29 жовтня 2025 року Справа № 280/5242/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправною відмову Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153-2025-п «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».
Зобов'язати Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153-2025-п «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».
Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що має право на отримання одноразової грошової винагороди передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 р. № 153 (далі - Постанова №153), оскільки: на момент участі у бойових діях був сержантського складу правоохоронного органу особливого призначення; розпочав службу у віці до 25 років в Департаменті поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під час дії воєнного стану; продовжує проходити службу у складі правоохоронного органу спеціального призначення; під час безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується первинними медичними картами та актами розслідування нещасних випадків; станом на дату набрання чинності Постановою №153 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових(воєнних) дій строком не менше шести місяців; не притягався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується. За результатами розгляду рапорта позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової винагороди. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 24 червня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
26 червня 2025 року до суду відповідачем поданий відзив на позовну заяву, у якому вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню на підставі нижчевикладеного. Вказана Постанова №153 не поширює свою дію на поліцейських. Згідно з підпунктом першим пункту 3 Постанови №153-2025-п учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби. Поліцейські Національної поліції, у тому числі підрозділів особливого призначення, не є учасниками експериментального проекту, поліцейські не є ані особами рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, ані інших утворених відповідно до законів України військових формувань, ані правоохоронних органів спеціального призначення. Служба в поліції особливого призначення (Департаменті поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), та служба в поліції загалом не належить до жодного із видів військової служби. У задоволенні адміністративного позову відповідач просить відмовити у повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивач проходить службу у Департаменті поліції особливого призначення «Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на посаді поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 »).
15 квітня 2025 року позивачем подано рапорт начальнику Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої абзацом другим пункту 4 Постанови №153.
За результатами розгляду вищевказаного рапорту відповідачем відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої абзацом другим пунктом 4 Постановою №153-2025-п, оскільки Постанова №153 не регламентує Порядку нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень особам, які мають статус поліцейського та проходять службу в органах Національної поліції України.
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права на отримання одноразової грошової винагороди порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 2 липня 2015 року (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 60 Закону № 580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідного з частиною 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України (частина 1 статті 47 Закону № 580-VIII).
Призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону (частина 1 статті 48 Закону № 580-VIII).
Статтею 58 Закону № 580-VIII унормовано, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
Частиною 1, 2 статті 63 Закону № 580-VIII визначено, що контракт про проходження служби в поліції - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає поліція, для визначення правових відносин між сторонами.
Контракт про проходження служби в поліції укладається, зокрема, з особами молодшого складу поліції, які вперше прийняті на службу в поліції, - одноразово строком на два роки без права продовження.
Відповідно до частини 8, 9 статті 63 Закону № 580-VIII контракт про проходження служби в поліції укладається на підставах і в порядку, визначених Міністерством внутрішніх справ України. Типову форму контракту затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Судом встановлено, що позивач проходить службу у Департаменті поліції особливого призначення «Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на посаді поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №1.
Згідно з частинами 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Спірним у дані й справі є питання наявності у позивача права як поліцейського Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на отримання грошового винагороди у розмірі 1 млн. грн на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, пунктом 4 Постанови №153, серед іншого, установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
З аналізу вказаного пункту Постанови №153 слідує, що право на отримання грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, серед інших, мають особи рядового, сержантського і старшинського складу правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою (13.02.2025) були прийняті або призвані на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, та проходять військову службу і брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Таким чином, право на отримання грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови №153, окрім іншого, залежить від статусу державного органу, у якому саме військову, а не будь-яку іншу службу, проходить особа рядового, сержантського чи старшинського складу.
Законом України «Про національну безпеку України» 21 червня 2018 року № 2469-VIII (далі - Закон №2469-VIII) визначено та розмежовано повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони, та в статті 1 наведено визначення таких термінів:
сектор безпеки і оборони - система органів державної влади, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції та законів України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України;
сили безпеки - правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту та інші органи, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України;
сили оборони - Збройні Сили України, а також інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави;
З наведених термінів встановлено, що державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями (правоохоронний орган спеціального призначення) є державний орган, який утворений і наділений таким статусом відповідно до закону та виконує завдання у сфері безпеки, оборони чи охорони правопорядку.
Зокрема, такими органами відповідно до Закону №2469-VIII є Державна прикордонна служба України (ч.6 ст. 18), Служба безпеки України (ч.1 ст.19).
Водночас, згідно з частиною 4 статті 18 Закону №2469-VIII Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 статті 13 Закону № 580-VIII визначено, що у складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 580-VIII під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 30 «Про утворення територіального органу Національної поліції» вирішено утворити як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Отже, Департамент поліції особливого призначення Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », входить до складу поліції особливого призначення Національної поліції України, як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого регламентується Законом України «Про Національну поліцію», і який на підставі 4 статті 24 цього Закону може залучатись до безпосереднього ведення бойових дій. При цьому, статус Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » як правоохоронного органу спеціального призначення законом не визначено.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Натомість, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІП (далі - Закон № 2232-XІII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XІII визначено види військової служби, а саме:
базова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Враховуючи наведене, до жодного із видів військової служби не належить служба в поліції.
Так, військова служба та служба в поліції є різними за своєю юридичною природою, правовідносини з питань проходження військовослужбовцями військової служби та правовідносини з питань проходження служби в поліції врегульовані різними нормативно-правовими актами, а тому військовослужбовці та поліцейській мають різний правовий статус.
Підсумовуючи зазначене, суд приходить до висновку, що пункт 4 Постанови №153 не регулює питання виплати грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень поліцейським, в т.ч. Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а відтак і про відсутність порушеного права позивача у зв'язку із відмовою у виплаті грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №826/5982/18.
За результатами розгляду справи суд не встановив факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 29.10.2025.
Суддя Б.В. Богатинський