Справа № 487/6457/25
Провадження № 2-а/487/87/25
31.10.2025 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої судді Скоринчук К.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Тутової С.С.,
представника позивача - адвоката Руденка М.М.,
представників відповідача - Сафронова С.Ю., Сікорського А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У Заводський районний суд м. Миколаєва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позов мотивовано тим, що 27.08.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову, якою визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Підставою винесення постанови вказано порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, а саме - не проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Позивач, зазначивши, що 07.02.2008 він виключений із військового обліку, а отже не будучи військовозобов'язаним, не є суб'єктом правопорушення та просив з цих підстав скасувати оскаржувану постанову.
12 вересня 2025 року відкрито провадження у справі.
08 жовтня 2025 року відповідачем подано відзив про невизнання позовних вимог. У відзиві відповідач зазначив, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та відомості стосовно його виключення з військового обліку відсутні. У зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-ХІІ підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних в запасі, з метою розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектуванні Збройних Сил України. Дія вказаного Закону у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі, тобто, 60 років. Позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов'язаним, про що свідчить державного реєстру призовників, інформація з Єдиного військовозобов'язаних та резервістів. Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, інакше він вважається недійсним. внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта». Взяття осіб на військовий облік, на підставі відомостей, отриманих Міноборони, здійснюється автоматично. Обов'язок проходити медичний огляд, згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, передбачений ч. 10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
19 жовтня 2025 року представником позивача подано відповідь на відзив.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Руденко М.М., який діє на підставі ордера серія ВТ №1063890 від 02.09.2025 та договору б/н від 02.09.2025, підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов. Додатково суду пояснив, що у відповідності до ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Отже, будь-які зміни в Законах та нормативно-правових актах, зокрема, і в тих, що стосуються військового обов'язку та військової служби, не можуть розповсюджуватися на всіх осіб, як це зазначає представник відповідача. Будь-яка процедура поновлення на військовому обліку особи, раніше із цього обліку виключеної, відсутня. Наявність у військовому квитку ОСОБА_1 відмітки про виключення його із військового обліку не спростована. ОСОБА_1 ще 07.02.2008 був виключений із військового обліку і отримав відповідний запис до військового квитка, який неоспорений та не скасований, з того часу, достовірно знаючи, що не є військовозобов'язаним, він не цікавився і не мав цікавитись питанням військового обліку, військової служби, тощо, адже був впевнений, що ці питання його не стосуються. До 24.08.2025 року він вільно пересувався територією України, неодноразово перевірявся на блок-постах, зокрема, і представниками ТЦК та СП. Жодного наміру порушувати чинне законодавство не мав і не має. Про те, що він був поновлений на обліку йому ніхто до відома не доводив та не повідомляв.
У судовому засіданні представник відповідача Сафронов С.Ю., заперечуючи проти заявлених вимог, суду пояснив, що з часу набрання законної сили Законом № 2232-ХІІ та підняттям граничного віку, особи віком з 25 до 60 років автоматично взяті на військовий облік. Оскільки позивач не досягнув 60-річного віку то на підставі внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №932 він був взятий на облік автоматично. Дана інформація є загальнодоступною для усіх громадян шляхом опублікування внесення змін до Законів України. Відповідно позивач мав самостійно вживати заходів для виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби під час загальної мобілізації. А тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд ураховує наступне.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.
Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отож, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений статтею 77 КАС, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. У справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення для суб'єктів владних повноважень частина друга статті 77 КАС є спеціальною нормою по відношенню до частини першої статті 77 КАС, а тягар доказування у випадку заперечення проти позову покладається на відповідача.
Судом встановлено, що 27.08.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову, якою визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 не виконав обов'язок щодо проходження ВЛК у встановлені законом терміни, чим порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас позивач вважає постанову неправомірною з огляду на те, що він виключений 07.02.2008 із військового обліку в зв'язку з досягненням граничного віку. У підтвердження надав копію військового квитка НОМЕР_1 з відміткою про виключення з військового обліку 07.02.2008 за досягненням граничного віку. На вказану дату позивач, ІНФОРМАЦІЯ_4 , досягнув 40-річного віку.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що у зв'язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, який у подальшому продовжувався.
В Україні діє воєнний стан, спеціальний правовий режим, який регулюються Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, а надалі, іншими Указами Президента України цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21.10.1993 року №3543-XII, мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Оголошення загальної мобілізації в Україні зумовило внесення змін до законодавства держави, у тому числі і до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду військовозобов'язаних, які мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, визначається статтею 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Редакція цієї статті станом на 07.02.2008 (на час виключення позивача з обліку) визначала цей вік для військовозобов'язаних, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового складу, у 40 років. Разом з тим, з 01.04.2014 редакція ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» збільшила цей граничний вік до 50 років, а з 13.08.2014 - до 60 років та є незмінною і на тепер.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про виконання військовозобов'язаним, який не досягнув 60-річного віку, вимог Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» в частині проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби під час загальної мобілізації, оголошеної у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України.
Згідно наявної в матеріалах справи інформації ОСОБА_1 перебуває у запасі рядового, сержантського і старшинського складу.
У зв'язку з набранням чинності змін до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закону №2232-XII), внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України№932 від 16.08.2024 та із продовженням граничного віку перебування в запасі, ОСОБА_1 було автоматично поновлено в запасі, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки він не досягнув 60-річного віку, а отже повинен, згідно з чинним законодавством, перебувати на військовому обліку військовозобов'язаних.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Обов'язком кожного громадянина України є захист Батьківщини.
Посилання представника позивача у відповіді на відзив на те, що позивач не цікавився і не мав цікавитись питанням військового обліку, військової служби, оскільки це не стосується його як особи знятої з обліку, не узгоджується ні з вимогами ст. 68 Конституції України, згідно з якими кожен зобов'язаний неухильно додержуватися законів України, ні з вимогами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» і Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», ні з реальними обставинами сьогодення, коли вживаються усі заходи щодо оборони держави.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до п.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402, це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу та поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їх сімей, громадян, які добровільно вступають на військову службу (навчання) за контрактом у Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, та осіб, звільнених з військової служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово-лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров'я Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та при закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Згідно п.1.3. Положення основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Позивач у своєму позові посилається на роз'яснення Генерального штабу Збройних Сил України, викладені у листі від 22.06.2024 № 321/ВихЗПІ/436, згідно яких військово-лікарська комісія проводить медичний огляд призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти), щоб визначити їх придатність до військової служби (абз. 3 п. 1.1 гл. 1 розд. II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2008 р. № 402).
Особи, яких виключили з військового обліку, не перебувають на військовому обліку та не належать до жодної із зазначених у Положенні категорій. Тому вони не зобов'язані проходити медичний огляд ВЛК.
Однак, як було встановлено судом, позивач не досягнув 60-річного віку та значиться на обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Водночас суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку а мобілізацію» для виконання громадянами обов'язку щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, необхідне рішення військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - рішення керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Також, згідно з п.3.1. розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 за №402, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. Контроль за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.
Тобто, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку а мобілізацію» в громадянина виникає обов'язок пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби за наявності відповідного рішення (ВЛК чи ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Разом з тим, матеріали справи не місять доказів щодо наявності такого рішення та направлення ОСОБА_1 на проходження ним медичного огляду, а обов'язок самостійного звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, відповідачем не доведено.
За змістом ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням зазначеного суд висновує, що під час винесення 27.08.2025 постанови №770, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 не з'ясував усіх обставин за яких ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби та прийшов до передчасного рішення про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема: необхідно навести докази, згідно яких зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статями 9, 77, 241-246, 286, 293 КАС України, суд
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Скасувати постанову №770 від 27.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя: К.М. Скоринчук