31 жовтня 2025 року Справа № 160/11102/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27 січня 2023 року №254050007388 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 в строк пенсійного стажу за віком незарахований термін, а саме періоди роботи електрогазозварником з 02.09.1996 по 31.01.1998 роки, та газозварником з 18.12.2000 по 28.01.2013 роки, та призначити пенсію відповідно до вимог чинного законодавства.
В обґрунтування уточненої позовної заяви зазначається, що 19.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27 січня 2023 року №254050007388 позивачеві безпідставно відмовлено у призначенні такої пенсії, з посиланням на відсутність у нього достатнього пільгового стажу, передбаченого ч.2 ст.114 Закону №1058-IV. Так, в оскаржуваному рішенні було вказано про те, що страховий стаж позивача становить 38 років 08 місяців 07 днів, а пільговий стаж особи становить 09 років 8 місяців 3 дні, що дає право на зниження пенсійного віку на 3 роки, водночас до пільгового стажу не зараховано період з 02.09.1996 по 31.01.1998, та з 18.12.2000 по 28.01.2013 за довідкою від 24.10.2022 №306//09, оскільки професія “електрогазозварник» зазначена в довідці не відповідає записам трудової книжки “газоелектрозварник». Так, на думку позивача означене рішення є протиправним, бо при прийнятті вказаного рішення відповідачем безпідставно та протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача означені періоду його роботи електрогазозварником та газозварником, оскільки вищевказаний пільговий стаж його роботи підтверджується наданими відповідачу документами, а саме: трудовою книжкою з усіма належними записами, уточнюючою довідкою про стаж роботи у важких та шкідливих умовах праці від 24.10.2022 №306//09. При цьому доводи відповідача щодо відмінності назви професії позивача за вказані періоди є необґрунтованими, оскільки пенсійним органом не зазначено конкретних розбіжностей у цих документах та не доведено їх існування, натомість, трудова книжка позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, містить всі необхідні записи з цього приводу без будь-яких неточностей, а посада газоелектрозварника, зайнятого повний робочий день на підземних роботах, яку обіймав позивач у спірні періоди роботи, передбачена Списком №2. Отже, враховуючи вищезазначене, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає відмову у призначені йому пенсії за віком на пільгових умовах протиправною і незаконною, у зв'язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, в якій чітко зазначити кого саме позивач вважає відповідачем у цій справі та до кого спрямовує свої позовні вимоги; код цієї юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; власний реєстраційний номер облікової картки платника податків, за його наявності, або номер і серію свого паспорта; а також уточнити позовні вимоги шляхом чіткого зазначення в них який саме період (термін) позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати до його страхового стажу; крім того позивачеві слід подати копії цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі; відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; копій позовної заяви, а також завірених належним чином копій всіх доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вимог ухвали суду від 29.05.2023 року, позивачем 13.06.2023 року було усунуто означені недоліки позовної заяви та, зокрема, подано уточнену позовну заяву, в якій зазначено у якості відповідача у справі Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року прийнято позовну (уточнену) заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11102/23, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 05.07.2023 року, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ у Київській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
17.07.2023 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням від 27.01.2023 № 254050007388 позивачу обґрунтовано та на законних підставах було відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як такому, що не набув права на пенсійну виплату. Так, страховий стаж позивача становить 38 років 08 місяців 07 днів, а пільговий стаж особи становить 09 років 8 місяців 3 дні, що дає право на зниження пенсійного віку на 3 роки. За результатами розгляду документів, доданих до заяви встановлено: до страхового стажу зараховано всі періоди; до пільгового стажу не зараховано період з 02.09.1996 по 31.01.1998, та з 18.12.2000 по 28.01.2013 за довідкою від 24.10.2022 №306//09, оскільки професія “електрогазозварник», зазначена в довідці, не відповідає записам трудової книжки - “газоелектрозварник», водночас додаткових уточнюючих довідок позивачем не було надано. Таким чином, на момент звернення до територіальних органів пенсійного фонду України позивач не набув права на пенсійну виплату оскільки не досягнув необхідного для його пільгового стажу, а отже спірне рішення відповідача є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Крім того на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2023 року відповідачем було надано до суду копію пенсійної справи ОСОБА_1
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.01.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 19.01.2023р. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській й області прийнято рішення від 27 січня 2023 року №254050007388, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого ст.114 цього Закону (12 років 6 місяців), в той час, як його страховий стаж позивача складає 38 років 08 місяців 07 днів, а пільговий стаж - 09 років 8 місяців 3 дні, що дає право на зниження пенсійного віку на 3 роки, водночас до пільгового стажу не зараховано період з 02.09.1996 по 31.01.1998, та з 18.12.2000 по 28.01.2013 за довідкою від 24.10.2022 №306//09, оскільки професія “електрогазозварник» зазначена в довідці не відповідає записам трудової книжки “газоелектрозварник».
Крім цього, з розрахунку стажу позивача, в тому числі пільгового, що міститься в матеріалах справи, слідує, що означені періоди роботи повивача, а саме: з 02.09.1996р. по 31.01.1998р., та з 18.12.2000р. по 28.01.2013р. до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 не зараховані, а зараховані лише до його загального страхового стажу.
Незгода позивача з вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також не зарахування до його пільгового стажу спірних періодів роботи зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон№1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За приписами п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, передбаченої Списком №2 (у даному випадку), та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах і досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
За приписами п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, згідно з п.2 Порядок №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. №637.
Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з абз.1,3 п.2.14 Інструкції від 29.07.1993 №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".
Відповідно до абз.4,5 п.2.14 Інструкції від 29.07.1993 №58 якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Як слідує з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.1986р. ОСОБА_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, у спірні періоди позивач:
19.02.1996р. - прийнятий слюсарем 3 розряду по експлуатації та ремонту газового обладнання у ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз» (наказ №41 к від 15.02.1996р.);
02.09.1996р.- переведений газоелектрозварником 4 розряду (наказ №160 к від 02.09.1996р.);
01.02.1992р. - переведений слюсарем аварійно-відновлювальних робіт 4 розряду (наказ №42 к від 12.02.1998р.);
18.12.2000р. - переведений газоелектрозварником 4 розряду (наказ № 397 к від 13.12.2000р.);
01.10.2001р. - на підставі протоколу тарифно-кваліфікаційної комісії присвоєно 5 розряд газоелектрозварника (наказ № 382 к від 08.10.2001р.);
Також, у трудовій книжці позивача міститься записи про те, що на підставі наказу №205 від 19.12.1994р., №23 від 25.01.1999р., №377 від 30.12.2003р., наказу 435 від 25.12.2008р. на ВАТ «Дніпрогаз» робоче місце атестовано та встановлено право на пільгову пенсію за Списком №2.
06.04.2011р. зроблений запис щодо перейменування ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз» на ПАТ «Дніпрогаз» (наказ №116 від 07.04.2011р.);
29.01.2013р. - переведений газозварником 5 розряду (наказ №23к від 29.01.2013р.).
Вказані записи про спірні періоди роботи засвідчено відповідними печатками підприємства та підписами уповноважених осіб.
Крім того, відповідними записами трудової книжки позивача підтверджено факт роботи ОСОБА_1 у період роботи з 02.09.1996р. по 31.01.1998р., з 18.12.2000р. по 28.01.2013р.на підприємстві у ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз» (ЄДРПОУ 20262860) на посаді (на роботах), що відноситься до Списку №2, які є атестованими за умовами праці та надають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, про що також безпосередньо вказано у трудовій книжці позивача з посиланням на відповідні накази про проведену атестацію.
Такі записи виконані відповідно до вищенаведених вимог абз.4,5 п.2.14 Інструкції від 29.07.1993 №58 і містять всі необхідні відомості задля підтвердження права позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.10.2022р. №306/09, виданої АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», ОСОБА_1 працює повний робочий день у АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз»:
за період з 02.09.1996р. (наказ про переведення №160к від 02.09.1996р.) по 31.01.1998р., що складає 1 рік 4 місяці 27 днів та був зайнятий різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах , а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки за професію, посадою електрогазозварник, що передбачена списком 2 розділ XXXIIІ «Загальні професії», код професії 23200000-19756, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162;
за період з 18.12.2000р. ко 15.01.2003р., що складає 2 роки 0 місяців 27 днів був зайнятий різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах , а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки за професію, посадою електрогазозварник, що передбачена списком 2 розділ XXXIIІ «Загальні професії», код професії 23200000-19756, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162;
за період з 16.01.2003р. по 28.01.2013р.(наказ про проведення №23к від 29.01.2013р.), що складає 10 років 0 місяців 12 днів був зайнятий різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах , а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки за професію, посадою електрогазозварник, що передбачена списком 2 розділ XXXIIІ «Загальні професії», п.33, затвердженого Потаповою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36.
Додатково у довідці вказано, що ОСОБА_1 з період з 19.02.1996р. по дату видачі довідки знаходився у відпустці без збереження заробітної плати протягом 20 календарних днів.
Підставою видачі вказаної довідки слугували, зокрема: особова картка працівника за типовою формою П-2, відомості про заробітну плату, накази про атестацію робочих місць за умовами праці (нак. №205 від 19.12.1994р. - первинна атестація; нак.№23 від 25.01.1999р.; нак.№377 від 30.12.2003р., нак.№435 від 25.12.2008р.)
Так, суд повторно зауважує, що відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.
Списком №2 розділу ХХХІІ «Загальні професії», затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 передбачено посади газозварники та їх підручні та електрозварники та їх підручні.
Також відповідно до Списків №2 розділу ХХХІІ «Загальні професії», затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10 (код 23200000-19756), від 11.03.1994 №162 (код 23200000-19756) передбачено посаду електрогазозварника, зайнятого на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Аналогічні відомості містяться і в Списках № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», які були чинні на момент виникнення спірних відносин.
З огляду на вищезазначене, професія електрозварника та (газоелектрозварника) передбачена у всіх Списках №2, що спростовує доводи відповідача.
Поряд з тим, колегія суддів Верховного Суду у Постановах від 23.12.2019 року у справі № 535/103/17 та від 27.03.2020 року у справі № 607/1266/17 зауважила, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.
Посилання пенсійного органу в оскаржуваному рішенні на наявність розбіжностей у професії, зазначеній у пільговій довідці та у трудовій книжці є безпідставними, оскільки, по-перше, відповідачем ані в спірному рішенні, ані під час розгляду справи в суді не вказано у чому полягає виявлена ним розбіжність, по-друге, єдина відмінність у найменуванні професії позивача у пільгових довідках, трудовій книжці та переліках атестованих професій пов'язана з перекладом назви такої професії з однієї мови на іншу (з російської на українську), з огляду на те, що у трудовій книжці позивача професія зазначена на російській мові як «газоэлектросварщик», а в уточнюючій довідках на українській мові, як «електрогазозварник» а, по-третє, як було вказано вище, газоелектрозварювальник - електрогазозварник відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників (ЄТКД) (випуск 2, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 16.01.1985р. №17/2-54), оскільки професія газоелектрозварник не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій, пов'язаних з веденням зварювальних робіт і є загальним поняттям для електрогазозварника, газоелектрозварника, газозварника і електрозварника, то вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія газоелектрозварник та електрогазозварник є тотожною професією (консультація Міністерства праці і соціальної політики та Державна експертиза умов праці), відтак, фактично будь-які розбіжності у професії, за якою працював позивач у спірні періоди, відсутні і наведені обставини не можуть свідчить про їх наявність.
За таких обставин, відмова пенсійного органу у зарахуванні до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком №2 згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV періодів його роботи з 02.09.1996р. по 31.01.1998р., з 18.12.2000р. по 28.01.2013р. є протиправною.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр) (форма ОК-5) слідує, що у спірні періоди з 02.09.1996р. по 31.01.1998р., з 18.12.2000р. по 28.01.2013р., позивач працював у роботодавця за кодом ЄДРПОУ 20262860, що відповідно до відомостей про страхувальника відповідає ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз» та за позивача, як за найманого робітника, страхувальником у спірні періоди вносилися страхові внески.
Також з вищевказаного Реєстру слідує, що у вказані періоди ОСОБА_1 мав безпосередньо спеціальний стаж на підприємстві за кодами підстави обліку спецстажу - ЗП3013Б1.
Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, що міститься у Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435, код підстави ЗП3013Б1 працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.
Тобто, при здачі звітів вказаними страхувальниками до органів ПФУ зазначалося, що страхові внески за позивача вносилися за вищевказаними професіями за відповідними кодами, що в свою чергу відповідає положенням ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, відповідно до п.п.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Отже, вищевказані Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 були у розпорядженні відповідача і могли та повинні були використані останнім при вирішенні питання про зарахування спірного періоду до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2.
Таким чином, протягом спірних періодів з 02.09.1996р. по 31.01.1998р., з 18.12.2000р. по 28.01.2013р. позивач працював за професією газоелектрозварника (електрогазозварника) з повним робочим днем у ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз», що підтверджується відповідними записами його трудової книжки та уточнюючою довідкою від 24.10.2022р. №306/09, при цьому, така професія відноситься до Списку №2 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року і №36 від 16.01.2003 року, що також підтверджено проведеними атестаціями його робочого місця відповідно до наказу про проведення атестації робочих місць (нак. №205 від 19.12.1994р. - первинна атестація; нак.№23 від 25.01.1999р.; нак.№377 від 30.12.2003р., нак.№435 від 25.12.2008р, які містяться в матеріалах справи), за якими посада газозварник, електрогазозварник, електрозварник ручного зварювання атестована за Списком №2.
За наведених обставин у сукупності, а також зважаючи на те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27 січня 2023 року №254050007388 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV прийняте з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, виходячи із зробленого відповідачем розрахунку пільгового стажу ОСОБА_1 - 09 років 08 місяців 07 днів, разом з цим, судом встановлено факт неправильного розрахунку відповідачем пільгового стажу позивача через протиправне не зарахування до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів його роботи з 02.09.1996р. по 31.01.1998р., з 18.12.2000р. по 28.01.2013р., що, в свою чергу, свідчить про помилковість викладених в оскаржуваному рішенні від 27 січня 2023 року №254050007388 висновків пенсійного органу щодо кількості пільгового стажу позивача та, відповідно, його достатності для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27 січня 2023 року №254050007388 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.
З метою поновлення порушеного права позивача вищевказаним протиправним рішенням відповідача суд доходить висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, періоди його роботи з 02.09.1996р. по 31.01.1998р., з 18.12.2000р. по 28.01.2013р.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 в строк пенсійного стажу за віком незарахований термін, а саме періоди роботи електрогазозварником з 02.09.1996 по 31.01.1998 роки, та газозварником з 18.12.2000 по 28.01.2013 роки, та призначити пенсію відповідно до вимог чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки спірним рішенням відповідача було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV лише через недостатність пільгового стажу, передбаченого цією нормою Закону, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії такий необхідний пільговий стаж (12 років 6 місяців) мав, бо відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 02.09.1996р. по 31.01.1998р., з 18.12.2000р. по 28.01.2013р, які мають бути зараховані, суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на підставі його заяви від 03.08.2022р.
Поряд з цим, відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, оскільки позивач досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, 14.11.2022р. а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 19.01.2023р., тобто звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку (тобто з 15.11.2022р.), а тому, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а також враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.11.2022 року, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.
Щодо підстав зобов'язання саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, а також призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Зважаючи на те, що у даному випадку органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке, відповідно, при розгляді документів позивача і здійснювало розрахунок його стажу, в тому числі, і пільгового, а також приймало рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV через недостатність пільгового стажу, то саме на нього і слід покласти обов'язок щодо зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, періоди його роботи з 02.09.1996р. по 31.01.1998р., з 18.12.2000р. по 28.01.2013р., а також щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позов належить задовольнити в повному обсязі .
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1073,60грн., підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500) про визнання рішення протиправним та скасувати його і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500) 27 січня 2023 року №254050007388 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500) зарахувати до стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди його роботи з 02.09.1996р. по 31.01.1998р., з 18.12.2000р. по 28.01.2013р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.11.2022 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова