29 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/4163/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 (головуючий - Гетьман Р. А., судді: Россолов В. В., Склярук О. І.) і рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 (суддя Шарко Л. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області
про стягнення 15 363 033, 05 грн
(за участю представників: позивача - Біленко О.О., відповідача - Радигін Є.С.)
Історія справи
Обставини справи, встановлені судами
1. За заявою-приєднання № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 Комунальне підприємство «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (далі - КП «Теплоенерго», відповідач, споживач) приєдналося до умов публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 №2498 (далі - договір). За умовами договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України», Оператор ГРМ, позивач) зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
2. Відповідно до пункту 6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
3. Відповідно до пункту 6.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
4. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (пункт 6.3. договору).
5. Відповідно до пункту 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
6. Відповідно до акта приймання-передачі природного газу від 30.09.2023 позивач за замовченням встановив споживачу величину річної замовленої потужності на 2024 рік в об'ємі 11872175,31 куб. м, та відповідно 989347,95 куб. м величину замовленої потужності на місяць.
7. Згідно з умовами договору позивач у повному обсязі виконував зобов'язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу.
8. Натомість відповідач свої зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 01.11.2024 утворилася заборгованість відповідача в сумі 13 975 377,39 грн, що підтверджується актом №1071 звірки взаємних розрахунків за період з січня по жовтень 2024 року.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
9. ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду з позовом до КП «Теплоенерго» про стягнення 13 975 377,39 грн основного боргу, 1 102 427,60 грн пені, 126 936,33 грн 3 % річних, 158 291,73 грн інфляційних втрат.
10. Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати наданих послуг з розподілу природного газу за період з травня по жовтень 2024 року.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції постанови суду апеляційної інстанції
11. Господарський суд Харківської області рішенням від 24.03.2025, яке залишив без змін Східний апеляційний господарський суд постановою від 10.07.2025, позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 13 975 377,39 грн основного боргу, 110 242,76 грн пені, 126 936,33 грн 3% річних, 158 291,73 грн інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позову відмовив.
12. Суди обох інстанцій мотивували рішення тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спірний період належним чином доведений та документально підтверджений.
13. При цьому суди відхилили посилання відповідача на неправильне визначення позивачем періодів нарахування пені та 3% річних з посиланням на те, що за умовами 6.6 договору оплата послуг позивача здійснюється на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду, а отже заборгованість споживача за розподіл газу виникає з першого числа розрахункового місяця, а не з 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим, як помилково вважає відповідач.
14. Разом із тим суди частково задовольнили клопотання відповідача та дійшли висновку про зменшення пені на 90%.
Касаційна скарга
15. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції та рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову про стягнення пені та 3% річних з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 79 513,17 грн пені та 91 718,70 грн 3% річних.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. Відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування пункту 6.6 договору в частині строків виникнення зобов'язань з оплати послуг з розподілу природного газу. На переконання скаржника, прострочення оплати за розрахунковим періодом виникає тільки після порушення остаточного строку, визначеного у пункту 6.6 договору, тобто до десятого числа місяця, наступного за звітним (розрахунковим), тоді як позивач нараховував 3% річних та пеню з 10 числа розрахункового місяця.
17. Суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки у порушення частини 3 статті 269 ГПК України безпідставно прийняв надані позивачем на стадії апеляційного перегляду додаткові докази, а саме: рахунки за травень - жовтень 2024 року, без будь-якого обґрунтування, чому такі документи не були надані до суду першої інстанції.
Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу
18. Доводи відповідача є безпідставними, а висновки судів попередніх інстанцій щодо порядку розрахунків за договором є законними та обґрунтованими. У зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Позиція Верховного Суду
19. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Спір між сторонами щодо порядку нарахування заявлених до стягнення сум пені та 3% річних виник внаслідок різного тлумачення ними умов пункту 6.6 договору щодо порядку розрахунку за послугу з розподілу природного газу.
21. Позивач, з яким погодились суди обох інстанцій, виходив з того, що за умовою наведеного пункту договору оплата відповідачем вартості послуги з розподілу природного газу за договором здійснюється на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду, а отже заборгованість відповідача виникає з 1 числа розрахункового місяця та відповідно з 10 числа кожного розрахункового місяця позивач нарахував 3 % річних та пеню.
22. Натомість відповідач вважає, що прострочення оплати за розрахунковим періодом виникає тільки після порушення остаточного строку, визначеного в останньому реченні пункту 6.6. договору, тобто до десятого числа місяця, наступного за звітним (розрахунковим) .
23. Верховний Суд вважає такі твердження відповідача безпідставними.
24. Так, пункт 6.6 договору містить два окремих механізми оплати вартості послуги з розподілу природного газу. За загальним правилом споживач, який не є побутовими, оплачує вартість послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду.
Одночасно умови наведеного пункту договору передбачають окремий механізм оплати для споживача, який сплачує за послуги з розподілу природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, яким оплата відповідних послуг здійснюється на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться таким споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
25. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не відноситься до категорії споживачів, які сплачують за послуги з розподілу природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, а отже сплачує за такі послуги в загальному порядку (на умовах попередньої оплати).
26. Відтак обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач повинен був оплачувати вартість послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду, тому здійснений позивачем розрахунок спірних сум пені та 3% річних є правильним та ґрунтується на умовах договору.
27. Щодо визначеної відповідачем підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, то в разі подання касаційної скарги на підставі наведеної норми скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
28. Проте скаржник у касаційній скарзі лише декларативно посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права. Касаційна скарга в цій частині зводиться лише до довільного тлумачення відповідачем умов пункту 6.6 договору, що не відповідає змісту наведеної підстави касаційного оскарження.
29. Відтак підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження.
30. Щодо інших доводів касаційної скарги (пункт 17 постанови), які охоплюються підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.
31. Згідно з положеннями статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
32. Відповідно до частин 1, 3 статті 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
33. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові констатував, що відповідач в апеляційній скарзі навів нові доводи щодо не пред'явлення позивачем рахунків на оплату послуг, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та не заявлялися відповідачем під час розгляду справи по суті, а отже не можуть бути враховані на стадії апеляційного провадження.
34. З цих підстав апеляційний суд не прийняв до уваги нові докази, додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу як відповідь на нові аргументи відповідача, та не обґрунтовував ними оскаржувану постанову, натомість дійшов висновку про момент виникнення заборгованості відповідача за договором та правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та пені з урахуванням інших обставин.
35. Відповідно, доводи скаржника про встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів та з порушенням статей 74, 76, 236 ГПК України не знайшли підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
37. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновків судів попередніх інстанцій по суті спору та не довів неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
38. За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Розподіл судових витрат
39. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 і рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 у справі № 922/4163/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.