Номер провадження: 11-кп/813/2442/25
Справа № 497/42/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9
перекладача ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 22023160000000285 від 12.07.2023 року за апеляційною скаргою прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 05.09.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_11 ), обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК України,
установив
В провадженні Болградського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження №22023160000000285 від 12.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 ( ОСОБА_11 ), у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК України.
Оскаржуваною ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 05.09.2025 було частково задоволено клопотання прокурора та продовжений строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , строком до 03.11.2025 року із визначенням застави у розмірі 160 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 484480 гривень.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є незаконною і необґрунтованою з таких підстав:
-суд першої інстанції без вагомих на те причин суттєво зменшив розмір застави, тоді як ризики, заявлені прокурором у клопотанні не зменшились;
-суд не врахував доводи самого обвинуваченого, який зазначав, що йому необхідно прибути на територію Молдови задля отримання медичної допомоги, де нібито йому надається медична допомога та де він розшукується каналами Інтерполу;
-на території України обвинувачений не має ані житла, ані соціальних зв'язків, що також вказує на існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України;
-оскільки кримінальне провадження ще перебуває на стадії судового розгляду, не допитані свідки, то існують ризики впливу та них за для зміни показів на користь обвинуваченого.
За таких обставин, прокурор просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Позиції учасників судового розгляду
Заслухавши суддю-доповідача, прокурорів, які підтримали доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви апеляційного суду
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді Болградського районного суду Одеської області з 18.06.2024 року перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22023160000000285 відносно ОСОБА_8 ( ОСОБА_11 ), який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, обрання запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, а також оскаржувану ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань та інших матеріалів клопотання, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого ОСОБА_8 обвинувачення у скоєні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки позбавлений можливості надати відповідний висновок щодо допустимості чи недопустимості заявлених сторонами кримінального провадження доказів.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України зменшилися.
Щодо доводів прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 із визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, останній може зникнути та переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 не змінилися: він є громадянином Молдови, на території України не має місця проживання, не має міцних соціальних зв'язків тощо, які могли б забезпечити його належну процесуальну поведінку на території України.
Суд зазначає, що посилання прокурора на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 та на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини, не може бути єдиною підставою для доведеності наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) №7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Отже, тривалість тримання під вартою повинна бути виправданою, обґрунтованою як складністю кримінального провадження, так і наявністю ризиків.
Виходячи з характеру та обставин інкримінованих злочинів, беручи до уваги особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, стан здоров'я обвинуваченого, можна дійти висновку про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою наддасть можливість запобігти ризику переховування від суду та забезпечити виконання обвинуваченим своїх обов'язків та зможе гарантувати належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та перешкодити зазначеному ризику, тому суд прийшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та необхідності продовження тримання під вартою обвинуваченого.
Щодо доводів прокурора про те, що оскільки кримінальне провадження ще перебуває на стадії судового розгляду, не допитані свідки, то існують ризики впливу та них за для зміни показів на користь обвинуваченого, апеляційний суд визнає обґрунтованою позицію суду 1-ої інстанції про те, що доказів наявності ризиків, на які посилається прокурор: знищення, спотворення речей і документів, вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення - не доведено, що свідчить про безпідставність посилання прокурора на наявність цих ризиків.
Водночас, оскільки ОСОБА_8 є громадянином іншої держави та в м. Болград та Болградському районі не має хоча б тимчасового місця проживання, відсутні соціальні зв'язки, які б були достатніми, щоб гарантувати його належну процесуальну поведінку для забезпечення здійснення судового розгляду в межах пред'явленого обвинувачення, ризик можливого переховування від суду на теперішній час не зменшився, що свідчить про обґрунтованість продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, незважаючи на те, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак відповідає підставам та меті його застосування, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризику, визначеного ст.177 КПК України, що у взаємозв'язку з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжких злочинів є підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо необхідності продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави 160 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 484480 гривень, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно обвинувального акту від 03.01.2024 року, ОСОБА_8 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів: за ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 305 КК України за кваліфікуючими ознаками: вчинення закінченого замаху на контрабанду особливо небезпечного наркотичного засобу в великому розмірі та психотропної речовини в особливо великому розмірі, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю; за ч.3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу у великому розмірі та психотропної речовини в особливо великому розмірі.
Під час підготовчого судового засідання в Болградському районному суді 11.01.2024 (справа № 497/42/24) строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено до 10.03.24 включно з утриманням його в ДУ «Ізмаїльській слідчий ізолятор» та ухвалами Болградського районного суду Одеської області від 06.03.2024 продовжено до 04.05.2024, ухвалою від 03.05.2024 продовжено до 01.07.2024 без визначення застави.
В подальшому, запобіжний захід неодноразово продовжувався.
Водночас, ухвалою суду 1-ої інстанції від 31.01.2025 року клопотання прокурора було задоволено частково та одночасно із продовженням ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою був визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі - 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
На вказану ухвалу, прокурор Болградської окружної прокуратури ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, від якої, в подальшому відмовився, на підставі чого було закрито апеляційне провадження.
Таким чином, сторона обвинувачення погодилась із висновком суду про те, що у даному провадженні можливо застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави.
За вказаних вище обставин, колегією суддів окремо не перевіряється можливість суду, передбачена положеннями п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу у даній справі.
Водночас, в подальшому, судом 1-ої інстанції, при продовженні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою кожні 60 днів, розмір застави знижувався.
Так, ухвалою суду від 11.07.2025 року, строк дії якої становив до 08.09.2025 було визначено обвинуваченому розмір застави в межах 180 (сто восьми десяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 545 040.00 гривень та покладено ряд обов'язків.
Натомість, оскаржуваною ухвалою від 05.09.2025 року застава зменшена на 20 розмірів та визначена у розмірі 160 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 484480 гривень.
Станом на час розгляду провадження обвинувачений ОСОБА_8 продовжує перебувати під вартою, застава визначена як в розмірі 180 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, так і в розмірі 160 прожиткових мінімумів не була внесена стороною захисту, що свідчить про те, що зменшення її розміру є несуттєвим та застава саме в такому розмірі буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Щодо доводів прокурора про не врахування судом пояснень обвинуваченого, про те, що на території Молдови він розшукується каналами Інтерполу, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять такої інформації, підтвердженої компетентними органами.
З урахуванням практики ЄСПЛ, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в дещо меншому розмірі 160 (сто шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки, тримання обвинуваченого під вартою два роки, в даному випадку, виходить за межі «розумного строку» і не відповідає вимогам Конвенції.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що стороною обвинувачення як в своєму клопотанні, так і під час апеляційного розгляду не наведено належного обґрунтування щодо неможливості зменшення розміру застави відносно ОСОБА_8 , в той час, коли прокурор фактично погодився із тим, що відносно обвинуваченого може бути застосований альтернативний запобіжний захід.
Таким чином, доводи прокурора про наявність підстав для застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу (тримання під вартою) із визначенням розміру застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах та не доведені прокурором під час апеляційного розгляду скарги.
На думку апеляційного суду, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не можуть бути єдиними підставами для застосування відносно нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без зменшення розміру застави, а повинні оцінюватись в сукупності з іншими матеріалами провадження, а саме, зокрема, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, матеріалами, які характеризують особу обвинуваченого та його поведінку після вчинених кримінальних правопорушень.
Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає доводи прокурора такими, що не знайшли свого підтвердження, а вказані обставини, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду скарги свідчать про те, що висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі, вказаному судом, відповідає вимогам кримінального процесуального закону та ґрунтується на матеріалах справи та сталої практики ЄСПЛ.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 05.09.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 ( ОСОБА_11 ), обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК України - залишити без змін
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4