30.10.2025
Справа №497/1608/25
Провадження №2-др/497/7/25
30.10.2025 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В провадженні Болградського районного суду Одеської області знаходилася вказана вище цивільна справа.
Відповідно до рішення Болградського районного суду Одеської області від 18 вересня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено повністю.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - адвокат Пархоменко М.А. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що позивачем у зв'язку із розглядом вказаної справи понесено витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 6000.00 гривень.
В позовній заяві позивач ТОВ «Споживчий Центр» зазначило, що орієнтовний розмір витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи становить 8422,40 грн., які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Наразі, звертаючись з даною заявою, позивач наполягає на стягнення з відповідача понесених витрат на правовому допомогу.
Ухвалою від 24.09.2025 року заява призначена до судового розгляду в судовому засіданні на 10:00 годину 30.10.2025 року (а.с.11), про що повідомлено сторін по справі (а.с.13).
В судове засідання 30.10.2025 року:
Представник позивача ТОВ Споживчий Центр адвокат Пархоменко М.А. - не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. В прохальній частині заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат просила розгляд заяви здійснити без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового засідання був повідомлений згідно вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів клопотання та заяви представника позивача про стягнення судових витрат у справі, заперечення представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Болградського районного суду Одеської області від 18 вересня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833 -- заборгованість за договором позики №03.03.2024-100000505 від 03.03.2024 року станом на 10.07.2025 року в розмірі 12 200.00 гривень (двадцять тисяч двісті гривень), з яких:
-8 000,00 гривень - заборгованості по тілу кредиту
-4200,00 гривень - процентів
та судові витрати в розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.
При ухваленні рішення, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем. В позовній заяві зазначено про те, що ТОВ Споживчий Центр має намір понести витрати на оплату послуг з професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 6000.00 гривень.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6000.00 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів:
Договір про надання правничої допомоги №01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року укладений між ТОВ «Споживчий Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лекс Верітас» (далі Договір) (а.с.7).
Відповідно до п.1.2 Договору, сторони погодили наступний обсяг робіт: Виконавець зобов'язується скласти позови до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу та передати Замовнику для подачі в суд а також надати супутні консалтингові послуги з приводу проведення претензійно позовної роботи. При цьому подання позовів відбувається виключно через підсистему «Електронний Суд» Замовника. Сторони погодили, що позовні заяви будуть підписані безпосередньо Замовником.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що Вартість послуг визначається наступним чином: 6000,00 грн. за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються Замовником самостійно.
На підтвердження обсягу виконаних робіт Позивач надає звіт про виконану роботу відповідно до Договору № 01/25-СЦ про надання правничої допомоги від «01» квітня 2025 року, відповідно до якого на дату звернення Адвокатом надано наступні послуги:
1) На підставі прийнятого Замовником рішення щодо звернення з позовом до Відповідача по справі, сформовано запит на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних доказів;
2) Складено позов (на підставі отриманих документів);
3) Роздруковано позов, додатки до позову та один примірник позову з додатками надано Замовнику для відправлення Відповідачу;
4) Замовлено сплату судового збору;
5) Проведена детальна консультація Замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та надано інші консалтингові послуги в розрізі проведення претензійно-позовної, що підтверджується звітом про виконану роботу від 17.09.2025 року (а.с.8).
Окрім цього додана платіжна інструкція № СЦ00040543 від 22.09.2025 на суму 6000 гривень (а.с.9).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вищенаведене узгоджується із правовим висновком викладеним Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2018 року у справі № 635/5462/17 (провадження № 61-41310св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 567/517/17 (провадження № 61-14555св19).
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову 12 200.00 гривень, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в звіті про виконану роботу від 17.09.2025, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про те, що заява представника позивача підлягає задоволенню, у зв'язку з чим з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 6000.00 гривень, що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133-141, 259, 268, 270 ЦПК України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»: вул..Саксаганського, 133-А, м.Київ, -1-32, код ЄДРПОУ 37356833, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000.00 (шість тисяч) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Кодінцева