8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2768/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7)
до Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, буд. 3/5)
про стягнення 590971,81 грн.
за участю представників:
позивача - Бенденжук Л.О.;
відповідача - Смуригін О.О.
Позивач, Харківська міська рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Слави, 3 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 16.07.2004, зареєстрованого 16.07.2004 за №7219/04 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 590971,81 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
15.08.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №18792) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що ціна позову у справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі частини 5 статті 252 ГПК України. Разом з тим, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.
Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку.
Положеннями п. 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про розгляд справи в електронній формі - через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Матеріали справи свідчать, що сторони зареєстрували "Електронний кабінет" в ЄСІТС, а тому ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.08.2025 було доставлено до зареєстрованого "Електронного кабінету" сторін, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які долучено судом до матеріалів справи.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.08.2025 по справі №922/2768/25 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи.
Разом з тим, 04.09.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №20231), в якому відповідач просить суд долучити відзив до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень проти позовних вимог у вказаній заяві по суті справи зазначено, що в матеріалах позовної заяви Харківської міської ради відсутні докази оприлюднення рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова. Отже, відповідач вважає, що плата за землю на підставі даних технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 вводиться в дію не з 01.01.2020, а повинна застосовуватись не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто не раніше 01.01.2021, а тому нарахування орендної плати в збільшеному розмірі за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 є безпідставним.
Окрім того, відповідач зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути прийняте лише за умови наявності позитивного висновку державної експертизи такої землевпорядної документації. Затверджена Харківською міською радою нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 мала пройти обов'язкову державну експертизу та отримати позитивний висновок. Натомість, з рішення №1474/19 Харківської міської ради не вбачається, що позивач отримав висновок державної експертизи "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2019". А отже, на думку відповідача, Харківська міська рада не мала законних підстав для затвердження нової технічної документації нормативної грошової оцінки земель міста Харкова.
Крім того, 20.10.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про визнання позову (вх. №24291), в якій, зокрема, повідомляє, що згідно платіжної інструкції №5941 від 17.10.2025 ППТФ "ЮСІ" у добровільному порядку погашено частково заборгованість в сумі 49247,65 грн. Відтак, просить суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Розстрочити до 24.10.2026р. виконання рішення Господарського суду Харківської області, по справі 922/2768/25 за наступним графіком: до 24.12.2025р. - 49247,65 грн.; до 24.01.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.02.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.03.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.04.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.05.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.06.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.07.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.08.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.09.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.10.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.10.2026р. - 4432,29 грн.
Разом з тим, 20.10.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про розстрочення виконання рішення (вх. №24236), в якій просить суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Розстрочити до 24.10.2026 р. виконання рішення Господарського суду Харківської області, по справі 922/2768/25 за наступним графіком: до 24.12.2025р. - 49247,65 грн.; до 24.01.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.02.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.03.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.04.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.05.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.06.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.07.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.08.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.09.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.10.2026р. - 49247,65 грн.; до 24.10.2026р. - 4432,29 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.10.2025 вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 28.10.2025 о 12:20. Разом з тим, запропоновано Харківській міській раді у строк до "27" жовтня 2025 р. надати письмові пояснення щодо заяви Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" про розстрочення виконання рішення та визнання позову (вх. №24236, №24291 від 20.10.2025).
23.10.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №24615), в якій просить суд надати можливість приймати участь в призначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції, в порядку самопредставництва заступнику директора з правових питань ППТФ "ЮСІ" - Смуригіну Олексію Олексійовичу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.10.2025 заяву Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №24615 від 23.10.2025) задоволено. Призначено проведення судового засідання на 28.10.2025 о 12:20 у режимі відеоконференції.
28.10.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання (вх. №24949), в якому в порядку додаткового підтвердження наміру щодо добросовісного виконання рішення суду шляхом розстрочення сплати суми заборгованості з орендної плати за землю, надає копії банківських квитанцій про сплату заборгованості, шляхом розстрочення за ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2024 по справі 922/2569/24, які просить суд долучити до матеріалів справи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити. Проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення заперечив та просив суд відмовити у задоволенні.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, позовну заяву визнав. Разом з тим, заяву про розстрочення виконання рішення підтримав та просив суд задовольнити.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, матеріали справи свідчать, що судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень. При цьому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
16.07.2004 між Харківською міською радою (далі - позивач, орендодавець) та Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди землі, зареєстрований 16.07.2004 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) за №7219/04 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1 орендодавець на підставі рішення XXI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 28.04.2004 року №54/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, пр. Слави, 3.
Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4195 га, у тому числі, під забудовою -0,1642 га, інших угідь 0,2553 га.
Відповідно до умов пункту 3 договору передбачено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, який належить орендарю на праві приватної власності - нежитлова будівля літ. А-2, а також інші об'єкти інфраструктури.
Умовами пункту 5 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою №1182/04 від 07.06.2004 становить 2039748 грн.
Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком до 01.05.2029. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно з умовами пункту 10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Пунктом 13 договору погоджено, що розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 15 договору земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі універсама.
Згідно з пунктом 16 договору цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови.
Відповідно до пункту 20 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом десяти днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки від 16.07.2004 орендарю передано земельну ділянку в оренду строком до 01.05.2029, площею 0.4195 га для експлуатації та обслуговування будівлі універсама на підставі рішення XXI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 28.04.2004 року №54/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам".
Окрім того, з матеріалів справи убачається, що 18.07.2014 між орендарем та орендодавцем було укладено додаткову угоду до договору оренди землі.
Відповідно до Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 №41/08 "Про затвердження Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові (з відповідними змінами та доповненнями), рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 №960/12 "Про порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові" пункти 1, 2, 5, 9, 10, 13, 14 договору оренди землі, зареєстрованого 16 липня 2004 року за №7219/04 змінити, доповнити пункт 28 підпунктом д) і викласти у такій редакції, зокрема:
"1. Орендодавець на підставі рішення XXI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 28.04.2004 р. №54/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам", рішення 33 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.04.2014 року №1560/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, пр. Слави, 3".
"2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4194 га, у тому числі: під забудовою -0,1642 га, інших угідь 0,2553 га. Кадастровий номер земельної ділянки 6310137200:12:008:0003".
"5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №236 від 24.09.2013 становить 4944437 грн. При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки".
"9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №253/14 від 17.10.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 276888,47 грн., або на місяць - 23074,04 грн."
"10. Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами".
"13. Розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в) зміни нормативної грошової оцінки; г) внаслідок інфляції - щорічно; д) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; е) в інших випадках, передбачених законом".
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №4252/176-20 від 05.10.2020 щодо земельної ділянки площею 0,4195 га, за адресою: по просп. Слави, 3 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:12:008:0003, зокрема, убачається наступне: 1) категорія земель: землі житлової та громадської забудови; 2) середня (базова) вартість земель населеного пункту - 639,78 грн/кв.м.; 3) номер економіко-планувальної зони - 7245; 4) коефіцієнт - 1,73 км2; 5) сукупний коефіцієнт - 1,50 км3; 6) коефіцієнт Кф - 3,00; 7) коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки К (і) - 1,000; 8) нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 20893006 грн.
Згідно з листом Головного управління ДПС у Харківській області від 15.01.2025 №828/5/20-40-04-07-12, відповідач обліковується платником орендної плати, зокрема, за земельну ділянку площею 0,4195 га, кадастровий номер 6310137200:12:008:0003. За даними податкових декларацій з плати за землю за 2017-2024 роки платним податків задекларовано до сплати за вказану земельну ділянку за 11 місяців 2020 року - 481535,78 грн.
З рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018" убачається, що на підставі Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про оренду землі", постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", рішення 16 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 08.11.2017 №806/17 "Про заходи щодо розроблення Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018", керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада вирішила затвердити Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що позов стосується стягнення заборгованості з відповідача за користування земельною ділянкою по просп. Слави, 3 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 16.07.2004, зареєстрованого 16.07.2004 за №7219/04 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020. Зазначає, що спірна земельна ділянка протягом використовується відповідачем без належної сплати орендної плати, а тому станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість з орендної плати становить 590971,81 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, а також заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
За приписами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Положеннями частини 5 статті 16 та частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Згідно з статтею 80 ЗК України самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Як зазначено судом вище та з матеріалів справи убачається, що 18.07.2014 між орендарем та орендодавцем було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до умов пункту 1, 2 якої, орендодавець на підставі рішення XXI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 28.04.2004 р. №54/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам", рішення 33 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.04.2014 року №1560/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівля і споруд" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, пр. Слави, 3. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4194 га, у тому числі: під забудовою - 0,1642 га, інших угідь 0,2553 га. Кадастровий номер земельної ділянки 6310137200:12:008:0003.
Згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки від 16.07.2004 орендарю передано земельну ділянку в оренду строком до 01.05.2029, площею 0.4195 га для експлуатації та обслуговування будівлі універсама на підставі рішення XXI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 28.04.2004 року №54/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам".
Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з частина 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є в тому числі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 762 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Відповідно до статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Відповідно до умов пункту 9, 10, 13 додаткової угоди від 18.07.2014 до договору орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №253/14 від 17.10.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 276888,47 грн., або на місяць - 23074,04 грн. Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами. Розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в) зміни нормативної грошової оцінки; г) внаслідок інфляції - щорічно; д) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; е) в інших випадках, передбачених законом.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 виснувала, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Положеннями п. 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель").
Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини 2 статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. З моменту початку застосування відповідно до п. 271.2 ст. 271 ПК України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
З матеріалів справи убачається, що рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018" Харківська міська рада вирішила затвердити Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.
Таким чином, суд зазначає, що з моменту затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідач мав сплачувати орендну плату в новому розмірі. Внесення будь-яких змін до договору оренди не потребується.
Як обґрунтовано зазначено позивачем, розрахунок розміру орендної плати, яку відповідач повинен був сплачувати за користування земельною ділянкою загальною площею 0,4195 га по просп. Слави, 3 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:12:008:0003, відповідно до договору починаючи з дати вступу в дію нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 - з 01.01.2020 здійснено на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №4252/176-20 від 05.10.2020.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).
В контексті наведеного вище, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та Верховний Суд в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 вказали, що як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
При цьому законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №4252/176-20 від 05.10.2020 щодо земельної ділянки площею 0,4195 га, за адресою: по просп. Слави, 3 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:12:008:0003, зокрема, убачається наступне: 1) категорія земель: землі житлової та громадської забудови; 2) середня (базова) вартість земель населеного пункту - 639,78 грн/кв.м.; 3) номер економіко-планувальної зони - 7245; 4) коефіцієнт - 1,73 км2; 5) сукупний коефіцієнт - 1,50 км3; 6) коефіцієнт Кф - 3,00; 7) коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки К (і) - 1,000; 8) нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 20893006 грн.
Таким чином, розмір орендної плати за договором, яку відповідач повинен був сплачувати після вступу в дію технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 - з 01.01.2020 становить 5,6% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та у 2020 році складає 97500,69 грн. в місяць, а за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 р.) складає 1072507,59 грн.
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що згідно з листом Головного управління ДПС у Харківській області від 15.01.2025 №828/5/20-40-04-07-12, відповідач обліковується платником орендної плати, зокрема, за земельну ділянку площею 0,4195 га, кадастровий номер 6310137200:12:008:0003. За даними податкових декларацій з плати за землю за 2017-2024 роки платним податків задекларовано до сплати за вказану земельну ділянку за 11 місяців 2020 року - 481535,78 грн.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з статтею 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Згідно пункту "в" частини 1 статті 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати оренду плату.
Пунктом 31 договору передбачено, що орендар зобов'язується: б) сплачувати орендну плату в строки та в розмірах, встановлених договором; в) в разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки в місячний термін звернутися до орендодавця щодо перерахунку розміру орендної плати.
Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про сплату орендної плати у належному розмірі за користування земельною ділянкою по просп. Слави, 3 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 16.07.2004, зареєстрованого 16.07.2004 за №7219/04, суд констатує, що розрахована та заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 590971,81 грн. за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 є обґрунтованою, правомірною, доведеною матеріалами справи.
Водночас з матеріалів справи убачається, що після звернення з позовом до суду відповідачем здійснено на користь позивача часткову оплату згідно платіжної інструкції №5941 від 17.10.2025 у розмірі 49247,65 грн. з призначенням платежу: "101;21178268;18010600; сплата орендної плати за користув. земельною ділянкою, справа 922/2768/25", яку підтверджено представником позивача у судовому засіданні в рахунок заявленої до стягнення заборгованості.
Частиною 1 статті 231 ГПК України визначено перелік підстав для закриття провадження у справі, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З наведеної норми права слідує, що господарський суд закриває провадження у справі (частині позовних вимог) у зв'язку з відсутністю предмета спору у випадку припинення існування предмета спору.
Такими чином, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині заборгованості у розмірі 49247,65 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про повну сплату орендної плати у належному розмірі за користування земельною ділянкою по просп. Слави, 3 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 16.07.2004, зареєстрованого 16.07.2004 за №7219/04, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованість з урахуванням часткової оплати у розмірі 541724,16 грн. за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 є обґрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд відхиляє заперечення відповідача про те, що в матеріалах позовної заяви відсутні докази оприлюднення рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова як необґрунтовані та зазначає, що матеріали справи містять рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018" як належний доказ в обґрунтування позовної заяви.
Водночас як зазначено вище та не спростовано відповідачем в розумінні статті 13, 74 ГПК України, на офіційному веб-сайті позивача (https://www.city.kharkov.ua/) було оприлюднено рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 №1474/19 та розташоване в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради, що свідчить про доведеність їх до відома відповідача, як орендаря, який уклав з позивачем договір оренди землі.
Матеріали справи свідчать, що укладаючи договір оренди землі, Харківська міська рада врахувала, що нормативна грошова оцінка землі змінюється не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, як це унормовано вимогами статті 18 Закону України "Про оцінку земель". Саме тому у пункті 5 спірного договору сторони погодили, що при змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.
Суд враховує, що проведення нової нормативної грошової оцінки пов'язано з забезпеченням ефективного та раціонального використання земель комунальної власності, збільшення надходжень від орендної плати до місцевого бюджету, а тому Харківська міська рада розраховувала на отримання орендної плати у належному розмірі від оновленої нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018".
Як обґрунтовано зазначено судом, з моменту затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідач мав сплачувати орендну плату в новому розмірі. Внесення будь-яких змін до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди внаслідок зміни нормативної грошової оцінки не потребується.
Щодо заперечень відповідача про те, що плата за землю на підставі даних технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 вводиться в дію не з 01.01.2020, а повинна застосовуватись не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, а також про те, що Харківська міська рада не мала законних підстав для затвердження нової технічної документації нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 271.2. статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Однак як зазначено судом вище та не спростовано, що на офіційному веб-сайті позивача (https://www.city.kharkov.ua/) було оприлюднено рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 №1474/19 та розташоване в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради. При цьому технічна документації була затверджена на підставі рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 та застосовується з 01.01.2020, що відповідає приписам пункту 271.2. статті 271 ПК України.
Також, суд зазначає, що правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначає Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", який був чинний станом на момент прийняття рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.
Об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру (стаття 6 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").
Відповідно до статті 32 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості).
При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативному впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.
Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.
Згідно з частиною 5 статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.
Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути прийняте за умови наявності позитивного висновку державної експертизи такої землевпорядної документації.
Матеріали справи свідчать, що рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19, яким затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, є чинним, доказів визнання його недійсним матеріали справи не містять та відповідачем до суду також не надано.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
При цьому судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності, а також надано відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині сплаченої заборгованості підлягає частковому задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору у розмірі 8125,86 грн. на відповідача.
При цьому в контексті закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд звертає увагу позивача на положення пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до яких сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Водночас щодо прохання відповідача в заяві про визнання позову вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як зазначено судом вище, ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі частини 5 статті 252 ГПК України, а тому станом на дату звернення до суду з заявою про визнання позову та про покладення на відповідача 50% судового збору відсутні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат зі сплати судового збору в наведеному порядку.
Щодо заяви про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні приписи містяться у статті 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява №6962/02 виснував, що на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до статті 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами частини 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Норми статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення та розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує надання розстрочки виконання судового наказу у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють його виконання.
Разом з тим, питання про розстрочення виконання судового наказу повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового наказу з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання судового наказу є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін.
Вирішення питання про розстрочення виконання судового наказу є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення зазначено, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено та він діє до цього часу.
Торгово-промислова палата України у листі від 28.02.2022 засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України обставиною непереборної сили та підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Зокрема, через часті обстріли, триваючу потенційну загрозу ворожого наступу, часті довготривалі повітряні тривоги, відключення електроенергії, психологічний тиск на працівників підприємства внаслідок існуючої військової небезпеки, через значну кількість осіб, які вимушено рятуються за кордоном, тощо підприємство відповідача перебуває в стані виняткових надзвичайних обставин і до тепер.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022, громада м. Харкова залишається територією можливих бойових дій.
Отже, вказує, що ПТФ "ЮСІ" немає об'єктивної можливості провадити свою господарську діяльність у повному обсязі. Відповідач є суб'єктом господарювання, який з початку створення був зареєстрований та веде свою господарську діяльність в м. Харкові. З початку повномасштабного вторгнення підприємство, як і інші суб'єкти господарювання в м. Харкові та Харківській області, несе значні збитки завдані воєнними діями, які ведуться в нашій країні та безпосередньо в Харківській області, і вимушений справлятись зі зниженням показників господарської діяльності через зменшення кількості клієнтів, постійним ростом курсу продажу іноземної валюти, котрий прямо впливає на формування ціни на товар, мобілізацією працівників, збільшенням тарифів на оплату комунальних послуг.
Як результат, боржник перебуває в скрутному матеріальному становищі, що підтверджується податковою звітністю за останній звітній період, а також має брак коштів через сплату заборгованості в період з 01.06.2025 - 16.10.2025 перед державним бюджетом зі сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету на загальну суму 7847935,18 грн.
Звертає увагу, що окрім справи, що розглядається, ППТФ "ЮСІ" є відповідачем ще в п'яти справах про стягнення Харківською міською радою коштів на загальну суму 906928,71 грн., а саме справи: №922/2775/25; №922/2772/25; №922/2767/25; №922/2766/25; №922/2769/25.
Наголошує, що стягнення з боржника додатково грошових коштів на суму більше 500 тис. грн. буде мати своїм наслідком настання додаткових надзвичайно негативних наслідків та може, в кінцевому результаті, слугувати причиною для ініціювання відносно боржника процедури банкрутства. На даний час на рахунках відповідача недостатньо коштів для добровільного виконання судового рішення одним платежем. В свою чергу відкриття стягувачем виконавчого провадження заблокує господарську діяльність підприємства відповідача та призведе до арешту його рахунків. При цьому, оскільки на рахунках відповідача відсутні кошти, орган примусового виконання судових рішень не зможе забезпечити стягнення суми боргу.
Разом з тим, вказує, що накладені арешти призведуть до того, що відповідач не матиме можливості отримувати замовлення на товар та отримувати прибуток, або ж поповнювати свої обігові кошти для виконання рішення суду.
На даний час ППТФ "ЮСІ" не має реальної можливості належним чином сплатити стягувані кошти в повному обсязі за об'єктивними обставинами, які ускладнюють та роблять неможливим виконання судового рішення, та пов'язані зі скрутним фінансовим становищем підприємства, його збитковою діяльністю протягом 2022-2024 р., введенням в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента №64 від 24.02.2022 р., бойовими діями в Харківській області, відсутністю необхідної кількості грошових коштів для здійснення розрахунків.
Негайне виконання судового рішення призведе до неможливості ППТФ "ЮСІ" здійснювати власну господарську діяльність. При цьому згідно платіжної інструкції №5941 від 17.10.2025 ППТФ "ЮСІ" у добровільному порядку було погашено частково заборгованість у розмірі 49247,65 грн.
В порядку додаткового підтвердження наміру щодо добросовісного виконання рішення суду шляхом розстрочення сплати суми заборгованості з орендної плати за землю, надає копії банківських квитанцій про сплату заборгованості, шляхом розстрочення за ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2024 по справі 922/2569/24.
Відтак, відповідач просить суд розстрочити до 24.10.2026 р. виконання рішення Господарського суду Харківської області за наступним графіком: до 24.12.2025 р. - 49247,65 грн.; до 24.01.2026 р. - 49247,65 грн.; до 24.02.2026 р. - 49247,65 грн.; до 24.03.2026 р. - 49247,65 грн.; до 24.04.2026 р. - 49247,65 грн.; до 24.05.2026 р. - 49247,65 грн.; до 24.06.2026 р. - 49247,65 грн.; до 24.07.2026 р. - 49247,65 грн.; до 24.08.2026 р. - 49247,65 грн.; до 24.09.2026 р. - 49247,65 грн.; до 24.10.2026 р. - 49247,65 грн.; до 24.10.2026 р. - 4432,29 грн.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, що почалася з 24.02.2022 відповідач знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії, що підтверджує наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року та наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" (із змінами).
Як результат, відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, що підтверджується податковою звітністю та має недостатньо коштів виконати рішення суду одним платежем через сплату заборгованості в період з 01.06.2025 - 16.10.2025 перед державним бюджетом зі сплати податків та інших обов'язкових платежів на загальну суму 7847935,18 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку АТ "ВСТ Банк".
У даному разі матеріали справи також свідчать, що відповідач не має реальної можливості належним чином сплатити заявлені до стягнення кошти в повному обсязі за об'єктивними обставинами, які дійсно роблять неможливим виконання судового рішення, пов'язані зі скрутним фінансовим становищем підприємства, його збитковою діяльністю, що підтверджується копією звіту про фінансові результати (форма №2), введенням в Україні воєнного стану, бойовими діями в Харківській області, відсутністю необхідної кількості грошових коштів для здійснення розрахунків.
Також суд приймає до уваги, що окрім даної справи, що розглядається, ППТФ "ЮСІ" є відповідачем ще в п'яти справах про Харківською міською радою коштів на загальну суму 906928,71 грн., а саме справи: 922/2775/25; 922/2772/25; 922/2767/25; 922/2768/25; 922/2769/25, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, що покладає на відповідача додатковий майновий тягар.
Натомість стягнення з боржника грошових коштів на суму більше 500 тис. грн. у даній справі матиме своїм наслідком настання додаткових надзвичайно негативних наслідків та може, в кінцевому результаті, слугувати причиною для ініціювання відносно боржника процедури банкрутства.
Окрім того, відповідачем зазначено та матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2024 по справі №922/2569/24 за позовом Харківської міської ради до Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківзеленбуд" про стягнення 636318,89 грн., яка залишена постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 без змін, заяву Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" про розстрочення виконання рішення суду від 24.10.2024 по справі №922/2569/24 задоволено. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2024 по справі №922/2569/24 в частині стягнення з Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" на користь Харківської міської ради 577184,69 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, 8657,77 грн. судового збору за наступним графіком: до 24.12.2024 48098,72 грн.; до 24.01.2025 48098,72 грн.; до 24.02.2025 48098,72 грн; до 24.03.2025 48098,72 грн; до 24.04.2025 48098,72 грн.; до 24.05.2025 48098,72 грн.; до 24.06.2025 48098,72 грн.; до 24.07.2025 48098,72 грн.; до 24.08.2025 48098,72 грн.; до 24.09.2025 48 098,72 грн.; до 24.10.2025 48098,72 грн.; до 24.10.2025 8657,77 грн.
Разом з тим, матеріали справи свідчать та відповідачем звернуто увагу суду на копію виписки по рахунку банку АТ "ВСТ Банк" про сплату заборгованості шляхом розстрочення за ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2024 по справі №922/2569/24 з якої убачається, що відповідачем з належним дотриманням графіку розстрочення сплачено на користь Харківської міської ради заборгованість у розмірі 577184,69 грн. в повному обсязі, що свідчить про добросовісність відповідача, прояв платіжної дисципліни та дійсний намір дотримуватися графіку розстрочення у даній справі.
Крім того, як зазначено судом вище, згідно з листом Головного управління ДПС у Харківській області від 15.01.2025 №828/5/20-40-04-07-12, відповідач обліковується платником орендної плати, зокрема, за земельну ділянку площею 0,4195 га, кадастровий номер 6310137200:12:008:0003. За даними податкових декларацій з плати за землю за 2017-2024 роки платним податків задекларовано до сплати за вказану земельну ділянку за 11 місяців 2020 року - 481535,78 грн. Наведене також свідчить про те, що відповідач не ухилявся та не відмовлявся від здійснення сплати за спірний період.
В контексті наведеного, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 виснувала, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі №914/1954/20 відзначив, що суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Водночас з матеріалів справи убачається, що після звернення з позовом до суду відповідачем здійснено на користь позивача часткову оплату згідно платіжної інструкції №5941 від 17.10.2025 у розмірі 49247,65 грн., що додатково свідчить про добросовісність відповідача та намір виконувати рішення суду.
Щодо висловлених представником позивача в обґрунтувань заперечень проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення тверджень про те, що введення воєнного стану в Україні має загальний характер, в рівній мірі впливає на суб'єктів господарювання та не є безумовною підставою для задоволення заяви, суд зазначає, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність, своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне здійснення господарської діяльності.
Однак, суд зауважує, що ступінь цього впливу є різним та потребує доведенню позивачем у разі висловлення заперечень.
Суд звертає увагу, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (висновки Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Натомість позивачем не доведено, що розстрочення виконання рішення суду в даній справі призведе до істотного понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фінансового стану та його неплатоспроможності (наявність збитків, заборгованостей перед іншими суб'єктами господарювання тощо). Крім того, жодним чином не доведено, що фінансовий стан позивача є гіршим за фінансовий стан відповідача.
При цьому матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що у випадку надання розстрочення виконання рішення, позивач зазнає збитків або розстрочення виконання рішення іншим чином негативно позначиться на його діяльності.
Також суд враховує, що ухвалою від 20.10.2025 судом запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо заяви про розстрочення виконання рішення, тобто судом створено належні умови для сторін з метою реалізації принципу рівності та змагальності.
З матеріалів справи убачається, що будучи суб'єктом господарської діяльності, відповідач перебуває у несприятливих умовах у порівнянні із органом місцевого самоврядування, який отримає грошові кошти за рішенням суду частинами, у той час як можлива неплатоспроможність відповідача, як суб'єкта господарювання, призведе лише до припинення надходження до бюджету будь-яких коштів, в тому числі, й до неможливості виконання рішення суду.
Поряд з цим, відповідач просить суд не відстрочити, а розстрочити виконання рішення суду, що свідчить про дотримання балансу інтересів сторін при частковому задоволенні заяви відповідача та буде лише сприяти відновленню прав та інтересів позивача.
Суд зазначає, що інститут розстрочення судового рішення існує для того, щоб з урахуванням фінансового стану позивача та відповідача, пропорційності їх інтересів, об'єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість відповідачу виконати свій обов'язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих обставин, які наразі виникли через війну.
Передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення не є інструментом ухилення від виконання рішення та жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання вимог стягувача. Проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін. Тобто, питання розстрочення виконання судового рішення у даній справі ніяким чином не нівелює статус заборгованості відповідача та не звільняє від обов'язку його сплати.
Окрім зазначеного, судом враховано, що вжиття на даний час державним чи приватним виконавцем заходів по примусовому виконанню рішення суду може призвести до неплатоспроможності відповідача та порушить його господарську діяльність, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача та виконанню рішення суду.
Так, матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити господарську діяльність, а матеріальний інтерес позивача полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.
Суд враховує, що відповідач визнає наявність обов'язку виконання рішення у даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, однак не має змоги виконати рішення суду про стягнення значної суми заборгованості негайно у зв'язку з несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави, воєнним станом, а також іншими обставинами, які є значимими та заслуговують на увагу у своїй сукупності.
Виходячи із встановлених обставин справи, наявних доказів у їх сукупності та наведених відповідачем обґрунтованих та переконливих аргументів, суд вважає, що часткове задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення дасть відповідачу можливість стабілізувати фінансовий стан, не допустити банкрутства, що дозволить акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед позивачем без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу можливість реального отримання грошових коштів.
Відтак, розстрочення виконання рішення суду у даному конкретному випадку є необхідним та здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача та недопущення невиконання рішення суду на користь позивача, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у цій справі.
Таким чином, заява відповідача про розстрочення виконання рішення підлягає частковому задоволенню та виконання ухваленого судового рішення підлягає розстроченню з урахуванням імперативних приписів частини 5 статті 331 ГПК України та з урахуванням того, що графік розстрочення має включати в себе присуджений до стягнення судовий збір у розмірі 8125,86 грн., а не судовий збір у розмірі 4432,29 грн., який визначено відповідачем у графіку розстрочення з огляду на наведені судом вище обґрунтування при здійсненні розподілу судових витрат.
Водночас суд констатує, що розстрочення виконання рішення не призведе до істотного порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року прав позивача на отримання коштів і тим самим захисту майнового права та його інтересу. Вказаний строк розстрочення виконання судового рішення не є надмірно тривалим і не може вважатися таким, що суперечить вимогам розумності такого строку з огляду на правовий зміст статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. та створить сприятливі умови для виконання відповідачем судового рішення, з урахуванням його реального майнового стану.
На переконання суду, розстрочення виконання рішення суду в подальшому призведе до реального його виконання. При цьому через досить нетривалий проміжок часу, про що свідчать наявні матеріали справи. Позаяк, не надання такого розстрочення може взагалі призвести до невиконання рішення суду на користь позивача, що позбавить його законного права на отримання коштів.
З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів сторін, беручи до уваги усвідомлення відповідачем необхідності виконання судового рішення та відсутність наміру в уникненні від його виконання, враховуючи, що відповідач позбавлений можливості виконати рішення суду у зв'язку з наведеними вище обставинами, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, а позивачем протилежного жодними доказами не спростовано, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для часткового задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, буд. 3/5, код ЄДРПОУ 21178268) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Слави, 3 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 16.07.2004, зареєстрованого 16.07.2004 за №7219/04 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 541724,16 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8125,86 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Закрити провадження у справі в частині заборгованості у розмірі 49247,65 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Заяву Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" про розстрочення виконання рішення - задовольнити частково.
Розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 по справі №922/2768/25 згідно наступного графіку:
- до 24.12.2025 р. - 49247,65 грн.;
- до 24.01.2026 р. - 49247,65 грн.;
- до 24.02.2026 р. - 49247,65 грн.;
- до 24.03.2026 р. - 49247,65 грн.;
- до 24.04.2026 р. - 49247,65 грн.;
- до 24.05.2026 р. - 49247,65 грн.;
- до 24.06.2026 р. - 49247,65 грн.;
- до 24.07.2026 р. - 49247,65 грн.;
- до 24.08.2026 р. - 49247,65 грн.;
- до 24.09.2026 р. - 49247,65 грн.;
- до 24.10.2026 р. - 49247,66 грн. та судовий збір у розмірі 8125,86 грн.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "31" жовтня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова