31 жовтня 2025 рокусправа № 640/39667/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська,16, м. Київ, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з вимогами:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 2600-0310-8/105957 від 24.04.2020 про відмову в перерахунку мого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з моєю заявою від 30.01.2020р;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату мого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки ТУДСА України у м. Києві від 21.01.2020 №72 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2022р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передано судові справи Львівському окружному адміністративному суду.
21.02.2025 справа №640/39667/21 надійшла на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду та, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передана для розгляду головуючому судді Костецькому Н.В.
Ухвалою суду від 26.02.2025 прийнято до розгляду справу № 640/39667/21.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду від 21.01.2019 №72. Проте, відповідач рішенням від 24.04.2020 відмовив позивачу у такому перерахунку у зв'язку із відсутністю підстав. Позивач вважає, що відповідачем порушене її право на належне щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що на дату звернення позивача чинними були положення пункту 25 розділу XII Закону № 1402. Таким чином, проводити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 21.01.2020 року № 72 відповідно до частини третьої-четвертої статті 133 Закону № 2453, відсутні підстави. Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач є суддею у відставці, що підтверджується посвідченням №007/11 від 24.05.2004 (а.с. 9).
21.01.2020 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві видано позивачу довідку №72 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020.
Відповідач листом від 24.04.2020 (а.с. 7), наданим у відповідь на заяву позивача від 30.01.2020 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відмовив у такому перерахунку на підставі довідки від 21.01.2020 №72, оскільки на дату звернення позивача чинними були положення пункту 25 розділу XII Закону № 1402. Відповідач зазначив, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці буде здійснюватись при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020.
Вважаючи протиправною таку відмову відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За змістом частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 1); судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 2); судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 3).
Розділом ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII визначалось: право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (пункт 22); до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (пункт 23).
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX (набрав чинності 07.11.2019) виключено зазначені пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, якими передбачалось, що право на отримання суддівської винагороди в розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, а також що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.
За змістом пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01.01.2020: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (підпункт «а»); для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (підпункт «б»).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлювалось, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від «Про судоустрій і статус суддів» 07.07.2010 №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (зі змінами).
У вказаному Рішенні зазначено, зокрема, що судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Верховним Судом розглянуто зразкову справу №620/1116/20 за позовом особи до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та рішення від 05.03.2020 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 25.02.2020; зобов'язання здійснити особі, як судді у відставці, перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 25.02.2020 № 03/36-740, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2020.
Рішенням Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 позов особи задоволено частково: визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2020 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 25.02.2020; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити особі, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 25.02.2020 № 03/36-740, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
За змістом рішення Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20, це рішення суду є зразковим для справ, у яких: позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання; відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 - дата ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з урахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; позивачі заявили аналогічні позовні вимоги по-різному висловлені, але однакові по суті - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та/або не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24:00 год. цього дня. Відповідно, з 00:00 год. наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила в силу і діє.
З матеріалів справи суд встановив, що позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Листом від 24.04.2020, наданим на заяву позивача від 30.01.2020 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки від 21.01.2020 року № 72, відповідач відмовив позивачу у перерахунку довічного грошового утримання з тих підстав, що чинними були положення пункту 25 розділу XII Закону № 1402.
Отже, позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (зі змінами).
Таким чином, на момент звернення позивача до відповідача, були чинними положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 21.01.2020 №72.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (зі змінами та доповненнями), апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 31.10.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович