29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 915/268/24
провадження № 12-49гс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаТкача І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 915/268/24
за касаційною скаргоюзаступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025
за позовомзаступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави
до: 1) Синюхино-Брідської сільської ради,
2) ОСОБА_1
про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними результатів електронного аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути гідротехнічну споруду,
1. У березні 2024 року заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Синюхино-Брідської сільської ради (далі - Сільрада, відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - відповідач 2), в якій просив суд усунути перешкоди власнику -Синюхино-Брідській об'єднаній територіальній громаді (далі - територіальна громада) у користуванні та розпорядженні об'єктом комунальної власності шляхом:
- визнання незаконним та скасування рішення Сільради від 11.05.2023 № 9 «Про продаж об'єкта малої приватизації та затвердження Положення про діяльність комісії для продажу об'єктів малої приватизації комунальної власності Синюхино-Брідської сільської ради» (далі - рішення від 11.05.2023 № 9);
- визнання недійсними результатів електронного аукціону від 26.06.2023, проведеного Сільрадою на електронному майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестенергокансалт» (далі - ТОВ «Укрінвестенергокансалт»), що оформлені протоколом про результати електронного аукціону № SPE001-UA-0230601-32252;
- визнання незаконним та скасування рішення Сільради від 27.07.2023 № 12 «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону» (далі - рішення від 27.07.2023 № 12);
- визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації шляхом викупу від 31.07.2023, укладеного між Сільрадою (код ЄДРПОУ 04376951) та ОСОБА_1 щодо продажу об'єкта малої приватизації - гідротехнічної споруди, а саме дамби ставка площею 2,7800 га, розташованої в селі Довга Пристань Первомайського району на вул. Березневій, 7, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Мовчаном А. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 1356 (далі - договір купівлі-продажу від 31.07.2023);
- зобов'язання Галімона Ю. В. повернути у власність Сільради (код ЄДРПОУ 04376951) гідротехнічну споруду - дамбу ставка площею 2,7800 га, розташовану на вул. Березневій, 7 в селі Довга Пристань Первомайського району, яка складається: із земляної греблі № 1 довжиною 58,9 м, максимальною висотою 4,2 м; водоспуску № 2 пропускною здатністю 3,31 м3/с; сторожки (під. літ. «А-1») загальною площею 18,4 кв. м; гаража (під літ. «Б»); сараю (під літ. «В»); вбиральні (під літ. «Г»); двох навісів (під літ. «Д», «Е»).
2. Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що рішенням Сільради від 04.04.2023 № 10 затверджено перелік об'єктів приватизації, що перебувають у комунальній власності територіальної громади та підлягають приватизації, до якого включено гідротехнічну споруду - дамбу ставка площею 2,7800 га, розміщену на земельній ділянці з кадастровим номером 4825481200:03:000:0144 за адресою: вул. Березнева, 7 в селі Довга Пристань Первомайського району.
3. Рішенням Сільради від 11.05.2023 № 9 ухвалено здійснити приватизацію зазначеного об'єкта малої приватизації гідротехнічної споруди - дамби ставка шляхом продажу такого об'єкта на аукціоні.
4. З метою реалізації вказаного вище рішення Сільрада 26.05.2023 на електронному майданчику ТОВ «Укрінвестенергокансалт» провела відповідний електронний аукціон.
5. Рішенням Сільради від 27.07.2023 № 12 затверджено протокол проведення аукціону з продажу гідротехнічної споруди - дамби ставка площею 2,7800 га, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано переможцем.
6. За результатами проведеного аукціону 31.07.2023 між Сільрадою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за пунктами 1.1, 1.2 якого останнім придбано у власність за 3 000 грн зазначений об'єкт малої приватизації - гідротехнічну споруду (дамбу ставка) площею 2,7800 га, що складається: із земляної греблі № 1 довжиною 58,9 м, максимальною висотою 4,2 м; водоспуску № 2 пропускною здатністю 3,31 м3/с; сторожки (літ. «А-1») загальною площею 18,4 кв. м; гаража (літ. «Б»); сараю (літ. «В»); вбиральні (літ. «Г»); двох навісів (літ. «Д», «Е»). Відповідне право власності цього ж дня зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 51200648.
7. На переконання прокурора, набуття відповідачем речового права на вказану гідроспоруду є незаконним, здійснене з метою, що суперечить інтересам територіальної громади Сільради.
8. Із посиланнями на положення частини другої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», статей 1, 14 Закону України «Про аквакультуру», статей 4, 5 Водного кодексу України (далі - ВК України), статей 58, 59, 83, 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 16, 21, 181, 183, 186, 187, 188, 190, 203, 215, 316, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 23, 131-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор вказує, що в силу положень чинного законодавства гідротехнічні споруди не підлягають приватизації.
9. Набуття відповідачем речового права на спірну гідротехнічну споруду - дамбу ставка площею 2,7800 га, розміщену на земельній ділянці з кадастровим номером 4825481200:03:000:0144 за адресою: вул. Березнева, 7, с. Довга Пристань, Первомайський район, є незаконним, здійснене з метою, що суперечить інтересам територіальної громади Сільради.
10. Спірна гідротехнічна споруда в силу положень статей 181-187 ЦК України нерозривно пов'язана з водним об'єктом, є приналежною річчю водойми, тобто головної речі, та з огляду на специфіку водних ресурсів не може бути відокремлена від водного об'єкта, а отже, не може бути окремим об'єктом права власності. З огляду на викладене перебування спірної гідротехнічної споруди у приватній власності суперечить вимогам діючого законодавства.
11. Набуття ОСОБА_1 у приватну власність спірної гідротехнічної споруди створило передумови для протиправного використання (завуальованого набуття у фактично безстрокове користування) землі під такою спорудою, чим грубо порушено норми чинного законодавства та інтереси держави в особі територіальної громади Сільради.
12. За твердженнями прокурора, власник і законний володілець земельної ділянки водного фонду та приналежної їй гідротехнічної споруди може вимагати усунення порушення його права власності на це майно, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таке майно.
13. Окрім наведеного, прокурор у позовній заяві обґрунтував підстави для представництва ним у цій справі інтересів держави.
14. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 у цій справі позовні вимоги задоволено частково, усунуто перешкоди власнику територіальній громаді у користуванні та розпорядженні об'єктом комунальної власності шляхом: визнання незаконним та скасування рішення від 11.05.2023 № 9; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.07.2023; зобов'язання ОСОБА_1 повернути у власність Сільради гідротехнічну споруду - дамбу ставка площею 2,7800 га, розташовану на АДРЕСА_1 , яка складається: із земляної греблі № 1 довжиною 58,9 м, максимальною висотою 4,2 м; водоспуску № 2 пропускною здатністю 3,31 м3/с; сторожки (під літ. «А-1») загальною площею 18,4 кв. м; гаража (під літ. «Б»); сараю (під літ. «В»); вбиральні (під літ. «Г»); двох навісів (під літ. «Д», «Е»); у задоволенні решти позовних вимог про визнання недійсними результатів електронного аукціону від 26.06.2023, проведеного Сільрадою на електронному майданчику ТОВ «Укрінвестенергокансалт», що оформлені протоколом про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20230601-32252, та визнання незаконним та скасування рішення від 27.07.2023 № 12 відмовлено.
15. Господарський суд Миколаївської області мотивував своє рішення тим, що утворена спірною гідротехнічною спорудою водойма (ставок) розташована на природному водному об'єкті (річці без назви, притоці р. Південний Буг) і включає греблю та водоспускну споруду, вона забезпечує використання водного об'єкта шляхом формування та наповнення ставка, а саме забезпечення підтримання нормального підпірного рівня води. Водоспускна споруда є невід'ємною частиною водойми і греблі.
16. З огляду на це суд першої інстанції погодився з доводами прокурора про те, що спірна гідроспоруда в силу положень 181-187 ЦК України нерозривно пов'язана з водним об'єктом, є приналежною річчю вказаної вище водойми, тобто головної речі, та з огляду на специфіку водних ресурсів не може бути відокремлена від водного об'єкта, а отже, не може бути окремим об'єктом права власності.
17. Суд першої інстанції із посиланнями на положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України виснував, що набуття ОСОБА_1 у приватну власність гідротехнічної споруди створило передумови для протиправного використання (завуальованого набуття у фактично безстрокове користування) землі під такою спорудою, чим дійсно порушено вказані вище норми законодавства та інтереси держави в особі територіальної громади Сільради, у зв'язку із чим дійшов висновку про обґрунтованість доводів прокурора про те, що рішення від 11.05.2023 № 9 та договір купівлі-продажу від 31.07.2023, укладений на виконання цього рішення, є незаконними, підлягають скасуванню та визнанню недійсним відповідно. Крім цього, місцевий господарський суд зазначив, що задоволення позовної вимоги про повернення спірної гідротехнічної споруди призведе до припинення права приватної власності на спірний об'єкт і реєстрації права на нього належного власника - народу України в особі Сільради, що забезпечить ефективний захист порушених прав.
18. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, та вказав, що торги є правочином і якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.
19. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відмовлено в задоволенні позовних вимог про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді у користуванні та розпорядженні об'єктом комунальної власності шляхом: визнання незаконним та скасування рішення від 11.05.2023 № 9; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.07.2023; зобов'язання Галімона Ю. В. повернути у власність Сільради гідротехнічну споруду - дамбу ставка площею 2,7800 га, розташовану на АДРЕСА_1 , яка складається: із земляної греблі № 1 довжиною 58,9 м, максимальною висотою 4,2 м; водоспуску № 2 пропускною здатністю 3,31 м3/с; сторожки (під літ. «А-1») загальною площею 18,4 кв. м; гаража (під літ. «Б»); сараю (під літ. «В»); вбиральні (під літ. «Г»); двох навісів (під літ. «Д», «Е»), у повному обсязі; в іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 у справі № 915/268/24 залишено без змін.
20. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що прокурор обрав неналежний, неефективний спосіб захисту цивільного права у поєднанні з помилково сформульованими позовними вимогами, що не може бути самостійно усунуто судом апеляційної інстанції, бо, по-перше, такий позов не спрямований на відновлення належним чином порушеного права держави у випадку наявності необхідності такого захисту, по-друге, не доведений належними засобами доказування у конкретних правовідносинах.
21. Суд апеляційної інстанції вказав, що належним способом захисту права позивача у такому випадку є віндикаційний позов про витребування майна з володіння відповідача.
22. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі № 915/268/24, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 про часткове задоволення позовних вимог.
23. За змістом касаційної скарги, її подано на підставі положень пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
24. Скаржник наголошує, що у даному разі підставою для касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду відносно застосування статей 186, 190, 316, 387, 391 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 05.06.2024 у справі № 128/1243/22, від 14.02.2018 у справі № 910/8903/16, від 04.12.2018 у справі № 903/906/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 23.12.2021 у справі № 359/33732/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 22.06.2022 у справі № 676/1795/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 28), від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц, від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 04.12.2018 у справі № 903/909/16 та від 24.09.2024 у справі № 902/1123/23, щодо неможливості виникнення права приватної власності на гідротехнічну споруду, яка є приналежністю головної речі - земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом, а також належного способу захисту порушених інтересів держави шляхом звернення з негаторним позовом.
25. ОСОБА_1 у відзиві просить залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
26. У відповіді на відзив прокурор просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 про часткове задоволення позовних вимог.
27. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 02.07.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою прокурора.
28. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 09.09.2025 передав справу № 915/268/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої та п'ятої статті 302 ГПК України.
29. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
30. З огляду на положення частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду (подібний висновок викладено у пункті 4.42 постанови Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі).
31. У вказаній постанові від 17.07.2024 у справі № 918/791/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію, а відтак, відповідно до положень статті 186 ЦК України є річчю, призначеною для обслуговування іншої (головної) речі (земельної ділянки), та має наслідувати долю головної речі.
32. Аналогічний підхід у визначенні статусу гідротехнічної споруди використовує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 128/1243/22, від 05.03.2025 у справі № 291/255/23 та від 24.06.2025 у справі № 291/185/24.
33. Нерозривний зв'язок гідротехнічних споруд із землями водного фонду вказує на неможливість відокремлення цих об'єктів у цивільному обігу, а відповідно і на неможливість виникнення різних власників на них. У свою чергу, оскільки гідротехнічні споруди наслідують долю земельних ділянок, на яких вони розташовані, пріоритет мають становити саме земельні правовідносини, оскільки, як зазначено вище, об'єктом цивільного права є саме земельна ділянка, на якій розташована така гідротехнічна споруда.
34. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України та ВК України є неможливим та порушує права держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13, на яку посилається прокурор у тексті касаційної скарги).
35. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, з огляду на статус гідротехнічних споруд як допоміжної речі, враховуючи принцип нерозривності гідротехнічних споруд із землею, вважає, що захисту підлягає право на землю у спосіб, визначений статтею 152 ЗК України.
36. Проте, як свідчить аналіз існуючої судової практики, справи, де предметом спору є право на гідротехнічні споруди, вирішуються із застосуванням різних способів захисту.
37. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 128/1243/22, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, так само вказавши, що гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води, звідси гідроспоруда забезпечує функціонування водного об'єкта та не може існувати окремо від нього, тобто є річчю, призначеною для обслуговування іншої (головної) речі (земельної ділянки) і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю (частина перша статті 186 ЦК України), приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 186 ЦК України), виснував, що достатніми для захисту прав та інтересів держави у разі переходу гідротехнічних споруд у приватну власність всупереч вимогам чинного законодавства є скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно (гідротехнічні споруди) за незаконним володільцем.
38. Аналогічних висновків щодо вказаного способу захисту прав власника гідротехнічної споруди у разі її набуття у приватну власність всупереч вимогам чинного законодавства Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов, зокрема, у постановах від 05.03.2025 у справі № 291/255/23 та від 24.06.2025 у справі № 291/185/24, а також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.08.2023 у справі № 911/30/22.
39. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.08.2025 у справі № 910/6579/24 із посиланнями на правові висновки, викладені у пункті 4.47 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, виснував, що гідротехнічна споруда є річчю, призначеною для обслуговування головної речі - земельної ділянки, та пов'язана з нею спільним призначенням, а відтак право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об'єкт права власності насправді не існує. З огляду на це, у випадку, якщо зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об'єкт (гідротехнічну споруду) насправді не існує і нікому не належить, належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об'єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб'єктом, був відкритий окремий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об'єкт. Якщо ж у розділі окрім права власності на гідротехнічні споруди зареєстроване право власності також на інші будівлі, споруди, то таке судове рішення є підставою для виключення відомостей про гідротехнічні споруди з опису об'єкта нерухомого майна. Позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги не є належним способом захисту прав позивача.
40. У свою чергу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.03.2024 у справі № 300/3657/22 у спорі щодо реєстрації права власності на дамбу дійшов висновку, що інженерна (гідротехнічна) споруда - дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, не включена до переліку споруд, а тому дамба як гідротехнічна споруда належить до нерухомого майна та підлягає державній реєстрації (пункти 49, 54-56 постанови).
41. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виходив із положень частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
42. У цьому контексті також необхідно звернути увагу на приписи статті 1 Закону України «Про аквакультуру», відповідно до положень якої гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об'єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об'єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об'єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування).
43. Зазначену норму як підставу для кваліфікації гідротехнічних споруд, зокрема дамб, як об'єктів нерухомого майна застосовують суди адміністративної юрисдикції під час вирішення спорів щодо визначення гідротехнічних споруд безхазяйним майном (наприклад, у справах № 140/2916/22, № 460/3537/21).
44. Підсумовуючи викладене вище, з урахуванням сформованого підходу про те, що гідротехнічні споруди (дамби, земляні греблі, водозабірні споруди і інше) є складовими частинами водного об'єкта, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що такі споруди окремо не створюють самостійний об'єкт цивільного обігу та не можуть перебувати на праві власності у будь-кого окремо від об'єкта, який створюють, а відтак і не підлягають реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) окремо від створеного об'єкта водного фонду, або земельної ділянки, на якій розташований такий водний об'єкт.
45. Віднесення гідротехнічних споруд до нерухомого майна відповідно до положень статті 1 Закону України «Про аквакультуру» не має у цій ситуації формального значення терміну або спеціального поняття та не повинно мати визначального значення ні для виникнення на них права власності, ні для їх реєстрації в Державному реєстрі прав як окремих об'єктів, оскільки сам зміст вказаної статті свідчить про те, що законодавець кваліфікував їх як інженерні споруди, які призначені для управління водними ресурсами, а також для запобігання шкідливій дії води, та розташовані на водних об'єктах.
46. З метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення вимог чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, які залишаються, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.03.2024 у справі № 300/3657/22, щодо застосування приписів, зокрема, частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у контексті того, що інженерна (гідротехнічна) споруда - дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, тому належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитись державна реєстрація права, шляхом викладення правової позиції щодо неможливості державної реєстрації речових прав та їх обтяження на гідротехнічні споруди.
47. Щодо застосування до спірних правовідносин належного та ефективного способу захисту Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звернув увагу на те, що цивільне законодавство серед способів захисту речових прав виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).
48. Позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.
49. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15).
50. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.
51. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов'язані із позбавленням володіння (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
52. Посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважив, що для розмежування віндикаційного та негаторного позовів безумовно одним з таких критеріїв є наявність або відсутність володіння майном у власника, який відповідно пред'являє негаторний чи віндикаційний позов для захисту порушеного права. Якщо у власника наявне володіння річчю, але існують перешкоди в розпорядженні чи користуванні, то його вимога має кваліфікуватися як негаторний позов. Натомість вимога власника, позбавленого володіння (фізичного, юридичного), і пред'явлення вимоги про відновлення володіння, має кваліфікуватися як віндикаційний позов.
53. 09.04.2025 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким внесено зміни до статей 261, 388, 390, 391 ЦК України.
54. Статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: «2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
55. Згідно із частиною другою статті 388 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності суб'єктів державного сектору економіки»), майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
56. У частині третій статті 388 ЦК України визначено, що дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало, зокрема, до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів на момент вибуття з володіння.
57. З огляду на це Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду робить висновок про те, що законодавець передбачив способи судового захисту у разі, коли публічний власник втратив як фізичне, так і юридичне (фізична особа придбала гідротехнічну споруду на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна, та зареєструвала за собою право в державному реєстрі прав на таку споруду, як у справі, що розглядається) володіння, вказавши, що для захисту права власності має застосовуватися віндикаційний позов.
58. Саме віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання про втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.
59. Водночас віндикаційний позов може бути застосований до об'єкта, який може перебувати в цивільному обігу в статусі майна.
60. Тому для формування згаданого підходу до способів захисту прав, які стосуються гідротехнічних споруд, суттєвим є правова кваліфікація таких споруд.
61. Викладене свідчить про наявність юридичної колізії правових норм, яка виникає з розбіжностей визначення правового статусу гідротехнічних споруд як об'єктів цивільного права, а також про принципово різний підхід судів різних юрисдикцій при кваліфікації таких споруд та застосуванні способів захисту у спорах про неправомірне набуття права приватної власності на гідротехнічну споруду, що у свою чергу свідчить про те, що питання статусу гідротехнічних споруд та способу захисту прав містить виключну правову проблему.
62. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що кількісний показник цієї виключної правової проблеми ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
63. Колегія суддів констатує, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень на розгляді місцевих судів наразі знаходяться десятки ініційованих прокурорами проваджень, предметом дослідження в яких є правова природа гідротехнічних споруд та вибуття з володіння держави або територіальної громади такого майна, зокрема в процесі приватизації (приміром справи: № 906/744/25, № 906/744/25, № 921/344/25, № 902/1146/24, № 918/190/25, № 906/465/25, № 906/952/25, № 914/515/25, № 925/674/21(925/920/25), № 914/1898/25, № 916/5379/23, № 916/1796/25, № 902/415/25, № 906/1014/24, № 916/1327/25, № 903/36/25, № 902/680/24, № 908/755/25, № 903/61/25). Значна кількість цих проваджень перебуває і в судах апеляційної інстанції (приміром справи: № 918/607/24, № 910/8986/25, № 916/579/25, № 918/1256/24, № 911/1913/23, № 918/1049/24, № 916/91/24, № 916/4134/24, № 918/190/25, № 911/46/23). Подібні спори виникають в цивільній юрисдикції, позаяк набувачами гідротехнічних споруд часто є фізичні особи (приміром справи: № 2ц-900/10, № 556/37/24, № 930/65/24, № 534/1662/23, № 368/1863/23, № 564/2369/24, № 556/37/24, № 930/65/24, № 707/2873/20, № 677/1777/21, № 328/19/20, № 362/209/25). Крім цього, у практиці адміністративної юрисдикції розглядаються спори щодо правомірності реєстрації гідротехнічних спору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інші (приміром справи: № 420/24464/25, № 420/23359/24, № 240/10087/25, № 520/15307/25, № 160/13166/24).
64. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
65. Виходячи з наведеного Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду констатує, що наразі висновок суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах відсутній. Більше того, у правозастосуванні наявна виключна правова проблема визначення правового статусу гідротехнічних споруд та визначення належного та ефективного способу судового захисту, який відновить порушене право, відповідатиме змісту цього права та характеру його порушення, а також сприяєтиме досягненню мети правосуддя та процесуальній економії, ураховуючи, у тому числі, зміни, які відбулися у чинному законодавстві щодо застосування положень статей 261, 388, 390, 391 ЦК України у контексті посилення захисту прав добросовісного набувача.
66. Колегія суддів враховує, що у цій справі існує невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, а питання щодо правового регулювання, які виникли у цій справі, актуальні не лише у справах господарського чи цивільного права, але й в публічному праві (адміністративному, кримінальному), тобто у невизначеній кількості справ.
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу
67. Згідно із частиною третьою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
68. Частиною п'ятою статті 302 ГПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
69. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2025 у цій справі № 915/268/24, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.
70. Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
71. Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов'язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
72. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне роз'яснити сторонам передбачене частиною першою статті 197 ГПК України право на участь у судовому засіданні, зокрема, у режимі відеоконференції.
Керуючись статтями 120, 121, 233-235, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
1. Прийняти до розгляду справу № 915/268/24 за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави до Синюхино-Брідської сільської ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними результатів електронного аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути гідротехнічну споруду за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 17.12.2025 об 11 год 00 хв у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Копію ухвали у справі № 915/268/24 надіслати її учасникам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Ткач
Судді:О. О. Банасько С. Ю. Мартєв
О. Л. Булейко К. М. Пільков
А. А. Ємець С. О. Погрібний
Л. Ю. Кишакевич Н. С. Стефанів
В. В. Король Т. Г. Стрелець
О. В. Кривенда О. В. Ступак
М. В. Мазур О. С. Ткачук
В. Ю. Уркевич