Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 жовтня 2025 року Справа №200/4510/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344, місцезнаходження: майдан Свободи Держпром, 3 під., 2 пов. м. Харків) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №200/4510/24, яке набрало законної сили 07.10.2024, позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344, місцезнаходження: майдан Свободи Держпром, 3 під., 2 пов. м. Харків) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, щодо припинення нарахування страхових виплат ОСОБА_1 з 01.07.2022. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити нарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 , заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період починаючи з 01.07.2022. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
13.11.2024 судом на виконання рішення видано виконавчі листи по справі.
12.03.2025 через підсистему “Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2025 задоволено заяву представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі № 200/4510/24. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 по справі № 200/4510/24, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 382-2 КАС України. Попереджено начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що відповідно до ч. 10 ст. 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.06.2025 про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №200/4510/24 щодо поновлення нарахування страхових виплат ОСОБА_1 , нарахування йому заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.07.2022. У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.06.2025 про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №200/4510/24 щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам відмовлено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення суду у справі №200/4510/24 щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам у тримісячний строк з дня отримання ухвали. Попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
07.10.2025 представник відповідача надав до суду звіт про виконання рішення суду.
У звіті зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 по справі №200/4510/24 ОСОБА_1 з 01.11.2024 року поновлено нарахування страхових виплат. Нарахована заборгованість за період з 01.07.2022 по 31.10.2024 в сумі 175 195,04 грн. Страхові виплати з 01.11.2024 перераховуються на поточний рахунок ОСОБА_1 відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк». Зазначено, що відповідачем вжито залежних від нього заходів щодо виконання судового рішення. Подальші заходи щодо виділення коштів не залежить від діяльності головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості виконати судове рішення. Вважає, що у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Розглянувши поданий пенсійним органом звіт, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 № 4094-IX набрав чинності 19.12.2024 (далі по тексту - Закон України № 4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що відповідач виконав рішення суду в частині заборгованості по щомісячним страховим виплатам.
Водночас нарахована заборгованості по щомісячним страховим виплатам позивачу не виплачена, що не заперечується відповідачем.
Суд звертає увагу на те, що здійснення нарахування сум пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки рішенням суд зобов'язав не лише провести перерахунок, але й виплатити позивачеві суму донарахованої пенсії.
Отже, станом на дату розгляду звіту відповідача доказів того, що рішення суду було виконано в повному обсязі, та відповідачем вчинено всі дії для його виконання відповідачем, не надано.
Твердження відповідача щодо того, що виплата суми проведеного нарахування заборгованості по щомісячним страховим виплатам на виконання рішення суду буде здійснюватися за наявності відповідного фінансування не підтверджує виконання всіх дій відповідачем на виконання рішення суду у цій частині.
Відтак, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів виплати позивачу суми заборгованості по щомісячним страховим виплатам, суд дійшов висновку про те, що рішення суду в повному обсязі не виконано, а отже поданий звіт ГУ ПФ України в Харківській області про виконання судового рішення не підлягає прийняттю судом.
Разом із тим згідно з частиною 3 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до частини 5 статті 382-3 КАС України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Представник відповідача повідомив, що до Пенсійного фонду України направлено лист № 2000-0405-5/51060 від 02.04.2025 на виділення коштів для виплати заборгованості по щомісячним страховим виплатам на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі № 200/4510/24.
Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 06.05.2025 № 2800-030402-9/29730 пунктом 9 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України.
До Пенсійного фонду України направлено листа № 2000-0405-5/96905 від 25.06.2025 на виділення коштів для виплати всієї заборгованості по щомісячним страховим виплатам для повного виконання рішення суду, на який надано відповідь № 2800-030402-9/45878 від 10.07.2025.
До Пенсійного фонду України направлено листа № 2000-0405-5/125403 від 20.08.2025 на виділення коштів для виплати всієї заборгованості по щомісячним страховим виплатам для повного виконання рішення суду, на який надано відповідь № 2800-030402-9/57225 від 29.08.2025.
За повідомленими Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області обставинами, з урахуванням доданих до матеріалів справи доказів, суд вважає, що відповідач у цій справі вживає заходи для виконання судового рішення в межах наданих йому повноважень, а невиконання рішення суду обумовлене відсутністю бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 та в ухвалі від 04.10.2022 у справі № 200/3958/19-а вказав, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.
Суд зазначає, що відповідно до частини 11 статті 3823 КАС України при прийнятті судом звіту про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту протягом .
У свою чергу за змістом правових позицій, викладених Верховним судом у Постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 накладення штрафу здійснюється не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду.
Враховуючи, що, звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.06.2025 про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №200/4510/24 в частині поновлення нарахування страхових виплат ОСОБА_1 , нарахування йому заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.07.2022. вже прийнято судом, одночасно встановлено новий строк для подання звіту в частині виплати заборгованості, суд доходить до висновку щодо ненакладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 256, 297, 382 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 по справі № 200/4510/24 в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам - відмовити.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 по справі № 200/4510/24 у частині здійснення виплати ОСОБА_1 суми заборгованості по щомісячним страховим виплатам - протягом 90 днів з дня отримання цією ухвали.
Ухвала набирає законної сили після її підписання. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя А.С. Зеленов