Номер провадження: 22-ц/813/2550/25
Справа № 523/10056/22
Головуючий у першій інстанції Далеко К. О.
Доповідач Карташов О. Ю.
03.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
треті особи - ОСОБА_3 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попова Олена Анатоліївна
на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29 липня 2024 року
у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про зобов'язання здійснити перебудову або знесення об'єкту самочинного будівництва, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про знесення самочинно збудованого об'єкту
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_3 про зобов'язання здійснити перебудову об'єкта самочинного будівництва. Цим позовом позивач ОСОБА_1 просить:
- зобов'язати ОСОБА_2 , який здійснює будівництво 1-2 поверхового будинку з мансардою та вбудованим гаражем індивідуального житлового будинку, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011, за адресою: АДРЕСА_1 , провести перебудову об'єкту самочинного будівництва у відповідності до вимог діючих в Україні нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам), у тому числі, вимог протипожежних норм і правил щодо протипожежної відстані між будівлями та даними Будівельного паспорта, виданого Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради в 2019 році);
- у разі якщо проведення такої перебудови є неможливим, зобов'язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 (далі - Позивачка) разом з ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належать житловий будинок, загальною площею 266,3 кв.м, та земельна ділянка, площею 0,0514 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 (далі - відповідач) є власником земельної ділянки та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння є суміжним будинком до житлового будинку позивачки. На території, що розташована за вказаною адресою, активно проводяться будівельні роботи по зведенню багатоповерхового житлового будинку, про що свідчить уже наявний результат. Від ОСОБА_2 його сусідам стало також відомо, що планується побудувати багатоповерховий будинок, який в подальшому розділять на квартири. Однак, жодних документів, що надають дозвіл на проведення будівельних робіт на зазначеній земельній ділянці ОСОБА_2 не отримував. Відповідно до зазначеної розмітки фундамент та стіни будинку будуть побудовані близько до вже існуючих будинків та господарських споруд інших мешканців, що порушує їх права.
Позивачка вважає, що зазначені будівельні роботи неможливо проводити без узгодження з усіма суміжними власниками земельних ділянок та споруд та житлових будинків, без затвердження проекту та отримання дозвільної документації декларації про початок будівельних робіт або підготовчих робіт для будівництва.
Будівництво Відповідачем ОСОБА_2 на своїй земельній ділянці багатоквартирного будинку порушує права ОСОБА_1 , як суміжного власника земельної ділянки та житлового будинку, шляхом розташування посадки будинку на межі земельних ділянок з порушенням норм протипожежної безпеки, наявністю підвалу під всією забудовою, що може призвести до порушенню стійкості та міцності фундаменту вже збудованого житлового будинку подружжя ОСОБА_4 .
Відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування ОМР № 01-15/37к від 06.02.2020 року повідомлено, що згідно інформації архіву та відділу загального листування департаменту данні щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не значаться. Додатково у листі повідомлено, що у червні 2019 року департаментом (відповідно до заяви) ОСОБА_2 був виданий будівельний паспорт «Будівництво 1-2-поверхового з мансардою індивідуального житлового будинку зі знесенням усіх існуючих на земельній ділянці будівельних споруд», місце знаходження земельної ділянки: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011).
Окрім того, ОСОБА_1 разом із сусідами звернулася до Управління державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради зі скаргою на здійснення самочинного будівництва відповідачем ОСОБА_2 .
На підставі поданої скарги Управлінням 18.02.2020 року був проведений позаплановий захід з державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та складено акт № 000222.
За результатами проведеної перевірки було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 виконуються будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку площею забудови 171,1 м2 (14,5м х 11,8м). На момент перевірки виконані роботи з влаштування цокольного поверху та зведено колони залізобетонного каркасу першого поверху. При цьому, документи, які дають право виконувати будівельні роботи, на момент перевірки, надані не були.
При проведенні перевірки зазначено, що згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі скасування та анулювання зазначених документів, відсутні відомості стосовно реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 .
Також при проведенні перевірки зазначено, що ОСОБА_2 виконуються роботи з будівництва житлового будинку на відстані 4,40 м від житлового будинку розташованого на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 .
При цьому, будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 відповідно норм ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» відноситься до III ступені вогнестійкості, тому відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» відстань між будинком що будується та будинком за адресою: АДРЕСА_3 має складати не менше ніж 8 метрів.
За результатами проведеної перевірки Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОМР 18.02.2020 року ОСОБА_2 надано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зазначено про те, що необхідно зупинити будівельні роботи з 18.02.2020 р. до отримання документів, які надають право на виконання будівельних робіт.
Також, складені два протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за - 1 ст.96 КУпАП та ч.4 ст.96 КУпАП.
Додатково листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-5/80ог від 26.06.2020 р. повідомлено наступне:
«Управлінням, з 14.02.2020 року по 18.02.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , проведено захід державного архітектурно-будівельного контролю.
За результатами перевірки встановлено, що за вищевказаною адресою виконуються будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено п. 1 ч. 1 cт. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 466 від 13 квітня 2011 року. Також встановлено, що вищезазначені будівельні роботи виконуються з порушенням вимог п. 15.2.2 та таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».
За результатами перевірки, стосовно замовника будівництва складено акт проведенн я позапланового заходу архітектурно-будівельного контролю щодо дотримання суб'єктами, містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до частини 1 та частини 4 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з терміном на його виконання та припис, про зупинення підготовчих та будівельних робіт.
За вчинення правопорушення замовника будівництва притягнуто до адміністративної відповідальності.
При цьому, ОСОБА_2 через електронний кабінет забудовника подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 061201430876 від 22.05.2020 року щодо будівництва 1-2- поверхового з мансардою та вбудованим гаражем індивідуального житлового будинку зі знесенням усіх існуючих на земельній ділянці будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, наявні відомості стосовно реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт № ОД 061201430876 у травні 2020 року щодо будівництва 1-2-поверхового з мансардою та вбудованим гаражем індивідуального житлового будинку зі знесенням усіх існуючих на земельній ділянці будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Управлінням 19.06.2020 року ініційовано та проведено комісійне обстеження за даною адресою із залученням представника Суворовської районної адміністрації.
Під час комісійного обстеження встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , виконуються будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку. На момент обстеження виконані роботи з влаштування цокольного поверху, зведено з/б каркас та стіни першого поверху».
З огляду на вказане, позивач вважає що ОСОБА_2 не отримав всіх необхідних дозвільни х документів на будування багатоквартирного будинку. Більше того, на даний час Відповідач не усунув порушення будівництва, на які було вказано за результатами проведення перевірки та до сьогоднішнього дня ведуться будівельні роботи зі зведення багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з порушенням будівельних норм та правил.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що будівництво здійснюється з порушенням меж визначених в будівельному паспорті, з порушенням державних будівельних норм та правил пожежної безпеки, та Відповідачем жодним чином не усунуто зазначені порушення, вказане порушує права суміжних власників, зокрема ОСОБА_1 , яка звернулася до суду з відповідним позовом, з метою захисту свої прав.
У грудні 2023 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Марціяш О.І. було подано до суду зустрічний позові до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого об'єкта, яким позивач за зустрічним позовом просить:
- поновити строк для подання даного зустрічного позову;
- зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 провести перебудову житлового будинку літера «Е» площею 266,3 кв.м та її складового об'єкту - навісу літера «Д», розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:69:010:0009, шляхом їх розміщення на відстані не менш ніж 8м. від об'єкту будівництва «1-2 поверхового будинку з мансардою та вбудованим гаражем індивідуального житлового будинку, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер: 137600:69:010:0011, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- у випадку неможливості проведення такої перебудови, зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт: житловий будинок літера «Е» площею 266,3 кв.м та її складовий об'єкт - навісу літера «Д», розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що згідно інформації наявної на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, наявне зареєстроване повідомлення про початок виконання будівельних робіт ОД 062152510230 за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою у даному повідомленні зазначається будівельний паспорт, який згідно листа ДАМ від 23.10.2023 року №01-15)271п за вказаною адресою не значиться. Згідно інформації наявній на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, наявна зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації ОД 14120840691 (заява від 02.07.2020 року №1080) за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 266,3 кв.м. Підстава в такій декларації, також будівельний паспорт. На підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації ОД 14120184069 від 02.07.2020, виданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 05.08.2020 року було зареєстровано право власності на житловий будинок площею 266,3 м2 за адресою АДРЕСА_2 . Складовими частинами об'єкта нерухомого майна є сарай літера - «Б», навіс літера - «Д», мощення - 1 та огорожа 1-2. Внаслідок реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , були порушені права ОСОБА_2 , як суміжного землекористувача, який належним чином отримав будівельний паспорт та зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт на будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .
Порушене право полягає у тому, що після «оформлення права власності» на будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_5 без отримання будівельного паспорту, всупереч процедурі, встановленої ст.34 законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність», протипожарні відстані від їх домоволодіння (навіс літера «Д») до будівництва будинку ОСОБА_2 складають менше 8м., а саме близько 1м. Хоча на момент отримання будівельного паспорт у ОСОБА_2 №01-07/325 від 20.09.2019 року, відстань від будинку заявника до домоволодіння ОСОБА_4 була більше 9 метрів та ніякого навісу не було. Отже, будівництво будинку ОСОБА_2 , яке коштувало йому вже близько 120000,00 доларів США, стало з порушенням пожарних відстаней (на порушення чого вказує ОСОБА_1 у первинному позові). Крім того, розташування навісу літера «Д» впритул до паркану, який є межею між домоволодіннями ОСОБА_2 та Відповідачів, порушує протипожежні норми та правила щодо протипожежної відстані між будівлями та відстані до межі суміжної земельної ділянки, які встановлені ДБН Б 2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН В.1.2.-7:2021 станом на момент реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації ОД 141201840691 від 02.07.2020р., що може призвести до перекидання вогню з навісу на будинок ОСОБА_2 .
Відповідно до арк.18 висновку експерта №22-5854 від 31.03.2023 року, виконаного експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за матеріалами цивільної справи, об'єкт будівництва ОСОБА_2 відноситься до будинків III ступеню вогнестійкості, отже відстань від даного об'єкту до найближчого будинку та споруди, розміщеного на суміжній земельній ділянці Відповідачів за зустрічним позовом, має бути не менше 8 метрів. Однак, згідно технічного паспорту на будинок садибного типу за адресою АДРЕСА_4 від 27.02.2020 року, вимірювань та фототаблиць наявних на арк. 13,15, вказаної експертизи, навіс літера «Д» на ділянці Відповідачів знаходиться впритул до існуючої огорожі та на відстані близько 1,28 м. до стіни об'єкту будівництва ОСОБА_2 .
Таким, чином, порушене право ОСОБА_2 буде відновлене у випадку перебудови будинку та навісу літера «Д» із частковим його знесенням та розташуванням його на відстані не менше ніж 8 метрів від стіни об'єкту будівництва ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 29 липня 2024 року ухвалено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про знесення самочинно збудованого об'єкту - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року, якою заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам виконувати будівельні роботи з будівництва будинку на земельній ділянці, площею 0,0495га, кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1813934851101), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попова О.А. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29.07.2024 року по справі № 523/10056/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про зобов'язати здійснити перебудову об'єкту самочинного будівництва або знесення об'єкту самочинного будівництва та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - задовольнити та зобов'язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржниця не погоджується з висновком суду щодо виконання ОСОБА_2 усіх вимог, які пред'являються чинним законодавством України для початку будівельних робіт та щодо преюдиціального значення встановлених судами фактів по справам № 420/6693/20 та № 523/8385/20 для розгляду даної справи. Судом не враховано, що ОСОБА_2 подано повідомлення про початок будівельних робіт на об'єкт, будівництво якого фактично розпочато до подання такого повідомлення, тому, слід дійти висновку, шо спірний об'єкт є самочинним будівництвом та підлягає знесенню.
Також, ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушеного права та/або інтересу позивачки при здійсненні ОСОБА_2 будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Скаржниця стверджує, що самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється з порушенням державних будівельних та протипожежних норм, що чинить перешкоди позивачу в здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, зважаючи на той факт, що відповідно до висновку експерта ОСОБА_6 перепланування вже збудованої частини об'єкту незавершеного будівництва не можливе, слід дійти висновку, що права ОСОБА_1 , як власника сусіднього домоволодіння, підлягають захисту шляхом знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Марціяш О.І. просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині залишити без змін.
Зазначає, що рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову є законним та обґрунтованим, суд здійснив всі залежні від нього дії для надання сторонам по справі можливості для збирання та надання до суду доказів на підтвердження своїх правових позицій, всебічно та об'єктивно розглянув всі обставини у справі, надані докази та надав їм належну правову оцінку, в тому числі із врахуванням висновків, щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Пояснення учасників справи
У судовому засіданні, позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 та адвокат Попова О.А. надав усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримали, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвокат Марціяш О.І. у судовому засіданні, надав пояснення, в яких зазначила, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності інших осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , земельної ділянки НОМЕР_1 , площею 0,0495га, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 197813826 від 27 січня 2020 року.
З листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-15/37 від 06 лютого 2020 року вбачається про те, що згідно інформації архіву та відділу загального листування департаменту данні щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не значаться. Додатково повідомлено про те, що ОСОБА_2 був виданий будівельний паспорт «Будівництво 1-2-поверхового з мансардою індивідуального житлового будинку зі знесенням усіх існуючих на земельній ділянці будівель та споруд», місцезнаходження земельної ділянки: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137600:69:010:001 1).
В період з 14 лютого 2020 року по 18 лютого 2020 року головним спеціалістом інспекційного відділу № 2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Михайленко Є.В. та головним спеціалістом інспекційного відділу № 2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Бежан Н.С. проведено позапланову перевірку дотримання суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті будівництва - будівництво за адресою: АДРЕСА_1 », замовник - ОСОБА_2 , за результатами якого складено акт перевірки № 000222, яким зафіксовано, що ОСОБА_2 виконує будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку площею забудови 171,2 кв.м (14.5 х 11,8) за адресою: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_5 , без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ № 466 від 13 квітня 2011 року та при будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виконуються будівельні роботи з порушенням вимог п. 15.2.2 та таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», чим порушено ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність».
На момент перевірки виконані роботи з влаштування цокольного поверху та зведено колони залізобетонного каркасу першого поверху.
18 лютого 2020 року посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 074/20, з вимогою усунути порушення вимог містобудівного законодавства шляхом отримання права на виконання будівельних робіт або привести домоволодіння до попереднього стану, відповідно до договору купівлі-продажу № 1307 від 09 липня 2019 року та технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 120доп-136-5651 від 19.10.2010 року.
18 лютого 2020 року посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт № 075/20 з вимогою зупинити будівельні роботи з 18 лютого 2020 року до отримання документів, які дають право на виконання будівельних робіт.
18 лютого 2020 року головним спеціалістом інспекційного відділу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 96 КУпАП, оскільки документи, які дають право виконувати будівельні роботи, на момент перевірки, надані не були. Також, ОСОБА_2 виконувались роботи з будівництва житлового будинку на відстані 4,40м. від житлового будинку розташованого на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином, виконувалися будівельні роботи з порушенням вимог п. 15.2.2 та таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», чим порушено ч.1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».
18 лютого 2020 року головним спеціалістом інспекційного відділу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 96 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 виконуються будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено п.1 ч.1 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ за № 466 від 13.04.2011 року.
03 березня 2020 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради прийнято постанову № 102/20, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.
03 березня 2020 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради прийнято постанову № 101/20, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 4250,00 грн.
ОСОБА_2 через електронний кабінет забудовника подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 061201430876 від 22.05.2020 року щодо будівництва 1-2- поверхового з мансардою та вбудованим гаражем індивідуального житлового будинку зі знесенням усіх існуючих на земельній ділянці будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, наявні відомості стосовно реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт № ОД 061201430876 у травні 2020 року щодо будівництва 1-2-поверхового з мансардою та вбудованим гаражем індивідуального житлового будинку зі знесенням усіх існуючих на земельній ділянці будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
19.06.2020 Управлінням із залученням представника Суворовської районної адміністрації ОМР здійснено комісійне обстеження об'єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . У ході здійснення комісійного обстеження Управлінням встановлено, що за вищевказаною адресою виконуються будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку. На момент обстеження виконані роботи з влаштування цокольного поверху, зведено з/б каркас та стіни першого поверху.
Матеріали справи містять фото побудованої будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 118 - 128).
Встановлено, що у провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа № 420/6693/20 за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_2 про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 061201430876 від 22.05.2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/6693/20 від 03 червня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року, у задоволенні адміністративного позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі №420/6693/20 було повернуто скаржнику.
При розгляді вказаної справи судом адміністративної юрисдикції було встановлено наступне.
«24 квітня 2020 року ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подано повідомлення про початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, 05 травня 2020 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_2 сформовано повідомлення, щодо наявності в поданому 24 квітня 2020 року повідомленні про початок будівельних робіт помилок.
Будь-яких доказів на підтвердження направлення на адресу ОСОБА_2 повідомлення від 05 травня 2020 про виявлені недоліки, в порядку визначеному п. 15 Порядку № 466, позивачем, суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
Також, Одеським окружним адміністративним судом встановлено, що в подальшому через електронний кабінет забудовника ОСОБА_2 подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 061201430876 від 22 травня 2020 року щодо будівництва 1-2-поверховного з мансардою та вбудованим гаражем індивідуального житлового будинку із знесенням усіх існуючих на земельній ділянці будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано та інформація про яке була внесена до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
При цьому, посилання представника позивача на те, що ОСОБА_2 подав повідомлення про початок будівельних робіт на об'єкт, будівництво якого фактично розпочато до подання такого повідомлення, що є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, судом не прийнято до уваги, оскільки повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 061201430876 від 22 травня 2020 року отримано відповідачем на виконання припису Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 074/20 від 18 лютого 2020 року.
В той же час, будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється відповідачем на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети та на підставі будівельного паспорта.
Крім того, матеріалами адміністративної справи підтверджено, що 01 жовтня 2019 року, до початку здійснення будівельних робіт, ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подано повідомлення про початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, подаючи 01 жовтня 2019 року повідомлення про початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , виконано обов'язок щодо подання до органу державного архітектурно-будівельного контролю такого повідомлення, та з урахуванням приписів Порядку № 466, у нього виникло право виконання будівельних робіт.
Разом з тим, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в порядку, передбаченому Порядком № 466, належним чином не повідомило ОСОБА_2 про виявлені в ньому розбіжності, чим фактично позбавило останнього можливості їх усунути до початку будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене, адміністративний суд дійшов висновку, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не доведено наявність підстав для скасування повідомлення № ОД 061201430876 від 22 травня 2020 року про початок виконання будівельних робіт, поданого ОСОБА_2 »
Також, встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2020 року по справі № 523/8385/20: позов ОСОБА_3 було задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 , за власний рахунок, знести самочинно збудований об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом із тим, постановою Одеського апеляційного суду від 11.10.2022 року: рішення Суворовського районного суд ум. Одеси від 17 листопада 2020 року - скасовано. Постановлено нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (треті особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_1 ) про знесення самочинно збудованого об'єкту - відмовлено.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду встановила обставини того, що об'єкт незавершеного будівництва, який є предметом даного спору, не є самочинним будівництвом, оскільки усі вимоги, які пред'являються чинним законодавством України для початку будівельних робіт, були виконані ОСОБА_2 , усі допущені порушення останнім усунені.
В свою чергу, матеріали справи № 523/8385/20 не містили належних доказів порушення прав та законних інтересів позивача ОСОБА_3 з боку відповідача ОСОБА_2 , оскільки позивачем не надано доказів порушення пожежної відстані від об'єкту будівництва до будинку, належного ОСОБА_3 .
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
ОСОБА_1 оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволені її позивних вимог до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про зобов'язання здійснити перебудову або знесення об'єкту самочинного будівництва.
Виходячи із засад диспозитивності, апеляційний суд не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про знесення самочинно збудованого об'єкту.
Вирішуючи спір, суд врахував релевантні норми права та судову практику.
Так, відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (стаття 376 ЦК України).
Отже, юридичними фактами, які становлять правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров'ю людини, тощо.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18) на яку як на підставу касаційного оскарження посилається заявник, та постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 361/765/16-ц (провадження № 61-33103св18), від 02 лютого 2022 року у справі № 521/16974/17 (провадження № 61-9290св21), від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
На вказаному судам наголошено у пункті 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» і до аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 і стаття 391 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 369/8792/16-ц (провадження № 61-21385св18) зроблено висновок, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).
Верховний Суд зазначає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 ЦК України).
Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п'ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18).
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що встановлені судами факти по справам № 420/6693/20 та №523/8385/20 мають підчас розгляду даної справи преюдиційне значення, в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, ОСОБА_1 не спростовані, отже, усі вимоги, які пред'являються чинним законодавством України для початку будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 були виконані.
Також, колегія суддів вважає слушними доводи міського суду, що ОСОБА_1 не довела наявності свого порушеного права та/або інтересу відповідачем ОСОБА_2 при здійсненні останнім будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок, загальною площею 266,3 кв.м, відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: житловий будинок «Е», сарай «Б», навіс «Д», мощення I, огорожа 1-2, та земельна ділянка площею 0,0514 га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу: 219512812 від 07.08.2020 року; номер витягу: 219512281 від 07.08.2020 року.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є суміжними землевласниками.
Надаючи правову оцінку доводам ОСОБА_1 , щодо порушення її прав, суд зазначив наступне:
- чинним законодавством не передбачено обов'язок ОСОБА_2 погоджувати будівельні роботи із суміжними землевласниками, він зобов'язаний здійснювати будівництво відповідно до Будівельного паспорта;
- усі вимоги, які пред'являються чинним законодавством України для початку будівельних робіт, були виконані ОСОБА_2 , преюдиційні факти, встановлені рішеннями судів по справі № 420/6693/20 та по справі №523/8385/20;
- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів тому, що ОСОБА_2 будує на земельній ділянці багатоквартирний будинок, а не 2-поверховий житловий будинок, передбачений Будівельним паспортом.
Разом з цим, в рішенні судом надана правова оцінка двом висновкам судових експертиз.
Згідно Висновку експерта Петрушиної О. за № 22-5854 судової будівельно-технічної експертизи від 31.03.2023 року, зробленого на виконання ухвали суду від 18.10.2022 року:
1. Відстані між об'єктом незавершеного будівництва - індивідуальним житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011) та існуючим 2-поверховим житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 (земельна ділянка кадастровий номер: 5110137600:69:010:0009) складають більш зі 9,00 м., що відповідає вимогам діючих протипожежних норм на час видачі будівельного паспорту - ДБН Б.2.2-12-2018 «Планування і забудова територій».
Будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011) відповідає вимогам п. 6.1.31, п.6.1.33, п.6.141, табл. 15.2 ДБН Б.2.2-12-2018.
З урахуванням відсутності в матеріалах справи «Технічного висновку про вплив передбачуваного до будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на тривалість інсоляції приміщень існуючого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 » надати відповідь щодо відповідності будівельного паспорту «Будівництво 1-2 поверхового з мансардою та вбудованим гаражем індивідуального житлового будинку із знесенням усіх існуючих на земельній ділянці будівель та споруд. Місцезнаходження земельної ділянки: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011), виданого Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради 20.09.2019 року, вимогам діючих санітарних норм не є можливим.
2. Встановлено, що порушеннями будівельного паспорту «Будівництво 1-2- поверхового з мансардою та вбудованим гаражом індивідуального житлового будинку із знесенням усіх існуючих на земельній ділянці будівель та споруд. Місце знаходження ділянки: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011), виданого Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради 20.09.2019 року, є:
- влаштування цоколю, інформація про який відсутня у будівельному паспорті «Будівництво 1-2-поверхового з мансардою та вбудованим гаражом індивідуального житлового будинку із знесенням усіх існуючих на земельній ділянці будівель та споруд. Місце знаходження земельної ділянки: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011), виданого Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради 20.09.2019 року;
- відсутність в'їзду до гаражу, що не відповідає намірам забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Дані порушення не порушують вимог протипожежних норм і правил щодо протипожежної відстані між будівлями, які діяли в Україні на час видання Будівельного паспорта від 20.09.2019 року, відносно домоволодіння ОСОБА_1 , порушити її права як співвласника домоволодіння, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер: 5110137600:69:010:0009, за адресою: АДРЕСА_2 .
Існуючі відстані між об'єктом незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , та існуючим житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , згідно виконаних вимірювань, складають від 9,52 м (по осі «4» згідно схеми забудови) до 9,48 м (по осі «1» згідно схеми забудови), що відповідає вимогам діючих протипожежних норм та табл.15.2. ДБН Б.2.2-12-2018 «Планування і забудова територій».
Оскільки будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не завершене, встановити його остаточну висоту та поверховість не надається можливим, які згідно пам'ятці замовнику індивідуального будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011, надані у складі даного будівельного паспорту і повинні складати: граничнодопустима висота будівлі: житлового будинку - одноповерхової частини в осях «1-2» та «A-В» висотою близько 5,350 метрів; двоповерхової частини з мансардою в осях «2-4» та A-В», висотою близько 10,75 м.
Частина другого питання: « - чи є відхилення від Будівельного паспорта від 20.09.2019 року істотними і такими, що можуть завдати шкоди домоволодінню ОСОБА_1 , порушити її права як співвласника домоволодіння, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер: 5110137600:69:010:0009, за адресою: АДРЕСА_2 » має ознаки правового питання, вирішення якого не належить до компетенції судового експерта за спеціальністю: 10.6 «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів».
Враховуючи, що конструктивна схема житлового будинку, що будується на земельній ділянці кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011, за адресою: АДРЕСА_1 , є повний каркас, перепланування вже збудованої будівлі (частини будівлі), може призвести до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій та погіршенню цілісності, що до вимог п. 1.4.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України 17.05.2005 р. № 76 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 927/11207, не допускається.
Також, в описовій частині Висновку (а.с. 23) встановлено наступні відповідності:
- розміщення об'єкту незавершеного будівництва - індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_6 , відповідає схемі забудови земельної ділянки, наданій у складі копії Будівельного паспорта «Будівництво 1-2 поверхового з мансардою та вбудованим гаражем індивідуального житлового будинку із знесенням усіх існуючих на земельній ділянці будівель та споруд. Місцезнаходження земельної ділянки: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011), виданого Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради 20.09.2019 року,
- відстані між об'єктом незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , та існуючим житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , відповідають вимогам діючих протипожежних норм - табл.15.2 ДБН Б.2.2-12-2018.
- поверховість проектованого житлового будинку, згідно намірів забудови складає 2 поверхи з мансардою, що відповідає вимогам п. 6.1.31 ДБН Б.2.2-12-2018;
- розміщення проектованого індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає вимогам п. 6.1.33 та п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12-2018.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, ОСОБА_7 пояснила, що заміри при перевірці дотримання протипожежних норм, вона робила від незавершеного будівництва відповідача до будівлі - а саме до житлового будинку ОСОБА_1 , відстань склала більше 9,00м, а не до навісу літ «Д». У неї не було геозйомки 2019 року, будівельного паспорта, їй не надали весь пакет документів, який вона витребувала, тому вона не змогла надати відповідь на частину питань.
Згідно Висновку експерта ОСОБА_8 за № 026/2023 будівельно-технічної експертизи від 13.11.2023 року, зробленого на замовлення ОСОБА_1 , зіставляючи результати проведеного візуально-інструментального огляду з вищевказаними вимогами нормативно-правових актів у галузі будівництва, встановлено, що будівництво 1-2 поверхового індивідуального житлового будинку з мансардою та вбудованим гаражем, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер: 511037600:69:010:0011, за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає вимогам протипожежних норм і правил щодо протипожежної відстані між будівлями, які встановлені ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» та ДБН В 1.1-7:2016 «Пожежна безпека об'єкта будівництва. Загальні вимоги», а саме відносно господарської будівлі - навіс літ. «Д», розташованого на земельній ділянці кадастровий номер: 511037600:69:010:0009, за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:
1) по протипожежній відстані - відстань від будівництва 1-2 поверхового індивідуального житлового будинку з мансардою та вбудованим гаражем, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер: 511037600:69:010:0011, за адресою: АДРЕСА_4 , до господарської будівлі - навіс літ. «Д», розташованого на земельній ділянці кадастровий номер: 511037600:69:010:0009, за адресою: АДРЕСА_4 , менше ніж 8 м (якщо враховувати п. 3 Примітки Таблиці №15.2 - 6,4 м), що не відповідає вимогам протипожежних відстаней згідно п. 15.2.2 та таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» (чинний на час видачі будівельного паспорту від 20.09.2019 р.);
2) по відстані до межі суміжної земельної ділянки відстань до межі суміжної земельної ділянки кадастровий номер: 511037600:69:010:0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , від найбільш виступаючої конструкції стіни будівництва 1-2 поверхового індивідуального житлового будівництва з мансардою та вбудованим гаражем, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер: 511037600:69:010:0011, за адресою: АДРЕСА_1 , складає менше ніж 1 м, що не відповідає п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»;
3) по забезпеченню обмеження поширення пожежі між будинками - п 5.1 ДБН В.1.1.7:2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги».
Експерт ОСОБА_8 , яка робила експертизу на замовленням ОСОБА_1 , в описовій частині висновку зазначила, що:
- мінімальна відстань між стінами житлового будинку літ «Е» позивача та індивідуальним житловим будинком, що будується відповідачем, складає 9,38м.;
- мінімальна відстань між основними конструктивними елементами навісу літ «Е» та стіною індивідуального житлового будинку, що будується відповідачем, складає 0,92м.
При цьому, експерт ОСОБА_8 дійшла висновку про недотримання ОСОБА_2 протипожежних відстаней, зокрема зазначила:
- відстань між будівництвом ОСОБА_2 до навісу літ «Д» складає менше ніж 8 метрів, що не відповідає вимогам п. 15.2.2 та таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»;
- відстань між виступаючою конструкцією стіни будівництва ОСОБА_2 до межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 складає менше ніж 1 м., що не відповідає п.6.1.41 ДБНБ.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»;
У судовому засіданні, експерт ОСОБА_8 пояснила, що питання на експертизу формулювала вона. ОСОБА_1 вона не знала, на місце огляду об'єкта виїхала перший раз. Первісний Висновок судового експерта їй не надавали. Об'єкт ОСОБА_2 розташований по червоній лінії. ОСОБА_2 не викликали підчас огляду об'єктів, оскільки це не обов'язково. Заміри вона робила шляхом вимірювання відстані від об'єкта ОСОБА_1 - колони від навісу літ. Д. до стіни - відстань складає 92 см. (а.с.101) фото 17.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, в якій необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Якщо первинна експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові. При цьому під неясністю слід розуміти нечіткість, розпливчатість відповідей експерта, внаслідок чого стає незрозумілий хід думок експерта. А недостатньо повним є висновок, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об'єктів або що не містить вичерпних відповідей експерта на всі поставлені питання.
Районний суд звернув увагу, що позивач ОСОБА_1 не поставила перед судом питання щодо призначення по справі додаткової судової експертизи, стверджуючи про неповноту експертизи № 22-5854 від 31.03.2023 року, зроблену на виконання ухвали суду від 18.10.2022 року, оскільки заміри дотримання протипожежних норм зроблені експертом не від домоволодіння ОСОБА_1 , зокрема від навісу літ «Д», а від будинку «Е», який не охоплюється поняттям домоволодіння, а обрала шлях проведення експертизи на замовлення учасника справи, згідно ст. 106 ЦПК України.
Проте, висновок експерта на замовлення, за таких обставин, не може замінити собою додаткову судову експертизу.
Згідно п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, гаражами слід приймати за таблицею 15.2.
Згідно таблиці 15.2, при ступені вогнестійкості будинку III - передбачається відстань 8/9 (вогнестійкість I, II), 8/12 (вогнестійкість III).
Відстань між стінами будинків без віконних прорізів допускається зменшувати на 20%.
Відповідно до п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», при розміщенні будинків в кварталах, забудова яких історично склалася, для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту. Відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку, слід приймати не менше ніж 1,0м.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримувати вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 (пункт 6.27)).
Відтак, експерт Петрушина О. дійшла висновку, що розміщення об'єкта незавершеного будівництва - індивідуального житлового будинку по 2-му Студентському провулку, відповідає схемі забудови земельної ділянки, наданій у складі копії Будівельного паспорта «Будівництво 1-2 поверхового з мансардою та вбудованим гаражем індивідуального житлового будинку із знесенням усіх існуючих на земельній ділянці будівель та споруд. Місцезнаходження земельної ділянки: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011), виданого Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради 20.09.2019 року. Існуючі відстані між об'єктом незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , та існуючим житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , згідно виконаних вимірювань, складають від 9,52 м (по осі «4» згідно схеми забудови) до 9,48 м (по осі «1» згідно схеми забудови), що відповідає вимогам діючих протипожежних норм та табл. 15.2. ДБН Б.2.2-12-2018 «Планування і забудова територій».
Судом достовірно встановлено, що матеріали даної справи не містять Будівельного паспорта щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , належного на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , тому експерт не могла визначити складові частини домоволодіння, та на законних підставах здійснила заміри від будинку літ «Е», а не від навісу літ «Д».
Встановлено, що 04.08.2015 року за реєстраційним № ОД 062152510230 було зареєстровано Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, адресоване до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, замовники будівництва: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , щодо будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .
Наведене Повідомлення містить посилання на Будівельний паспорт № 01-08/345Ю виданий Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради від 28.08.2015 року.
Матеріали справи містять Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 511037600:69:010:0009.
Пункт 7 наведеної Декларації містить характеристику об'єкта:
- 2 поверхи та підвал;
- загальна площа - 266,30 кв.м;
- житлова площа - 81,70 кв.м;
- нежитлова площа - 184,60 кв.м;
Також зазначено, що на об'єкті виконано всі передбачені будівельним паспортом обсяги робіт.
Згідно наявного в матеріалах справи Технічного паспорта на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , на сторінках:
- «схема розташування будівель та споруд» зазначено: житловий будинок «Е», сарай «Б», навіс «Д», 1 - мощення, №1-2 огорожа;
- «експлікація приміщень будинку садибного типу» зазначено: усього по літ «Е» загальна площа приміщень 266,3 кв.м., житлова 81,7 кв.м., допоміжна 184,6 кв.м.
Домоволодінням, згідно Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах», затвердженої Наказом Державної служби статистики України від 11.04.2016 року, є житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, які розташовані на одній земельній ділянці.
При цьому, суд виходить із того, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Саме такі висновки викладені у постанові Великою Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 12/115гс19 та постанові КЦС від 10 листопада 2021 року у справі № 323/266/18-ц.
Враховуючи встановлене, суд дійшов правильного висновку, що Декларація про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 511037600:69:010:0009, не містить інформації стосовно навіса літ «Е».
Іншого позивачем ОСОБА_1 суду не доведено, тому, відхилив доводи ОСОБА_1 стосовно того, що експертом невірно здійснювалися заміри відстані дотримання протипожежних норм від будинку ОСОБА_1 літ «Е», а не від домоволодіння, до складу якого входив у тому числі навіс літ «Д».
За таких обставин, колегія суддів погоджується зі ствердженням суду, що висновок експерта Мазурової І.С., є неналежним доказом по справі. Експерт здійснювала заміри при оцінці дотримання пожежних норм від навісу літ «Е», крім того, не повідомляла про проведення експертизи відповідача ОСОБА_2 , не просила забезпечити безпосередній доступ до об'єкта відповідача за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137600:69:010:0011), до того ж, в матеріалах справи наявне повідомлення адресоване експертом ОСОБА_3 від 11.01.2022 року № 001, про неможливість надання висновку будівельно-технічної експертизи, за обставин не надання доступ до об'єкту дослідження.
З огляду на наведене, апеляційний суд робить висновок про безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача, оскільки такі висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попова Олена Анатоліївна, залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький