Справа № 461/3368/23
Провадження № 6/461/215/25
30.10.2025 року місто Львів
Галицький районний суду м. Львова у складі головуючого судді Стрельбицького В.В., за участю секретаря судового засідання Герман М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Львова подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі території України,
встановив:
I. Фактичні обставини справи, суть подання та дані про особу, яка його заявила, суть питання, яке вирішується судом
Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження виїзду за межі території України боржника - фізичної особи, з підстав наведених у поданні.
Подання обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича перебуває ВП № 74611468 з примусового виконання виконавчого листа № 461/3368/23, виданого 21.02.2024 Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 117348 грн. 57 коп. та судових витрат пов'язаних із сплатою судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. Зазначає, що на дату звернення до суду з поданням, повідомлення про сплату боргу та надання підтверджуючих документів на адресу виконавця не надходило. Заборгованість боржником не погашено. Вважає, що наявність у боржника невиконаного зобов'язання, а також ухилення від виконання своїх зобов'язань, є підставою для обмеження у праві виїзду за межі України до сплати заборгованості. На підставі наведеного, виконавець просить подання задовольнити.
Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича у поданні просив проводити розгляд такого за його відсутності.
Зі змісту ч. 4 ст. 441 ЦПК України вбачається, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
З огляду на те, що приватний виконавець подав до суду клопотання про проведення розгляду подання у його відсутності, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності останнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
II. Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст. 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.
Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протокол і до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно положень ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Також, беручи до уваги зазначені вище норми закону, для задоволення подання приватного виконавця про здійснення тимчасового обмеження права громадянина України, яке гарантується Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, повинні бути достатньо вагомі підстави, які б свідчили про необхідність застосування такого заходу, насамперед в інтересах забезпечення виконання судового рішення.
Зі змісту п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець зобов'язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Отже, законодавством передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за сам факт наявності невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича перебуває ВП № 74611468 з примусового виконання виконавчого листа № 461/3368/23, виданого 21.02.2024 Галицьким районним судом м. Львова про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 117348 грн. 57 коп. та судових витрат пов'язаних із сплатою судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.
02.04.2024 виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74611468 та скеровано рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу на адресу боржника. Пунктом 2 даної постанови було зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було направлено пам'ятку про його права та обов'язки, а також виклик приватного виконавця з вимогою з'явитись 09.04.2024 року о 14:00 год., за адресою: АДРЕСА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича з приводу виконання виконавчих документів.
Зазначену постанову було направлено боржнику рекомендованим листом за адресою зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_2 , що підтверджується списками відправлень рекомендованих листів від 03.04.2024 року.
04.04.2024 виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ВП №74611468, згідно якої накладено арешт на майно, що належить боржнику.
З метою виконання рішення суду виконавцем скеровано запити в органи реєстрації з метою перевірки майнового стану боржника.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна від 10.04.2024 року за боржником не зареєстровано майна на яке можна звернути стягнення.
Відповідно до відповіді з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 12.04.2024 року №11-9-0.221-1999/0/2-24 майно на яке можна звернути стягнення для погашення заборгованості за виконавчим документом відсутнє.
Згідно відповіді від 18.04.2024 року №31/28/1-1362 з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях за боржником не зареєстровано жодного транспортного засобу.
Згідно відповіді від 10.04.2024 року № 04/2033 Головного управління Держспоживслужби в Івано-Франківській області, в електронній базі даних відсутня зареєстрована техніка за боржником.
Згідно відповіді з Пенсійного фонду України від 05.09.2025 року боржник не працює.
Водночас, до матеріалів подання виконавцем не подано належних доказів, які б давали суду підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши покладені зобов'язання, а також не доведено, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов'язання. Матеріали подання не містять належних доказів того, що боржник свідомо вчиняє дії (бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості.
Так, зі змісту подання та доданих до нього документів вбачається, що в обґрунтування виїзду боржника за кордон на постійне місце проживання автор посилається на відповідь Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби від 20.03.2025 №6.3-3177/6-25 щодо боржника ОСОБА_2 , що є боржником за виконавчим листом №338/1125/24 виданого Богородчанським районним судом Івано-Франківської області 12.12.2024 року, оскільки перебування за межами України потребує певних витрат, хоча остання не є боржником за виконавчим листом №461/3368/23.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що хоча автор подання звертається до суду у справі №461/3368/23, де відповідач є ОСОБА_1 , однак в прохальній частині подання просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянку України ОСОБА_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; Адреса: АДРЕСА_3 , а не ОСОБА_1 .
Вертаючись до підстав щодо тимчасового обмеження у праві виїзду закордон суд зазначає, що сама по собі наявність зобов'язання, без встановлення причин їх не виконання, ще не свідчить про тривале та свідоме ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Крім того, вбачається, що ОСОБА_1 05.04.2024 року зверталась до приватного виконавця із клопотанням про можливість здійснювати видаткові операції у розмірі 2-ох мінімальних зарплат на місяць з її поточного рахунку.
Таким чином, твердження приватного виконавця на свідоме ухилення боржниці від виконання покладених зобов'язань є безпідставними.
Також, не може залишитися поза увагою суду відсутність в матеріалах справи інформації щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України тощо громадянкою ОСОБА_1 , тобто з часу відкриття виконавчого провадження боржником не було встановлено про вчинення дій, що свідчили б про ухилення від виконання зобов'язань шляхом залишення території країни.
Таким чином, під час розгляду подання не здобуто належних доказів, які б свідчили про те, що боржник дійсно свідомо ухиляється від сплати заборгованості та від виконання своїх обов'язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
У зв'язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану та на виконання вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану», визначено правила виїзду за межі України окремих категорій осіб. За загальним правилом на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України.
Відтак, у випадку якщо боржниця є військовозобов'язаною, вона є обмеженою у праві виїжджати за межі України з наведених підстав.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Водночас, у випадку якщо ОСОБА_1 не є військовозобов'язаною, виїзд за межі України в умовах воєнного стану може бути необхідним з метою евакуації та спрямованим на збереження життя і здоров'я останньої.
З врахуванням наведеного, враховуючи введення в Україні воєнного стану, оскільки матеріалами подання не доведено того, що таке обмеження дійсно сприятиме погашенню заборгованості, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні подання.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України»,
постановив:
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі території України ? відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький