30 жовтня 2025 року Справа № 280/6016/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача по не проведенню перерахунку та виплати пенсії по інвалідності з 01.08.2024 по 09.02.2025 з врахуванням пільг і доплат, належних позивачу у відповідності до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 01.08.2024 по 09.02.2025, призначену позивачу, як особі з інвалідністю ІІ групи, шляхом нарахування та виплати підвищення до пенсії, передбаченого Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту особам з інвалідністю внаслідок війни», постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», цільової грошової допомоги на прожиття відповідно до Закону України від 16.03.2004 № 1603 «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» та щомісячної державної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.04.2024 внаслідок обстрілу невстановленими військовослужбовцями збройних сил рф позивачу було завдано тілесні ушкодження. За результатами проведення МСЕК 01.08.2024 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Після чергового переогляду 02.09.2024 позивачу змінено причину інвалідності на поранення, ушкодження здоров'я, одержані від вибухонебезпечних предметів. Рішенням Міжвідомчої комісії при Мінветеранів від 19.12.2024 встановлено, що поранення позивача було завдане внаслідок дії вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією рф. Позивач, отримавши 29.01.2025 посвідчення, що підтверджує його пільги, встановлені законодавством особам з інвалідністю внаслідок війни, 10.02.2025 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії з врахуванням надбавок та пільг, передбачених для осіб, які набули інвалідність внаслідок війни. Відповідачем прийнято рішення про проведення перерахунку пенсії позивача за період з 10.02.2025. Перерахунок пенсії за період з 01.08.2024 по 09.02.2025 проведено не було. 26.03.2025 позивач звернувся зі скаргою до ПФ України з метою вирішення питання щодо проведення перерахунку пенсії за період з 01.08.2024 по 09.02.2025, на яку листом ПФ України повідомлено, що перерахунок здійснено з 10.02.2025, підстави відмови у проведенні перерахунку пенсії за період з 01.08.2024 по 09.02.2025 не зазначені. З бездіяльністю відповідача позивач не згоден, вважає відмову протиправною та такою, що порушує його права у зв'язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 16.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України.
28.07.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 37781), в якому зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності (ІІ група), обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 31.07.2024 позивачу встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням, відповідно до виписки з Акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №459843 від 01.08.2024. Відповідно, з 31.07.2024 позивачу призначено пенсію по інвалідності у зв'язку зі встановленням другої групи інвалідності за загальним захворюванням, згідно з наданою випискою з Акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №459843 від 01.08.2024, на підставі заяви від 27.08.2024 про призначення пенсії. З 02.09.2024 позивачу змінено причину інвалідності (поранення, ушкодження здоров'я, одержані від вибухонебезпечних предметів) відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №459933 від 02.09.2024. В подальшому, 18.09.2024 позивачем подана заява до міжвідомчої комісії про встановлення зв'язку інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, одержаним від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння. 19.12.2024 прийнято рішення міжвідомчої комісії №11/ІІІ/62/1 про встановлення факту отримання постраждалою особою поранення чи іншого ушкодження здоров'я, одержаного від вибухонебезпечних предметів на території заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України. 29.01.2025 позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 особи з інвалідністю другої групи, що має права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. 10.02.2025 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії, додавши до неї рішення міжвідомчої комісії №11/ІІІ/62/1 і посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 . Отже, на виконання положень Порядку №22-1, ГУ ПФУ в Київській області здійснено перерахунок пенсії з дати звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та документами, які дають право на виплату підвищення до пенсії. Таким чином, відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.08.2024 по 09.02.2025, оскільки: 27.08.2024 позивач звертався із заявою про призначення пенсії по інвалідності другої групи, і довідкою МСЕК від 01.08.2024 причиною інвалідності позивача зазначено загальне захворювання; лише 10.02.2025 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії та надав необхідні документи для перерахунку пенсії на підставі другої групи інвалідності внаслідок поранення, ушкодження здоров'я, одержані від вибухонебезпечних предметів. Отже, відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії раніше за дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та наданням пенсійному органу документів, які підтверджують статус особи з інвалідністю внаслідок війни та права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Окрім того, звертає увагу суду, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни у позивача виник з дня, визначеного довідкою МСЕК від 02.09.2024, отже перерахунок пенсії позивача не може бути здійснено з 01.08.2024, тобто раніше дати визнання особою з інвалідністю внаслідок війни внаслідок зміни причин інвалідності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою судді від 28.07.2025 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
29.08.2025 до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 43654), в якому останній просить проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, аналогічних, викладеним у відзиві на позовну заяву відповідача 1. Додатково зазначає, що на виконання положень Порядку №22-1, ч.4 ст.45 Закону №1058 ГУ ПФУ в Київській області здійснено перерахунок пенсії з дати звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та документами, які дають право на виплату підвищення до пенсії. Отже, відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії раніше за дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та наданням пенсійному органу документів, які підтверджують статус особи з інвалідністю внаслідок війни та права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Окрім того, звертає увагу суду, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни у позивача виник з дня, визначеного довідкою МСЕК від 02.09.2024, отже перерахунок пенсії позивача не може бути здійснено з 01.08.2024, тобто раніше дати визнання особою з інвалідністю внаслідок війни внаслідок зміни причин інвалідності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно Виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ №459843 ОСОБА_1 01.08.2024 встановлено другу групу інвалідності терміном до 01.08.2025. Причина інвалідності - загальне захворювання.
Рішенням № 083850023101 про призначення пенсії позивачу з 31.07.2024 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою слідчого 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області про визначення особи як потерпілого від 29.08.2024 визнано ОСОБА_1 , як потерпілого у кримінальному провадженні № 22024080000000580 від 05.04.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України за фактом обстрілу 05.04.2024 у період часу з 15:11 по 17:16 невстановленими військовослужбовцями зс рф, в порушення законів та звичаїв війни із використанням ракетних систем, території м.Запоріжжя, що призвело до травмування і загибелі людей, руйнування будівель, розташованих на території м.Запоріжжя, зокрема, одержання мінно-вибухової травми ОСОБА_1 .
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №459933 за результатом повторного огляду ОСОБА_1 02.09.2024 змінено причину інвалідності на «поранення, ушкодження здоров'я, одержане від вибухонебезпечних предметів».
Рішенням міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особою поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України від 19.12.2024 №11/ІІІ/62/1 щодо ОСОБА_1 установлено факт одержання поранення чяи іншого ушкодження здоров'я, одержаного від вибухонебезпечних на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради 29.01.2025 видано ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 пред'явник якого є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни до 01.08.2025.
10.02.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, додавши до неї рішення міжвідомчої комісії №11/ІІІ/62/1 та посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 .
Заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Київській області та рішення ПФУ про перерахунок пенсії №083850023101 пенсію позивача перераховано з 10.02.2025.
На скаргу позивача щодо перерахунку призначеної пенсії по інвалідності з врахуванням пільг і доплат, належних йому у відповідності до положень закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 01.08.2024 по 09.02.2025, листом від 30.04.2025 № 17180-16639/К-03/8-2800/25 Пенсійний фонд України повідомив позивача про те, що з 31.07.2024 позивач отримує пенсію по інвалідності 2 групи, обчислену згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу 36 років 11 місяців 6 днів (у тому числі 8 років 4 місяці 9 днів - період з дня встановлення інвалідності до дня досягнення пенсійного віку), та заробітної плати, визначеної за всі періоди страхового стажу з 11.11.2003 по 31.07.2024. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" (далі -Постанова № 656) особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає 12396,00 грн (з 01.03.2025 - 13822,00 грн), виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. Оскільки, розмір пенсійної виплати не досягає розмірів, передбачених Постановою №656, до пенсії позивача встановлено щомісячну державну адресну допомогу в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. Пенсію обчислено відповідно до вимог чинного законодавства. Пенсію за період з 10.02.2025 по 31.05.2025, з урахуванням виплачених сум, буде нараховано для виплати в плановий виплатний період.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.08.2024 по 09.02.2025 позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до статті 30 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Статтею 31 Закону №1058-ІV передбачено, що залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи.
Суд зауважує, що процедуру проведення медико-соціальної експертизи особам, що звертаються для встановлення інвалідності з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до п. 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Отже, причинний зв'язок інвалідності встановлюється медико-соціальною експертною комісією.
Пунктом 19-3 Положення визначено, що причинний зв'язок інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, одержаними особами, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року до 24 лютого 2022 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 24 лютого 2022 року - на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, встановлюється на підставі рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно з п. 19-5 Положення, причинний зв'язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, одержаними від вибухонебезпечних предметів, встановлюється на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Особам, яким причинний зв'язок інвалідності встановлено у зв'язку з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, одержаними від вибухонебезпечних предметів, та в довідці до акта огляду медико-соціальної комісії не встановлено причинний зв'язок інвалідності згідно пункту 19-3 Положення №1317 за відсутності рішення міжвідомчої комісії, розмір пенсії обчислюється на загальних умовах.
Відповідно до статті 13 Закону України від 20.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551) ,особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» № 1603-IV від 16.03.2024, Кабінету Міністрів України, починаючи з 1 травня 2004 року, передбачати щомісячну виплату цільової грошової допомоги на прожиття: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи у розмірі 70 гривень; особам з інвалідністю внаслідок війни II та III груп у розмірі 50 гривень, учасникам бойових дій у розмірі 40 гривень, незалежно від розміру пенсій та надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги та пенсії за особливі заслуги перед Україною.
Абзацом першим першого Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 №1381 установлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 13 і 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.
Згідно положень абз.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій», у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною, доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік») не досягає в осіб з інвалідністю внаслідок війни (з 01.03.2025) I групи - 16847 гривень, II групи - 13822 гривні, III групи - 9478 гривень, в учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності - 5528 гривень, таким особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції Гідності виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
З аналізу наведених вище норм, для отримання відповідних щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, підвищення до пенсії, щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, обов'язковою умовою є наявність у особи відповідного статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і підтвердження відповідними документами права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Як встановлено судом встановлено, що згідно копії Виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ №459843 ОСОБА_1 01.08.2024 встановлено другу групу інвалідності терміном до 01.08.2025. Причина інвалідності - загальне захворювання.
Статтею 34 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Згідно положень ч. 1 ст. 35 Закону №1058-ІV у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.
Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності.
У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №459933 за результатом повторного огляду ОСОБА_1 02.09.2024 змінено причину інвалідності на «поранення, ушкодження здоров'я, одержане від вибухонебезпечних предметів».
У зв'язку із зміною причин інвалідності, 10.02.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, додавши до неї рішення міжвідомчої комісії №11/ІІІ/62/1 та посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.4 ст.45 Закону №1058, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Правові і організаційні засади оформлення документів для призначення пенсії визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до положень цього нормативного акту, зокрема розділу 1, звернення за призначенням (перерахунком) пенсії оформляється заявою.
Днем звернення за призначенням/перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Приймання, оформлення і розгляд документів врегульований розділом IV Порядку №22-1, згідно з пунктами 4.1, 4.3 якого орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою та за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Отже, виходячи з аналізу вищезазначених норм, перерахунок пенсії здійснюється лише за наданою заявою про перерахунок пенсії та необхідними документами відповідно до Порядку №22-1, які підтверджують виникнення права на перерахунок пенсії, у визначені ч.4 ст.45 Закону №1058 строки.
Оскільки, із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 10.02.2025 надавши необхідні документи для перерахунку пенсії на підставі другої групи інвалідності внаслідок поранення, ушкодження здоров'я, одержані від вибухонебезпечних предметів, у відповідача були відсутні підстави для перерахунку пенсії з 01.08.2024 по 09.02.2025 з урахуванням пільг, встановлених законодавством особам з інвалідністю внаслідок війни.
Таким чином, відповідачем 2 правомірно здійснено перерахунок пенсії позивачу з 10.02.2025, у відповідності до ч. 4 ст. 45 Закону №1058, оскільки відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії раніше за дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та надання пенсійному органу документів, які підтверджують статус особи з інвалідністю внаслідок війни та права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що відповідач 2 у спірних правовідносинах не допустив порушення прав позивача.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За змістом ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб'єктів владних повноважень.
При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб'єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
Адже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Правова позиція аналогічного змісту неодноразово висловлювалася Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постанові від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 31.01.2024 № 640/6129/22, від 20.12.2024 у справі №815/5751/16, від 18.02.2025 у справі №260/5061/22, від 07.02.2025 у справі №990/54/24.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та необхідність відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов'язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов'язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже з урахуванням вимог статті 77 КАС України, позивач знехтував своїм процесуальним обов'язком доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги у випадку заперечення проти встановленого факту порушення, при цьому відповідачем обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення виконано.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012); Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.10.2025.
Суддя І.В. Батрак