Справа № 420/29103/25
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2018 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішень Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/27833/23 від 23.11.2023, № 420/5376/24 від 12.04.2024 рішень за період з 01.01.2018 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявою до відповідача щодо проведення розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати частини донарахованої пенсії за спірні періоди, які здійснюються відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України №2262-XII, ч. 2 ст. 46 Закону України №1058, Закону України №2050-111 та Порядку 159 на підставі проведеного розрахунку суми, що підлягає виплаті, які проведені в рамках виконання рішень Одеського окружного від адміністративного суду по справі № 420/27833/23 від 23.11.2023. Однак відповідач проігнорував заяву, таким чином відмовив у її задоволенні. Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у виплаті компенсації за вчасно не виплачену частину пенсії позивач звернутися до суду з даним позовом.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру : пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21 лютого 2001 року прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок). Відповідно до п. 1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Згідно абз. 1 п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії), порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримка виплати доходів один і більше календарних місяців. Враховуючи викладені обставини та наведені нормативні положення слід вказати, що Позивач не має права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки відсутня обов'язкова умова, зокрема, утворена доплата має характер разового платежу. Таким чином, враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно. В свою чергу, самостійний розрахунок Позивачем суми компенсації втрати частини доходів є неналежним доказом по справі, оскільки це виключна компетенція Головного управління.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/27833/23 від 23.11.2023, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення з 01.04.2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 за оновленою довідкою від 25.08.2023 №ЮО103689 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, наданою ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії з 01.04.2019 року ОСОБА_1 на підставі нової довідки від 25.08.2023 №ЮО103689 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, наданою ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/5376/24 від 12.04.2024 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які полягають в зменшенні основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 77% до 70% сум його грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі довідки від 25.08.2023 року № ЮО103689. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 77% сум грошового забезпечення, визначеного у довідці від 25.08.2023 року № ЮО103689, з урахуванням проведених виплат.
07.08.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою в якій просив у зв'язку із затримкою виплати провести розрахунок та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати частини донарахованої пенсії за спірні періоди, які здійснюються відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України №2262-XII, ч. 2 ст. 46 Закону України №1058, Закону України №2050-111 та Порядку 159 на підставі проведеного розрахунку суми, що підлягає виплаті, які проведені в рамках виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/27833/23 від 23.11.2023, № 420/5376/24 від 12.04.2024.
Відповіді на вказане звернення відповідачем не надано.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати № 2050-III від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону №2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст.3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з п.1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі, - Порядок №159), компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Статтею 4 Закону №2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Положення вказаної статті відображені у п.5 Порядку №159.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 21.06.2018 (справа №523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17) від 15.04.2019 (справа №727/7818/16-а), 14.04.2021 року (справа № 465/322/17).
Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, основною умовою виплати суми компенсації є виплата заборгованості.
Тобто, Закон №2050-III фактично прив'язує виплату компенсації до виплати заборгованості, яка їй передує.
Так, суд зазначає, що позивачем не заперечується, що на підставі судового рішення пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії та виплачується пенсія у перерахованому розмірі своєчасно.
Також відповідачем нараховано доплату і визнано наявність заборгованості з пенсії на підставі рішень суду по справам № 420/27833/23 від 23.11.2023, № 420/5376/24 від 12.04.2024.
Але вказана заборгованість ще не виплачена позивачу, а отже у відповідача не виникло обов'язку щодо нарахування та виплати компенсації втрати таких доходів, а у позивача не виникло право на отримання такої компенсації.
Враховуючи те, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, то суд вважає, що вимоги позивача у цій справі є необґрунтованими і передчасними.
На цій стадії правовідносин між сторонами відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії.
Так, у пункті 43 постанови Верховного Суду від 04.12.2024 року по справі № 380/24300/23 зазначено: «колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу, яка нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу».
Таким чином, суд зазначає, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів разом із виплатою заборгованості. Але враховуючи, що така заборгованість позивачу ще не виплачена, вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів є передчасними.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка
.