Номер провадження: 22-ц/813/6172/25
Справа № 522/10545/24
Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.
Доповідач Сегеда С. М.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ТОВ «ІНФОКС» - адвоката Гудими Т.П.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Шкоди В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОКС», в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2025 року, повний текст якого складено 05 травня 2025 року та ухваленого під головуванням судді Науменка А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОКС», в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», про зобов'язання здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг,
встановив:
01.07.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОКС», в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (далі - ТОВ «ІНФОКС»), про зобов'язання здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що вона отримує рахунки-повідомлення з вимогою про сплату послуг ТОВ «ІНФОКС», наданих ОСОБА_2 - матері позивачки, за період, що був до її смерті, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заборгованість за послуги водокористування за період з 01.11.2010 року по 01.11.2014 року у розмірі 1585,33 грн. залишилась від її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого позивач отримала спадщину у вигляді кв. АДРЕСА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.05.2019 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ІНФОКС» про списання суми безнадійної дебіторської заборгованості.
В період листопад-грудень 2018 року ТОВ «ІНФОКС» дізналось про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 або про одержання спадкоємцем ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину. Проте, відповідач у період з листопада 2018 року по червень 2019 року не пред'явило вимоги до ОСОБА_1 щодо заборгованості за послуги водокористування отримані спадкодавцем ОСОБА_2 , за період виникнення боргу по день її смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначила, що договір не переоформлювала, єдиний договір із відповідачем є оформлений на ім'я ОСОБА_2 . Після прийняття спадщини після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача із вимогами (заявами) про здійснення перерахунку, на що отримувала необґрунтовану відмову.
Посилаючись на вимоги ч.ч.3 та 4 ст. 1281 ЦК України, позивачка стверджувала, що ТОВ «ІНФОКС» протягом шести місяців, тобто майже до червня 2019 року, мало право пред'явити вимоги спадкоємцям щодо заборгованості за послуги водокористування, отримані спадкодавцем за період виникнення боргу по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому, як кредитор спадкодавця ОСОБА_2 , який не пред'явив вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 , що прийняла спадщину у встановлений цією статтею строк, позбавлений права вимоги.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено.
Зобов'язано ТОВ «ІНФОКС» здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг споживачу ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з виключенням періоду нарахування грошового зобов'язання за надані послуги, надані ОСОБА_2 до 20.11.2015 року, у зв'язку із позбавленням права вимоги (а.с.112-118).
В апеляційній скарзі ТОВ «ІНФОКС» ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким оскаржуване судове рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю (а.с.125-127).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч.2 ст. 1281 ЦК України, останній надає право кредитору вимоги до спадкодавця боржника протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкритті спадщини.
Тобто, наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців, позбавляє його права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Сплив строків пред'явлення вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 7 листопада 2018 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси було відкрито провадження у справі № 522/19426/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ІНФОКС» про списання суми безнадійної дебіторської заборгованості та призначено підготовче судове засідання на 3 грудня 2018 року.
18 березня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси було закрито підготовче провадження та зазначено, що представник ТОВ «ІНФОКС» у підготовче судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про закриття підготовчого судового засідання, призначення справи у судове засідання та проведення судового засідання без її участі.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ІНФОКС» про списання суми безнадійної дебіторської заборгованості було відмовлено (а.с.8-10).
Таким чином, зазначені обставини свідчать про те, що в період з листопада-грудня 2018 року ТОВ «ІНФОКС» дізналось про прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_1 після смерті матері - ОСОБА_2 або про одержання вищевказаним спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 .
Проте, у період з листопада 2018 року по червень 2019 року відповідач не пред'явив вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 щодо заборгованості за послуги водокористування отримані спадкодавцем ОСОБА_2 , за період виникнення боргу по день її смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З підстав викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про позбавлення ТОВ «ІНФОКС» права вимоги до ОСОБА_1 боргу за період з 01.11.2010 року до 20.11.2015 року.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник ТОВ «ІНФОКС», посилався на те, що ст. 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Допускається два способи пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1). безпосередньо до спадкоємців; 2). Опосередковано - через нотаріуса.
Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд. При цьому, законодавством також не передбачена форма і зміст вимог кредитора, а отже він також може обрати її на власний розсуд.
При цьому, представник відповідача посилався на те, що такий висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021 року у справі № 522/5924/17 (провадження № 61-8793св20).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вінницького апеляційного суду від 26.03.2025 року у справі № 149/300/21, Харківського апеляційного суду від 13.01.2025 року у справі № 638/1455/21, Київського апеляційного суду від 06.02.2025 року у справі № 388/1500/24.
Однак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що посилання позивача на те, що відповідачем не була пред'явлена вимога до спадкоємця, яким є позивач, у розумінні ст. 1281 ЦК України, нічим не підтверджено та спростовується матеріалами справи.
Так, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачу було достеменно відомо про смерть матері позивача, щонайменше з грудня 2018 року, а тому протягом 6 місяців він був зобов'язаний пред'явити вимоги до спадкоємця - позивача ОСОБА_1 .
Та обставина, що після смерті своєї матері позивач ОСОБА_1 продовжила користуватися послугами водопостачання та водовідведення у квартирі, прийнятій у спадщину та проводити оплату на основний рахунок, оформлений за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про основний рахунок, жодним чином не свідчить про погашення ОСОБА_1 боргів своєї покійної матері і про вчасне звернення до неї з вимогою погашення боргів її покійної матері.
При цьому колегія суддів зазначає, що своїх вимог про погашення боргів спадкодавця, який помер, ТОВ «ІНФОКС» не пред'явило до спадкоємця ОСОБА_1 до теперішнього часу, ні прямо, ні опосередковано.
З підстав викладеного, а також із врахуванням п. 32 Порядку здійснення перерахунку вартості комунальних послуг за період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2024 р. № 127, п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до 20.11.2015 року позивач ОСОБА_1 не отримувала послуги від ТОВ «ІНФОКС», а останній не виконав вимоги ст. 1281 ЦК України.
З підстав викладеного, суд дійшов правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_1 вважається вільною від вимог ТОВ «ІНФОКС» щодо грошового зобов'язання за надані послуги до смерті її матері, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Що стосується доводів представника заявника апеляційної скарги про те, що він вправі самостійно обирати спосіб пред'явлення вимоги до боржника, то вони є безпідставними, так як наявні в матеріалах справи квитанції, жодним чином не відображають наявність заборгованості за послуги водокористування, яка виникла за період життя матері позивача ОСОБА_1 , тобто за період з 01.11.2010 року по 01.11.2015 року у розмірі 1585,33 грн.
При цьому суд правильно послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, згідно якої сплив строків, передбачених ст. 1281 ЦК України, має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, в тому числі і тих, які забезпечені іпотекою, а також припинення таких зобов'язань.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОКС», в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.10.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева