Справа № 991/9922/25
Провадження 1-кс/991/10009/25
22 жовтня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива ОСОБА_3 , представника заявника - адвоката ОСОБА_4 , а також представників АТ «Нікопольського завод феросплавів» ОСОБА_5 та АТ «Запорізький завод феросплавів» ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах заявника ОСОБА_7 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі № 991/7155/25, з урахуванням ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.08.2025, у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017,
До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вказане клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах заявника ОСОБА_7 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, накладеного ухвалою слідчого судді ВАКС від 16.07.2025 у справі № 991/7155/25, з урахуванням ухвали Апеляційної палати ВАКС від 18.08.2025, а саме на корпоративні права:
- у розмірі 5,145% (1/2 від 10,29%) АТ «Запорізький завод феросплавів» (далі - АТ «ЗФЗ»), що становлять 12 228 284,5 акцій (1/2 від 24 456 569 акцій);
- у розмірі 12,38775% (1/2 від 24,7755%) частки АТ «Нікопольский завод феросплавів» (далі - АТ «НЗФ»), що становлять 192 342 866 акцій (1/2 від 384 685 733 акцій), - власницею яких на праві спільної сумісної власності, є ОСОБА_7 ..
За доводами представника заявника, частина арештованих корпоративних прав АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ» належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 , яка є дружиною ОСОБА_7 , та яка не має статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні та будь-яких слідчих дії до неї не здійснювались. На переконання адвоката, накладаючи арешт на майно не було враховано його наслідків для третьої особи, якою є заявниця - ОСОБА_7 , такий арешт є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм КПК України, який, в свою чергу, порушує інтереси дружини підозрюваного, виходячи з презумпції спільної сумісної власності подружжя. Будь-яке втручання держаного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Тож за таких обставин, ухвала слідчого судді ВАКС від 16.07.2025 у справі № 991/7155/25 в частині накладення арешту на корпоративних прав АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ» підлягають скасуванню.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав подане клопотання та просив слідчого суддю задовольнити його у повному обсязі.
Детектив ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, наголосивши на тому, що арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 накладено обґрунтовано та на законних на те підставах, оскільки метою накладення арешту є конфіскація майна як виду покарання за вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. За таких обставин, детектив послався на відсутність підстав для скасування арешту, тож просив відмовити в задоволенні клопотання.
Разом з тим, у судовому засіданні були присутні представники АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ», оскільки вирішення питання щодо скасування арешту майна, яке особисто або опосередковано через інші юридичні особи належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_7 , а саме корпоративних прав підозрюваного в частині корпоративних прав вищевказаних товариств. Так, представники АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ» підтримали клопотання про скасування арешту зазначених корпоративних прав, надали свої пояснення з цього приводу та повідомили слідчому судді про те, що на даний час підозрюваний ОСОБА_7 вже не має часток корпоративних прав в статутних капіталах вказаних заводів.
Варто зауважити, що за клопотаннями представників АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ» розгляд цієї справи щодо скасування арешту майна здійснюється в режимі відеоконференції.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 16.07.2025 у справі № 991/7155/25, з урахуванням ухвали Апеляційної палати ВАКС від 18.08.2025, накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 , що належить йому особисто або опосередковано через інші юридичні особи на праві приватної власності, шляхом тимчасового позбавлення права відчуження та розпорядження майном, а саме серед іншого, зокрема:
1) на корпоративні права в розмірі 10,29% корпоративних прав АТ «ЗФЗ» (код ЄДРПОУ 00186542), що становить 23 456 569 акцій;
2) на корпоративні права в розмірі 24,7755% корпоративних прав АТ «НЗФ» (код ЄДРПОУ 00186520), що становить 384 685 733 акцій.
Як слідує із вказаної ухвали, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, в рамках якого ОСОБА_7 має статус підозрюваного.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 підозрюється у організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах; у організації вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та вчинення дій, спрямованих на маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, а також використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення; у організації складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненим організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
Підставами для накладення арешту на майно, що належить на праві власності (як безпосередньо, так і опосередковано через юридичні особи) підозрюваному ОСОБА_7 , саме шляхом заборони на відчуження та розпорядження таким майном, є запобігання можливості підозрюваного ОСОБА_7 приховати та відчужити таке майно, з метою уникнення його можливої конфіскації як виду покарання, оскільки такі ризики не є вочевидь необґрунтованими.
Постановляючи 16.07.2025 таку ухвалу, слідчий суддя, дослідивши подані матеріали, дійшов переконання, що арешт майна на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.
Такі висновки не спростовані і колегією суддів Апеляційної палати ВАКС від 18.08.2025 у справі № 991/7155/25.
Враховуючи викладене, слідчий суддя не приймає твердження представника заявниці ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_4 так само, як і твердження представників АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ» стосовно того, що арешт майна був накладений слідчим суддею необґрунтовано та з порушенням норм КПК України.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України).
Слідчий суддя зауважує, що інститут скасування арешту пов'язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.
Підставами для накладення арешту на майно, як зазначалося вище, згідно з ухвалою слідчого судді ВАКС від 16.07.2025, з урахуванням ухвали апеляційної палати ВАКС від 18.08.2025, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КК України є конфіскація майна як виду покарання.
Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що при розгляді клопотання про арешт майна було з'ясовано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно.
Слідчим суддею досліджено, що санкції ч. 3 ст. 209 та ч. 5 ст. 191 КК України, що інкримінуються ОСОБА_7 , передбачають відповідальність у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
З огляду на що, у випадку визнання винуватим ОСОБА_7 , зокрема, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 ч. 3 ст. 209 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.
На час розгляду клопотання про арешт майна та перегляд його в апеляційній інстанції, слідчим суддею встановлені та досліджені документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження, зокрема, підозрюваним ОСОБА_7 таким майном, як того вимагає п. 3 ч. 1 ст. 171 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 16.07.2025, з урахуванням ухвали колегії суддів Апеляційної палати ВАКС від 18.08.2025 (справа № 991/7155/25), обґрунтовано накладено арешт на майно за наявності правових підстав, визначених ст. 170 КПК України.
Адвокатом не доведено того, що арешт накладено неправомірно.
Разом з тим, вартим уваги є той факт, що під час розгляду цього клопотання про скасування арешту майна представник заявниці стверджував, що ОСОБА_7 належить певна частина корпоративних прав АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ», присутні в судовому засіданні представники АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ» стверджують, що на даний час підозрюваний ОСОБА_7 не має жодних корпоративних прав АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ», надавши схеми структури власності АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ».
Присутній в засіданні детектив заперечив проти таких доводів, вказав, що в національних реєстрах відсутні відомості, які б підтверджували повідомлену інформацію.
Обставини є досить протирічливими і підлягають додатковому дослідженню, а тому не вбачається підстав для задоволення клопотання.
З огляду на ці обставини, втрачається актуальність питання стосовно частки спільної сумісної власності ОСОБА_7 , втім, слідчий суддя не вдається до оцінки цих фактів у межах розгляду клопотання про скасування арешту майна, оскільки вони виходять за рамки судового контролю.
Водночас, не беруться до уваги доводи представників АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ» щодо скасування ухвали про арешт, оскільки такі дії, на їх погляд, порушують законні інтереси товариств загалом та позбавляють можливості вчинення будь-яких дій державної реєстрації стосовно змін у структурі АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ».
На думку слідчого судді, таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи, є розумним та пропорційним меті кримінального провадження. До того ж вартими уваги є те, що накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_7 в частині корпоративних прав АТ «ЗФЗ» та АТ «НЗФ» не передбачає заборону вчинення цими товариствами реєстраційних дій, зокрема державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, крім заборони відчуження та розпорядження корпоративними правами.
Отже, у ході розгляду клопотання адвокатом не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, крім того адвокатом не доведено необґрунтованості накладення такого арешту.
В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке обмеження для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність визначених ст. 174 КПК України підстав для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді ВАКС 16.07.2025, з урахуванням ухвали колегії суддів Апеляційної палати ВАКС від 18.08.2025 (справа № 991/7155/25), а тому клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах заявниці ОСОБА_7 , про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 174, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1