31 жовтня 2025 року справа № 640/20195/20
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень -
ОСОБА_2 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), у якій просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 30.09.2016 № 0036921306;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 30.09.2016 № 0036951306;
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що контролюючим органом не було належним чином вручено позивачу наказ про проведення перевірки, що є порушенням вимог Податкового кодексу К України. Також вказала, що акт перевірки складено з порушенням порядку оформлення результатів документальних перевірок. Відповідачем при прийнятті оскаржених рішень не було взято до уваги той факт, що сума прощена (анульована) банком у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не включалася до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не підлягала оподаткуванню. Вважає, що сума, прощена (анульована) банком у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не включалися до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не підлягала оподаткуванню.
Ухвалою від 21.09.2020 позовну заяву відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з Додатком 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва справу № 640/22013/21 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду.
Матеріали адміністративної справи за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Качур Р.П.
Ухвалою суду від 04.02.2025 Львівським окружним адміністративним судом прийнято справу до провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечив. Вказав, що позивачці надіслано копію наказу від 10.08.2016 № 368-П про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на адресу: АДРЕСА_1 .
За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 22.08.2016 № 7525/26-51-13-06/2835519901. Перевіркою встановлено порушення позивачкою п.п. «а» п. 176.1 ст. 176, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, ст. 36 Податкового кодексу України, ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік до ДПС у Дарницькому районі ГУ ДФС в м. Києві не подано та не задекларовано дохід, отриманий платником податку як додаткове благо від АТ «УкрСиббанк» у сумі 3058792,19 грн, не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 611149,44 грн. Вказує на те, що оскільки позивачці скеровано копію наказу на її податкову адресу, відповідачем не порушено порядку проведення перевірки.
Щодо самого порушення вказав таке.
Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України базою оподаткування для визначення податку на доходи фізичних осіб є в тому числі і дохід, отриманий платником податків як додаткове благо, отримане як результат анульованої (прощеної) кредитором суми боргу платника податку, що не пов'язано з процедурою банкрутства до закінчення строку позовної давності.
АТ «УкрСиббанк» відповідно до вимог п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та дотримуючись порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, подано до контролюючого органу податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 2015 р., в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) суми боргу за ознакою доходу - 126, отриманий як додаткове благо ОСОБА_1 в сумі 3058792,19 грн.
Оскільки ОСОБА_1 в порушення вимог п. 176.1 ст. 176, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, ст. 36 Податкового кодексу України не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2015 рік доходи, отримані у вигляді додаткового блага у сумі 3058792,19 грн, які підлягають відображенню платником у податковій декларації про майновий стан і доходи, а також не сплачено податок на доходи фізичних осіб з таких доходів у сумі 611149,44 грн.
Також перевіркою правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору, відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 занизила та не перерахувала до бюджету військовий збір за 2015 рік у розмірі 45881,88 грн.
Звернув увагу суду на те, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення. Такі документи позивачкою відповідачу не надано.
Щодо покликання позивачки на п.п. 165.1.59 Податкового кодексу України, вважає такі необґрунтованими, оскільки повідомлення банку про анулювання боргу скеровано позивачці 27.02.2015 № 31-7/98, а вказані норми Податкового кодексу набрали чинності після виникнення спірних правовідносин, а тому в силу ст. 58 Конституції України не мають зворотньої дії в часі. Тому суд повинен керуватися нормами кодифікованого закону, чинними станом на дату прощення боргу.
Просив відмовити в позові.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»» № 368-П від 10.08.2016 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з 15 серпня 2016 року тривалістю п'ять робочих днів.
За результатами перевірки складено акт перевірки № 7525/26-5113-06/ НОМЕР_1 від 22.08.2016.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення від 30.09.2016: № 0036951306, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 57452,35 грн - військовий збір (основний платіж 45881,88 грн, штрафна санкція - 11470,47 грн); № 0036921306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, щодо сплати фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 764160,80 грн - податок з доходів фізичних осіб (основне зобов'язання - 6111493,44 грн, штрафна санкція - 152957,36 грн).
Позивачка вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, тому звернулася з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 79.3 податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пп. 162.1.1 п.162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п. 163.1 ст. 163 ПК України).
За змістом п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до абз. “д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» № 321-VIII від 09.04.2015, який набрав чинності 07.05.2015, редакція пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Водночас п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України передбачено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.
Як встановлено судом, позивачкою - ОСОБА_2 (далі - Позичальник), та Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк» (далі - Банк) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11251994000 від 15.11.2007 (далі - Договір) (Т. І а.с. 40-43).
Підпунктом 1.1. п. 1 вказаного договору визначено, що Банк зобов'язується надати Позичальнику однією сумою, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 107000 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з абз. 1.2.2 пп. 1.2 п. 1 Договору Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 15 листопада 2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов Розділу 12 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.4 Договору.
Відповідно до абз. 1.3.1 пп. 1.3 п. 1 Договору за використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 12,4% річних. По закінченню 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 10.2 даного Договору
Нараховування процентів за цим договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом “30/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України (абз. 1.3.3 пп. 1.3 п. 1 Договору).
Відповідно до наявного у справі повідомлення АТ «УкрСиббанк» № 31-7/98 від 27.02.2015 ОСОБА_1 про анулювання боргу (Т. І а.с. 52) кредитна заборгованість позивачки станом на 27 лютого 2015 року становить 148687,51 доларів США, що складає 4462138,20 грн по курсу НБУ.
У вказаному повідомленні банк звернув увагу позивачці на те, що відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є її доходом, отриманим як додаткове благо і необхідність самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Отримання вказаного повідомлення банку позивачкою не є спірним у вказаній справі, оскільки сама позивачки про це вказує.
Проаналізувавши вказані обставини в контексті наявних доказів, суд враховує таке.
Як вже зазначено судом Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»» № 368-П від 10.08.2016 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з 15 серпня 2016 року тривалістю п'ять робочих днів.
Позивачка вказала, що їй належним чином не вручено наказ про проведення перевірки, оскільки долучене до матеріалів справи рекомендоване поштове відправлення не містить відмітки пошти «за закінченням терміну зберігання».
Так, справді вказане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить відмітки про причини повернення відправнику, але містить відбиток «з повідомленням», містить відбитки поштових штемпелів, містить ШКІ і зазначення адресата, кому саме надсилається і вказано що саме надсилається - «наказ + повідомлення».
Також в матеріалах справи міститься поштове відправлення позивачці, яким скеровувався акт перевірки (на повідомленні вказано «Акт», і яке містить відмітку поштового органу «за закінченням терміну зберігання» (Т. І а.с. 38, 153) і рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (на повідомленні вказано ППР) з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (Т. І а.с. 39).
Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Тому суд відхиляє доводи позивачки про неналежне повідомлення її про перевірку.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до приписів абз. 2 п. 44.7 статті 44 ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Матеріали справи не містять жодних доказів подання позивачкою податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік. А надіслана контролюючим органом поштова кореспонденція повернута без вручення.
Щодо доводів позивачки про порушення порядку складання акта перевірки, суд вказує, то такі є формальними і не впливають на суть самого порушення.
Щодо доводів позивачки про відсутність самого факту порушення у зв'язку з тим, що сума прощена (анульована) банком у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання житла (іпотечні кредити), не включалася до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не підлягала оподаткуванню суд зазначає таке.
Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
Відповідно до п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі, якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Пунктом 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Відповідно до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п. 164.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (станом на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Як встановлено перевіркою ОСОБА_1 в порушення вимог п. 176.1 ст. 176, пп. 162.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, ст. 36 Податкового кодексу України податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві не подано і не задекларовано дохід, отриманий платником податків як додаткове благо від ПАТ «УкрСиббанк» в сумі 3058792,19 грн та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 611149,44 грн.
Відповідно до вимог Податкового кодексу України за відповідне порушення передбачено застосування штрафних санкцій.
Відповідно до приписів п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідачем застосовано до позивачки штрафну санкцію на суму заниженого податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 152787,36 грн.
З 03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 31 липня 2014 року № 1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», зокрема встановлено військовий збір.
Відповідно до пп. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України.
Згідно з п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками є: - фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; - фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; - податковий агент.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПК України за ставкою, визначеною пп. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України (пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок. Оподаткуванню військовим збором підлягають доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) без вирахування сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, тощо. Відповідно до пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які зараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділ уХХ ПК України.
Відповідно до пп. 1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платники військового збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та у спосіб, визначені ст. 176 ПК України.
Особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (далі податковий розрахунок) до контролюючого органу за місцем свого розташування (пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України).
Відповідачем встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 у 2015 році не нараховувала, не утримувала та не перераховувала військовий збір до бюджету. Згідно даних перевірки за 2015 рік повинна була нараховувати, утримати та перерахувати військового збору в сумі 45881,88 грн.
Відповідно до вимог Податкового кодексу України за відповідне порушення передбачено застосування штрафних санкцій.
Відповідно до приписів п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідачем застосовано до відповідачки на суму заниженого податкового зобов'язання по військовому збору штраф у сумі 11470,47 грн.
Щодо покликань позивачки на норми пп. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України, суд зазначає, що повідомлення про анулювання боргу № 31-7/98, яке АТ «УкрСиббанк» скерував позивачці датоване 27.02.2015.
Станом на момент виникнення правовідносин у цій справі, а саме на дату прощення боргу - 27.02.2015, положення пп. 165.159 п. 165.1 ст. 165 ПК України не були чинними.
Тому в цій частині позову доводи позивачки суд оцінює критично.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі 817/401/16 та у справі № 826/16188/16 від 23.05.2018.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено судом аналізуючи відповідні доводи позивача.
Оцінюючи оскаржувані рішення, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, КАС України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у місті Києві (04116 м. Київ вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.П. Качур