465/4198/24
2/465/1066/25
31.10.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б.,
з участю секретаря судового засідання Блистіва Ю.В.,
представника позивача Перунова В.В.,
представника відповідача Григорович Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому у засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гельо С.Б. звернувся з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, в якому просив визнати за ним право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 15,3 кв.м. по АДРЕСА_1 .
Позовна заява обґрунтовано тим, що відповідно до договору №1936 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу, укладеного 13 грудня 2007 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець зобов'язався передати у власність покупця - ОСОБА_1 нежитлові приміщення, загальною площею 15,3кв.м. по АДРЕСА_1 (об'єкт продажу), які належать Територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради.
Позивач умови договору купівлі-продажу виконав - сплатив вартість об'єкта продажу у строки, визначені договором, фактично користується вказаними нежитловими приміщеннями, оплачує комунальні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, приміщення по акту приймання-передачі не передав. В подальшому, листами відповідач заперечував факт оплати таких приміщень та зазначав про пропуск строку підписання акту приймання-передачі, визначений договором. Дані обставини позбавляють позивача можливості зареєструвати право власності за придбані об'єкти нерухомого майна, вважає, що він набув право власності на придбані об'єкти, відтак просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 29.05.2025 цивільну справу прийнято до провадження суддею Кушнір Б.Б. і вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні за участю сторін.
Ухвалою суду від 02.07.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача Львівську міську раду.
Ухвалою суду від 28.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у даній цивільній справі.
Ухвалою суду 19.08.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
Представник позивача - адвокат Перунов В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити повністю. Зокрема, зазначив, що право власності на приватизовані нежитлові приміщення перейшло до позивача з моменту оплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації, що було передбачено нормами чинного на момент укладення та виконання умов договору купівлі-продажу законодавства про приватизацію. Заперечував факт непідсудності даного спору судам загальної юрисдикції, зазначав про належність відповідача -Управління комунальної власності Львівської міської ради, та вказував на дотримання строків звернення до суду за захистом порушеного права.
Відповідач позовні вимоги заперечив, зазначаючи, що до моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта продажу право власності на об'єкт належить продавцю, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, управління комунальної власності не виступає належним відповідачем у спорі про визнання права власності на нежитлові приміщення, а також про пропуск позивачем строків позовної давності на звернення з такими вимогами.
Третя особа - Львівська міська рада правом надати пояснення по суті справи не скористалася, явку представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи шляхом направлення процесуальних документів в електронний кабінет Львівської міської ради.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України (далі-ЦПК України) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому повинен враховуватися принцип правової визначеності, що не допускає наявності провадження, а отже і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами у різних юрисдикціях.
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.
Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю, та майна, що належить Автономній Республіці Крим. Порядок відчуження такого майна визначався законами, які діяли на час приватизації спірного майна зокрема, Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Законом України «Про приватизацію державного майна», які втратили свою чинність 18.01.2028 на підставі Закону № 2269-VIII від 18.01.2018.
Частиною 4 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного майна», який діяв на час приватизації спірного майна, визначено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», який діяв на час приватизації спірного майна, визначено, що об'єктами малої приватизації є окремо визначене індивідуальне майно.
Зі змісту Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», який діяв на час приватизації спірного майна, вбачається, що одним із способів приватизації є викуп об'єктів малої приватизації.
Статтею 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», який діяв на час приватизації спірного майна, визначено, що покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного майна», який діяв на час приватизації спірного майна, покупцями об'єктів приватизації можуть бути, зокрема, громадяни України.
Згідно ст.4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є зокрема, органи приватизації, створені місцевими Радами.
Судом встановлено, що за результатами проведення малої приватизації 13 грудня 2007 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №1936 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу, за умовами якого продавець зобов'язався, відповідно до ухвали Львівської міської ради 5-ї сесії 5-го скликання від 21.06.2007 року за №940 передати у власність покупцю нежитлові підвальні приміщення, позначені в технічному паспорті під літерами «13-16», «13-17», «13-18», «13-19», загальною площею 15,3кв.м. по АДРЕСА_1 (об'єкт продажу), які належать Територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради, а покупець зобов'язався прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов договору та зареєструвати право власності на вказані приміщення в ОКП ЛОР «БТІ таЕО» (п.1.1 договору купівлі-продажу).
При цьому, право власності на майно, яке було відчужене, переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта продажу, отримання акту прийому передачі об'єкта продажу та державної реєстрації цього договору (п.1.2 договору купівлі продажу).
Вказаний договір посвідчено нотаріально 13.12.2007 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Поповичем О.С., зареєстровано в реєстрі за №897, а також зареєстровано начальником управління комунальної власності Львівської міської ради Климковичем Є.О. 13.12.2007 за реєстровим №1460-А.
Як стверджував представник позивача в судовому засіданні, на виконання умов п. 2.1 договору позивачем, у визначений договором тридцятиденний строк з моменту нотаріального посвідчення договору, поведено оплату вартості об'єкта в розмірі 31 956 грн. на рахунок продавця, визначений п. 2.1. договору, що підтверджується квитанцією №1 від 11.01.2008 про оплату ОСОБА_1 вказаної суми. В графі призначення платежу зазначено «за нежитлові приміщення згідно угоди №1916 від 13.12.2007».
Пунктами 3.1., 6.1 договору передбачено обов'язок продавця передати об'єкт продажу покупцю в 3-денний термін після повної сплати вартості придбаного об'єкта продажу.
Матеріали справи не містять підписаного акту приймання-передачі об'єкта приватизації.
Факт непідписання акту приймання-передачі об'єкта договору також підтверджується листом в.о.начальника Управління комунальної власності Л.Сторож від 29.03.2024.
Окрім того, вказаним листом відповідач повідомив позивача, що в приватизаційній справі відсутні будь-які документи (окрім копії квитанції) щодо сплати повної вартості за придбаний об'єкт продажу відповідно до договору купівлі-продажу №1936 від 13.12.2007, а також те, що строк на підписання акта приймання-передачі згідно з договором купівлі-продажу сплив, відтак в УКВ відсутні правові підстави для підписання з ОСОБА_1 акта приймання-передачі нежитлових приміщень.
Відтак, відповідачем заперечується як факт виконання позивачем умов договору в частині оплати вартості придбаного об'єкта, а також зазначається про неможливість виконання відповідачем умов договору у зв'язку із пропуском строків виконання такої умови договору як підписання акту приймання-передачі.
Дані обставини є підставою позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на придбані ним нежитлові приміщення.
Як встановлено матеріалами справи та визнається сторонами у справі в процесі розгляду справи, спір у справі виник з приводу виконання/неналежного виконання договору купівлі-продажу комунального майна, укладеного в порядку його приватизації шляхом викупу та переходу прав власності на це нерухоме майно від територіальної громади міста Львова до ОСОБА_1 .
Згідно з ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 ГПК України.
Так, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Крім того, як відповідно до ст.30 Закону України «Про приватизацію державного майна», в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу та виникнення правовідносин між сторонами, так і згідно до ч.1 ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому ГПК України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до ч. 12 ст. 26 цього Закону.
Положення названих статей законодавства не містять будь-яких норм щодо поділу суб'єктного складу сторін правовідносин у сфері приватизації на фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, до юрисдикції господарських судів належать спори щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду. У цьому випадку суб'єктний склад сторін не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Тобто, всі спори, що виникають з питань приватизації майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду) підлягають розгляду саме в порядку господарського судочинства незалежно від того, хто виступає стороною у спорі - юридичні чи фізичні особи.
При цьому суд вважає безпідставним посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №473/1433/18 від 07.04.2020, оскільки в межах розгляду такої справи сторони договору не заперечували правильність процедури приватизації, виконали умови договору, що сторонами не заперечувалось, орган приватизації як відповідач у справі визнав позов, тобто спору між сторонами договору не існувало, однак, позивач (покупець) не міг зареєструвати право власності на придбане в процесі приватизації майно, оскільки таке було зареєстровано на інших осіб.
В межах розгляду даної справи судом встановлено, що сторонами договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу заперечується факт виконання його умов, орган приватизації заперечує щодо належного виконання позивачем умов договору та заперечує можливість підписання акту приймання-передачі нежитлових приміщень, а також заперечує набуття позивачем права власності відповідно до умов договору та чинного на момент виникнення правовідносин за договором законодавства. При цьому, при вирішенні даного спору підлягає до застосування законодавство про приватизацію комунального майна, яке діяло на час приватизації спірного майна.
За таких обставин, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки його вирішення законом віднесено до юрисдикції господарського суду та підлягає розгляду в порядку, передбаченому ГПК України.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 255, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд-
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно, - закрити.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 31 жовтня 2025 року.
Суддя Б.Б.Кушнір