про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
31 жовтня 2025 року 320/52891/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Нотаріальної палати України про забезпечення позову,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Нотаріальна палата України із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд:
- зупинити дію Наказу Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2025 року № 2159/7 «Про внесення змін до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України» до набрання законної сили відповідним судовим рішенням у справі за адміністративним позовом Нотаріальної палати України до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про визнання протиправною та нечинною постанови в частині і визнання протиправним та скасування наказу.
Від Кабінету Міністрів України надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову у якій просить відмовити у задоволенні заяви.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або - очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У постанові від 22.12.2022 у справі №640/31815/21 Верховний Суд виснував: “Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними».
Згідно частини п'ятої статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Зміст вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності двох обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Стосовно посилання заявника на наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача суд зазначає, що таке, в цьому випадку, може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів із забезпечення позову заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2025 року №2159/7, яким затверджено новий персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, чим фактично достроково припинено повноваження попереднього персонального складу Комісії, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Зокрема, без вжиття заходів забезпечення позову захист та поновлення права Нотаріальної палати України на формування персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, до повноважень якого належить організації та вирішення ключових питань у сфері набуття та припинення права на зайняття нотаріальною діяльністю зайняття нотаріальною діяльністю, не інакше як за її участю, стане істотно ускладненим, зокрема вимагатиме вирішення питання про легітимність дій та рішень, вчинених Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату у складі, сформованому Міністерством юстиції України самостійно та меншому кількісному складі.
Так, протягом всього строку розгляду адміністративної справи Вища кваліфікаційна комісія нотаріату в оновленому відповідно до Наказу від 13 жовтня 2025 року № 2159/7 складі може здійснювати поточну діяльність та ухвалювати рішення з питань, віднесених до повноважень Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, зокрема щодо:
- забезпечення проведення кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю;
- розгляд подання Мін'юсту, територіальних органів Мін'юсту, Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Крім того, на думку заявника відсутність заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити ефективний захист і поновлення інтересів Нотаріальної палати України як організації професійного самоврядування у сфері нотаріату, до повноважень якої належить забезпечення захисту професійних прав нотаріусів та гарантій нотаріальної діяльності, незалежності нотаріату та нотаріальної діяльності, зміст яких полягає у тому, щоб пов'язані з набуттям і припиненням права на зайняття нотаріальною діяльністю питання розглядалися та вирішувалися складом Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, що сформований виключно на засадах законності, незалежності та об'єктивності.
Нотаріальна палата України зазначає, що має намір оскаржити окремі положення Постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958, якими зменшено кількісний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, зменшено частку осіб, що делегуються до її складу Нотаріальною палатою України, у порівнянні з кількістю осіб, що делегуються Міністерством юстиції України, встановлено нову умову, згідно з якою нотаріус може буди делегований до складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, якщо він не був членом Комісії попередніх складів, створено умови для формування персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату виключно Міністерством юстиції України (без представників, делегованих Нотаріальною палатою України).
Також предметом позову є абзац 3 пункту 2 зазначеної Постанови, яким Міністерству юстиції України доручено затвердити новий склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату з урахуванням змін, безпідставно внесених до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату та без урахування строку повноважень чинного персонального складу Комісії, який закінчиться лише 07 березня 2027 року.
Крім того, предметом оскарження в адміністративній справі є Наказ Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2025 року № 2159/7, дію якого позивач, просить зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Суд вважає вказані мотиви вжиття заходів забезпечення позову необґрунтованими та такими, що не свідчать про можливість настання негативних наслідків для заявника та ймовірність виникнення складнощів під час виконання рішення суду.
На підтвердження протиправності дій відповідача щодо предмету заявленого спору, позивач не надав суду жодного доказу.
Таким чином, у разі забезпечення цього позову шляхом вжиття заходів забезпечення позову що полягає у зупиненні дії наказу Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2025 року № 2159/7 «Про внесення змін до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України» до набрання законної сили відповідним судовим рішенням у справі за адміністративним позовом Нотаріальної палати України до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про визнання протиправною та нечинною постанови в частині і визнання протиправним та скасування наказу, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Метою забезпечення позову є невідкладне реагування суду задля запобіганню можливого порушення прав позивача та можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа №826/16509/18) та від 26 грудня 2019 року (справа №640/13245/19).
У матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги, заявлені позивачем у цьому клопотанні, не узгоджуються з цілями, на які направлено вжиття заходів забезпечення позову, а отже доводи позивача в обґрунтування клопотання про забезпечення позову на думку суду є припущенням того, що права та інтереси позивача можуть бути порушені.
Відтак, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою.
Керуючись статтею 150, частиною п'ятою статті 151, статтями 152-154, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні заяви Нотаріальної палати України щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Леонтович А.М.