про продовження застосування запобіжного заходу
Справа № 513/837/25
Номер провадження 1-кп/495/757/2025
31 жовтня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі колегії:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
законного представника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000126 від 20.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України,
На розгляді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000126 від 20.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
У зв'язку з тим, що 01.11.2025 закінчується дія запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , прокурором заявлене клопотання про продовження строків їх тримання під вартою з посиланням на те, що продовжують існувати ризики, враховані судом при обранні та продовженні вказаного запобіжного заходу.
Так, на думку прокурора, на даній стадії провадження по справі лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на свідків, потерпілих, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому застосування альтернативних запобіжних заходів є недоцільним.
Прокурор у судовому засіданні підтримав дані клопотання, посилаючись на наведені в них доводи.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав, що не погоджується з клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки за період знаходження під вартою він усвідомив тяжкість скоєного ним кримінального правопорушення, просив змінити запобіжний захід на більш м'який.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні не погодився з клопотанням прокурора, вважав його необґрунтованим та недоведеним, просив застосувати запобіжний захід з можливістю внесення застави.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні також не погодився з клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, просив застосувати запобіжний захід з можливістю внесення застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити більш м'який запобіжний захід з можливість внесення застави.
Законний представник ОСОБА_10 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити більш м'який запобіжний захід з можливість внесення застави.
Представник потерпілого у судове засідання не прибув, у матеріалах справи міститься клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.
Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників провадження та оцінивши обґрунтованість заявлених клопотань, дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів встановила, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки у судовому засіданні прокурором доведено, що ризики не відпали та залишаються актуальними, тому дійшла висновку про необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам:
- переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом.
Обставини даного кримінального провадження, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке загрожує їм у разі доведеності їх вини за результатами розгляду кримінального провадження, можуть здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
- незаконно впливати на свідків та потерпілих у зазначеному кримінальному провадженні, які ще не допитані. При встановленні наявності вказаного ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК - впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України. Водночас аналізуючи характер та обставини злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , суд вважає, що у випадку не застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останні будуть мати реальну можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що в свою чергу буде перешкоджати повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи.
- вчинити інше (нове) кримінальне правопорушення. Оскільки відповідно до матеріалів провадження, обвинувачені, здійснюючи інкриміновані їм дії вочевидь розуміли їх протиправність, що дає підстави припускати, що перебуваючи на свободі ОСОБА_8 та ОСОБА_6 можуть перешкоджати кримінальному провадженню та продовжувати вчиняти нові злочини.
Колегія суддів звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваним кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Суд також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що може загрожувати особі у разі визнання винуватим (у вигляді довічного позбавлення волі), вік (19 років) та стан здоров'я (відомостей про будь-які захворювання що б унеможливлювало застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не надано), відомостей щодо міцності та сталості соціальних зв'язків, майнового стану обвинуваченого ОСОБА_6 матеріали кримінального провадження не містять та стороною захисту надані не були.
- вагомість обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що може загрожувати особі у разі визнання винуватим (у вигляді довічного позбавлення волі), вік (17 років) та стан здоров'я (відомостей про будь-які захворювання що б унеможливлювало застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не надано), відомостей щодо міцності та сталості соціальних зв'язків, майнового стану обвинуваченого ОСОБА_6 матеріали кримінального провадження не містять та стороною захисту надані не були.
Враховуючи наведені дані, наявність ризиків, які продовжують тривати, зокрема, можливість переховування від суду, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує у разі доведеності вини та ризик вчинення інших правопорушень, враховуючи, що кримінальне провадження перебуває на розгляді у суді, з метою дотримання розумних строків його розгляду та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Посилань на те, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинувачених сталися істотні зміни, які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків не зазначено.
Встановлені на стадії застосування та продовження запобіжного заходу ризики зі сплином часу зменшуються, разом із тим, зазначені ще є достатньо суттєвими на даній стадії кримінального провадження і дає підстави дійти висновку, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе запобігти існуючим ризикам, що, в свою чергу, не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Поряд із цим належить врахувати положення ч. 6 ст. 176 КПК України, якими регламентується, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою. А за змістом ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, серед іншого, щодо злочину, передбаченого, статтями 109 - 114-2 КК України.
Враховуючи, що під час попереднього продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розмір застави не визначався, то, дійшовши висновку про обґрунтованість та необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу, з огляду на дискреційні повноваження при вирішенні питання про визначення розміру застави, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне продовжити ОСОБА_8 та ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, що відповідає вимогам закону.
Крім того, суд зауважує, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 199, 331 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 29.12.2025 включно, без визначення розміру застави.
Альтернативний запобіжний захід не визначати.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 29.12.2025 включно, без визначення розміру застави.
Альтернативний запобіжний захід не визначати.
Апеляційна скарга, на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено 31.10.2025 о 15:50 годині.
Головуюча суддя ОСОБА_11
Суддя ОСОБА_12
Суддя ОСОБА_13