них та їх близьких родичів насильства, а також пошкодженням та знищенням їхнього майна.
Сприймаючи погрози ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 та інших не встановлених в ході досудового розслідування осіб як реальні, діючи відповідно до висунутих останніми незаконних вимог,
ОСОБА_11 27.02.2025 в АДРЕСА_1 передав ОСОБА_8 та ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) доларів США (що згідно курсу валют НБУ становить 83278 грн), а ОСОБА_12 22.03.2025 через банківський термінал « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в АДРЕСА_2 , здійснив переказ частини коштів у сумі 42 000 (сорок дві тисячі) гривень на банківську карту ОСОБА_10 , як частину від загальної суми незаконної пред'явленої вимоги, після отримання яких співучасники кримінального правопорушення грошові кошти розділили між собою.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю смт. Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , громадянину України, непрацюючому, одруженому, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше судимому 04.04.2022 Верховинським районним судом Івано-Франківської області за ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України до штрафу у розмірі 1700 гривень, 21.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України до штрафу у розмірі 3400 гривень, 25.10.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч.2 ст. 125 Кримінального кодексу України до штрафу у розмірі 1700 гривень, 04.09.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.09.2025 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.11.2025.
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень
ОСОБА_4 , підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, заявами та допитами потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , результатами впізнання свідків та потерпілих, протоколами обшуків, протоколами оглядів, іншими матеріалами кримінального провадження.
На даний час триває проведення судово-лінгвістичних, семантико-текстуальних, молекулярно-генетичних, балістичних експертиз, розсекречення матеріалів НСРД, проводяться слідчі та процесуальні дії, направлені на здобуття доказів стосовно фактичних обставин, встановлення та притягнення до кримінальної відповідальності всіх осіб, причетних до скоєння злочинів.
У зв'язку із особливою складністю кримінального провадження, з метою отримання додаткових доказів, задля повного, всебічного й неупередженого з'ясування обставин вчинених кримінальних правопорушень необхідно: розсекретити матеріали проведених у кримінальному провадженні негласних слідчих (розшукових) дій та документи стосовно їх належності й допустимості; отримати висновки судово-лінгвістичних семантико-текстуальних експертиз час проведення яких, у зв'язку з великим завантаженням експертних установ та специфікою їх проведення, складає близько 4 місяців; організувати проведення та отримати висновки фоноскопічних експертиз, проведення яких можливе тільки по завершенню попередніх експертиз, оскільки використовуються одні і ті ж об'єкти дослідження та виконання яких у зв'язку із складністю їх проведення та завантаженням експертів складає не менше 2 місяців; молекулярно-генетичних, балістичних експертиз; виконати ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та документів, зокрема до інформації, яка міститься в операторів мобільного зв'язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », проаналізувати отриману інформацію про телефонні з'єднання; з урахуванням зібраних доказів визначитися з остаточною правовою кваліфікацією дій ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших осіб, перевірити підозрюваних на причетність до скоєння інших кримінальних правопорушень; вирішити питання щодо повідомлення їм про зміну раніше повідомленої підозри чи повідомлення про нову підозру; вчинити процесуальні дії, пов'язані із закінченням досудового розслідування; здійснити відкриття матеріалів кримінального провадження та надати стороні захисту достатній строк для ознайомлення з ними; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів кримінального провадження.
Зазначені слідчі та процесуальні дії матимуть суттєве значення для виконання завдань кримінального провадження, повного та неупередженого розслідування, встановлення всіх фактичних обставин для того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, правильної кваліфікації дій підозрюваних та закінчення розслідування, впливатимуть на повноту і неупередженість суду під час розгляду справи по суті.
Ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об'єктивних причин.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, який застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , спливає 01.11.2025, проте завершити досудове розслідування до закінчення зазначеного строку неможливо внаслідок особливої складності кримінального провадження, значної кількості підозрюваних у вчиненні даних злочинів, необхідності здійснення великого обсягу слідчих та процесуальних дій, проведення яких потребує значного часу, у зв'язку з чим, виникла необхідність у продовженні підозрюваному ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу.
У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених
частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним множинності злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих особливо тяжких злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_4 , маючи тісні зв'язки в кримінальному середовищі та з суб'єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх покровительства тривалий час переховуватися від органів досудового розслідування.
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Даний ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний, будучи ознайомленим з матеріалами кримінального провадження, які додавалися до клопотання про обрання міри запобіжного заходу, розуміючи, що документування його злочинної діяльності відбувалося шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та на даному етапі розслідування необхідно проводити ряд процесуальний дій з метою витребування документів чи інших доказів, які будуть викривати його чи інших співучасників Їх злочинну діяльність, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на посадових та фізичних осіб, у віданні яких можуть знаходитись вказані докази, знищити чи спотворити їх зміст, що в свою чергу негативно вплине на досудове розслідування.
- незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки на даний час, не встановлено усіх осіб причетних до вчинення за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими співучасниками кримінальних правопорушень, пов'язаних з вимаганням майна, на яких та на інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні він може здійснювати вплив з метою спотворення доказів його вини. Також ОСОБА_4 відомі анкетні дані потерпілих та місця їх проживання, щодо яких він може здійснювати переслідування та шляхом погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показів чи обвинувачення.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, тим самим затягувати строки досудового розслідування чи судового розгляду.
- вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений
пунктом 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України є реальним, оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, проте на шлях виправлення не став та вчиняв нові злочини, офіційно не працює, джерело його існування не відоме, на даний час підозрюється у вчиненні корисливих особливо тяжких злочинів, а тому з метою отримання прибутку останній, перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти корисливі злочини. Крім того, перебуваючи на волі, може вчиняти злочини проти життя та здоров'я потерпілих з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.
Зазначені вище обставини, тяжкість інкримінованих злочинів, дані про особу ОСОБА_4 його соціальні зв'язки, дають підстави вважати про те, що застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти заявленим ризикам та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного строком на 60 днів у межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.
Позиція учасників справи у судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, пояснив, що підозра є обґрунтованою, під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, також додав, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області продовжено строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження до шести місяців, просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вину не визнає, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримала думку підозрюваного, вказала, що ризики, наведені у клопотанні, жодним чином не підтверджені, до матеріалів клопотання не долучено доказів, які б підтверджували наявність ризиків та підстави для застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просила застосувати до нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді цілодобового домашнього арешту. У разі неможливості змінити на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, то застосувати заставу.
Оцінка та висновки слідчого судді.
Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.
У відповідності до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, заявами та допитами потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , результатами впізнання свідків та потерпілих, протоколами обшуків, протоколами оглядів, іншими матеріалами кримінального провадження.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді дійти висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України.
Щодо наявності ризиків.
Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування підозрюваного
від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі та до нього може бути застосовано такий вид покарання у разі доведення його вини. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі у разі доведення його вини вже самі по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі за межі території України.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик знищити, сховати або спотворити
будь-яку із речей чи документів, які мають
істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Даний ризик, передбачений у пункті 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний, будучи ознайомленим з матеріалами кримінального провадження, які додавалися до клопотання про обрання міри запобіжного заходу, розуміючи, що документування його злочинної діяльності відбувалося шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та на даному етапі розслідування необхідно проводити ряд процесуальний дій з метою витребування документів чи інших доказів, які будуть викривати його чи інших співучасників Їх злочинну діяльність, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на посадових та фізичних осіб, у віданні яких можуть знаходитись вказані докази, знищити чи спотворити їх зміст, що в свою чергу негативно вплине на досудове розслідування.
Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних
у цьому кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки на даний час, не встановлено усіх осіб причетних до вчинення за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими співучасниками кримінальних правопорушень, пов'язаних з вимаганням майна, на яких та на інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні він може здійснювати вплив з метою спотворення доказів його вини. Також ОСОБА_4 відомі анкетні дані потерпілих та місця їх проживання, щодо яких він може здійснювати переслідування та шляхом погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показів чи обвинувачення.
Також, оцінюючи можливість впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від учасників кримінального провадження, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на потерпілу, свідків та інших підозрюваних, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілу, свідків та інших підозрюваних, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Ризик перешкоджати кримінальному іншим чином.
Вказаний ризик, передбачений у пункті 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, підтверджується тим, що оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, тим самим затягувати строки досудового розслідування чи судового розгляду.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Даний ризик, передбачений у пункту 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, проте на шлях виправлення не став та вчиняв нові злочини, офіційно не працює, джерело його існування не відоме, на даний час підозрюється у вчиненні корисливих особливо тяжких злочинів, а тому з метою отримання прибутку останній, перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти корисливі злочини. Крім того, перебуваючи на волі може вчиняти злочини проти життя та здоров'я потерпілих з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.
Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 01 листопада 2025 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, у взаємозв'язку з іншими вищевказаними обставинами, вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
При цьому застосування інших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного постійного місця роботи або джерел його доходів, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.
Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов'язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, та позбавляє підозрюваного можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали підозрюваному знаходитись в місцях попереднього ув'язнення, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено, а відтак слідчий суддя на даному етапі під час розгляду клопотання слідчого оцінює тільки ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які продовжують існувати та не змінилися, і вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).
При цьому встановлений законом обов'язок слідчого судді визначити розмір застави в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою.
Також, згідно пункту 1 частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Слідчий суддя, вирішуючи визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, враховує в сукупності всі наявні обставини даного кримінального провадження, характер інкримінованого злочину та його тяжкість, те, що даний злочин, в якому підозрюється ОСОБА_4 , вчинений із погрозою застосування насильства, приходить до переконання не визначати розмір застави.
Жодних даних, які б свідчили про існування на даний час підстав для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчому судді не надано.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити і продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваному ОСОБА_4 під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 грудня 2025 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 грудня 2025 року включно.
Строк дії ухвали до 27 грудня 2025 року включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 31 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1