21 жовтня 2025 року Справа № 915/968/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,
за участі представників учасників справи:
прокурор - Дзюбан О.В.,
від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з'явився,
від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури, вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55213
електронна пошта: pervom@myk.gp.gov.ua
в інтересах держави в особі: Первомайської районної ради, вул. Варварівська, 12, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55213, код ЄДРПОУ 24789854
електронна пошта: prrairada@ukr.net
до відповідача: Підприємства об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство», вул. Леонова, 20, с-ще Врадіївка, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 56301, код ЄДРПОУ 38132156
про: повернення комунального майна.
Заступник керівника Первомайської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Первомайської районної ради зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою № 54-2959ВИХ-25 від 18.06.2025 (вх. № 9208/25 від 19.06.2025), в якій просить суд:
1. Зобов'язати підприємство об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство» (код ЄДРПОУ 38132156) повернути на користь Первомайської районної ради (код ЄДРПОУ 24789854) об'єкт комунальної власності - майновий комплекс районного стадіону загальною площею 2,88 га, розташований по вул. Горького, 101а, в с-щі Врадіївка Первомайського району Миколаївської області, що складається з: футбольного поля, чотирьох приміщень (кімнат роздягалень, судійської та тренерської), душової, насосної, башти, трибуни на 1 500 місць, двох огорож (цегляної та металевої), флагштоку, площадки для волейболу, статуї, туалету, а також матеріальних цінностей (предметів меблювання, побутової техніки та садових інструментів) балансовою вартістю 16 456 грн.
2. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UА748201720343150001000000340) сплачений судовий збір за подачу позову.
3. Про час і місце розгляду справи повідомити Первомайську окружну прокуратуру та Миколаївську обласну прокуратуру, яка забезпечуватиме участь у справі.
В обґрунтування позову зазначає, що Первомайською окружною прокуратурою шляхом використання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та за наслідками проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42025152050000009 виявлено порушення інтересів держави при використанні комунального майна на території селища Врадіївка Первомайського району Миколаївської області.
Встановлено, що рішенням Врадіївської районної ради Народних депутатів від 19.03.1999 № 7 передано з балансу Врадіївського районного відділу освіти на баланс Врадіївської селищної ради районний стадіон. Рішенням Врадіївської районної ради від 19.02.2009 № 14 зобов'язано Врадіївську селищну раду передати на баланс (в оперативне господарське управління без переходу права власності) Врадіївського районного кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства «Колос» районний стадіон, розміщений по вул. Горького в селищі Врадіївка. В подальшому рішенням Врадіївської районної ради від 29.05.2014 № 1 передано на баланс (в оперативне господарське управління без переходу права власності) підприємству об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство» районний стадіон, розташований по вул. Горького, 101а, в селищі Врадіївка Врадіївського (нині - Первомайського) району Миколаївської області терміном на 10 років.
У подальшому, за даними прокурора 02.06.2014 між Врадіївською районною радою та ПОГ «Врадіївське МРГ» укладено договір про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Врадіївського району, за підприємствами, установами, організаціями на праві оперативного управління (далі - Договір), за п. п. 1.1, 1.2, 1.4, 3.1 якого підприємству за актом приймання-передачі від 02.06.2014 передано районний стадіон у оперативне господарське управління для здійснення некомерційної господарської діяльності терміном на 10 років. За приписами п. 8.1 Договору він діє з моменту підписання акта приймання-передачі до 02.06.2024 або до прийняття рішення про ліквідацію, реорганізацію ПОГ «Врадіївське МРГ» або про зміну правового режиму майна, яке було закріплене за користувачем на праві оперативного управління. При цьому, сторонами в п. 8.2 Договору визначено, що дія такого правочину припиняється у разі: реорганізації або ліквідації сторін за договором; прийняття рішення районною радою про зміну правового режиму майна.
На виконання п. п. 14 п. 1, п. п. 14 п. 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ, що набрала чинності 19.07.2020, у Миколаївській області ліквідовано Врадіївський район та утворено Первомайський район (з адміністративним центром у місті Первомайськ) у складі територій Арбузинської селищної, Благодатненської сільської, Врадіївської селищної, Кам'яномостівської сільської, Кривоозерської селищної, Мигіївської сільської, Первомайської міської, Синюхинобрідської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. У зв'язку із викладеним юридичну особу «Врадіївська районна рада» 29.04.2021 припинено внаслідок реорганізації, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За такого, на переконання прокурора, Договір мав припинитись ще 29.04.2021 внаслідок реорганізації його сторони - Врадіївської районної ради, що повністю узгоджується з положеннями п. 8.2 Договору.
Прокурор також зазначає, що власником всього майна ліквідованої Врадіївської районної ради являється Первомайська районна рада, що утворилась після припинення Врадіївської районної ради та являється правонаступником всіх прав та обов'язків припиненого органу місцевого самоврядування.
Прокурор стверджує, що оскільки договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням терміну, на який він був укладений, та внаслідок настання правових підстав, з якими сторони правочину пов'язали припинення його дії, наразі між його сторонами відсутні договірні правовідносини, а тому є підстави для застосування правової конструкції, передбаченої ч.1 ст. 391 ЦК України, та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном комунальної власності шляхом зобов'язання ПОГ «Врадіївське МРГ» повернути Первомайській районній раді спірне комунальне майно.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 24.07.2025 об 11:00. Встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
23.07.2025 до суду від Первомайської районної ради надійшла заява № 427/01-10-25 від 10.07.2025 (вх. № 10854/25 від 23.07.2025), в якій позивач просить суд розглядати справу № 915/968/25 за відсутності Первомайської районної ради Миколаївської області та за наявними в справі документами.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.08.2025 о 10:30.
Про час та місце розгляду справи учасники справи було повідомлені відповідною ухвалою від 24.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 23.09.2025 о 10:00.
Про час та місце розгляду справи учасники справи було повідомлені відповідною ухвалою від 21.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, за усним клопотанням прокурора було відкладено судове засідання на 21.10.2025 об 11:00.
Про час та місце розгляду справи учасники справи було повідомлені відповідною ухвалою від 23.09.2025.
20.10.2025 до суду від Першого заступника керівника Первомайської окружної прокуратури надійшла сформована в системі «Електронний суд» заяву № 54-4999вих-25 від 20.10.2025 (вх. № 14754/25 від 20.10.2025), за змістом якої прокурор користуючись правами, встановленими ст. ст. 42, 55 Господарського процесуального кодексу України, надає пояснення щодо належності майнового комплексу стадіону Первомайській районній раді.
У судовому засіданні 21.10.2025 прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання 21.10.2025 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені ухвалою суду від 23.09.2025. Копія вказаної ухвали була направлена в електронний кабінет позивача у системі «Електронний суд» та доставлена одержувачу 24.09.2025 о 15:44, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду, яка міститься в матеріалах справи.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2025, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута поштовим відділенням зв'язку до суду із проставлянням 03.10.2025 відділенням поштового зв'язку відмітки про причину невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою». Вказана інформація додатково підтверджується відомостями щодо трекінгу поштового відправлення з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Крім того, судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.
За такого, суд дійшов висновку про те, що копію ухвали від 23.09.2025 слід вважати врученою відповідачу 03.10.2025.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Крім того, суд зауважує, що відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 21.10.2025 за результатами розгляду справи за наявними матеріалами судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.
Рішенням Врадіївської районної ради Народних депутатів від 19.03.1999 № 7 було передано з балансу Врадіївського районного відділу освіти на баланс Врадіївської селищної ради районний стадіон та зобов'язано селищну раду:
- безкоштовно надавати спортивним товариствам району, дитячій спортивній та загальноосвітній школам спортивні споруди стадіону для проведення спортивно-масових заходів та фізкультурно-оздоровчих занять серед дорослого населення, дітей та підлітків;
- обладнати спортивні споруди, приміщення стадіону необхідним обладнанням, інвентарем та відповідним пристосуванням для якісного проведення фізкультурно-оздоровчої, спортивно-масової та культурно-масової роботи серед населення та оздоровчо-реабілітаційної роботи з інвалідами району.
Рішенням Врадіївської районної ради від 19.02.2009 № 14 було вирішено передати на баланс (в оперативне господарське управління без переходу права власності) Врадіївського районного кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства «Колос» районний стадіон по вул. Горького селища Врадіївка.
В подальшому рішенням Врадіївської районної ради від 29.05.2014 № 1 «Про передачу районного стадіону», відповідно до ч. 2 ст. 43, ст.ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою забезпечення розвитку масової фізичної культури та спорту, всебічного сприяння зміцненню здоров'я населення Врадївського району, створення належних умов і можливостей для регулярних занять фізичною культурою, враховуючи згоду Підприємства об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство», районна рада вирішила, зокрема:
- передати на баланс (в оперативне господарське управління без переходу права власності) підприємству об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство» районний стадіон, розташований по вул. Горького, 101а, селище Врадіївка терміном на 10 років;
- доручити голові районної ради та голові районної державної адміністрації утворити комісію та здійснити передачу стадіону відповідно до вимог чинного законодавства;
- доручити голові районної ради укласти угоду із підприємством об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство» щодо використання районного стадіону.
Розпорядженням голів Врадіївської районної державної адміністрації та Врадіївської районної ради № 144-5/16-р-од від 02.06.2014, на виконання рішення районної ради від 29.05.2014 № 1 «Про передачу районного стадіону», відповідно до статей 2, 6, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 60 Закону України «Про місцеві самоврядування в Україні», з метою передачі районного стадіону в оперативне управління підприємству об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство», було створено тимчасову комісію по передачі районного стадіону у складі згідно з додатком, а також приписано комісії результати роботи оформити у формі акту прийому-передачі районного стадіону.
02.06.2014 між Врадіївською районною радою, як уповноваженим органом, та Підприємством об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство», як користувачем, було укладено Договір про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Врадіївського району, за підприємствами, установами, організаціями на праві оперативного управління (далі - Договір), предметом якого є передача Уповноваженим органом Користувачеві на підставі рішення Врадіївської районної ради від 29 травня 2014 року № 1 в оперативне господарське управління майна, що належить до спільної власності територіальних громад Врадіївського району, для здійснення некомерційної господарської діяльності.
Відповідно до п. 1.2 Договору Уповноважений орган передав Користувачеві в оперативне господарське управління майно, а саме : Врадіївський районний стадіон, який розташований за адресою вул.Горького 101 а, селище Врадіївка терміном на 10 років.
Згідно з п. 1.4 Договору об'єкт передається згідно з актом приймання - передачі від 02 червня 2014 року (додається).
За умовами п.п. 2.1, 2.4 Договору Користувач приймає майно згідно з актом приймання - передачі.
Майно вважається повернутим Користувачем Уповноваженому органу після підписання акту приймання - передачі майна.
За умовами п.п. 4.1, 4.6, 4.7 Договору до обов'язків Користувача віднесено, зокрема:
- прийняти за актом приймання - передачі майно, використовувати його у відповідності з цільовим призначенням і умовами цього Договору, забезпечувати збереження, не допускати його знищення і псування;
- у разі відсутності правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності), а також у разі відсутності технічної документації на майно, яке закріплюється за Користувачем, та документів на право користування земельною ділянкою, закріпленою за цим майном, він зобов'язаний протягом шести місяців за свій рахунок виготовити ці документи;
- після завершення десятирічного терміну оперативного управління майном передати безоплатно до спільної власності територіальних громад сіл, селища Врадіївського району майно, нерухомість, придбані (створені) за кошти Користувача.
За приписами п. 8.1 цей договір діє з моменту підписання Акта приймання - передачі до 02 червня 2024 року або до прийняття рішення про ліквідацію, реорганізацію Користувача або зміну правового режиму майна, яке було закріплене за Користувачем на праві оперативного управління.
Відповідно до п. 8.2 дія Договору припиняється у разі: - реорганізації або ліквідації Сторін за договором; - у разі прийняття рішення районною радою про зміну правового режиму майна.
Договір скріплено підписами обох сторін.
З матеріалів справи також вбачається, що на виконання рішення районної ради № 1 від 29.05.2014 тимчасова комісія, створена розпорядженням голови Врадіївської районної державної адміністрації та голови Врадіївської районної ради № 144-р/16-р-од від 02.06.2014, здійснила передачу з балансу районної ради кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства «Колос» на баланс підприємства об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство» в оперативне господарське управління без переходу права власності майновий комплекс районного стадіону по вул. Горького, 101а, в смт Врадіївка (з наведенням у акті переліку відповідних об'єктів).
У подальшому, рішенням Врадіївської районної ради від 30.06.2016 № 07 «Про затвердження змін до Договору про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Врадіївського району, за підприємствами, установами та організаціями на праві оперативного управління від 02 червня 2014 року» було вирішено:
- затвердити зміни до пункту 1.2 розділу першого договору «Про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Врадіївського району, за підприємствами, установами та організаціями на праві оперативного управління» від 02 червня 2014 року укладеного між Врадіївською районною радою та Врадіївським підприємством об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство», а саме слова «терміном на 10 років» замінити на слова «терміном на 15 років» та пункт 1.2 Договору викласти в такій редакції: « 1.2. Уповноважений орган передав Користувачеві в оперативне господарське управління майно, а саме: Врадіївський районний стадіон, який розташований за адресою вул. Горького 101 а, селище Врадіївка терміном на 15 років»;
- голові Врадіївської районної ради укласти додаткову угоду до договору з урахуванням затверджених змін.
Водночас, за даними прокурора, додаткових угод до Договору про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Врадіївського району, за підприємствами, установами, організаціями на праві оперативного управління між Уповноваженим органом та Користувачем укладено не було.
Доказів іншого матеріали справи не містять.
Крім того, відповідно до листа Первомайської районної ради № 90/01-10-25 від 28.05.2025 додаткові угоди до Договору про продовження терміну його дії між районною радою та Підприємством об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство» не укладались.
Прокурор у позовній заяві посилається на те, що на виконання п. п. 14 п. 1, п. п. 14 п. 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ, що набрала чинності 19.07.2020, у Миколаївській області ліквідовано Врадіївський район та утворено Первомайський район (з адміністративним центром у місті Первомайськ) у складі територій Арбузинської селищної, Благодатненської сільської, Врадіївської селищної, Кам'яномостівської сільської, Кривоозерської селищної, Мигіївської сільської, Первомайської міської, Синюхинобрідської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із викладеним юридичну особу «Врадіївська районна рада» 29.04.2021 припинено внаслідок реорганізації, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За такого, на переконання прокурора, Договір мав припинитись ще 29.04.2021 внаслідок реорганізації його сторони - Врадіївської районної ради, що повністю узгоджується з положеннями п. 8.2 Договору.
Сторонами правочину було врегульовано, що після завершення терміну дії Договору майно, яке є його об'єктом, підлягає поверненню за актом приймання-передачі (п. п. 2.4, 2.5 Договору).
Втім, у відповідності до інформації Первомайської районної ради від 31.03.2025 і 28.05.2025 Підприємство об'єднання громадян «Врадіївське МРГ» майновий комплекс стадіону по вул. Горького, 101а, в с-щі Врадіївка у спільну власність територіальних громад Первомайського району не повернуто та звернень підприємства з приводу його повернення до районної ради не надходило.
Отже, з метою захисту інтересів держави прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Приписами ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
У відповідності до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п. 1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв'язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на майно, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб'єктів цивільних правовідносин.
У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у стверджуваному прокурором порушенні права територіальної громади на користування майном, що не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Використання відповідачем майна після припинення дії правочину щодо такого майна позбавляє відповідну територіальну громаду того, на що вона могла б розраховувати якби користування майном відбулось відповідно до вимог закону, та є безпосереднім порушенням інтересів держави у особі частини Українського народу - об'єднаної територіальної громади Первомайського району.
За такого «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - забезпечення дієвого контролю за станом ефективного використання нерухомого майна. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органу місцевого самоврядування та відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на нерухоме майно, захист такого права шляхом повернення громаді нерухомого майна.
В силу положень ч. 3 ст. 49 Конституції України, ст. ст. 3, 4 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує право громадян займатися фізичною культурою і спортом шляхом доступності та безпечності занять фізичною культурою і спортом, визнання фізичної культури і спорту як пріоритетного напряму гуманітарної політики держави та гарантування рівних прав та можливостей громадян у сфері фізичної культури і спорту.
Фізкультурно-оздоровча діяльність за місцем проживання та відпочинку громадян забезпечується місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування за рахунок коштів відповідних бюджетів шляхом ефективного використання спортивних споруд та недопущення скорочення існуючої мережі державних і комунальних закладів фізичної культури і спорту, забезпечення використання їх за цільовим призначенням (ч. 1 ст. 27, ч. ч. 1, 12, 13 ст. 48 Закону України «Про фізичну культуру і спорт»).
Власники спортивних споруд, фізкультурно-спортивного спорядження та обладнання, в силу положень ч. 18 ст. 48 зазначеного вище Закону, зобов'язані забезпечувати безпечні умови життя і здоров'я відвідувачів та користувачів спортивних споруд, користувачів фізкультурно-спортивного спорядження та обладнання, а також не завдавати шкоди довкіллю та здійснювати відповідні заходи з охорони та безпеки згідно з правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Державна політика у сфері фізичної культури і спорту, як вбачається зі змісту п. 5 Національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту, затвердженої Указом Президента України від 28.09.2004 № 1148/2004, спрямовується на вирішення завдань із забезпечення належного обладнання та використання спортивних споруд. При цьому, очікуваними результатами реалізації Національної доктрини визначено: забезпечення переходу до нової, гуманістичної моделі розвитку фізичної культури і спорту, в центрі уваги якої інтереси, потреби та мотиви конкретної людини, що сприятиме соціальній активності громадян; підвищення доступності, якості та різноманітності форм оздоровчих, рекреаційних, реабілітаційних та спортивних послуг для різних соціальних верств населення.
За такого на державному рівні визначено пріоритетність розвитку спорту, зокрема, через забезпечення доступу громадян до мережі державних і комунальних спортивних споруд внаслідок належного утримання та використання таких об'єктів.
Повернення спірного стадіону у володіння Первомайської районної ради сприятиме забезпеченню вільного доступу до цього об'єкту мешканців Первомайського району, можливості проведення спортивних чи інших фізкультурно-оздоровчих заходів, а отже призведе до забезпечення конституційного права громадян займатися фізичною культурою і спортом.
За такого, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
В силу положень ч. 5 ст. 16, ч. ч. 4, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад, здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 № 1009-ІХ доповнено розділ V «Прикінцеві те перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» п. 6-2, згідно якого районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов'язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом.
Отже, наразі саме Первомайська районна рада є правонаступником Врадіївської районної ради, як сторони спірного договору, та уповноважена від імені територіальних громад новоутвореного Первомайського району здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами їхньої спільної власності.
З урахуванням наведеного, прокурор зазначає, що Первомайська районна рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права.
В порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Первомайською окружною прокуратурою 26.03.2025 за № 54-1441вих-25, 29.04.2025 за № 54-2069вих-25 і 27.05.2025 № 54-2564вих-25 на адресу Первомайської районної ради направлено запити щодо вжиття заходів до повернення нерухомого майна стадіону по вул. Горького, 101а, в селищі Врадіївка - у спільну власність територіальних громад Первомайського району.
Згідно з листами Первомайської районної ради від 31.03.2025 № 64/01-10-25, від 08.05.2025 № 85/01-10-25 та від 28.05.2025 № 90/01-10-25 заходи щодо звернення до суду з позовом про повернення комунального майна не здійснювались.
Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 дійшов висновків, що якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то в такому випадку вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У постанові від 26.07.2018 по справі № 926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.
Про подання позовної заяви Первомайською окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було попередньо повідомлено Первомайську районну раду листом № 54-2875вих-25 від 12.06.2025.
Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого стверджуване прокурором порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави.
За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.
Разом із тим, суду необхідно дослідити питання, які стосуються обставин доведеності прокурором наявного порушеного права держави у спірних правовідносинах, чи підлягає право захисту і який необхідний та ефективний спосіб захисту у такому випадку має застосовуватися і чи є спосіб захисту, викладений прокурором у позовній заяві, належним та таким, що призведе до відновлення порушених прав держави шляхом, викладеним у позовній заяві.
З урахуванням наведеного, щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 3 ст. 3 ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У спірних правовідносинах за Договором про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Врадіївського району, за підприємствами, установами, організаціями на праві оперативного управління від 02.06.2014 між Врадіївською районною радою та Підприємством об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство» було погоджено, що дія Договору припиняється у разі реорганізації або ліквідації Сторін за договором (п. 8.2 Договору).
Судом встановлено, що на виконання п. п. 14 п. 1, п. п. 14 п. 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ, що набрала чинності 19.07.2020, у Миколаївській області ліквідовано Врадіївський район та утворено Первомайський район (з адміністративним центром у місті Первомайськ) у складі територій Арбузинської селищної, Благодатненської сільської, Врадіївської селищної, Кам'яномостівської сільської, Кривоозерської селищної, Мигіївської сільської, Первомайської міської, Синюхинобрідської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із викладеним Врадіївську районну раду як юридичну особу було припинено внаслідок реорганізації 29.04.2021, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За такого прокурор зазначає про те, що дія спірного Договору припинилась 29.04.2021, у зв'язку із припиненням шляхом реорганізації однієї зі сторін Договору.
Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Договору він діє з моменту підписання Акта приймання - передачі до 02 червня 2024 року або до прийняття рішення про ліквідацію, реорганізацію Користувача або зміну правового режиму майна, яке було закріплене за Користувачем на праві оперативного управління.
Дія Договору припиняється у разі: - реорганізації або ліквідації Сторін за договором; - у разі прийняття рішення районною радою про зміну правового режиму майна.
З матеріалів справи не вбачається укладання між сторонами Договору будь-яких додаткових угод щодо продовження строку його дії, а умови Договору не містять погодженого сторонами порядку його пролонгації, що в свою чергу свідчить про припинення дії Договору про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Врадіївського району, за підприємствами, установами, організаціями на праві оперативного управління від 02.06.2014 станом на момент звернення прокурора до суду з відповідним позовом.
Сторонами правочину також було врегульовано, що після завершення терміну дії Договору майно, яке є його об'єктом, підлягає поверненню за актом приймання-передачі (п. 2.4 Договору).
Як уже було наведено вище, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 № 1009-ІХ доповнено розділ V «Прикінцеві те перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» п. 6-2, згідно якого районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов'язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом.
Отже, є правонаступником ліквідованої Врадіївської районної ради є Первомайська районна рада, що утворилась після припинення Врадіївської районної ради та являється правонаступником всіх прав та обов'язків припиненого органу місцевого самоврядування, у тому числі за спірним Договором.
При цьому, у відповідності до інформації Первомайської районної ради від 31.03.2025 і 28.05.2025 Підприємство об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство» майновий комплекс стадіону по вул. Горького, 101а, в селищі Врадіївка у спільну власність територіальних громад Первомайського району не повернуто та звернень підприємства з приводу його повернення до районної ради не надходило.
Враховуючи викладене та те, що договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням терміну, на який він був укладений, та внаслідок настання правових підстав, з якими сторони правочину пов'язали припинення його дії, наразі між його сторонами відсутні договірні правовідносини, а, отже і підстави для відповідача для продовження користування спірним майном.
З урахуванням наведеного, суд зауважує що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під час вирішення спору, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. Способи правового захисту особа обирає з-поміж способів, визначених ст. 16 ЦК України. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, до способів правового захисту віднесено примусове виконання обов'язку в натурі. Цей спосіб і був обраний прокурором у спірних правовідносинах.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З урахуванням наведеного, судом враховано, що прокурор у даній справі прагне в інтересах держави домогтися повернення на користь позивача спірного майна, переданого відповідачу на підставі акту прийому-передачі від 02.06.2014 за Договором про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Врадіївського району, за підприємствами, установами, організаціями на праві оперативного управління від 02.06.2014, у зв'язку із припиненням дії такого Договору.
За результатами розгляду справи судом встановлено порушення прав позивача, як правонаступника сторони (Уповноваженого органу) за спірним договором, на повернення у відповідності до п.п. 2.4, 4.7 Договору від відповідача спірного майна.
При цьому, слід враховувати, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Отже, враховуючи обставини справи та характер спірних правовідносин, на переконання суду, ефективним способом захисту інтересів держави у даній справі є зобов'язання Підприємства об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство» повернути Первомайській районній раді спірне майно - Врадіївський районний стадіон загальною площею 2,88 га, розташований за адресою вул. Горького, 101а, селище Врадіївка Первомайського району Миколаївської області, та матеріальні цінності, згідно переліку, визначеного Актом прийому-передачі від 02.06.2014, а, отже позовні вимоги прокурора у відповідній частині є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач будь-яких доказів на спростування вищезазначеного до суду не надав.
Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд зауважує, що може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом були досліджені всі документи, які надані до матеріалів справи, аргументи викладені в заявах по суті та надана їм правова оцінка. Решта доводів судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведених вище висновків.
Враховуючи викладене вище, позов прокурора підлягає задоволенню.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Зобов'язати Підприємство об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство» (Україна, 56301, Миколаївська обл., Врадіївський р-н, селище міського типу Врадіївка, вулиця Леонова, будинок 20; код ЄДРПОУ 38132156) повернути Первомайській районній раді (Україна, 55213, Миколаївська обл., Первомайський р-н, місто Первомайськ, вул.Варварівська, будинок 12; код ЄДРПОУ 24789854) майно - Врадіївський районний стадіон загальною площею 2,88 га, розташований за адресою вул. Горького, 101а, селище Врадіївка Первомайського району Миколаївської області, та матеріальні цінності, згідно переліку, визначеного Актом прийому-передачі від 02.06.2014.
3. Стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Врадіївське мисливсько-рибальське господарство» (Україна, 56301, Миколаївська обл., Врадіївський р-н, селище міського типу Врадіївка, вулиця Леонова, будинок 20; код ЄДРПОУ 38132156) на користь Миколаївської обласної прокуратури (Україна, 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Спаська, будинок 28; код ЄДРПОУ 02910048; Банк ДКСУ м. Києва, р/рА748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 31.10.2025.
Суддя Н.О. Семенчук