29 жовтня 2025 року Справа № 926/3353/25
За позовом Окружної прокуратури міста Чернівці в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Чернівецької міської ради та Чернівецької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія"
про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення в сумі 233907,45 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від прокуратури - Маріуца Р.А.
від позивач 1 - не з'явився
від позивача 2 - не з'явився
від відповідача - Шевчук В.А.
Окружна прокуратура міста Чернівці, діючи в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Чернівецької міської ради та Чернівецької міської ради звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод до договору від 18.01.2021 № 6534-юр про постачання електричної енергії споживачу: від 31.03.2021 № 2/6626-юр, від 09.04.2021№ 3/6634-юр, від 04.08.2021 № 4/6717-юр, від 20.08.2021 № 5/6736-юр, від 27.08.2021 № 6/6740-юр, від 31.08.2021 № 7/6741-юр, від 27.10.2021 № 8/6778-юр, від 05.11.2021 № 9/6788-юр, від 10.11.2021 № 10/6792-юр та стягнення в сумі 233907,45 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2025 року, справу №926/3353/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2025 року вищевказану позовну заяву залишено без руху.
13 жовтня 2025 року перший заступник керівника Окружної прокуратури міста Чернівці подав до суду заяву про усунення недоліків (вх. №3450).
Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29 жовтня 2025 року.
27 жовтня 2025 року представник Чернівецької міської ради та Виконавчого комітету Чернівецької міської ради через підсистему "Електронний суд" направив до суду письмові пояснення (вх.4377), в яких викладені обставини, які стосуються предмету спору, а також міститься прохання про розгляд справи без участі представника позивачів.
27 жовтня 2025 року представник відповідача через підсистему “Електронний суд» направила до суду відзив на позовну заяву (вх. №4374), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Одночасно, 27 жовтня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду клопотання (вх.№3600) про зупинення провадження у справі №926/3353/25 до завершення розгляду справи №920/19/24 Великою Палатою Верховного суду.
Представник відповідача у судовому засіданні 29 жовтня 2025 року просив суд зупинити провадження у справі до завершення розгляду справи №920/19/24 Великою Палатою Верховного суду.
Прокурор у судовому засіданні 29 жовтня 2025 року залишив на розсуд суду питання щодо можливості зупинення провадження.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що підставами поданого позову є те, що Додатковими угодами від 31 березня 2021 року № 2/6626-юр, від 09 квітня 2021 року № 3/6634-юр, від 04 серпня 2021 року № 4/6717-юр, від 20 серпня 2021 року № 5/6736-юр, від 27 серпня 2021 року № 6/6740-юр, від 31 серпня 2021 року № 7/6741-юр, від 27 жовтня 2021 року № 8/6778-юр, від 05 листопада 2021 року № 9/6788-юр, від 10 листопада 2021 року № 10/6792-юр до Договору №6534-юр від 18 січня 2021 року про постачання електричної енергії споживачу, сторони договору збільшували ціну за одиницю товару на 8,1%, 17,1%, 25,6 %, 38,2%, підсумкове безпідставне збільшення ціни за одиницю товару, з врахуванням всіх додаткових угод склало 122% у порівнянні з встановленою ціною в основному договорі від 18 січня 2021 року.
Спірними додатковими угодами, сторони збільшували ціну за одиницю товару без документального підтвердження коливання ціни на ринку. Так, однією з правових підстав позову є те, що було порушено норму пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
Судом установлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2025 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 920/19/24, з огляду на необхідність відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", а саме: в будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
При цьому, передаючи до розгляду на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №920/19/24 Верховний Суд в ухвалі від 29 січня 2025 року зазначив наступне:
- використання законодавцем у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" конструкції "АБО" фактично свідчить про можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% в порівнянні не лише із умовами договору про публічні закупівлі, а й з умовами додаткових угод до такого договору, якими вже було збільшено ціну за одиницю товару;
- за умов коливання цін на товари постачальник може ініціювати внесення змін щодо ціни за одиницю товару, втім, таке збільшення не має перевищувати 10% ціни за одиницю товару, встановленої у договорі АБО додаткових угодах до нього щодо збільшення ціни за одиницю товару. Втім, така зміна ціни за одиницю товару не має призвести до збільшення загальної суми, визначеної в договорі про закупівлю, а факт коливання ціни товару на ринку має бути належним чином доведений;
- необхідність дотримання принципу належного урядування, який має сприяти юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси;
- з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому, не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений;
Як вбачається із відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2025 року справу №920/19/24 прийнято та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Питання, які висвітлені в ухвалі від 29 січня 2025 року у справі №920/19/24 можуть мати значення і для законного, справедливого, неупередженого вирішення справи №926/3353/25.
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.
Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність і втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно гуртуватися на верховенстві права, бути законим і обґрунтованим. Також суд повинен приймати рішення з дотриманням принципів змагальності сторін, процесуальної економії та справедливості.
Судом також враховано те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі “Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61) та не розвивалась конфліктна судова практика, оскільки це стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі “Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
Європейський суд з прав людини констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі “Дія-97 проти України», заява № 19164/04, § 47).
Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду розглядає справу № 920/19/24 у спрощеному провадженні.
Зупинення провадження з метою дотримання правозастосовної єдності не може свідчити про затягування розгляду справи, адже спрямоване судом на дотримання правової визначеності та ухвалення справедливого, законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У такому випадку згідно з пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку іншої справи.
Предмет спірних правовідносин у справі №920/19/24 та у справі №926/3353/25 є подібними, оскільки, досліджується правомірність підняття ціни вартості одиниці товару більше, ніж на 10 відсотків від ціни, яка була запропонована постачальником товару у публічній закупівлі і зазначені обставини свідчать про подібність зазначених справ.
Отже, оскільки за приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 мають значення для надання правової оцінки правовідносинам у справі № 926/3353/25.
Оскільки, зупинення провадження з підстав пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України це право суду. З метою дотримання єдності судової практики, з огляду на те, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 може мати суттєве значення для вирішення спору в справі №926/3353/25, заслухавши позицію учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача для зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Керуючись статтями 13, 227, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Зупинити провадження у справі № 926/3353/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 920/19/24.
2. Після перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 920/19/24 учасникам справи у п'ятиденний строк повідомити суд про результат їх розгляду.
3. Копію ухвали направити учасникам справи до їх електронних кабінетів підсистеми “Електронний Суд».
Повний текст ухвали складено та підписано 31 жовтня 2025 року
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.ст. 254-259 ГПК України.
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя Олександр ТИНОК