Номер провадження: 22-ц/813/4850/25
Справа № 495/1874/19
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Лозко Ю. П.
15.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
заяву представника скаржника ОСОБА_1 , адвоката Латій Олени Вікторівни, про відвід головуючому у справі - Лозко Ю.П.
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого володіння, припинення права власності, визнання права власності, виселення,
встановив:
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала вказана вище цивільна справа за позовом ОСОБА_7 .
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_4 . Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2019 року, а саме: скасовано заборону відчуження садового будинку та земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:002:0033), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано заборону державним реєстраторам вчиняти дії, направлені на відчуження садового будинку та земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:002:0033), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Шаврова І.І.
У судовому засіданні представник скаржника адвокат Латій О.В. заявила клопотання про зупинення провадження у цій справі до ухвалення Верховним Судом рішення у справі №495/1874/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє Латій О.В., про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Латій О.В. заявила відвід головуючому у справі - Лозко Ю.П., посилаючись на незгоду з вказаним вище судовим процесуальним рішенням, а також певними зауваженнями головуючого по справі по відношенню до неї як представника скаржника під час апеляційного перегляду справи.
На переконання адвоката Латій О.В. зауваження головуючої судді Лозко Ю.П., зокрема, стосовно направлення до суду заяви про зупинення провадження у цій справі безпосередньо у день судового засідання з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , а також відмова судом в задоволенні вказаного клопотання сторони скаржника про зупинення розгляду справи , свідчать про необ'єктивність та упередженість судді.
Стосовно заявленого представником скаржника відводу головуючому Лозко Ю.П., колегія суддів виходить з такого.
Згідно статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
З положень частини 2 статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» вбачається, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Частина 7 пункт 1 статті 56 цього Закону передбачає, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Однією із гарантій права на незалежний, безсторонній і справедливий суд є право учасника справи на відвід судді (колегії суддів). Проте, право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені в ст. 36 ЦПК України.
Відповідно положень цієї статті, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
У статті 37 ЦПК України наведений перелік обставин, за яких не допускається повторна участь судді в розгляді справи.
За приписами частини 3 статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 ЦПК України).
Отже, аналіз вказаних норм процесуального закону дає підстави вважати, що відвід повинен бути вмотивованим, обставини відводу мають бути доведеними та встановленими.
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
За приписами статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відвід головуючому у справі Лозко Ю.П. заявлено представником ОСОБА_1 адвокатом Латій О.В. безпосередньо у судовому засіданні 15 липня 2025 року, тому така заява вирішується судом, що розглядає справу.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (Справа «Білуха проти України», § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з того, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше (справа «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006).
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявленого представником скаржника відводу головуючому у справі Лозко Ю.П., оскільки доводи такої заяви ґрунтуються на припущеннях та зводяться суб'єктивних суджень, і не є визначеними законом підставами для відводу й не свідчать про існування обставин, які викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності судді Лозко Ю.П.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що сумніви заявника у відсутності безсторонності судді, не підтвердженні жодними належними та достатніми доказами, не є вирішальними і не можуть бути підставою для відводу судді, а положення процесуального закону однозначно визначають, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).
Отже представником ОСОБА_1 адвокатом Латій О.В. не доведено заінтересованості головуючого у справі - Лозко Ю.П. у розгляді цієї справи, які б викликали сумніви в її об'єктивності та неупередженості.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку про відмову в задоволені заяви про відвід головуючому у справі Лозко Ю.П.
Керуючись ст.ст.36, 39,40 ЦПК України
ухвалив:
Відмовити представнику ОСОБА_1 адвокату Латій Олені Олександрівни у задоволенні заяви про відвід головуючому судді- Лозко Ю.П.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженю не підлягає.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький