Справа № 541/2925/25
Номер провадження 2/541/1455/2025
іменем України
31 жовтня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Непокупна Л.М..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на земельну ділянку,
25 липня 2025 року до суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на земельну ділянку, в якій просив припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323281001:01:008:0366, площею 0,25 га та цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 , зареєстрованим: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , право власності на частку земельної ділянки площею 0.25 га, з кадастровим номером 5323281001:01:008:0366, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що у АДРЕСА_1 . Зазначений будинок на праві власності належали матері та сину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На праві спільної сумісної власності їм також належала земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 5323281001:01:008:0366, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за цією ж адресою. За життя ОСОБА_3 склав заповіт яким частку житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 та частку приватизованої земельної ділянки кадастровий номер 5323281001:01:008:0366, що знаходиться за цією ж адресою, заповів ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті батька у приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Карбана Є.О. позивач отримав Свідоцтво про право на спадщину на частку житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 . У видачі свідоцтва про право власності на частку земельної ділянки, яка належала спадкодавцю, нотаріус відмовив, оскільки розмір частки, яка належала померлому не був визначений.
Ухвалою судді від 30 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року підготовче провадження по справі закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, у поданій до суду заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 29).
Відповідач в судове засідання не з'явилась, у поданій до суду заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала, проти задоволення позову не заперечувала (а.с. 30).
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає до задоволення за наступних обставин.
Судом встановлено, що, згідно з рішенням тридцять дев'ятої сесії шостого скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області «Про внесення змін в рішення 36-ї сесії шостого скликання від 16.12.2013 року та затвердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу в спільну сумісну власність земельної ділянки» від 04 квітня 2014 року, Великосорочинська сільська рада вирішила передати в спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку (код 02.02.01 згідно КВЦПЗ), господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, кадастровий номер 5323281001:01:008:0366, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29 березня 2016 року № 56144382, земельна ділянка, площею 0,2500 га, кадастровий номер 5323281001:01:008:0366, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер (а.с. 10,37).
12 березня 2025 року приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбаном Є.О. була заведена спадкова справа № 33/2025 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбан Є.О. від 22 жовтня 2025 року № 378/01-16 (а.с. 36).
11 липня 2025 року приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбаном Є.О. було видано позивачеві ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на приватизованій земельній ділянці, площею 0,2500 га, кадастровий номер 5323281001:01:008:0366 (а.с. 8).
Постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбан Є.О. від 11 липня 2025 року № 261/02-31 було відмовлено ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька - ОСОБА_3 на частку земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 5323281001:01:008:0366, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкодавець - ОСОБА_3 за життя, разом із співвласником ОСОБА_2 , не визначали частки в спільній сумісній власності на земельну ділянку (а.с. 13).
З повідомлення приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбан Є.О. від 22 жовтня 2025 року № 378/01-16 вбачається, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_3 за життя було складено заповіт, по якому все рухоме та нерухоме майно було заповідано на його сина ОСОБА_1 (а.с. 36-37).
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Тобто первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.
Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Згідно з ч.1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
У частинах 1, 2 ст. 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Частинами 1, 2 ст.370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Згідно з ч. 3 ст. 2 ЗК України, об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
За змістом ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Пунктом «в» частини 2 та частиною 3 статті 89 ЗК визначено, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 89 ЗК України, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Зазначеними нормами закріплено загальний принцип рівності часток співвласників в праві спільної сумісної власності, крім випадків, коли має місце цілісність об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. В таких випадках визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від часток в праві власності на будівлю і споруду.
При застосуванні наведених норм важливе значення мають висновки Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п. 21 постанови, за якою «суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої».
При цьому суд також враховує роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, де зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Оскільки позивачеві належить частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на приватизованій земельній ділянці, площею 0,2500 га, кадастровий номер 5323281001:01:008:0366, та він позбавлений можливості оформити свої спадкові права після смерті батька у позасудовому порядку, суд доходить до висновку, що обставини справи, викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в письмових матеріалах справи, а отже позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.
Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323281001:01:008:0366, площею 0,25 га та цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , зареєстрованим: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , право власності на частку земельної ділянки площею 0.25 га, з кадастровим номером 5323281001:01:008:0366, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя О. А. Городівський