31 жовтня 2025 р. № 400/8092/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М., за участю секретаря судового засідання М'ялик В.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаМіністерства оборони України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168, Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 ,
треті особиІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач - 2), ІНФОРМАЦІЯ_4 (відповідач 3) про визнання протиправними дій щодо мобілізації позивача та зобов'язання звільнити останього з військової служби.
Позивач посилається на ознаки протиправної бездіяльності Відповідачів щодо відмови позивачу у звільнені з військової служби під час дії воєнного стану у зв'язку із наявністю шести малолітніх дітей.
Позивач посилається на те, що відповідачі при зарахуванні його до військової служби порушили його право щодо звільнення зі служби за сімейними обставинами, вказує що відповідач 2 відписався на запит адвоката позивача щодо заяви відносно його звільнення зі служби, допустив порушення вимог п.2 «Г» ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» при його зарахуванні на службу. Вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву з доводами позивача не погоджується просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 надіслав на адресу суду відзив та вказав, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Позивач не звертався із рапортом до свого безпосереднього командира або до наступного прямого начальника з питань свого звільнення з військової служби. Наведені у позові обставини є надуманими та не відповідають дійсності, просить в задоволенні позову відмовити.
ІНФОРМАЦІЯ_4 (відповідач 3) також подав відзив на позовну заяву, просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на правомірність дій відповідача. Вказує, що позивач переслідує не захист своїх порушених прав, а лише скасування його призову на військову службу. З огляду на відсутність будь-яких доказів порушення прав позивача, відсутні й підстави для судового захисту, що, у свою чергу, є підставою для відмови судом у задоволенні позову.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін до судового засідання.
Суд розглянув справу порядку передбаченому ч.5 ст.262 КАС України, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Суд дослідив матеріали справи, заслухав сторони, дослідив наявні в справі докази та встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає в АДРЕСА_6 та перебуває на обліку, як військовозобов'язаний та був мобілізований, Наказом Військової частини НОМЕР_1 ДШВ ЗСУ №300 від 20.09.2022 був призначений на посаду стрілець- снайпер
ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 та має 5 неповнолітній дітей на утриманні (2 дітей дружини від першого шлюбу та 3 спільних, та має матір інваліда 2 групи, яка потребує сторонньої допомоги).
Позивачу стало відомо, що його протиправно мобілізували в порушення вимог п.2 «Г ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Позивач посилається на та, що він подав два рапорти про звільнення зі служби та про надання відпустки, які передав безпосередньому командиру. Як наслідок йому було надано відпустку, з якої він не повернувся, оскільки хвора матір, ті діти серед яких дитина інвалід потребували постійного піклування та допомоги. Вважа, що оскільки подав рапорт про звільнення, то його мають реалізувати, оскільки командир пообіцяв особову справу направити до ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з наказом про звільнення.
15.02.2023 року від тимчасово виконуючого обов'язки командира другого десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 надійшов рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 про необхідність призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення стрільцем-снайпером 2 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 2 десатно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_1 позицій району відповідальності підрозділу поблизу АДРЕСА_6 .
За результатом розгляду рапорту, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 585 від 15.02.2023 р. за даним фактом призначено проведення службового розслідування.
02.03.2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 571 від 02.03.2023 р. затверджені результати проведеного службового розслідування. Матеріали проведеного службового розслідування направлені до Територіального управління Державного бюро розслідувань міста Краматорськ з одночасним повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_7 та Донецької спеціалізованої прокуратури у військові та оборонній сфері об'єднаних сил.
Станом на 06.09.2024 року до ЄРДР внесені відомості про вчинення ОСОБА_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (№ КП 62024050010007955).
Після вказаного позивач звернувся до адвоката, для захисту своїх прав відносно звільнення його з військової служби у відповідності до ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу.»
Приймаючи рішення по справі суд виходить з наступного.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Командування військової частини НОМЕР_1 у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами.
Згідно з п. 5 розділу ІІІ Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 р №735 «Про затвердження Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України» звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Відповідно до ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» №548 - ХІV від 24.03.1999 р. із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно п.п. 2 п. 225, п. 233, п. 241, п. 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» № 1153/2008 від 11.12.2008 р. звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч. 3, п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 5 та п. 3 ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Військовослужбовці за наявності кількох підстав, передбачених п. "б", "в", "д" ч. 3, п.п. "б", "в", "г" п. 1, п.п. "а", "б" п. 2 ч. 4, п.п. "а", "б", "в", "ґ", "к" п. 1, п.п. "а", "б", "в", "ґ" п. 2, п.п. "а", "б" п. 3 ч. 5, п.п. "а", "б", "в" п. 1, п.п. "а", "б", "г" п. 2, п.п. "а", "б" п. 3 ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", для звільнення можуть обрати за бажанням одну з них.
Військовослужбовці за наявності підстав, передбачених п.п. "й" або "к" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звільняються з військової служби не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня подання рапорту на звільнення.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин. Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
В ході судового розгляду судом встановлено, що фактично позивач не звертався із рапортом про звільнення до свого безпосереднього командира або до наступного прямого начальника з питань свого звільнення з військової служби, що підтверджується доводами відповідачів по справі.
Згідно пункту 144.1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до частини 2 статті 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відсутні будь-які ознаки протиправної бездіяльності відповідачів, а позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник