справа№ 380/15587/25
з питань поновлення та продовження процесуальних строків
31 жовтня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернулась до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати Акт проведення розслідування за фактом поранення (замах на суїцид), затверджений ТВО командира НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 від 2022 року( число і дата відсутня);
визнати протиправним та скасувати Акт проведення розслідування нещасного випадку (смерті), затвердженого командиром А 0284 полковником ОСОБА_3 від 2023 року (число і дата відсутня);
визнати неправомірним та скасувати пункт 3 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2022 №2381 про накладення на капітана ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення «СУВОРА ДОГАНА»;
зобов'язати відповідача провести додаткове спеціальне службове розслідування по факту нещасного випадку ОСОБА_4 ;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 в особі її командира вчинити дії передбачені пунктом 2 розділу III Інструкції №332 за фактом смерті капітана ОСОБА_4 внаслідок кульового поранення 11.12.2022, відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332.
У позовній заяві позивач просила поновити строк на звернення до суду, мотивуючи це тим, що із оспорюваним наказом ознайомилась лише 12.07.2025.
Ухвалою від 04.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк подати відзив на позовну заяву та всі докази, що підтверджують заперечення проти позову. При цьому зазначено, що заява про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у вказаній справі.
Відповідач 19.08.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У відзиві відповідач також зазначає, що позивач пропустила строк на звернення до суду, оскільки у процесуальному вимірі застосовується стаття 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Цей строк не є «безбережним»: він обмежує можливість перегляду владних рішень у часі, вимагає активності, а пасивне очікування документів саме по собі не формує поважної причини для пропуску. У матеріалах справи зафіксовано, що військова частина 29 червня 2025 року офіційно направила представнику позивачки матеріали спеціального розслідування (акт на десяти аркушах). Отже, не пізніше цієї дати позивачка володіла ключовою інформацією щодо підстав і висновків, що ставляться під сумнів; це спростовує тезу, ніби обізнаність настала тільки у липні 2025 року. Подія 11 грудня 2022 року була належно перевірена, результати кожного з розслідувань оформлені індивідуальними правовими актами командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності), якими: по-перше, подію з пораненням кваліфіковано як замах на самогубство з використанням власної табельної зброї і визначено, що випадок не підлягає обліку за актом форми «НВ-3»; по-друге, смерть від 28 грудня 2022 року визнано такою, що настала поза виконанням обов'язків військової служби (під час лікування), також без підстав для обліку за Інструкцією. Внутрішні акти комісій мають доказово-процедурний характер і самі собою прав та обов'язків позивачки не змінюють; юридичні наслідки породжують саме індивідуальні накази, які позивачка не спростувала належними доказами протиправності. Дисциплінарне стягнення (сувора догана) накладено компетентним суб'єктом, у спосіб і в межах, визначених статутами, із посиланням на конкретні норми та на фактичні висновки службової комісії щодо порушення правил поводження зі зброєю самим військовослужбовцем. Доводи про необхідність додаткового чи повторного розслідування, а також про покладення обов'язків за пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, не знаходять правової передумови, оскільки чинні індивідуальні накази виключають облік події як «нещасного випадку» у розумінні тієї Інструкції та не виявлено жодних нових істотних обставин.
При розгляді клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду суд виходить із такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Таким чином, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 в справі №380/2355/20.
З матеріалів позову судом встановлено, що позивач оскаржує акт проведення розслідування за фактом поранення (замах на суїцид), затверджений ТВО командира НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 від 2022 року( число і дата відсутня); акт проведення розслідування нещасного випадку (смерті), затвердженого командиром А 0284 полковником ОСОБА_3 від 2023 року (число і дата відсутня); наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2022 №2381 про накладення на капітана ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення «СУВОРА ДОГАНА»;
Частина 5 статті 122 КАС України, передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Оскільки спірні правовідносини виникли з питань проходження військової служби, а тому строк звернення до адміністративного суду з даним позовом становить один місяць, який слід обчислювати з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.
Однак, позивач звернулась до суду лише у липні 2025 року.
Згідно із частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №160/18326/21.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 грудня 2021 року у справі № 640/20314/20 досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 08.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №704/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025) з 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Водночас, судом встановлено з матеріалів справи, що військова частина НОМЕР_1 29 червня 2025 року офіційно направила представнику позивача матеріали спеціального розслідування (акт на десяти аркушах), що не заперечується відповідачем. При цьому інших доказів повідомлення позивача про наявність оспорюваних наказів та актів відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. встановленим законом.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права.
Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Європейським судом з прав людини зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини розмежував формалізм та надмірний формалізм. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами вимог процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У постанові від 05.12.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі №11-989/18 зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до Конвенції про захист передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Таким чином, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та повного встановлення всіх обставин справи суд дійшов висновку про необхідність поновити позивачу строк на звернення до суду із цим позовом.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд, -
визнати поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 на звернення до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії та поновити строк на звернення з відповідним позовом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Чаплик І.Д.