Номер провадження: 22-ц/813/1751/25
Справа № 520/17166/18
Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.
Доповідач Карташов О. Ю.
07.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Волинець Володимир Володимирович
на заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2019 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 1 016 398 (один мільйон шістнадцять тисяч триста дев'яносто вісім) гривень.
Позивач посилається на те, що 11 вересня 2011 року відповідачка ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_3 486 000 (чотириста вісімдесят шість тисяч) гривень строком до 11.11.2014 року. Свій обов'язок по поверненню позичених коштів відповідачка не виконала. Договір позики було укладено 11.09.2013 року, та він містить умову про безпроцентність позики. Індекс інфляції за грудень 2014 року склав 103%, за 2015 рік - 143,3%, за 2016 рік - 112,4%, за 2017 рік - 113,7%, за січень-вересень 2018 року -105,6%.
Таким чином, станом на час звернення до суду заборгованість відповідачки становить: 486 000 (чотириста вісімдесят шість тисяч) гривень - суму позики; 472078 грн (втрати від інфляції за час прострочення повернення боргу); 58320 грн (3% річних за час прострочення повернення боргу), всього 1 016 398 (один мільйон шістнадцять тисяч триста дев'яносто вісім гривень) (486 000+472078+58320=1016398).
Відповідно до договору від 10 вересня 2015 року ОСОБА_4 відступив право вимоги за договором позики позивачу по справі ОСОБА_5 , до якого на підставі ст. 512-516 ЦК України перейшли усі права, які мав ОСОБА_4 по договору позики з ОСОБА_2 . Позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики, - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , суму боргу за договором позики в розмірі 1 016 398 (один мільйон шістнадцять тисяч триста дев'яносто вісім) гривень.
Заочне Рішення суду вмотивовано тим, що доводи позивача є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами і відповідають вимогам закону.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.6.2024 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.04.2019 року по цивільній справі № 520/17166/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики - залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Волинець В.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на помилковість оскаржуваного заочного рішення, просить його скасувати та постановити нове рішення яким відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні його вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції приймаючи позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду не звернув увагу на те, що вона подана поза межами строку позовної давності. Так, за змістом тексту заочного рішення та встановленими обставинами справи позивач посилається на те, що 11.09.2011 року відповідач ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_3 486000 грн строком до 11.11.2014 року, договором відступлення прав вимоги від 10.09.2015 року ОСОБА_3 відступив право вимоги за вищезазначеним зобов'язанням позивачу ОСОБА_1 .
Акцентується увага, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, і в даному випадку це з 12.11.2014 року та закінчується 12.11.2017 року. З посиланням на ст. 514 ЦПК України скаржник звертає увагу на те, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, таким чином перебіг позовної давності зі зміною кредитора не переривається, а отже звернення позивача до суду 06.11.2018 року знаходиться за межами строку позовної давності.
Також, в апеляційній скарзі наголошується, що відповідачка у зв'язку з воєнною агресією росії проти України вимушена була виїхати за кордон і на разі має статус біженки. Відповідачці не було відомо про наявність судового провадження і вона не отримувала жодного сповіщення про розгляд або про прийняте рішення, що і підтверджується матеріалами справи.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
В судовому засіданні представник скаржниці ОСОБА_2 адвокат Волинець В.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване заочне рішення - скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , просив оскаржуване заочне рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
11.09.2013 року відповідачка ОСОБА_2 уклала договір позики з ОСОБА_3 , отримала позику у розмірі 486 000 (чотириста вісімдесят шість тисяч) гривень строком до 11.11.2014 року (а.с. 4-5).
Згідно з договором відступлення прав вимоги від 10.09.2015 року ОСОБА_4 відступив право вимоги за договором позики ОСОБА_5 , до якого на підставі ст. 512-516 ЦК України перейшли усі права, які мав ОСОБА_4 по договору позики з ОСОБА_2 (а.с. 6-7).
Відповідно до Акту прийому-передачі від 10.09.2015 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 оригінали документів, а саме: договір займу від 11.09.2013 року, розписку про отримання грошових коштів від 11.09.2013 року (а.с. 8).
Подана позовна заява ОСОБА_1 датована 06.11.2018 року, і зареєстрована Київським районним судом м. Одеси за вхід. № 44113/1/ 06.11.2018 року.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610 ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням законодавства є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) зроблено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 632/2209/16, у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 757/21587/16-ц, та у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 194/1126/18.
Встановлено, що ОСОБА_2 уклала договір позики з ОСОБА_3 , отримала позику у розмірі 486 000 грн строком до 11.11.2014 року; згідно з договором відступлення прав вимоги від 10.09.2015 року ОСОБА_4 відступив право вимоги за договором позики ОСОБА_1 , до якого перейшли усі права по договору позики з ОСОБА_2 .
Із матеріалів справи вбачається, що факт укладення та отримання грошових коштів по договору позики, як і факт відступлення прав по договору позики, підтверджений позивачем належними та допустимими доказами, а також вказані факти не спростовані самою відповідачкою.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням викладеного, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачки суми боргу з врахуванням інфляційних процесів.
Разом із тим, відповідачем, яка не була повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, в апеляційній інстанції заявлено вимогу про застосування позовної давності.
Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управлений суб'єкт:
має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист;
у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб'єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту;
самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим.
Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту.
Право на звернення до суду за захистом кореспондується зі статтею 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи те, що сторони письмово не узгодили тривалість позовної давності за вимогами, що випливають із кредитного договору, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Відповідно до договору позики від 11.09.2013 року, строк його дії вказано до 11.11.2014 року, тобто в даному випадку перебіг строку починається з 12.11.2014 року та закінчується 12.11.2017 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено договором відступлення від 10.09.2015 року до ОСОБА_1 від ОСОБА_3 перейшло право вимоги за договором позики ОСОБА_2 ..
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із цим позовом 06.11.2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності у цій справі, про застосування якого просила відповідач ОСОБА_2 ,, та який сплинув 12.11.2017 року.
Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів і позивач не надав суду доказів поважності пропуску строку позовної давності у період до листопада 2018 року, в той час, як відповідач скористалася своїм правом, передбаченим статтею 267 ЦК України, подавши до суду заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, а відтак наявні підстави для відмови у позові про стягнення позики у сумі 1016398 грн, у зв'язку зі спливом позовної давності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до приписів ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Волинець Володимир Володимирович - задовольнити.
Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2019 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький