Справа № 128/1481/25
29 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
за участі секретаря судових засідань Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 29.04.1997 вони із відповідачем зареєстрували шлюб, від якого мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позичака зареєстрована в АДРЕСА_1 , а відповідач зареєстрований в АДРЕСА_2 . Проте, вони обоє вже тривалий період проживають в м. Лондон, Великобританія, що підтверджується договором оренди житла, що укладений в липні 2013 року та неодноразово продовжувався. Сімейне життя із відповідачем поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до його фактичного припинення. Шлюб між ними носить формальний характер, а його подальше збереження чи примирення неможливі, оскільки станом на даний час вони не ведуть спільного господасртва, не спілкуються. Внаслідок чого позивачка звернулася до суду із даним позовом. Підставою для розірвання шлюбу є те, що сімейні стосунки між сторонами не склалися через постійні словесні приниження відповідача жіночої гіності позивачки а зневаги до неї, як людини. У зв'язку із частими конфліктами, вони неодноразово припиняли подружні відносини. Позивачка намагалася налагодити стосунки, однак атмосфера в їх сім'ї знову ставала нестерпною для позивачки і її дітей, які стають свідками цих конфліктних ситуацій. Відповідач без дозволу та відома позивачки систематично користується коштами її банківського рахунку. Позивачка більше немає ні фізичної, ні моральної сили перебувати жити в такому шлюбі із відповідачем. Також відповідач неодноразово був ініціатором сварок, які розпочинав у присутності дітей, друзів чи спільних знайомих, чим принижував її гідність. Враховуючи вищезазначене, позивачка вважає, що надання строку на примирення не виправить стан їхніх шлюбних відносин, а лише продовжить їх перебіг в часі.
На підставі викладеного просила шлюб розірвати, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 », а понесені нею судові витрати за нею.
Позивачка клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не подавала.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження відповідачем не подано.
Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2025 визначено підсудність позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - Вінницькому районному суду Вінницької області.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 09.05.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі, визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 29.10.2025 відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Федчук Т.М.про надання строку на примирення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
28.08.2025 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Федчук Т.М. подала до суду заяву, в якій вказала, що відповідач не визнає заявлені до нього позовні вимоги та бажає повідомити суду, що позивачка приховала від суду той факт, що вони обоє отримали громадянство Великобританії, мають договір спільної оренди, проживають разом і зберігають сімейні стосунки, більше 12 років проживають в м. Лондон. Позивачкою не надано доказів на підтвердження викладеного в позовній заяві, що відповідач вчиняє відносно неї неправомірні дії. Викладені у позові обставини не відповідають дійсності. Відповідач, взагалі має сумніви щодо волі позивачки звернутися із даним позовом в Україні, враховуючи тривалий строк проживання в м. Лондон, де розірвання шлюбу за наявності неповнолітніх дітей у спрощеному адміністративному порядку. Відтак, відповідач просить надати йому строк на примирення тривалістю 6 місяців, оскільки він бажає з'ясувати підстави таких незрозумілих для нього дій, адже він весь час намагається зберегти сім'ю.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Дмитришина Т.І. в судове засідання не з'явилися, представник позивачки подала заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивачки, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвоката Федчук Т.М. в судове засідання також не з'явилися, представник відповідача подала заяву в якій просила судове засідання проводити у їх відсутність та задоволити заяву про надання строку на примирення.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи що вони скористалися своїми процесуальними правами.
Заяв та клопотань не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом на підставі досліджених доказів встановлено наступні не оспорені факти та обставини.
Відповідно до повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 29 квітня 1997 року зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №775. Після реєстрації шлюбу. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_6 », дружини - « ОСОБА_5 » (а.с. 35).
Сторони у справі є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не оспорюється сторонами.
З копії договору гарантованої оренди сторони у справі є орендарями житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , з 29.07.2013 (а.с. 15-19).
Підставою даного позову є те, що позивачка бажає розірвання шлюбу, однак розірвання шлюбу за наявності неповнолітніх дітей можливе лише в судовому порядку. В даному випадку предметом позову є розірвання шлюбу між сторонами.
Вказаний спір регулюється положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право» та Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про приватне міжнародне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.
До особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом (ст. 22 Закону України «Про приватне міжнародне право»).
Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про міжнародне приватне право» право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу.
Частинами 1, 2 статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Статтею 63 Закону України «Про приватне міжнародне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Враховуючи те, що подружжя є громадянами України, які проживають за її межами, мають в Україні зареєстроване місце проживання, доказів того, що сторони у справі також мають громадянство Великобританії відповідачем не надано, а позивачкою не підтверджується, суд доходить висновку, що розірвання шлюбу має здійснюватися за законодавством України.
Так, ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Зокрема, ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 111 Сімейного кодексу України визначено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Зі змісту статті 112 Сімейного кодексу України вбачається, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. За ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, у сторін немає спільних інтересів, спільне господарство не ведеться, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, відповідач жодного належного та допустимого доказу на спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надав .
Суд також враховує положення ст.ст. 24, 56 СК України, відповідно до яких: шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка; примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається; кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя тощо.
Суд вважає, що в період часу, з якого справа перебуває в провадженні суду (враховуючи звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу вперше в березні 2024 році), відповідач мав можливість вчинити необхідні заходи спрямовані на збереження сім'ї. При цьому судом враховано, що вчинення та/або не вчинення таких дій є суб'єктивним правом, реалізація якого залежить від розсуду, бажання і волі особи.
Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені представниками сторін, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає за можливе розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Понесені позивачкою судові витрати слід залишити за нею, відповідно до її позиції, що викладена у прохальній частині позовної заяви.
Відповідно до ст.ст. 16, 22, 55, 60, 63 Закону України «Про приватне міжнародне право», ст.ст. 3, 21, 24, 104, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 1, 10, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 квітня 1997 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №775.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_5 ».
Судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Л.П. Шевчук