Справа № 128/3039/25
31 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Шевчук Л.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «Новий Колектор» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 23.08.2020-010000976 від 23.08.2020 у розмірі 10560,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані наступним.
06.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № СЦ-06082024-13, за яким клієнт відступає право вимоги до боржника за кредитним договором. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №23.08.2020-010000976 від 23.08.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1
23.08.2020 між ТОВ «Споживчий центр», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №23.08.2020-010000976.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 6800,00 грн. на наступних умовах.
Строк користування кредитом за умовою «Короткий кредит»: 14 календарних днів з дати отримання; строк користування Кредитом за умовою «Довгий кредит»: 28 календарних днів з дати отримання; проценти за умовою «Короткий кредит»: 1904 грн. 00 коп., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); проценти за умовою «Довгий кредит»: 4760 грн. 00 коп., що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); графік платежів за умовою «Короткий кредит»: сума кредиту 6800 грн. 00 коп. та Проценти 1904 грн. 00 коп. сплачуються до 06.09.2020 включно; графік платежів за умовою «Довгий кредит»: сума кредиту 6800 грн. 00 коп. та проценти 4760 грн. 00 коп. сплачуються до 20.09.2020 включно; позичальник обирає умову «Короткий кредит» шляхом здійснення дій - повернення кредиту у дату, вказану в графіку платежів за умовою «Короткий кредит» та сплати вищевказаних процентів за користування кредитом (проценти) за умовою «Короткий кредит». Сторони погоджуються, що при нездійсненні позичальником вказаних дій кредит вважається отриманим за умовою «Довгий кредит», а позичальник зобов'язаний повернути кредит у дату, вказану в графіку платежів за умовою «Довгий кредит» та сплатити вищевказані проценти за користування кредитом (проценти) за умовою «Довгий кредит».
Відповідно до заявки від 23.08.2020 кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 6800,00 грн., а відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 6800,00 грн. Отже, кредитором виконано свої зобов'язання за договором в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 30.07.2025 утворилась заборгованість у розмірі 10560,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6800,00 грн. та за відсотками - 3760,00 грн., чим порушуються права та інтереси позивача. Акцентує увагу суду, що згідно виписки (довідка субконто) відповідачем частково сплачено заборгованість, а саме: - 10.09.2020 сплачено 1000,00 грн.. Такі платежі додатково свідчать про визнання позичальником боргу, зважаючи на судову практику.
На підстави викладеного просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором та суму понесених позивачем судових витрат у розмірі 2422,40 грн. судового збору.
Ухвалою суду від 22.08.2025 було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачкою відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав. Відповідач повідомлений про розгляд справи за місцем її постійної реєстрації, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач ТОВ «Новий Колектор» зазначив, що 23.08.2020 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23.08.2020-010000976, відповідно до умов якого, позивач надає відповідачу у позику грошові кошти в сумі 6800 грн. на наступних умовах: строк користування кредитом за умовою «Короткий кредит»: 14 календарних днів з дати отримання; строк користування Кредитом за умовою «Довгий кредит»: 28 календарних днів з дати отримання; проценти за умовою «Короткий кредит»: 1904 грн. 00 коп., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); проценти за умовою «Довгий кредит»: 4760 грн. 00 коп., що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); графік платежів за умовою «Короткий кредит»: сума кредиту 6800 грн. 00 коп. та Проценти 1904 грн. 00 коп. сплачуються до 06.09.2020 включно; графік платежів за умовою «Довгий кредит»: сума кредиту 6800 грн. 00 коп. та проценти 4760 грн. 00 коп. сплачуються до 20.09.2020 включно; позичальник обирає умову «Короткий кредит» шляхом здійснення дій - повернення кредиту у дату, вказану в графіку платежів за умовою «Короткий кредит» та сплати вищевказаних процентів за користування кредитом (проценти) за умовою «Короткий кредит». Сторони погоджуються, що при нездійсненні позичальником вказаних дій кредит вважається отриманим за умовою «Довгий кредит», а позичальник зобов'язаний повернути кредит у дату, вказану в графіку платежів за умовою «Довгий кредит» та сплатити вищевказані проценти за користування кредитом (проценти) за умовою «Довгий кредит».
На підтвердження укладення договору ТОВ «Новий Колектор» надало Заявку Кредитного договору від 23.08.2020 №23.08.2020-010000976, в якій зазначено, що договір був підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора №U8448, 23.08.2020 року, о 20:30:12 год., підтвердження укладення кредитного договору №23.08.2020-010000976 від 23.08.2020, пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (а.с. 12-17).
06.08.2024 ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» уклали Договір факторингу №СЦ-060824-14, відповідно до якого ТОВ «Споживчий центр» (Клієнт) передає ТОВ «Новий Колектор» (Фактор) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а. с. 19-20).
Відповідно до пункту 2.3 за Договором факторингу Клієнт відступає Право вимоги до Боржника за Кредитним договором Факторові, внаслідок чого Клієнт передає, а Фактор одержує право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Кредитним договором. Клієнт відповідає перед Фактором за дійсність грошових вимог, право яких відступається Факторові за цим Договором, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання Боржником.
Як вказує позивач, відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені договором, внаслідок чого має заборгованість станом на 30.07.2025 у розмірі 10560,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6800,00 грн., відсотки за користування кредитними коштами - 3760,00 грн.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження вказаної суми заборгованості позивач додає картку, сформовану ТОВ «Споживчий центр», субконто контрагента (виписку) по кредитному договору (а. с. 8-9) та довідку про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №23.08.2020-010000976 від 23.08.2020 ОСОБА_1 , сформовану ТОВ «Новий колектор» за №28353-ДПЗ від 28.07.2025 (а. с. 11).
Дослідивши дані докази, судом встановлено, що останні не є достатніми та належними для того щоб дійти висновку про факт отримання відповідачкем кредитних коштів у вказаній сумі у зв'язку з відсутністю інших доказів які б в сукупності могли підтвердити такий факт, зокрема відомостей про належність картки відповідачу, виписки з рахунку відповідача та ін.
Суд зазначає, що картка субконто, не підтверджує ні факт отримання кредиту, ні умови кредитування, ні суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення кредитора, до того ж остання не містить відомостей про особу виконавця та її підпису.
До того ж відповідно до п. 2.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (а.с. 12) зазначається, що надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.
У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
При цьому відповідно до пункту 5.5. Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Отже, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам, то такий документ може бути доказом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09.11.2018 у справі № 910/1580/18, від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування коштів ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №23.08.2020-010000976 від 23.08.2020 ТОВ «Новий колектор» не надано, хоча позивач був зобов'язаний подати суду всі наявні в нього докази на підтвердження обставин, що є підставою його позовних вимог.
Кредитор та позивач як особа, яка вимагає повернення кредитних коштів, повинен був надати докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.
Натомість у кредитному договорі №23.08.2020-01000097601 від 23.08.2020 відсутнє посилання на номер банківського рахунку або номер картки, на яку необхідно перерахувати кредит, як і не містять матеріали справи реквізитів поточного рахунку відповідача, на який мали б бути зараховані грошові кошти в якості кредиту.
При цьому, додані до позовної заяви документи підтверджують лише умови надання коштів, але вони не є належними та допустимим доказами щодо виконання кредитором обов'язку з надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на банківський рахунок ОСОБА_1 за вказаним договором.
Так, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських та платіжних документів, а також доказів щодо наявності у відповідача на момент пред'явлення позову непогашеної (несписаної) заборгованості перед кредитором.
Документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування, так само як і розрахунку заборгованості, графіку погашення платежів, виписки по кредитному договору, позивачем не надано.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Договір відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги (ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України). Отже, правонаступник може задовольнити своє право вимоги лише фізично маючи у себе документи про право вимоги, як матеріальні докази цього права. Без документів право вимоги відсутнє. Саме за матеріальними доказами судом оцінюється і розмір переданого права. Без доказів розміру права вимоги, таке право відсутнє і не може бути передане. Тобто, право вимоги за основним зобов'язанням переходить не в момент «передачі» суми заборгованості в обліку первісного кредитора, не в момент передачі кредитного договору, а в момент передачі оригіналів документів, які є доказами права вимоги. Таким чином, керуючись ст. 517 ЦК України первісний кредитор мав би надати ТОВ «Новий колектор» належні та достовірні докази переказу коштів на рахунок саме відповідача.
Верховний Суд у постанові від 20.05.2022 у справі №336/4796/18 дійшов такого висновку, що «для стягнення боргу мало надавати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості».
Суд наголошує, що позивач як учасник судового процесу несе ризики, пов'язані з реалізацією або не реалізацією наданих йому процесуальних прав та обов'язків.
Позивач розпорядився наданими йому процесуальними правами на власний розсуд шляхом надання тих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, які він вважав за потрібне, в зв'язку з чим, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову в цій справі належить відмовити за його недоведеністю.
Окрім того, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3ст. 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
У свою чергу матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за означеним договором факторингу (згідно п.2.1. Договору факторингу) у сумі, що передбачена в п.3.1 Договору факторингу (квитанцій чи ін..), тобто доказів, які б підтверджували належність виконання фактором своїх зобов'язань за договором.
Тож, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів виконання фактором своїх зобов'язань за Договором факторингу, щодо здійснення фінансування (сплати фактором суми грошових коштів клієнту за відступлення клієнтом права вимоги), суду не доведено наявності переходу від TOB «Споживчий центр» до ТОВ «Новий Колектор» права вимоги до відповідача за означеним кредитним договором, а відтак і наявності у позивача права вимоги до відповідача за означеним кредитним договором.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувано обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Судовим розглядом встановлено, що позивачем не доведено суду, отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором (оферти) №23.08.2020-010000976.
Крім того суд зазначає, що відповідно до п.2.9 Договору факторингу, фактор погоджується, що клієнт може нести відповідальність за дійсність грошової вимоги лише на дату відступлення.
Згідно п. 6.2.3 Договору факторингу, після переходу до Фактора Права вимоги, Клієнт зобов'язується передати Факторові документацію, яка засвідчує дійсність грошової вимоги.
Суд зауважує, що позивач ТОВ «Новий Колектор», укладаючи договір факторингу, не був позбавлений права вимагати первинні документи бухгалтерського обліку та всю іншу документацію (документи, що стосуються заборгованості боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог клієнта до боржника по заборгованості та є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості) у первісного кредитора, та згідно вимог ст. 81, ст. 83 ЦПК України, повинен був подати всі ті докази які підтверджують обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, до суду разом з позовною заявою.
Також, позивачем не доведено суду наявності правонаступництва, з огляду на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження перерахування позивачем суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, що позбавляє суд правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до позивача.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2040/20).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем та наявність права звернення до суду з даним позовом, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор».
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати, понесені позивачем, залишаються за ним.
Відповідно до ст.ст. 207, 626, 628, 638, 639 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 178, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 31 жовтня 2025 року.
Сторони по справі:
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», юридична адреса: вул. Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43170298.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Шевчук