31 жовтня 2025 р. № 400/9533/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС», вул. Набережна Енергетиків, 45, кв. 93, м. Південноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55002,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, Державної податкової служби України, пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053
провизнання протиправним та скасування рішення від 08.07.2025 року № 13056788/40812723; зобов'язання зареєструвати податкову накладну від 30.05.2025 року № 20,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі - відповідач 2) про:
- визнання протиправними та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області №13056788/40812723 від 08 липня 2025 року;
- зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати подану товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» податкову накладну №20 від 30 травня 2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів Податкового кодексу України ТОВ "ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС" склало податкову накладну №20 від 30.05.2025 року та направило її на реєстрацію в ЄРПН. За результатом направлення отримано повідомлення з якого вбачається, що накладну прийнято під час її подачі до єдиного реєстру податкових накладних, але її реєстрацію зупинено, зокрема: підставою зупинення реєстрації визначено: обсяг постачання товару/послуг 7211, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів. Позивачем було направлено в електронному вигляді до ДПС повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції де було зазначено пояснення щодо діяльності позивача. Однак за результатом розгляду податковим органом наданих документів позивачем отримано рішення №13056788/40812723 від 08.07.2025 року, якими відмовлено у реєстрації податкової накладної. Підставою для відмови податковим органом визначено: ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отримані повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку. Позивач вважає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 04.09.2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/9533/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
12.09.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ТОВ "ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС" подало до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №20 від 30.05.2025 року. Рішенням комісії ГУ ДПС у Миколаївській області №13056788/40812723 від 08.07.2025 року відмовлено в реєстрації податкової накладної №20 від 30.05.2025 року. Вказав, що обов'язковою умовою віднесення господарських правовідносин до таких, що дійсно мали місце, є реальне здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку, що не відбулось у спірних правовідносинах. Наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для врахування господарських правовідносин, як таких, що відбулись, за відсутності самого факту придбання/поставки товару. Отже, викладені вище обставини вказують на відсутність змін у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної із посиланням на підставу - не надання платником податку всіх необхідних копій документів, - є повністю обґрунтованим.
15.09.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказав, що відповідачем не зазначено обґрунтованих причин недостатності, або недоліків у раніше поданих ТОВ "ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС" документах, котрі в повному обсязі підтверджували реальність фінансово-господарської операції. Відповідач так конкретно і не обґрунтував, у чому саме полягає недостатність наданих позивачем пояснень та документів, для реєстрації в ЄРПН податкової накладної №20. Висновки про недостатність доказів залишилися непідкріпленими конкретними поясненнями чи аналізом, що ставить під сумнів їхню переконливість та обґрунтованість. При цьому, зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів - дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача.
ДПС України відзив на позовну заяву не надала.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» є платником податку на додану вартість, видами діяльності якого є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткування; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 25.21 Виробництво радіаторів і котлів центрального опалення; 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів; 28.25 Виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування; 28.29 Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у.; 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.
29 травня 2025 року між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» (Постачальник) укладено Договір на постачання товару №53-123-01-25-10049.
Згідно п. 1.1. вказаного Договору Постачальник зобов'язується передати покупцю, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 44170000-2 по ДК 021:2015 - Плити, листи, стрічка та фольга, пов'язані з конструкційними матеріалами (Прокат листковий) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Оплата за даним договором відбувається протягом 180 календарних днів після повного постачання товару відповідно до Специфікації №1.
На виконання умов вказаного Договору ТОВ «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» поставило на користь АТ «НАЕК «Енергоатом» товар згідно видаткової накладної від 30.05.2025 року №21.
За правилом першої події - 30 травня 2025 року ТОВ «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» склало та подало на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну №20 на суму 412 945 гривень 07 копійок, у т.ч. податок на додану вартість 82 589 гривень 01 копійка.
Відповідно до Квитанції, контролюючим органом прийнято податкову накладну №20 від 30.05.2025 року, але реєстрацію її зупинено.
У квитанції зазначено, що обсяг постачання товару/послуг 7211, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів. Також позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеній у податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Також, позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
ТОВ "ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС", засобами електронного зв'язку, направило на електронну адресу Головного управління ДПС Пояснення з первинними документами щодо здійснення господарської операції по податковій накладній №20.
За наслідками розгляду надісланих товариством повідомлення та копій документів комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, 26.06.2025 року надіслано ТОВ «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме: первинних документів щодо придбання товарів та послуг, первинних документів щодо транспортування продукції.
У повідомленні зазначено, що у разі неподання додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим пункту 9 Порядку №520.
На зазначене повідомлення ТОВ «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» надало пояснення, в яких вказало, що товар для реалізації АТ НАЕК Енергоатом Філія ВП Південноукраїнська АЕС АТ НАЕК Енергоатом був придбаний у ТОВ «ВП ФАВОРИТБУД» згідно видаткової накладної №169 від 30.05.2025 року. Доставка здійснювалась ТОВ «Прометей» згідно акту наданих послуг №02/06 від 02.06.2025 року. Видаткова №169, ТТН, Акт №02/06, а також платіжні доручення про сплату товару ТОВ «ВП ФАВОРИТБУД» та про сплату послуг ТОВ «Прометей» додано.
Однак, Комісією ГУ ДПС в Миколаївській області прийнято рішення №13056788/40812723 від 08.07.2025 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №20 від 30.05.2025 року.
Підставою для відмови зазначено, що позивачем не надано/частково надано додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отримані повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку.
У графі «Додаткова інформація» зазначено, що платником не надано договори щодо придбання товару, послуг перевезення, первинних документів щодо транспортування, довіреності.
Не погоджуючись з рішенням Комісії ГУ ДПС про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються питань оподаткування.
Відповідно до ст.201.16 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених КМУ.
Так, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року №1165 було затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, п.1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації (п.10 Порядку).
Крім того, вказаним Порядком затверджено Критерії ризиковості здійснення операції, одним з яких передбачено наступний критерій (1): «Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС».
Також, наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 року №520 було затверджено "Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в ЄРПН", п.1-5 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених КМУ.
Прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством (п.5).
Крім того, пунктом 11 вказаного порядку передбачено підстави прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Так, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для зупинення реєстрації спірної ПН стало те, що обсяг постачання товару/послуг 7211, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Також, позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеній у податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
ТОВ "ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС", засобами електронного зв'язку, направило на електронну адресу Головного управління ДПС Пояснення з первинними документами щодо здійснення господарської операції по податковій накладній №20.
За наслідками розгляду надісланих товариством повідомлення та копій документів комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, 26.06.2025 року надіслано ТОВ «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме: первинних документів щодо придбання товарів та послуг, первинних документів щодо транспортування продукції.
У повідомленні зазначено, що у разі неподання додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим пункту 9 Порядку №520.
Як вбачається з матеріалів справи, на зазначене повідомлення ТОВ «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» надало пояснення, в яких вказало, що товар для реалізації АТ НАЕК Енергоатом Філія ВП Південноукраїнська АЕС АТ НАЕК Енергоатом був придбаний у ТОВ «ВП ФАВОРИТБУД» згідно видаткової накладної №169 від 30.05.2025 року. Доставка здійснювалась ТОВ «Прометей» згідно акту наданих послуг №02/06 від 02.06.2025 року.
До вказаних пояснень додано: видаткову накладну №169 на придбанння товару у ТОВ «ВП ФАВОРИТБУД», ТТН, Акт на транспорті послуги №02/06 з ТОВ «Прометей», а також платіжні доручення про сплату товару ТОВ «ВП ФАВОРИТБУД» та про сплату послуг ТОВ «Прометей».
Однак, Комісією ГУ ДПС в Миколаївській області прийнято рішення №13056788/40812723 від 08.07.2025 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №20 від 30.05.2025 року.
При цьому, підставою для прийняття рішень про відмову в реєстрації ПН стало не надання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлень про необхідність надання пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Разом з тим, податковим органом вказано, які саме документи було необхідно подати. Розділ «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» у спірному рішенні податковим органом заповнено, що платником не надано договори щодо придбання товару, послуг перевезення, первинних документів щодо транспортування, довіреності.
Суд, з урахуванням матеріалів справи, не може погодитись з висновками податкового органу щодо не надання (в цілому, на даній стадії податкового контролю та виключно щодо взаємовідносин з вищевказаним контрагентом) позивачем документів в обсязі, необхідному для реєстрації ПН/РК, з огляду на таке.
Положеннями ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст.4 вказаного Закону, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципах повного висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Матеріали адміністративної справи містять договори, видаткові накладні, платіжні інструкції, ТТН, Акт на транспорті послуги.
Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що подана позивачем первинна документація (в цілому, на даній стадії податкового контролю та виключно щодо взаємовідносин з вказаним контрагентом) відповідає вимогам закону за формою, змістом та обсягом (іншого в ході розгляду справи відповідачами доведено не було), а тому податковий орган не мав правових підстав для відмови в реєстрації ПН/РК та винесення спірного рішення про відмову в їх реєстрації.
Окремо суд зазначає, що наявність первинної документації та її не/належна якість є вагомою обставиною, однак на даному етапі податкового контролю, та з урахуванням його виду та способу, не завжди є вирішальною та ключовою при здійсненні моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків.
Верховний Суд в постанові від 18 лютого 2020 року у справі №360/1776/19 зазначив, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.
Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Наведені обставини мають ґрунтовне значення, оскільки відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В контексті зазначеного суд наголошує, що правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Наведене узгоджується з висновками, визначеними в постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року по справі №140/2160/18.
Резюмуючи усе вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання зареєструвати ПН/РК є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати здійснити реєстрацію податкової накладної ТОВ "ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС" №20 від 30.05.2025 року саме ДПС України.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. - за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області.
Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Як вбачається із позовної заяви, представником позивача заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката у вигляді надання усної консультації щодо правових аспектів оскарження рішення від 08.07.2025 року 13056788/40812723, включно з аналізом фактичних обставин справи, вивченням первинних бухгалтерських документів, роз'ясненням норм чинного законодавства, визначенням правової позиції та рекомендаціями щодо доцільності подання позову; складання та подання позовної заяви, включно з формуванням чіткої правової позиції, викладом аргументів щодо протиправності рішення, посиланням на відповідні правові норми та актуальну практику Верховного Суду, юридичним редагуванням тексту, забезпеченням відповідності скарги процесуальним вимогам; складання та направлення відповіді на відзив: аналіз аргументів, викладених у відзиві Відповідача; підготовка заперечень, юридичне обґрунтування позиції Замовника із посиланням на норми права та судову практику; подання відповіді до суду.
Так, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 01.09.2025 року між ТОВ "ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Астрея - груп", в особі керуючого партнера Ільїна Олександра Валерійовича укладено договір про надання правової допомоги. Вказані послуги становлять 30000,00 грн.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Разом з тим, суд зазначає, що Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
У даному випадку, суд зауважує про безпідставність включення до суми вартості послуг на правничу допомогу вартості послуг адвоката на консультування Клієнта, аналіз фактичних обставин справи, вивчення первинних бухгалтерських документів, аналіз законодавчих актів та судової практики, оскільки вказані дії є складовими підготовки адміністративного позову та формування додатків до нього та не можуть бути кваліфіковані як окремо визначені дії з окремо визначеною вартістю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 року у справі №160/17139/20
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
В даному випадку, суд зауважує, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічні правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Між тим, в даному випадку, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Так, суд визнає, що надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При цьому, суд, враховуючи принцип свободи договору, не заперечує стосовно того, що сторони договору про надання правової допомоги погодили саме такий розмір гонорару, однак суд не погоджується з його розміром в межах розгляду питання щодо розподілу суми цього гонорару, як судових витрат у справі.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
На підставі вище викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації останньому витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 3000,00 грн.
Відтак, сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,139,241-246 КАС України, суд, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС" (вул. Набережна Енергетиків, 45, кв. 93, м. Південноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55002, ідентифікаційний код 40812723) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) та Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053, ідентифікаційний код 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області № 13056788/40812723 від 08 липня 2025 року.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС» податкову накладну № 20 від 30 травня 2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУДРЕСУРС" (вул. Набережна Енергетиків, 45, кв. 93, м. Південноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55002, ідентифікаційний код 40812723) судові витрати в розмірі 5422,40 грн.
5. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко