Номер провадження: 22-ц/813/1572/25
Справа № 522/15749/23
Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.
Доповідач Карташов О. Ю.
25.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бабчук Степан Ярославович
на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 червня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.06.2022 до нього звернулася ОСОБА_2 з проханням надати їй у борг 3 000 000 доларів США, оскільки вона має значну заборгованість, на яку нараховують відсотки, а тому кошти їй необхідні для сплати боргу перед третіми особами.
Зважаючи на те, що він знав відповідача більше 10 років, їх пов'язували тісні дружні відносини, маючи таку суму коштів від продажу нерухомості, він погодився позичити ОСОБА_2 кошти в розмірі 3 000 000 доларів США без сплати відсотків за умови повернення їх до 26.06.2023.
На підтвердження передачі коштів відповідач склала власноручну розписку.
Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконала та кошти не повернула.
На підставі наведеного, позивач просив стягнути з відповідача на його користь кошти у розмірі 3 000 000 доларів США.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 10 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено укладення між сторонами договору позики на умовах, визначених у розписці. Також, суд прийшов до висновку, що за відсутності доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, визнання ОСОБА_2 позовних вимог не є достатньою підставою для задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бабчук С.Я. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3000000 (три мільйони) доларів США.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, що не з'ясувавши відповідних обставин, не дослідтвшт пов'язані з ними докази, не встановивши законний спосіб захисту порушеного права, суд відмовив у задоволенні позову та тим самим фактично позбавив ОСОБА_1 законних прав на повернення грошових коштів переданих у борг.
Наголошується, що в матеріалах справи є оригінал розписки, яка не оспорюється відповідачем, а тому висновок суду про недоведеність укладеного між сторонами договору позики є безпідставним та помилковим.
Також, акцентується увага, що в даній цивільній справі предметом доказування є отримання відповідачем грошових коштів та їх неповернення, оскільки як вже зазначалось, договір позики у вигляді розписки у судовому порядку не оспорений, а тому його недійсність та/або укладання не є предметом доказування, відповідно і докази на підтвердження цього не можуть вважатися належними та допустимими. На думку скаржника, висновок суду, щодо реальної фінансової можливості, зроблено на припущеннях та протирічить принципам доказування у цивільному процесі. Жодних доказів, щодо існування інших коштів суду надано не було, а правовідносини зобов'язань між ОСОБА_1 та ТОВ «Експресс-Фаворит» про які зазначав суд, не є предметом розгляду у даній справі.
Щодо висновку суду про наявність сумніві у справжній природі договору, з посиланням на непослідовність пояснень позивача, щодо мети отримання ОСОБА_2 коштів в борг, скаржник зазначає, що враховуючи норми ст. 92 ЦПК та ст. 1051 ЦК суд не повинен був керуватися поясненнями сторін для встановлення факту виникнення між сторонами правовідносин на підставі письмових доказів, та виконання або невиконання. А також, додаткового звертається увагу суду, що сторони в якості свідків допитані не були. Наголошується, що наявність у справі добровільної заяви відповідачки, за умов наявності у справі належних та допустимих письмових доказів спростовує всі висновки суду першої інстанції, щодо відхилення доказів позивача.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
В судовому засіданні представник скаржниці ОСОБА_1 адвокат Бабчук С.Я. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення - скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Інші учасники провадження в судове засідання не з'явились, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляли.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України (неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Зі змісту оригінала розписки від 26.06.2022 (а.с. +4) слідує, що ОСОБА_2 даною розпискою підтверджує, що 26.06.2022 нею було отримано грошові кошти в розмірі 3 000 000 доларів США, що еквівалентно за курсом 29, 25 грн за 1 дол. США 87 750 000 грн за усним договором позики. Ці кошти вона отримала від ОСОБА_1 . Грошові кошти в розмірі 3 000 000 доларів США зобов'язалася повернути ОСОБА_1 до 26.06.2023. У розписці зазначено, що вона написана ОСОБА_2 . Власноручно.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 позов визнала у повному обсязі, зазначила, що 26.06.2022 вона звернулася до ОСОБА_3 з проханням позичити їй 3 000 000 доларів США.
Відповідно до копії договору позики (поворотної фінансової допомоги) № 06/02/19, укладеного між ТОВ «Експресс-Фаворит» та ОСОБА_1 , останнім отримано 80 000 000 грн, що станом на 06.12.2019 за офіційним курсом НБУ (27,2159 гривень за 1 дол. США) еквівалентно 2 939 458,18 доларів США. Відповідно до п. 4.1 цього договору строк позики становить 4 календарних роки з моменту отримання готівкових коштів позичальником.
Відповідно до копії розписки від 06.02.2019 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ “Експресс - Фаворит» грошові кошти в сумі 80000000, що станом на 06.02.2019 еквівалентно 2939458,18 доларів США, які зобов'язується повернути до 06.02.2023 року.
З копії попередження надісланого директором ТОВ “Експерсс Фаворит» ОСОБА_1 вбачається, що до відома останнього доводиться що договір позики № 06/02/19 від 06.02.2019 року закінчується 06.02.2023 року, та термін дії договору продовжуватись не буде.
У відповіді на попередження ТОВ “Експерсс Фаворит» ОСОБА_1 повідомляє про неможливість своєчасного виконання ним умов договору позики, оскільки ОСОБА_2 не віддала йому позичені нею кошти, і він вимушений звернутися до суду. Просить врахувати зазначені факти та розглянути можливість продовження терміну дії Договору позики від 06.02.2019 року за № 06/02/19 на строк необхідний для стягнення боргу за розпискою ОСОБА_2 .
Відповідно до копії додаткової угоди до договору позики № 06/02/19 (поворотної фінансової допомоги) розділ 4.1 викладено в наступній редакції: “Строк позики становить 4 (чотири) календарних роки з моменту отримання готівкових коштів позичальником, та має автоматичне продовження на термін розгляду судової справи Приморським районним судом м. Одеси № 522/15749/23, щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, та постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20), від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17 (провадження № 61-4389св21).
Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
З урахуванням наведених норм права, суд вважає, що розписка про отримання коштів в борг є не лише підтвердженням факту укладення договору, а й доказом передачі позикодавцем грошової суми позичальнику.
Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми позики, суд першої інстанції вважав недоведеними належними доказами заявлені позовні вимоги та відмовив у задоволенні позову, однак такі висновки суду не є законними та обґрунтованими, з огляду на наступне.
Як вбачається з наданого суду оригіналу розписки, вона написана власноручно ОСОБА_2 із зазначенням номеру паспорта НОМЕР_1 виданого органом №5115 29.06.2017 року, РНОКПП НОМЕР_2 , містить інформацію, що вона бере у борг у ОСОБА_1 із зазначенням паспорта серії НОМЕР_3 , виданого РС ГУ ДМС України в Одеській області 18.09.2014 року, РНОКПП НОМЕР_4 - 3000000 доларів США.
Тобто вона містять прізвище, ім'я, по батькові позичальника та позикодавця, паспортні дані позичальника та позикодавця і суму позики.
В даній розписці вказано, що позичальник зобов'язується повернути кошти в строк до 26.06.2023 року, а також дату її складення - 26.06.2022 року.
Таким чином, зміст розписки вказує на те що ОСОБА_2 бере у борг грошові кошти в сумі 3000000 доларів і зобов'язується їх повернути у строк до 26.06.2023, що є свідченням підтвердження факту отримання коштів.
Також варто зазначити, що оригінал розписки був наданий суду самим позивачем, що також свідчить про невиконання взятих на себе зобов'язань ОСОБА_2 , яка у випадку повернення позичених коштів, отримала би оригінал написаної нею розписки.
Наведене також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі №154/3443/18.
Отже, дослідивши зміст складеної розписки та враховуючи обставини справи, зокрема і той факт, що відповідачем визнано борг, суд першої інстанції не встановивши справжню природу правовідносин, які виникли між сторонами, дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, безпідставно вдався до оцінки матеріального стану позикодавця, внаслідок чого прийняв необґрунтоване рішення, чим порушив норми матеріального права. Таке рішення суду першої інстанції, суперечить принципу добросовісності та створює необґрунтовані перешкоди для захисту прав кредитора, та фактично сприяє недобросовісній поведінці боржника, який отримав кошти, але ухилився від їх повернення.
Вдаючись в оцінку матеріального стану кредитора, суд застосував чужий стандарт доказування «поза розумним сумнівом», вимагаючи від позивача доводити те, що мав доводити відповідач. Визнавши факт отримання позики та наявність боргу, відповідач de facto визнала позовні вимоги, а тому суд не в праві своєю ініціативою, без заперечень сторони оцінювати «реальність» або «доцільність» визнаних правовідносин, а тим більше - аналізувати матеріальний стан кредитора, оскільки такі дії не мають правового підґрунтя.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового суду рішення, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнення з останньої на його користь 3000000 доларів США.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до приписів ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом сплатив судовий збір у розмірі 13688,40 грн, та при подачі апеляційної скарги сплатив 20130 грн, і оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бабчук Степан Ярославович задовольнити.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 червня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 грошові кошти за договором позики від 26.06.2022 року в розмірі - 3 000 000 доларів США та судові витрати понесені у суді першої інстанції у сумі - 13688,40 грн, у суді апеляційної інстанції у сумі -20130 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
М.В. Назарова