29 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 640/13052/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» (далі - ТзОВ «Іст Юроуп Петролеум», позивач) звернулося з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про визнання протиправною відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №2 від 09.04.2020 до податкової накладної №16 від 20.12.2011; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 09.04.2020 до податкової накладної №28 від 18.08.2011; зобов'язання прийняти та зареєструвати в операційні дні, коли їх було надіслано засобами електронного зв'язку, в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, а саме: 17.04.2020 - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №2 від 09.04.2020 до податкової накладної № 16 від 20.12.2011; 23.04.2020 - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №5 від 09.04.2020 до податкової накладної №28 від 18.08.2011.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Іст Юроуп Петролеум» подало на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №2 від 09.04.2020 до податкової накладної №16 від 20.12.2011 та №5 від 09.04.2020 до податкової накладної №28 від 18.08.2011, однак відповідач відмовив у такій реєстрації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та її розгляд призначено без проведення судового засідання та виклику осіб.
Станом на 15 грудня 2022 року - день набрання чинності Законом України від 13 грудня 2022 року №2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) адміністративну справу №640/17310/20 Окружним адміністративним судом міста Києва розглянуто не було.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») адміністративну справу передано на розгляд та вирішення Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та її судовий розгляд визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні зазначивши, що комісія на момент прийняття оскаржуваного рішення керувалась положеннями Конституції України, Податкового кодексу України, вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Постанова №1165) та Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 12.12.2019 №520 (далі - Наказ №520).
Крім того зазначила, що господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, тобто господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, що підтверджується відповідними первинними документами, визначеними Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», при цьому комісія при розгляді пояснень та копій документів, встановлює наявність зв'язку між фактом придбання відповідного товару та/або послуги та змістом господарської діяльності платника податків.
Таким чином будь-яка господарська операція має бути підтверджена належної та допустимої первинної документацією.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи (позовній заяві та відзиві на позов), суд встановив такі обставини.
ТзОВ «Іст Юроуп Петролеум» в квітні 2020 року на виконання ухвалених Господарським судом м. Києва мирових угод здійснило перерахування коштів (повернення раніше отриманих авансів) своїм контрагентам:
- ПАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» на виконання мирової угоди по справі №910/22594/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2017, перераховано 35 095,44 грн. (ПДВ 5 849,24 грн.);
- ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» на виконання мирової угоди по справі № 910/23630/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2018, перераховано 30 450,00 грн. (ПДВ - 5 075,00 грн.)
Позивач склав та відправив ПАТ «НАК «Надра України» та ДП «Західукргеологія» для здійснення ними реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників: №2 від 09.04.2020 до податкової накладної №16 від 20.12.2011; №5 від 09.04.2020 до податкової накладної №5 від 09.04.2020.
При реєстрації контрагентами вказаних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державною податковою службою України були направлені квитанції № 1 із вказівкою про те, що «документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту б Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови КМУ від 26.04.2017 №341), а саме: дата складання податкової накладної не може перевищувати більше ніж на 1095 календарних дату складання податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування».
Оскільки дії ДПС, які полягають у відмові контрагентам позивача у прийнятті для реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних №2 від 09.04.2020 до податкової накладної №16 від 20.12.2011; №5 від 09.04.2020 до податкової накладної №5 від 09.04.2020 порушують права та законні інтереси ТзОВ «Іст Юроуп Петролеум», тому позивач, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Пункт 102.1. ст. 102 ПКУ встановлює, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільніш від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку».
Пункт 102.4 ст. 102 ПКУ передбачає строки стягнення податковим органом грошового зобов'язання, визначеного на підставі п.102.1. ст. 102 ПКУ, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.»
Зміст даного пункту підтверджує, що п.102.1 ст. 102 ПКУ України регламентує строки реалізації податковим органом свого права на самостійне визначення суми грошових зобов'язань платнику податків, але не встановлює жодних прямих обмежень для платника податку щодо здійснення коригування даних податкової накладної.
Таким чином, суд вважає правильним застосування до спірних правовідносин положень пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що у разі, якщо повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, то платник податків - продавець таких товарів/послуг не може застосовувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України і відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Таке твердження ґрунтується на помилковому тлумаченні зазначених у касаційній скарзі норм податкового законодавства.
Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд, під час вирішення аналогічних справ, зокрема постанова від 19.04.2018, справа №810/30/16 (провадження №К/9901/3887/17), постанова від 07.11.2018, справа № 816/1403/17 (провадження К/9901/47591/18).
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у ДПС України підстав для відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників №2 від 09.04.2020 до податкової накладної №16 від 20.12.2011 та №5 від 09.04.2020 до податкової накладної №28 від 18.08.2011.
З урахуванням встановлених обставин справи, висновків та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить висновку, що рішення ДПС України про відмову у прийнятті до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників №2 від 09.04.2020 до податкової накладної №16 від 20.12.2011 та №5 від 09.04.2020 до податкової накладної №28 від 18.08.2011 є протиправним та підлягає скасуванню, відтак позовні вимоги в частині зобов'язання Державну податкову службу України прийняти та зареєструвати в операційні дні, коли їх було надіслано засобами електронного зв'язку, в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників №2 від 09.04.2020 до податкової накладної №16 від 20.12.2011 та №5 від 09.04.2020 до податкової накладної №28 від 18.08.2011 підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Аналогічна позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі № 640/25166/19.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, ч.1 ст.382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №2 від 09.04.2020 до податкової накладної № 16 від 20.12.2011; - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 09.04.2020 до податкової накладної № 28 від 18.08.2011.
Зобов'язати Державну податкову службу України прийняти та зареєструвати в операційні дні, коли їх було надіслано засобами електронного зв'язку, в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, а саме: 17.04.2020 - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 10.10.2019 до податкової накладної № 16 від 20.12.2011; 23.04.2020 - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 10.10.2019 до податкової накладної № 28 від 18.08.2011.
Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» судовий збір у розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» (02152, м. Київ, вул. Бучми Амвросія, 5А, офіс 404/1; код ЄДРПОУ 35251246).
Відповідач: Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393).
Суддя С.Ф. Костюкевич