14 липня 2025 рокуСправа №160/12240/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/12240/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
29.04.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.24 № UA110130/2024/000420/1, від 06.01.25 № UA110130/2025/000008/1, від 22.01.25 № UA110130/2025/000025/1, від 30.01.25 № UA110130/2025/000026/1, від 20.02.25 № UA110130/2025/000031/1, від 05.03.25 № UA110130/2025/000051/1, від 01.04.25 № UA110130/2025/000111/1, від 22.04.25 № UA110130/2025/000155/1.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у митниці не було підстав для сумніву в правильності митної вартості товару.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/12240/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
29.05.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визнання митної вартості товарів митний орган визнає, заявлену декларантом або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. В результаті такого контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містили розбіжності, та не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митницею відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
05.06.2025 року до суду позивачем надана відповідь на відзив, в якій викладено позицію, зазначену у позовній заяві.
10.06.2025 року позивачем надані пояснення.
11.06.2025 року до суду відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що 14.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» (покупець) та «ATLANTІK GIDA TEKS ІNS NAK SAN VEDIS TІC LTD STЭ» (Туреччина) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 2023-1-TR.
Пунктом 1 контракту продавець продає, а покупець купує сухофрукти, асортимент, кількість код товару, код УКТ ЗЕД, виробник та терміни поставки товару відображаються в інвойсах, які додаються до контракту і є невід'ємними частинами цього контракту.
Відповідно до пунктів 2.1-2.4 контракту товар поставляється в кількості визначеній інвойсом.
Товар поставляється на умовах СРТ, якщо інше не визначено у інвойсі.
Постачання товару здійснюється партіями, на кожну окрему партію товару формується окремий інвойс.
Ціна товару в упаковці вказується у інвойсі.
В ціну товару входить вартість пакування та маркування.
Пунктом 4.4. контракту визначено, що оплата вартості товару здійснюється частинами. розмір авансу та основного платежу визначається сторонами в інвойсі.
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 2023-1-TR від 14.04.2023 року, на митну територію України компанією ATLANTІK GIDA TEKS ІNS NAK SAN VEDIS TІC LTD STЭ було здійснено поставку товарів.
Позивачем до Дніпровської митниці були подані електронні митні декларації: від 23.12.2024 року за № 24UA110130029648U0, від 06.01.2025 року за № 25UA110130000124U3, від 20.01.2025 року за №25UA110130001016U3, від 29.01.2025 року за № 25UA110130001867U3, від 20.02.2025 року за №25UA110130003519U4, від 05.03.2025 року за №25UA110130004650U1, від 01.04.2025 року за №25UA110130006709U5, від 22.04.2025 року за №25UA110130008161U3, відповідно до яких митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту) та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митних декларацій.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митних декларацій, із застосуванням інформаційних технологій, митним органом встановлено, що подані до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та містять розбіжності.
Декларанту сформовані електронні повідомлення, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в поданих декларантом документів усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачено за ці товари. Згідно пункту 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листами від 24.12.2024 року № 24/12-01, від 06.01.2025 року № 06/01-01, від 22.01.2025 року № 22/01-01, від 30.01.2025 року № 30/01-01, від 20.02.2025 року № 20/02-01, від 05.03.2025 року № 05/03-01, від 01.04.2025 року № 01/04-01, від 22.04.2025 року № 22/04-01 директором імпортера надіслано письмові пояснення.
Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000420/1 від 24.12.2024 року, №UA110130/2025/000008/1 від 06.01.2025 року, №UA110130/2025/000025/1 від 22.01.2025 року, №UA110130/2025/000026/1 від 30.01.2025 року, №UA110130/2025/000031/1 від 20.02.2025 року, №UA110130/2025/000051/1 від 05.03.2025 року, №UA110130/2025/000111/1 від 01.04.2025 року, №UA110130/2025/000155/1 від 22.04.2025 року.
Так, у рішенні №UA110130/2024/000420/1 від 24.12.2024 року зазначено, що митну вартість оцінюваних товарів скориговано до рівня попередніх оформлень ідентичного товару, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди. Враховуючи інформацію товаросупровідних документів на адресу імпортера ввезено товар врожаю 2024 року, за основу коригування взято ЕМД від 22.10.2024 №24UA204020026128U2 (UA110130/2023/026128), за якою товар «Курага індустріальна натуральна 3 клас - 21000 кг. 1680 картонних коробок по 12,5 кг на 21 палеті» за кодом згідно з УКТЗЕД 0813100000 виробництва Туреччина, ввезено у кількості 21000,00 кг на умовах поставки CPT м. Дніпро, з рівнем митної вартості 1,75 дол. США/кг.
У рішеннях №UA110130/2025/000008/1 від 06.01.2025 року, №UA110130/2025/000025/1 від 22.01.2025 року, №UA110130/2025/000026/1 від 30.01.2025 року, №UA110130/2025/000031/1 від 20.02.2025 року, №UA110130/2025/000051/1 від 05.03.2025 року, №UA110130/2025/000111/1 від 01.04.2025 року, №UA110130/2025/000155/1 від 22.04.2025 року зазначено, що митну вартість оцінюваних товарів скориговано до рівня попередніх оформлень ідентичного товару, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди. Враховуючи інформацію товаросупровідних документів на адресу імпортера ввезено товар врожаю 2024 року, за основу коригування взято ЕМД від 06.01.2025 № 25UA500590000012U4 (UA500590/2025/000012), за якою товар «Абрикос сушений (Prunus armeniaca L.), без додавання цукру, 4000 карт. кор.» за кодом згідно з УКТЗЕД 0813100000 виробництва Туреччина, ввезено у кількості 20000,00 кг на умовах поставки CPT м. Одеса, з рівнем митної вартості 1,75 дол. США/кг.
Незгода позивача з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.
Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно частин 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару, позивач подав відповідачу митні декларації та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.
Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного митного законодавства.
Водночас відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку із наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваних рішеннях.
Так, відповідачем зазначено про наявність протирічь в умовах оплати вказаних у проформі-інвойсі від 31.10.2024 року на всю суму поставки та рахунках інвойсах на кожну окрему партію товару із восьми.
Суд не погоджується з такими висновками митного органу з наступних підстав.
Відповідно специфікації №5 від 11.10.2024 року сторони узгодили купівлю продаж 168 000 кг. кураги за ціною 1350 дол. США/тонна загальною вартістю 226 800 дол. США. Умови поставки СРТ Дніпро. Умови оплати 30% передоплата за всю партію товару, 70% баланс через 10-20 днів після передоплати або раніше, якщо товар готовий до відправлення, перед завантаженням (за кожну окрему партію товару 21 т.).
31.10.2024 року продавцем на адресу позивача виставлено проформу-інвойс №ATL2024000000011 на суму 226 800 дол. США за 168 000 кг. кураги за ціною 1350 дол. США/тонна. Умови поставки СРТ Дніпро. Умови оплати 30% передоплата - 68 040 дол. США за всю партію товару, 70% баланс - 19 845 дол. США за кожну окрему партію товару 21 т. через 10-20 днів після передоплати або раніше, якщо товар готовий до відправлення, перед завантаженням.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що передплату у розмірі 30% у сумі 68 040 дол. США було здійснено позивачем двома платежами: 05.11.2024 року на суму 28 350 дол. США платіжною інструкцією №70 та 04.12.2024 року на суму 39 690 дол. США платіжною інструкцією №72.
В подальшому за кожну партію товару було здійснено оплату наступним чином : 11.12.2024 року - 19 845 платіжною інструкцією №73, 25.12.2024 року - 19 845 платіжною інструкцією №75, 09.01.2025 року - 39 690 платіжною інструкцією №77, 12.02.2025 року - 39 690 платіжною інструкцією №79, 19.03.2025 року - 39 690 платіжною інструкцією №82.
Сума за вказаними платіжними інструкціями складає у сукупності 158 760 дол. США що становить 70% всієї партії товару.
В оформлених на кожну партію товару по 21 000 кг. інвойсах зазначено загальну суму до сплати 28350 грн. умови оплати 20% передплата - оплачено згідно проформи-інвойсу від 31.10.2024 року, 80% - баланс через 10-20 днів після передоплати або раніше, якщо товар готовий до відправлення, перед завантаженням, за кожну окрему партію товару 21 т. 19845 дол. США.
Надані до митного оформлення інвойси не містять розбіжностей в товарі, його ціні, вартості та вазі, а сума яка підлягає оплаті після сплаченої передплати становить 19 845 дол. США, що узгоджується з даними інвойсу №5 та проформою-інвойсом від 31.10.2024 року №ATL2024000000011.
При цьому, суд зазначає що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, оскільки можуть бути здійснені за домовленістю між сторонами, або з порушенням умов угоди.
Щодо можливих на переконання відповідача витрат на транспортування суд зазначає наступне.
Всі поставки товару було здійснено на умовах СРТ Дніпро.
CPT (англ. Carriage Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення) - термін Інкотермс 2000 та 2010, означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Під словом перевізник розуміється будь-яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов'язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту.
Отже, враховуючи умови поставки СРТ Дніпро позивач не несе витрати на транспортування до митного кордону України, які в даному випадку покладені на постачальника.
Щодо зауважень відповідача про те, що у поданих до митного контролю ЕМД не зазначено торгову марку та виробника товару, який імпортується, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями Цивільного кодексу України, торгова марка (ТМ) - це будь-яке зареєстроване позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для того, щоб споживач зміг відрізняти товари (послуги), які вироблені (надаються) однією особою, від товарів (послуг), вироблених (надаються) іншими особами.
Реєстрація торгової марки це право суб'єкта господарювання, а не обов'язок.
Крім того, відсутність у постачальника зареєстрованої торгової марки на імпортований товар ніяким чином не впливає на заявлену позивачем митну вартість.
Також, відповідач в обґрунтування прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості посилався на те, що позивачем не надано документів, які б вказували на виробника імпортованого товару.
З даного приводу суд зазначає, що митний орган в оскаржуваних рішеннях не зазначив про те, яким чином відсутність інформації про виробника впливає на заявлену митну вартість продукції, яка імпортувалася.
Крім того, стаття 53 Митного кодексу України не містить в переліку основних документів на підтвердження митної вартості ліцензії на виробництво товару, нормативно-технічної документації на виготовлення товару, сертифікату на систему якості продукції, свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN, тощо.
Відтак, ненадання зазначених документів не може бути підставою для коригування митної вартості товарів, а вимоги про надання таких документів не гуртуються на чинному законодавстві.
Щодо тверджень митниці про те, що відомості щодо якісних характеристик товару та опис товару відрізняється між собою серед наданих до митного контролю документів, слід зазначити наступне.
Як встановлено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, посилання відповідача на ненадання до митного органу відомостей щодо якісних характеристик товару є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України такі відомості не відноситься до документів, що підтверджують числові значення митної вартості, а лише може вимагатись та досліджуватись (за наявності) митним органом у разі, якщо документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України мають розбіжності, ознаки підробки або не містять всієї інформації.
Посилаючись на відсутність певних відомостей у документах про детальні якісні характеристики товару відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих позивачем у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження таких доказів.
В даному випадку, відсутність певних відомостей у документах про детальні якісні характеристики товару не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання таких відомостей не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.
Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженнях митницею не зазначено у зв'язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання відомостей про детальні якісні характеристики товару.
Щодо аргументів відповідача що у наданих до митного контролю платіжних інструкціях у гр.70 «деталі платежу» зазначено лише реквізити контракту від 14.04.2023 №2023-1-TR, що унеможливлює ідентифікацію зазначених платіжних документів з оцінюваною партією товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
При цьому, чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи специфікацію.
Отже, сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи специфікацію, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають суттєвих розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірних рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 року у справі № 818/902/17.
Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Натомість під час розгляду справи судом з'ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відтак зазначені митним органом у повідомленнях та в рішенннях про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об'єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому використання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є неправомірним.
Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як вбачається з наведеного, в спірних рішеннях міститься посилання лише на раніше оформлену митну декларацію і не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до них документами.
Окремо суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 року у справі №814/141/17.
Рішення про коригування митної вартості має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів які вплинули на таке коригування.
Оскаржувані рішення таких обґрунтувань числового значення на рівні 1.750 дол. США не містять.
В даному випадку, митним органом при коригуванні митної вартості товару було використано митну декларацію МД 24 UА204020026128U2, на партію товару 18 000 кг., умови поставки СРТ Дубно, резервний метод та МД 25 UA500590000012U4 на партію товару 20000 кг. умови поставки СРТ Одеса, 6 резервний метод.
Відповідачем не було надано доказів які містять відомості про дату продажу та експорту товару за наведеними митними деклараціями, що позбавляє можливості перевірити дотримання відповідачем використання митної вартості товарів, час експорту яких максимально наближений, а ненадання самих декларацій - перевірити правомірність порівняння з митними деклараціями позивача.
Також суд зазначає, що відповідачем не доведено обґрунтованість застосування саме 6 резервного методу, оскільки не підтверджено відсутність випадків митного оформлення ідентичних або подібних товарів.
В свою чергу, позивачем надано відповідь на запит, яка надана Державною митною службою України відповідно якої підтверджено наявність у розпорядженні відповідача відомостей про митні оформлення ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000420/1 від 24.12.2024 року, №UA110130/2025/000008/1 від 06.01.2025 року, №UA110130/2025/000025/1 від 22.01.2025 року, №UA110130/2025/000026/1 від 30.01.2025 року, №UA110130/2025/000031/1 від 20.02.2025 року, №UA110130/2025/000051/1 від 05.03.2025 року, №UA110130/2025/000111/1 від 01.04.2025 року, №UA110130/2025/000155/1 від 22.04.2025 року.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в загальному розмірі 6742,33 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 09.05.2025 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 6742,33 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» (49022, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 10Д, код ЄДРПОУ 33771045) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000420/1 від 24.12.2024 року, №UA110130/2025/000008/1 від 06.01.2025 року, №UA110130/2025/000025/1 від 22.01.2025 року, №UA110130/2025/000026/1 від 30.01.2025 року, №UA110130/2025/000031/1 від 20.02.2025 року, №UA110130/2025/000051/1 від 05.03.2025 року, №UA110130/2025/000111/1 від 01.04.2025 року, №UA110130/2025/000155/1 від 22.04.2025 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторгресурс» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці суму сплаченого судового збору в розмірі 6742,33 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська