Справа № 128/2930/25
31 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Шевчук Л.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 31.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8140170, який підписано електронним підписом позичальника. Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Згідно з п.п. 2.4 п. 2 кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно п.п. 2.1 п. 2 кредитного договору. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна». 28.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №28032025, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №2 від 28.03.2025 до договору факторингу №28032025 від 28.03.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 33000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 5000,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме: з 28.03.2025, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Тому просять стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №8140170 в розмірі 33000,00 грн, з яких: з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 5000,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Ухвалою суду від 22.08.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом з копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачці ОСОБА_1 на адресу реєстрації місця проживання (а.с. 51), однак ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, ні будь-якого іншого клопотання до суду подано не було, до суду повернулося поштове відправлення та відповідно до відстеження за трекінг повідомленням 2100904897797 «адресат відсутній за вказаною адресою».
Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі №755/4829/23, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим відправленням, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 31.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №8140170 про надання споживчого кредиту, згідно з яким на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором; сума кредиту складає 10000,00 грн; тип кредиту - кредит; строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; знижена процентна ставка 1,395% в день; загальні витрати на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складають 54000,00 грн; дата надання кредиту - 31.07.2024 або 01.08.2024; у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф у розмірі 900,00 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання, а також у розмірі 200,00 грн, починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання, що підтверджується копією такого договору (а.с. 6-15).
На підтвердження факту укладення кредитного договору до позову також долучено копію таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 15-зворот - 16), а також паспорт споживчого кредиту (а.с. 18-20).
Згідно з копією листа ТОВ «Пейтек» №20250331-6.1 від 31.03.2025, 31.07.2024 о 13:44:15 год було перераховано кошти на користь фізичної особи (отримувача) від ТОВ «Авентус Україна» на суму 10000,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - bcb7cbc-607f-47c3-893f-3d03d5811c6a, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 48967299, Session ID - 026013694649, код авторизації - 439737, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а.с. 17).
З копії розрахунку заборгованості ОСОБА_1 убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №8140170 про надання споживчого кредиту від 31.07.2024 становить 33000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 5000,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с. 27-29).
28.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу №28032025, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошового зобов'язання та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту; перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід'ємною частиною договору, що підтверджується копією договору, що підтверджується копією такого договору (а.с. 21-23).
Відповідно до копії акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №28032025 від 28.03.2025, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №2 від 28.03.2025 кількістю 3473, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу №28032025 від 08.03.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 49511084,83 грн. (а.с. 24).
Згідно платіжної інструкції від 01.04.2025 №684 ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «Авентус Україна» кошти в сумі 4516376,32 грн. як плату за відступлення права вимоги за договором факторингу №28032025 від 28.03.2025 (а.с. 25).
Згідно з копією реєстру боржників №2 до договору факторингу №28032025 від 28.03.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33 000 грн, з яких: 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000 грн - сума заборгованості за відсотками; 5000 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с. 26).
Відповідно до частин першої-другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа №2-383/2010) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої-дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як убачається з копії договору №8140170 про надання споживчого кредиту №8140170 від 31.07.2024 він підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А2140.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа №910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
28.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу №28032025, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошового зобов'язання та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту; перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з копією реєстру боржників №2 до договору факторингу №28032025 від 28.03.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 33000 грн, з яких: 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000 грн - сума заборгованості за відсотками; 5000 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ»» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні за договором №8140170 про надання споживчого кредиту від 31.07.2024, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ..
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з укладеним 31.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договором №8140170 про надання споживчого кредиту, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором; сума кредиту складає 10000,00 грн; тип кредиту - кредит; строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; знижена процентна ставка 1,395% в день; загальні витрати на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складають 54000,00 грн; дата надання кредиту - 31.07.2024 або 01.08.2024; у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф у розмірі 900,00 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання, а також у розмірі 200,00 грн, починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
З копії розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №8140170 про надання споживчого кредиту від 31.07.2024 становить 33000 грн, з яких: 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000 грн - сума заборгованості за процентами; 5000 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.
З цього ж таки розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_1 за договором, що складений первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» вбачається, що у період з 31.07.2024 по 28.11.2024, окрім 30.08.2024, тобто протягом 120 днів, позичальнику ОСОБА_1 нараховувалися проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,5% (150,00 грн.) на день та станом на 27.03.2025 сума заборгованості відповідачки за процентами становить 18000,00 грн. (а.с. 27-29). Які позивач просить стягнути із відповідачки.
Щодо стягнення процентів, суд зазначає наступне.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20, яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.
Суд враховує, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.
Договір №8140170 про надання споживчого кредиту було укладено між сторонами у справі 31.07.2024, тобто після набрання чинності цим Законом та відповідно після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування». Однак позивач при проведені розрахунку заборгованості по процентам вказаних положень не врахував.
Водночас, суд відмічає, що за період до 20 серпня 2024 року, а саме з 31.07.2024 по 19.082.2024, позивач правомірно здійснив нарахування процентів за процентною ставкою 1,5% в день. Проте, починаючи із 20 серпня 2024 року по 28 листопада 2024 позивач мав право нараховувати проценти не вище встановленого максимального розміру - 1,0%. В цей же час позивач продовжував здійснювати нарахування процентів за процентною ставкою в розмірі 1,5%, визначеною у договорі, що не відповідає викладеним вище нормам Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне провести перерахунок прострочених процентів за користування кредитом, з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про споживче кредитування» 3000,00 грн (10000,00 х 1,5% х 20 днів). З 20 серпня 2024 року по 28 листопада 2024 року - 10000,00 грн. (10000 х 1% х 100 днів).
Тобто, заборгованість за простроченими процентами за період з 20 серпня 2024 року до 28 листопада 2024 року, яка розраховано виходячи із максимально допустимого розмір денної процентної ставки, визначеного Законом України «Про споживче кредитування» становить 13000,00 грн (3000,00 грн + 10000,00 грн), яка і підлягає стягненню з відповідачки.
Отже, оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останньою, нарахування процентів, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ні ТОВ «Авентус Україна», ні його правонаступнику - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не повернуті, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та процентів обґрунтованими та такими, що слід задовольнити частково, враховуючи наведений судом розрахунок заборгованості за процентами.
Водночас позивач при розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №8140170 про надання споживчого кредиту від 31.07.2024 вказує про наявність у відповідачки заборгованості за штрафами у розмірі 5000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який діє і до даного часу.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки договір №8140170 про надання споживчого кредиту укладений 31.07.2024, тобто після 24.02.2022, а тому нараховані штрафи у розмірі 5000,00 грн. не можуть бути стягнені з відповідачки ОСОБА_1 за прострочення виконання (невиконання) зобов'язань за договором №8140170 про надання споживчого кредиту від 31.07.2024.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню, а саме, стягненню з відповідачки на користь позивача 10000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 13000,00 грн. - заборгованість по процентах, а всього на суму 23000,00 грн..
Відповідачка ОСОБА_1 доказів на спростування встановлених судом обставин не надала.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2110,21 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача, враховуючи, що позов підлягає задоволенню на 69,69%.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором №8140170 про надання споживчого кредиту від 31.07.2024 у розмірі 23000 (двадцять три тисячі) гривень 00 коп., з яких: 10000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 13000,00 грн - заборгованість по процентах.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2110 (дві тисячі сто десять) гривень 21 копійку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 31 жовтня 2025 року.
Сторони по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: 03032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014;
Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Шевчук