про повернення позовної заяви
28 жовтня 2025 року м. Київ № 320/50478/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 14.10.2025 позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків шляхом надання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази цьому.
22.10.2025 від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 14.10.2025, у якій остання просить поновити строк звернення до суду з даним позовом.
У поданій заяві представник позивача вказує, що зі змісту наказу про звільнення неможливо встановити, чи враховувалась додаткова грошова винагорода при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки. Тому в інтересах позивача направлялись адвокатські запити для отримання інформації щодо включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення при обрахунку компенсації за невикористані відпустки. З огляду на те, що позивач при звільненні не міг знати, які складові грошового забезпечення враховані при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки, на переконання позивача, моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання відповіді на адвокатський запит 03.09.2025.
З огляду на викладене, позивач вважає, що позовна заява була подана у строк який не порушує строк позовної давності для цієї категорії справ.
Розглядаючи заяву про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як було зазначено в ухвалі суду від 14.10.2025, у межах даної справи для визначення строку звернення до суду з заявленими позовними вимогами застосуванню підлягає ст. 233 КЗпП України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як встановлено судом, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2024 №375, позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини з 16.12.2024.
Станом на момент звернення позивача до суду 25.09.2025, тримісячний строк з моменту виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 16.12.2024 сплинув, а отже і строк для звернення з позовними вимогами про стягнення належного грошового забезпечення завершився.
При цьому, дізнатися про порушення свого права позивач мав з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2024 №375, яким він виключений зі списків особового складу частини, оскільки цей наказ містить відомості про нараховані позивачу при виключенні зі списків особового складу частини види грошового забезпечення, у тому числі про грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки. Відповідно позивачу стало відомо про непроведені з ним розрахунки та/або неналежне обчислення грошового забезпечення.
Отже, з моменту звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач повинен був дізнатися про порушення права на виплату всіх належних сум.
У свою чергу, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У спірних правовідносинах позивач не доводить, що йому було не відомо про виплачені суми або про наказ від 16.12.2024 №375.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, суд відхиляє доводи заяви про усунення недоліків про те, що позивач дізнався з відповіді на адвокатський запит від 03.09.2025.
Вчинення дій щодо врегулювання спору у досудовому порядку шляхом тривалого листування з державними органами не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки ця обставина не є непереборною та такою, що унеможливила своєчасне звернення до суду, зважаючи на негативні відповіді щодо порушених позивачем у зверненнях питань, такий висновок відповідає висновку Верховного Суду, відображеного у постанові від 26.02.2020 №826/14417/18.
Суд зауважує, що отримання відповіді на звернення зі спірного питання не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 у справі № 800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції повинна була дізнатися слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд наголошує, що позивач після звільнення з військової служби, у випадку відсутності у нього повної інформації щодо нарахованого йому грошового забезпечення та всіх його складових, повинен був без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання наказу про звільнення звернутись до відповідача із заявою про надання відповідної інформації.
При цьому, як вбачається з матеріалів позовної заяви, адвокатський запит щодо нарахованого позивачу при звільненні грошового забезпечення та його складових датований 26.08.2025, тоді як наказ про звільнення її з військової служби виданий 16.12.2024. Тобто, звернення позивача до відповідача з метою з'ясування інформації щодо виплаченого грошового забезпечення при звільненні та його складових відбулось через вісім місяців, що, на думку суду, свідчить про пасивність поведінки позивача щодо здійснення захисту своїх прав.
Отже, проаналізувавши доводи позивача, судом встановлено, що у заяві про поновлення пропущеного строку жодним чином не доведено неможливості своєчасного отримання інформації щодо розмірів виплаченого грошового забезпечення за спірні періоди, у тому числі складових грошового забезпечення при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
З огляду на викладене вище у сукупності, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що саме створювало для нього істотні перешкоди на протязі тривалого періоду в межах тримісячного строку звернутися про захист порушеного права щодо оскарження виплати не у належному розмірі грошового забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, враховуючи, що вказані у заяві про усунення недоліків підстави для поновлення цього строку суд визнає неповажними, позовну заяву належить повернути позивачеві разом з усіма доданими до неї документами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 169, 248, 256, 293 КАС України,
В задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.