31 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10399/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», в сумі 2361,00 грн в межах строку позовної давності; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», в сумі 2361,00 грн, в межах строку позовної давності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням. Позивач зареєстрована та постійно проживає в населених пунктах, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» віднесені до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач наголосила, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі №140/14177/21 було зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19.05.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
На виконання цього рішення проводились відповідні виплати. Водночас з 01.01.2025 відповідач протиправно припинив нарахування доплати, посилаючись на статтю 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ (далі - Закон №4059-ІХ) та постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення».
На думку позивача, дії відповідача суперечать її конституційним правам та рішенню суду, яке набрало законної сили.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у поданому відзиві від 03.10.2025 №0300-0802-7/66147 позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Позивач є потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням.
Позивач звернувся із заявою про встановлення підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII. За результатами звірки відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі встановлено, що станом на 02 жовтня 2025 року позивач проживала з 19 листопада 1981 року по 23 жовтня 2012 року в с. Більськ Сарненсього р-ну Рівненської обл., та з 28 листопада 2012 року по даний час в с. Залаззя Камінь-Каширського р-ну Волинської обл., що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, с. Більськ Сарненсього р-ну Рівненської обл. та с. Залаззя Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (копія витягу з відомостей Єдиного державного демографічного реєстру додається).
Також, за результатами звірки відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі інформація відомості про проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення з 24 жовтня 2012 року по 27 листопада 2012 року відсутні.
Таким чином, постійне проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено у встановленому законом порядку, відповідно, підстави для встановлення спірної доплати до пенсії, відсутні.
Крім того, відповідач послався на положення статті 45 Закону №4059-IX, якою встановлено спеціальний порядок нарахування та виплати доплат непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні безумовного (обов'язкового) чи гарантованого добровільного відселення, з урахуванням відомостей Єдиного державного демографічного реєстру.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення».
Відповідач вказує, що у зв'язку з відсутністю в Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей про безперервне проживання позивача у відповідних зонах, відсутні правові підстави для призначення доплати, передбаченої статтею 45 Закону №796-XII.
Таким чином, відповідач вважає, що діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, а отже його дії не можуть бути кваліфіковані як протиправна бездіяльність.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , знаходиться на обліку в органах ПФУ як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, що підтверджується перерахунком пенсії.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 проживає з 14.10.2008 та зареєстрована з 28.11.2012 в с. Залаззя, Камінь-Каширського району Волинської області по даний час, що підтверджується довідкою Залаззівського Старостинського округу Любешівської селищної ради Волинської області №910 від 19.05.2025.
Поряд з цим як слідує з листа відповіді ГУ ПФУ у Волинській області від 23.06.2025 №8181-7034/О-02/8-0300/25 за даними наявними в Єдиному державному демографічному реєстрі , підтверджено проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 19.11.1981 по 23.10.2012 (с. Більськ, Сарненського району Рівненської області).
Вищезазначені населені пункти (с. Більськ, Сарненського району Рівненської області та с. Залаззя, Камінь-Каширського району Волинської області) відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
Судом також встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду 07.02.2022 у справі №140/14177/21 було визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо ненарахування позивачу підвищення до пенсії та зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19.05.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
На виконання цього рішення суду позивачу було призначено вищезазначене підвищення до пенсії, проте нарахування та виплату позивачу вказаного підвищення до пенсії відповідач припинив з 01.01.2025.
З цього приводу позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
Проте листом від 23.06.2025 №8181-7034/О-02/8-0300/25 відповідач повідомив позивача про те, що за результатами звірки відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі інформація відомості про проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення з 24 жовтня 2012 року по 27 листопада 2012 року відсутні, тому доплату як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зазначеній зоні з 01.01.2025 не встановлено.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно не здійснював їй доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що має статус потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2361 грн, звернулася до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення», пунктами 1, 1-1 якої (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 №263) установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.
Суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №240/4937/18, яка полягає у такому.
Передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №21-239а11, від 19.03.2013 №21-53а13, від 05.11.2013 №21-293а13, від 07.07.2014 №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.
Статтею 45 Закону №4059-ІХ чітко регламентовано розмір доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення - 2361,00 грн.
Тому, починаючи з 01.01.2025, розмір доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, уже не підпадає під дію рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі №140/14177/21, позаяк виплата та нарахування за цим рішенням суду підвищення до пенсії здійснюється до зміни правового регулювання спірних правовідносин.
Однак відповідач не здійснює таку виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 2361,00 грн, мотивуючи це тим, що в Єдиному державному демографічному реєстрі відомості про проживання позивача у періоди після 1993 року в межах зони відсутні.
З цього приводу суд зауважує, що позивачу вже було призначено підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі №140/14177/25.
В даному випаду позивачу припинено таку виплату з 01.01.2025.
Надаючи оцінку таким діям пенсійного органу, суд зазначає, що підстави припинення такої виплати визначені саме частиною 3 статті 45 Закону №4059-ІХ, якою передбачено, що виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Відповідачем у спірному випадку не підтверджено, що позивач після призначення такої доплати до пенсії на виконання рішення суду залишив своє місце постійного проживання та реєстрації на території гарантованого добровільного відселення. Більше того, відповідач не надав доказів постійного проживання та реєстрації місця проживання позивача за межею зони гарантованого добровільного відселення, в тому числі в період після 1993 року. Відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів про реєстрацію місця проживання позивача за межею зони гарантованого добровільного відселення відповідач суду не надав.
Саме пенсійний орган, припиняючи виплату спірного підвищення до пенсії, зобов'язаний встановити підстави для припинення такої доплати, а не покладати такий обов'язок на отримувача цієї доплати чи посилатись на відсутність відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі про проживання отримувача такої доплати в межах відповідної зони в певний період.
При цьому, частина 4 статті 45 Закону №4059-ІХ передбачає, що для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відсутність відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі про проживання позивача в періоди після 1993 року в межах відповідної зони не є підставною для припинення спірної доплати до пенсії.
Підставою для припинення виплати такої доплати до пенсії є встановлення факту залишення особою свого місця постійного проживання на зазначеній території та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524 визначено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Оскільки Пенсійний фонд України було зобов'язано забезпечити звірення відомостей про зміну місця проживання (проживання за межею зони гарантованого добровільного відселення) такою особою у період після 1 січня 1993 року, а вказані обставини відповідачем встановлені не були, то суд дійшов висновку, що позивачу протиправно припинено з 01.01.2025 нарахування та виплату доплати, як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо не нарахування та не виплати позивачу доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, та зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 12.03.2025 нарахування та виплату доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, що дорівнює 2361 грн, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 1 211,20 грн., що підтверджується квитанцією від 04.07.2025.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 12.03.2025 нарахування та виплату доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, що дорівнює 2361 грн, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський