31 жовтня 2025 р. № 400/7536/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної установи "Центр пробації" за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Державної установи "Центр пробації" щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з січня 2020 по 20 лютого 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року та без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року та зобов'язано Державну установу "Центр пробації" здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з січня 2020 по 20 лютого 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року залишено без змін.
На виконання резолютивної частини вказаного рішення 22.09.2025 року судом видано виконавчий лист.
07.10.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника Державної установи "Центр пробації" надійшла заява, в якій заявник просить суд відстрочити Державній установі "Центр пробації" виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року у справі №400/7536/24 на строк до 01.03.2026 року.
В обґрунтування заяви вказав, що станом на дату подання заяви існують об'єктивні обставини, які не залежать від Державної установи "Центр пробації" та істотно ускладнюють виконання рішення суду, що відображається у відсутністю коштів на рахунку КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" та неможливістю перерозподілити існуючі видатки з інших КЕКВ.
Ухвалою від 20.10.2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд призначив розгляд заяви про відстрочення рішення суду в адміністративній справі до судового розгляду в судовому засіданні на 28 жовтня 2025 року.
Позивачем надано заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення.
У судове засідання, призначене на 28.10.2025 року, представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд заяви за його відсутності у порядку письмового провадження.
Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути заяву в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення, суд виходить з наступного.
Так, приписами ч.1 ст.370 КАС України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно вимог ч.1ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, у відповідності до положень частини четвертої статті 378 цього Кодексу, також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Із системного аналізу даної норми вбачається, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є звернення до такого суду сторони із заявою про відстрочення/розстрочення з обґрунтуванням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим, зокрема, відсутність коштів.
Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Суд зауважує, що при розгляді заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій та інші обставини.
Окрім того, при наданні правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про розстрочення виконання судового рішення.
Варто зауважити, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
Відповідно до правової позиція Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2020 у справі №819/150/17, оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
У постанові від 06.12.2019 р. по справі № 2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 р. по справі № 819/150/17, при розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання відстрочення не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися наміри боржника, що свідчать про його бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду не звільняє боржника від його виконання, а лише його відтерміновує на певний час до настання певних обставин.
Як зазначив відповідач, у зв'язку з відсутністю достатнього та своєчасного фінансування витрат відповідача на виконання судових рішень, відповідач звернувся до Міністерства юстиції України із заявою щодо фінансування витрат з виконання судових рішень. При цьому наразі грошові кошти на виконання судового рішення по справі №400/8235/24 по КЕКВ 2800 «Інші поточні платежі» відповідачеві не були виділені.
Оцінюючи ці доводи відповідача, суд зауважує, що вони не містять посилання на будь-які конкретні обставини або події, з настанням яких пов'язується неможливість виконати судове рішення, а без цього відстрочення виконання судового рішення буде просто дозволом на його невиконання, що суперечить цілям та завданням адміністративного судочинства.
Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 р. у справі "Кечко проти України").
Відтак, зважаючи на обов'язковість рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Відтак, подана до суду заява є очевидно безпідставною та необґрунтованою.
Керуючись ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні заяви Державної установи "Центр пробації" про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.
2. Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
3. Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.В. Величко