Справа № 144/653/23
Провадження № 2/144/8/25
"22" жовтня 2025 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бондарук О.П.,
з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОТГ в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про визнання заповітів недійсними,
ОСОБА_1 , через представника - адвоката Вдовцову Аліну Дмитрівну, звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОТГ в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про визнання заповітів недійсними, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої, в тому числі ввійшли дві земельні ділянки, розташовані на території Тополівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом першої черги. Після смерті матері позивач звернувся до органів нотаріату із наміром подати заяву про прийняття спадщини, де йому повідомили що спадкова справа вже заведена приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Савіцькою Жанною Йосипівною. 27 грудня позивачем було подано приватному нотаріусу Гайсинського районного нотаріального округу Савіцькій Ж.Й. заяву про прийняття спадщини за законом після смерті матері, яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №804, а відтак позивач прийняв спадщину. Також з'ясувалося, що мати позивача залишила два заповіти на ім'я ОСОБА_2 , дані заповіти сторона позивача вважає недійсними, так як відповідач ОСОБА_2 жодного разу не бачив померлу ОСОБА_3 за життя, не допомагав їй матеріально, не доглядав за нею, остання була важко хворою і не могла фізично скласти вказані заповіти, а тому відсутнє волевиявлення спадкодавиці на вчинення спірних заповітів.
18 травня 2023 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 24.05.2023 року та 06.06.2023 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на норми ЦК України та практику Верховного Суду України, просить суд в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своїх заперечень вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про фізичну неможливість Спадкодавця виразити свою волю шляхом складання та підписання заповітів. Крім того, сторона позивача штучно віднаходить підстави для того, аби визнати заповіти недійсними, зокрема з тих підстав, що заповіт посвідчувався в с. Веселівка, коли ОСОБА_3 була зареєстрована в с. Тополівка, що є вкрай нерозумним, оскільки вказана обставина жодним чином не спростовує волю заповідача та дійсність заповіту.
У відповіді на відзив представник позивача вказує, що доводи, викладені стороною відповідача у відзиві, не спростовують правової позиції та вимог позивача, зокрема і тих, що заповіт, складений уповноваженою особою органу місцевого самоврядування с. Веселівка, посвідчено із порушенням встановленого законом порядку.
Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 04 грудня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача у своїй письмовій промові в судових дебатах підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві та висновок експертів за результатами судової технічної та почеркознавчої експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ від 16.08.2024 №65/80/24-21, згідно якого підпис від імені ОСОБА_3 у заповіті, що посвідчений 24 квітня 2019 року секретарем Веселівської сільської ради Меркотан Л.В. та зареєстрований в реєстрі № 60 - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, як і підписи у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Веселівської сільської ради за 2019 рік. Вказані обставини, на думку представника позивача, безумовно свідчать про відсутність волі заповідача на укладення вказаних правочинів. Окрім того, просила суд постановити окрему ухвалу щодо посадових осіб Веселівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, правонаступником якої є ОТГ в особі Теплицької селищної ради, оскільки під час розгляду справи судом було виявлено грубі порушення законодавства та недоліки в діяльності вказаного органу, а також підробка документів, що свідчить про ознаки кримінального правопорушення.
Представник відповідача у своїй письмовій промові в судових дебатах заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву, а також у зв'язку із невірним способом захисту. Просив суд визнати висновок судової почеркознавчої експертизи від 16.08.2024 №65/80/24-21 недопустимим доказом через його нікчемність та необгрунтованість.
В судове засідання сторони не з'явились, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті в порядку ст. 230 ЦПК України були допитані свідки, приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань та відмову від їх давання.
Так, свідок ОСОБА_4 показав, що являється давнім товаришем позивача та пам'ятає, що у 2015 році мати ОСОБА_1 отримала травму стегна, вона практично не пересувалась, а згодом і втратила зір. Він із дружиною часто бували у неї, допомагали по господарству, виносили її надвір. Він ніколи не бачив, щоб до неї приїздив відповідач ОСОБА_2 чи його батько.
Свідок ОСОБА_5 показала, що їх сім'я товаришує із ОСОБА_1 . Їй достеменно відомо, що у нього була дуже хвора мати, і він практично постійно був біля неї. У 2015 році вона отримала травму стегнової кістки і після цього майже не ходила. Її чоловік разом із ОСОБА_1 виносили її час від часу надвір. Окрім того, ОСОБА_1 наймав для матері доглядальницю. У 2019 році матері позивача робили операцію на очах, а у 2022 році вона померла.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 показав, що являється двоюрідним братом відповідача ОСОБА_2 та працює водієм у СТОВ «Обрій». Пам'ятає, що приблизно у 2016 році ОСОБА_3 зламала ногу і практично не могла ходити, пересувалась за допомогою ходунків. Мала проблеми із зором, але вона була зряча, при ньому рахувала гроші. Особисто він неодноразово возив її до лікарні і в с-ще Теплик, і в м. Умань, і в м. Вінницю. Разом із ним їздив покійний сусід ОСОБА_3 - ОСОБА_7 . До лікарні у м. Вінницю він возив ОСОБА_3 робити операцію на очах, а забирав її разом із позивачем. Його автомобіль записаний у книгу реєстрації транспортних засобів, яким було дозволено в'їзд на територію медичного закладу, оскільки ОСОБА_3 не могла йти пішки, він підвіз її до входу, пересадив у візок, а далі її повезла медпрацівник. Взагалі за ОСОБА_3 доглядав ОСОБА_7 , також приходила соцпрацівник від сільської ради, а особисто він привозив їй їжу та продукти харчування зі СТОВ «Обрій». Відповідач забезпечував ОСОБА_3 дровами на опалювальний сезон, а після її смерті займався її похованням, придбанням ритуальних речей. За життя ОСОБА_3 часто висловлювалась, що якби не ОСОБА_8 , то вона б давно померла, оскільки сина біля неї майже не було. Посвідчувати заповіт у с. Веселівку ОСОБА_3 також возив він, тому що вона не хотіла розголосу, боялась, що дізнається син і влаштує чергову сварку.
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що знайомий із сім'єю ОСОБА_10 . Покійна ОСОБА_3 за життя працювала на фермі, а він був зоотехніком у колгоспі «Авангард» з 90-х років, тому вони часто спілкувались і з нею, і з її чоловіком. На даний час він як ФОП має у с. Тополівка продуктовий магазин, де покійний ОСОБА_7 за життя постійно купував продукти для ОСОБА_3 . У 2015 році остання зламала ногу та не могла самостійно пересуватись, тому за нею доглядав сусід ОСОБА_7 . Він часто підвозив останнього власним автомобілем до домогосподарства ОСОБА_3 , спілкувався з нею і вона висловлювалась, що завдячує усім родині ОСОБА_8 . Соціальний працівник ОСОБА_11 особисто жалілась йому, що у домі ОСОБА_3 все робить лише вона, син ОСОБА_1 взагалі не з'являється і не допомагає матері, а якщо і приходить, то влаштовує скандал. Також ОСОБА_3 говорила йому, що сину ОСОБА_1 вона дала вдосталь, а земельні паї хоче віддати ОСОБА_8 , бо вони її як за життя підтримують, так і поховають. У дворі покійної ОСОБА_3 він бував приблизно раз на місяць і неодноразово бачив там ОСОБА_8 , які і по медичним закладам її возили, і дрова привозили і в побуті допомагали.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що являється завідуючою кафе «Світанок» у с-щі Теплик. Пам'ятає, що приблизно у 2022 році в даному кафе був організований поминальний обід в зв'язку із смертю ОСОБА_3 . За обід розраховувалась ОСОБА_13 . Родини ОСОБА_8 вона на обіді не бачила.
Свідок ОСОБА_13 суду показала, що являється давнім другом ОСОБА_1 , чудово знала його матір, яка самостійно не пересувалась, однак була зрячою, сама отримувала пенсію, яку приносила їй поштарка, рахувала гроші, завжди впізнавала людей. Раз на тиждень до неї приходила соціальний працівник, приносила продукти харчування, гроші на які їй також давала сама ОСОБА_3 . Все інше для матері робив її син ОСОБА_1 . Він не мав за що її утримувати, так як не має ніяких доходів. Однак вона особисто щодня з с. Марківки приїздила мопедом до ОСОБА_1 і вони разом бували у ОСОБА_3 , варили їй їсти, прибирали. ОСОБА_1 тримав господарство на подвір'ї матері, тому бував там постійно. Одного разу ОСОБА_2 привіз ОСОБА_3 дрова, а один раз - орендну плату, але віддав її сусіду ОСОБА_7 . Вони з ОСОБА_1 забрали ці кошти у сумі 20 000 грн, за які через три тижні поховали ОСОБА_3 , замовили поминальний обід в кафе «Світанок» у с-щі Теплик та автобус для людей. Захарчуки дали ритуальний автомобіль, принесли вінок та займались оформленням поховальних документів.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що в період з 29.04.2021 року по 25.11.2022 року здійснювала соціальний догляд за ОСОБА_3 , як соціальний робітник відділення соціальної допомоги вдома «ЦНСП» Гайсинської міської ради. Раз на тиждень, у четвер, вона привозила ОСОБА_3 продукти харчування, приносила воду та прибирала у будинку. Син ОСОБА_1 тримав на подвір'ї матері корову, тому вона часто його там бачила, однак окрім неї в будинку ніхто нічого не робив для ОСОБА_3 . Ні про сина, ні про ОСОБА_8 покійна ОСОБА_3 їй нічого не розповідала. Єдине, що їй відомо, що земельні паї, які належали ОСОБА_3 , були у оренді СТОВ «Обрій» і вона завжди від них отримувала орендну плату. У будинку покійної ОСОБА_3 . ОСОБА_2 вона бачила один раз. Однак його сім'я була на похороні ОСОБА_3 , їй відомо, що вони допомагали в організації похорону: копали яму, давали ритуальний автомобіль.
В судовому засіданні були поставлені питання експертам ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які роз'яснили і доповнили висновок №65/80/24-21 від 16.08.2024 року. Зокрема експерт Мельник Л.Ю. пояснила, що під час проведення почеркознавчого дослідження нею досліджувалось понад 20 зразків підпису ОСОБА_3 , однак вона не зобов'язана усі їх зображувати у ілюстративній таблиці. Методики щодо підпису людей похилого віку нею під час дослідження не застосовувались.
Експерт ОСОБА_16 надав вичерпну відповідь щодо свого стажу експертної роботи, зазначеного у висновку експертизи, та щодо його кваліфікації дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, експертів, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У відповідності до ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного чи окремого провадження.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.11.2022 року (а.с. 18).
Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на: земельну ділянку, розташовану на території Тополівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області, площею 3,5368 га, з кадастровим номером 0523787400:01:000:0296, що належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №105309 (а.с. 20) та земельну ділянку, розташовану на території Тополівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області, площею 3,5997 га, з кадастровим номером 0523787400:02:000:0259, що належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину, №1405 від 29.12.2015 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №331226878 від 04.05.2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0523787400:01:000:0296 перебуває в оренді СТОВ «Обрій» (а.с.21).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №331227519 від 04.05.2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0523787400:02:000:0259 перебуває в оренді СТОВ «Обрій» (а.с.22).
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70827740 від 06.12.2022 року спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 заведена приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Савицькою Жанною Йосипівною за номером 70004719 (а.с. 23).
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №70827669 від 06.12.2022 року ОСОБА_3 залишила два заповіти №60 та №59, посвідчені 24.04.2019 року в Веселівській сільській раді за адресою: вул. Леніна с. Веселівка Теплицького району Вінницької області, де вони і зберігаються ( а.с. 114).
Висновком експертів №65/80/24-21 від 16.08.2024 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 у заповіті, що посвідчений 24 квітня 2019 року секретарем Веселівської сільської ради Меркотан Л.В. та зареєстрований в реєстрі № 60 - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_3 у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Веселівської сільської ради за 2019 рік на аркуші під номером 17 (зворот) у графі за номером нотаріальної дії 59 від 24.04.2019 року в колонці під номером 7 «Підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії» - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_3 у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Веселівської сільської ради за 2019 рік на аркуші під номером 18 у графі за номером нотаріальної дії 60 від 24.04.2019 року в колонці під номером 7 «Підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії» - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. (а.с. 208-216).
Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання заповіту недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
У справі, що є предметом розгляду, ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогою про визнання недійсними заповітів, посилаючись, зокрема на те, що спадкодавець не підписувала оспорюваних заповітів, його умови не погоджувала, її волевиявлення не було вільним.
У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другої статті 207 ЦК України).
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року в справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24)).
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 1257 ЦК України).
Верховний суд неодноразово звертав увагу, що непідписання заповіту заповідачем свідчить, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, та, відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України, це має наслідком його нікчемність (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року в справі № 716/1051/17 (провадження № 61-40992св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 465/2710/20 (провадження № 61-3659св24), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року в справі № 369/1797/19 (провадження № 61-3185св24)).
У постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 (провадження № 61-29цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку недійсності чи нікчемності правочину насамперед йдеться про юридичну кваліфікацію об'єктивно наявного та вираженого у певний спосіб волевиявлення суб'єкта права щодо виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.
Разом із тим, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис на правочині, для якого визначено обов'язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов'язковим атрибутом письмової форми правочину.
Відсутність підпису заповідача в заповіті свідчить про порушення вимог щодо форми заповіту.
Так, згідно наявного в матеріалах справи висновку експертів за результатами судової технічної та почеркознавчої експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ від 16.08.2024 №65/80/24-21, підпис від імені ОСОБА_3 у заповіті, що посвідчений 24 квітня 2019 року секретарем Веселівської сільської ради Меркотан Л.В. та зареєстрований в реєстрі № 60 - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_3 у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Веселівської сільської ради за 2019 рік на аркуші під номером 17 (зворот) у графі за номером нотаріальної дії 59 від 24.04.2019 року в колонці під номером 7 «Підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії» - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_3 у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Веселівської сільської ради за 2019 рік на аркуші під номером 18 у графі за номером нотаріальної дії 60 від 24.04.2019 року в колонці під номером 7 «Підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії» - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с. 208-216).
Оскільки у частині першій статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми, є нікчемним, тому оспорювані у цій справі заповіти від 24.04.2019 року є нікчемними в силу вимог закону.
З урахуванням наведеного, непідписання заповіту заповідачем свідчить, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, і відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України це має наслідком його нікчемність.
З огляду на зазначене, враховуючи практику Верховного суду, суд приходить до висновку, що нікчемний правочин не може бути визнаний недійсним, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповітів недійсними слід відмовити у зв'язку із неналежно обраним Позивачем способом захисту.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного суду України, викладеними у Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 369/1797/19 (провадження № 61-3185св24) від 12 лютого 2025 року та №570/2752/23 (провадження № 61-7196св25) від 24 липня 2025 року.
У зв'язку з відмовою в позові з наведених вище підстав, суд не перевіряє доводи сторін в частині висновку щодо недійсності заповітів, не підтверджує і не спростовує його, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений в мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду з позовом, який відповідатиме належному способу захисту порушених прав, зокрема, при вирішенні спору щодо правових наслідків недійсного правочину.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 205, 207, 215, 216, 263, 1247, 1257 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОТГ в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про визнання заповітів недійсними, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача адвокат Вдовцова Аліна Дмитрівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000083 від 06.01.2023 року.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник відповідача адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, місцезнаходження: вул. Данила Галицького, 27-А, каб. 203 м. Вінниця, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №364 від 19.12.2003 року.
Відповідач Теплицька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 25 с-ще Теплик Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326193.
Повний текст рішення виготовлено 31.10.2025 року.
Суддя