Справа № 711/9030/25
Номер провадження 1-кп/711/571/25
28 жовтня 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250310001438 від 20.04.2025, стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб не має, депутатом, учасником АТО, не являється, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-01.04.2003 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- 30.06.2004 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання у виді 6 місяців позбавлення волі за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.04.2003 та остаточно призначене покарання у виді 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 24.09.2007 по відбуттю строку покарання;
- 23.01.2008 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, звільнений по відбуттю строку покарання 14.05.2009;
- 16.04.2010 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, звільнений умовно-достроково постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29.03.2012, невідбутий строк 1 рік 25 днів;
- 29.10.2013 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, відповідно до ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання у вигляді 6 місяців позбавлення волі за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.04.2010 та остаточно призначене покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 16.09.2016;
- 23.08.2017 Черкаським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185 до 3 років 3 місяців позбавлення волі;
- 22.05.2018 Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 1 та ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 361, 70 КК України до покарання у виді 3 роки 11 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання з покаранням, призначеним за вироком Черкаського районного суду м. Черкаси від 23.08.2017, остаточно призначено до відбування покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 22.06.2021;
- 10.02.2022 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 19.06.2024 із Коростенської ВК № 71 на підставі ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.06.2024 умовно-достроково з невідбутим терміном покарання 1 рік 2 місяці 22 дні;
- 06.05.2025 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
-16.09.2025 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України,
ОСОБА_4 , в період часу з 04 години 00 хвилин по 08 годину 53 хвилин 19.04.2025, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «ДніпроПлаза», що по вул. Припортова в місті Черкаси, маючи умисел на таємне викрадення, офіційного документу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно з корисливих мотивів, або в інших особистих цілях з метою подальшого незаконного використання, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, та який в подальшому продовжений Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025 строком на 90 діб, викрав із рюкзака потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційний документ, а саме платіжну банківську (пластикову) картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_2 ), власником якої є ОСОБА_5 , яка відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п.п. 4.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є офіційним документом.
Дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України - викрадення офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів або в інших особистих цілях.
Крім цього, ОСОБА_4 , в період часу з 04 години 00 хвилин по 08 годину 53 хвилини 19.04.2025, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «ДніпроПлаза», що по вул. Припортова в місті Черкаси, маючи умисел на викрадення іншого важливого особистого документу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, викрав важливі особисті документи, які перебували в рюкзаку потерпілого ОСОБА_5 , а саме: посвідчення учасника бойових дій серії № НОМЕР_3 від 22.09.2023 видане Відділом персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_5 та військовий квиток серії НОМЕР_5 від 11.03.2022 на ім'я ОСОБА_5 .
Дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.357 КК України - незаконне заволодіння будь-яким способом інших важливих особистих документів.
Він же, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення майнових злочинів, на шлях виправлення не став та вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, а саме: повторно в період часу з 04 години 00 хвилин по 08 годину 53 хвилини 19.04.2025, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «ДніпроПлаза», що по вул. Припортова в місті Черкаси, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, в подальшому продовжений Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 строком на 90 діб, заволодів майном потерпілого ОСОБА_5 , яке знаходилося в його рюкзаку, а саме окулярами для корекції зору з оправою «Ray ban» придбаних 30.11.2024 з 1 лінзою Seiko 1.6 AS +0.50 - 1.25, 1 лінзою Seiko 1.6 AS + 0.00 придбаних 24.01.2025, ринкова вартість яких відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-25/13420-ТВ від 11.09.2025, станом на 19.04.2025 становила 11575 грн. 12 коп., мобільним телефоном Apple «Iphone 7», 32 Гб, ІМЕІ НОМЕР_6 , матового чорного кольору, придбаного 25.09.2019 ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-25/13421-ТВ від 11.09.2025 становила 2400,00 грн. після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Він же, продовжуючи свій злочинний умисел на викрадення чужого майна маючи викрадену банківську картку потерпілого ОСОБА_5 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_2 ) в період часу з 08 години 53 хвилини по 13 годину 46 хвилину 19.04.2025, перебуваючи в місті Черкаси, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, умисно, таємно, з корисливих мотивів, викрав грошові кошти потерпілого шляхом розрахунку, безконтактно, банківською карткою за товари в магазинах м. Черкаси а саме: магазин «Аврора» на суму 1115,00 грн., магазин «Файно» на 107 грн., 90 коп., аптека «Медіт 3» на 101 грн. 21 коп., «Епіцентр» на 346 грн. 99 коп.
Вищевказаними умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 15 299 гривень 23 копійок.
Дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Поячнив, що в період часу з 04 години 00 хвилин по 08 годину 53 хвилин 19.04.2025, перебував на зупинці «ДніпроПлаза», та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав із рюкзака потерпілого платіжну банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», посвідчення учасника бойових дій, військовий квиток та інше майно потерпілого. Банківською картою потерпілого він розрахувався за товари в магазинах м. Черкаси.
Він усвідомлює протиправність своїх дій. Просить суд суворо не карати, запевнив, що зробив для себе правильні висновки і не допустить подібних дій у майбутньому, виразив готовність понести покарання за вчинене.
Потерпілий ОСОБА_5 подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі. Просив призначити покарання на розсуд суду. Претензій матеріального морального характеру до обвинуваченого не має.
Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з'ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленої потерпілого.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.
Вина обвинуваченого підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст.357 КК України, як викрадення офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів або в інших особистих цілях.
Дії ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч.3 ст.357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом інших важливих особистих документів.
Дії ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, згідно ст.12 КК України, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, даний про притягнення до адміністративної відповідальності суду не надано, офіційно не працевлаштований, характеризуючих динних суду не надано, на утриманні, малолітніх, неповнолітню дітей не має, не є особою з інвалідністю, не перебуває на обліку у лікарів - нарколога та психіатра, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудив свою поведінку, відсутність у потерпілого матеріальних та моральних претензій.
В якості обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчинених кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєні кримінальні правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм діям, а також враховуючи думку потерпілого, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надав правдиві свідчення про обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, які повністю викривають його, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, що свідчить про його щире каяття.
Призначаючи покарання обвинуваченому, та встановлюючи ступінь його вини у вказаних кримінальних правопорушеннях, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях.
Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в суворості призначеного покарання. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на свідомість людей.
Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 , будучи особою раніше неодноразово судимою за вчинення умисних, корисливих злочинів, не зробив належних висновків та продовжив злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попередніми вироками.
Підстав для застосування ст.75, ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Так, приписами ч. 4 ст. 70 КК України визначено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 засуджений за вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.09.2025, а данні кримінальні правопорушення у цьому кримінальному провадженні скоїв до ухвалення попереднього вироку, тому суд при призначенні остаточного покарання керується вимогами ч. 4 ст. 70 КК України.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України. Саме комплексний підхід, у даному випадку, на думку суду, є найбільш дієвим, оскільки метою притягнення до кримінальної відповідальності є не тільки покарання, а й виправлення особи, розуміння ним своїх негативних наслідків та виправлення останніх.
В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Зарахувати у строк відбутого ОСОБА_4 покарання строк попереднього ув'язнення за вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.09.2025, а саме з 02.07.2025 до дня набрання вироком законної сили, виходячи з положень ч.5 ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим не подавався, що не позбавляє права останнього відповідно до ч.7 ст.128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України. Долю процесуальних витрат у кримінальному провадженні, суд вірішує на підставі ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.
Керуючись ст.ст.7, 100, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України та призначити йому покарання:
- ч. 4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 7 (сім) місяців;
- ч. 1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
- ч. 3 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 7 (сім) місяців.
Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.09.2025, більш суворим, призначеним цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 7 (сім) місяців.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Зарахувати у строк відбутого ОСОБА_4 покарання строк попереднього ув'язнення за вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.09.2025, а саме з 02.07.2025 до дня набрання вироком законної сили, виходячи з положень ч.5 ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Речові докази по кримінальному провадженню: - копія квитанції на лінзи; аркуш паперу на котрому розміщені знімки з екрану у вигляді квитанції про оплату медичних послуг; копії квитанції формату А4 на 2-х арк., на котрому зазначено інформацію стосовно придбання мобільного пристрою Apple «Iphone 7», 32 GB (матовий чорний), IMEI НОМЕР_6 ; виписка по рахунку ОСОБА_5 з АТ КБ «Приватбанк» на 2-х арк., копії скріншотів про здійснення оплати карткою ОСОБА_5 на 3-х арк.; диск для лазерних систем зчитування DVD-R з відеозаписами з камер відеоспостереження з приміщення магазину «Аврора», що за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїцька, буд. 24; диск для лазерних систем зчитування DVD-R з відеозаписами з камер відеоспостереження з приміщення магазину «Епіцентр», що за адресою: м. Черкаси, просп. Перемоги, буд. 29, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього часу їх зберігання;
-картку пластикову чорного кольору «MATRIX», посвідчення учасника бойових дій на ім'я ОСОБА_5 , військовий квиток на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , залишити у потерпілого ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів, у зв'язку з проведенням судових товарознавчих експертиз: № СЕ-19/124-25/13420-ТВ від 11.09.202, розмір витрат становить 2 228 грн. 50 коп.; № СЕ-19/124-25/13421-ТВ від 11.09.2025 розмір витрат становить 1 782 грн. 80 коп. Загальний розмір витрат становить - 4011 грн. 30 коп.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1