31 жовтня 2025 рокуСправа № 160/27957/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Руденко Юлії Вікторівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.09.2025 року (25.09.2025 року направлено засобами поштового зв'язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Руденко Юлії Вікторівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 01.10.2025 року з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована і мешкає: АДРЕСА_1 ) недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.04.2024 року №0400-010508-8/71915 протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити на користь ОСОБА_1 виплату пенсії ОСОБА_2 в сумі 260 279,84 грн., яка нарахована та залишилася недоотриманою у зв'язку із його смертю.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 29.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року означену позовну заяву було залишено без руху, надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: позовної заяви із її копіями відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами відповідно до вимог чинного законодавства виходячи із приписів ст. 5 КАС України; заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом за період 01.09.2023 року по 25.09.2025 року та за період 11.10.2024 року по 25.09.2025 року та доказів поважності причин його пропуску.
20.10.2025 року від представника позивача адвоката Руденко Юлії Вікторівни на виконання вимог ухвали суду від 01.10.2025 року до суду надійшла уточнена позовна заява з її копіями, відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України та заява про поновлення звернення строку до суду.
В заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою представник позивача зазначила, що за життя ОСОБА_2 , рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 у справі №160/10284/22 позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 Вказане судове рішення в апеляційному порядку оскаржено не було та набрало законної сили 22.11.2022. На виконання вказаного судового рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом 01.12.2022 було видано виконавчий лист. Після отримання виконавчого листа ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з приводу виконання останнім рішення суду по справі № 160/10284/22, а саме проведення перерахунку пенсії та здійснення виплати недоотриманої ним пенсії. Згідно протоколу за пенсійною справою № МА-27398 від 26.12.2022 та відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №6703-3098/Б-01/8-0400/23 від 28.02.2023 заборгованість по пенсії по судовій справі №160/10284/22 становить 260 279,84 грн. ОСОБА_2 після звернення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо виконання рішення суду по справі №160/10284/22 сподівався на дотримання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області закону та чекав виплату недоотриманої ним пенсії. 3 квітня 2023 здоров'я ОСОБА_2 значно погіршилося, стався інсульт. І вже до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 він не оговтався, не вставав з ліжка. Так, ОСОБА_2 за його життя, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не була виплачена нарахована Відповідачем доплата пенсії за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 на виконання рішення суду в сумі 260 279,84 грн. Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Дацко В.Я. відкрито спадкову справу номер у спадковому реєстрі №72134467, номер у нотаріуса №41/2024. У відповідності до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» в рамках заведеної спадкової справи № 41/2024 за померлим ОСОБА_2 приватний нотаріус Дацко В.Я. 12.03.2024 в межах шестимісячного строку після смерті ОСОБА_2 в інтересах спадкоємиці звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про витребування відомостей і документів необхідних для вчинення нотаріальної дії стосовно сум недоотриманих/нарахованих пенсійних/компенсаційних виплат, які за життя належали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також виплат, які були присуджені Дніпропетровським окружним адміністративним судом ОСОБА_2 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. На означений запит 24.04.2024 на електронну пошту приватного нотаріуса Дацко В.Я. йадіишов лист Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 0400-010508-8/71915 від 10.04.2024 з відмовою та роз'ясненням статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися неодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а також роз'ясненням, що для отримання доплати пенсії за рішеннями по справам № 160/10284/22 та 160/13769/23 необхідно звертатися до суду. 22.05.2024 року приватний нотаріус Дацко В.Я. роз'яснив позивачу/заявнику суть означеної відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та 22.05.2024 за № 278/02-31 виніс постанову про відмову вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на недоотриману пенсію/доплату до пенсії, оскільки вона не включається до складу спадщини, тобто відсутні обставини для оформлення спадщини на загальних підставах, одночасно рекомендовано звертатися до суду за вирішенням вказаного питання. Отже, враховуючи вищевикладене а саме лист Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 0400-010508-8/71915 від 10.04.2024, позивач/заявник, дізнавшись 22.05.2024 про порушення своїх прав, 19.06.2024 в порядку ч.4 ст.379 КАС України звернулася до суду із заявою по заміну стягувана у виконавчому листі. Так, 01.07.2024 Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/10284/22 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про заміну стягувана у виконавчому листі у справі № 160/10284/22 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Позивач оскаржила означену ухвалу суду, за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 . Третім апеляційним адміністративним судом 21.04.2025 у справі №160/10284/22 винесена постанова, якою апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 залишена без змін. 21.04.2025 набрала законної сили. Оскільки ані позивач/заявник особисто, ані її представник не брали участь в розгляді справи, а станом на 30.06.2025 ніякої інформації про розгляд справи не було, позивач/заявник звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про надання інформації по справі. Позивач/заявник отримала відповідь з Третього апеляційного адміністративного суду №160/10284/22/04/1938/25 від 08.07.2025 року із копією постанови ТААС від 21.04.2025. І вже 25.09.2025 позивач/заявник звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Отже, датою, коли позивач/заявник ОСОБА_1 дізналася про порушення саме своїх прав, зокрема про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити вже перераховану ними на виконання рішення суду по справі №160/10284/22 та недоотриману за життя її чоловіком ОСОБА_2 пенсію є 22.05.2024.
Розглянувши вказані у заяві доводи позивача щодо поважності причин пропуску пропущеного строку на звернення з даним позовом до суду, суд зазначає таке.
Пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС України, визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАСУ).
В контексті наведеного також варто наголосити на тому, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
При цьому, Судова палата сформувала новий висновок про те, що: «… для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів…».
У підсумку можна наголосити, що приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Із наведеного вище вбачається, що позивач подав позов після закінчення строку, встановленого законом, та не навів поважних причин його пропуску та не надав доказів на їх підтвердження.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду від 29.07.2024 року у справі №120/5326/24.
Так, позивач звернулася до суду з позовом понад шестимісячний строк, а саме 25.09.2025 року (позов направлено засобами поштового зв'язку), тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому, докази щодо обставин непереробної сили, які заважали позивачу звернутися до суду в межах шестимісячного строку з моменту отримання листів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №6703-3098/Б-01/8-0400/23 від 28.02.2023 року та №0400-010508-8/71915 від 10.04.2024 року позивач до суду не надала.
Варто зазначити, навіть якщо майже рахувати з дати листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №6703-3098/Б-01/8-0400/23 від 28.02.2023 року, останній день подання до суду із даною позовною заявою припадає на 31.08.2023 року, пропуск строку з 01.09.2023 року по 25.09.2025 року позивач не обґрунтовує.
Так само навіть якщо рахувати з дати листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №0400-010508-8/71915 від 10.04.2024 року, останній день подання до суду із даною позовною заявою припадає на 10.10.2024 року, пропуск строку з 11.10.2024 року по 25.09.2025 року позивач не обґрунтовує.
При цьому саме представник позивача у заяві про поновлення строку зазначає, що датою, коли позивач/заявник ОСОБА_1 дізналася про порушення саме своїх прав, зокрема про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити вже перераховану ними на виконання рішення суду по справі №160/10284/22 та недоотриману за життя її чоловіком ОСОБА_2 пенсію є 22.05.2024.
Позивач не наводить безпереборні, поважні підстави для поновлення строку, не вказує, що завадило подати позов до суду у межах відведеного строку засобами поштового чи електронного зв'язку.
Щодо посилань представника позивача на необізнаність позивачем та його представником розгляду справи №160/10284/22 та звернення із заявою до суду про надання інформації по справі, отримання відповіді з Третього апеляційного адміністративного суду №160/10284/22/04/1938/25 від 08.07.2025 року із копією постанови ТААС від 21.04.2025, суд зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, суддя враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №№120/5780/20-а.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що сам факт розгляду судами адміністративної справи №160/10284/22 не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду у даній адміністративній справі.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 звернулася з позовною заявою 25.09.2025 року (позов направлено засобами поштового зв'язку), тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббінгс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Каменівська проти України»). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява №28090/95, пункт 45).
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року, Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності, сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у справах «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України» зазначив, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Неможливо безпідставно поновлювати строк звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 9901/601/19 вказувала, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Особа була вільною у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням могла скористатися правом на оскарження акта у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням.
В ухвалі від 18.09.2020 року у справі № 11-119сап20 Велика Палата Верховного Суду вказує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
При вирішенні питання щодо дотримання строку подання позову, суд керується правовими позиціями викладеними Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 року у справі № 389/1042/17, від 06.02.2018 року у справі № 607/7919/17, від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18, від 22.07.2021 року у справі № 420/718/21.
Згідно з частин 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на неповідомлення позивачем суду необхідних для вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду обставин та ненадання будь-яких відповідних доказів, станом на теперішній час підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні, отже, заява представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволенню не підлягає. Таким чином, позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 01.10.2025 року про залишення позову в цій частині без руху.
Варто повторно звернути увагу позивача на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є гарантією дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 123 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи, що позивачем вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року про залишення позовної заяви без руху, станом на 31.10.2025 року не виконано, даний адміністративний позов з доданими до нього додатками підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 169, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Руденко Юлії Вікторівни про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Руденко Юлії Вікторівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник