21 жовтня 2025 року Справа № 915/878/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.
за участі представників учасників справи:
від позивача за первісним позовом / відповідача за зустрічним позовом (представник) - Кім І.А.,
від відповідача за первісним позовом / позивача за зустрічним позовом (представник) - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції справу
за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи», вул. Коцюбинського Михайла (Шевченківський р-н), 1, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 30637114
адреса електронної пошти: уv@vents.com.ua
до відповідача за первісним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1
про: стягнення боргу.
та зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи», вул. Коцюбинського Михайла (Шевченківський р-н), 1, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 30637114
адреса електронної пошти: уv@vents.com.ua
про: стягнення боргу.
Приватне акціонерне товариство «Вентиляційні системи» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 621 від 30.05.2023 (вх. № 7208/23 від 05.06.2023), в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1 006 352,46 грн, з них: 554 737,51 грн - загальна вартість відвантаженого та неоплаченого товару з урахуванням індексу інфляції, 251 680,73 грн - сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 04.06.2021 по 19.05.2023, 199 934,22 грн - сума 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладання між сторонами 28.11.2018 Договору поставки № 80-РД, за яким за період з березня року 2021 по січень 2022 року постачальник виконав свої зобов'язання по поставці товару в повному обсязі, натомість покупець не оплатив товар у строки визначені умовами договору поставки. Товариство зазначає, що станом на 19.05.2023 загальна вартість товару, поставленого позивачем за період з березня 2021 року по січень 2022 року та неоплаченого відповідачем становить 423 471,69 грн. На суму заборгованості позивачем нараховано інфляційні втрати, проценти річні та пеню.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи ст.ст. 16, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2023 (суддя Ткаченко О.В.) позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/878/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11.09.2023; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
01.09.2023 на електронну пошту суду від Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» надійшло клопотання № 966 від 01.09.2023 про розгляд справи по суті за наявними матеріалами за відсутності представника позивача.
Вказане клопотання додатково надійшло на адресу суду засобами поштового зв'язку 06.09.2023.
11.09.2023 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 08.09.2023 (вх. № 11847/23 від 11.09.2023), в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві ґрунтуються, зокрема, на такому.
Надані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні не відповідають умовам укладеного між сторонами договору від 28.11.2018 та вимогам чинного законодавства України, оскільки жодна з них не містить підпису відповідача по справі, а підписані невстановленою особою. Таким чином, вказані накладні не можуть виступати в якості належного та допустимого доказу у розмінні діючого ГПК України.
Відповідач також зазначає, що відповідно п. 3.1 укладеною між сторонами Договору, оплата вартості замовлених обсягів товару за Договором здійснюється Відповідачем в безготівковому порядку, тобто на підставі наданих Позивачем щомісячних рахунків. Таким чином, на переконання відповідача, обов'язок сплачувати будь-які грошові кошти на користь позивача виникає Відповідача тільки при настанні певної обставини - виставлення позивачем рахунків про сплату коштів в порядку та на умовах, передбачених договором. Проте позивачем не надаються до матеріалів справи рахунки та докази їх надсилання відповідачу, що також свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 9.1 Договору від 28.11.2019 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у випадку виникнення обставин непереборної сили, які не існували на час укладання договору, виникли поза волею сторін (в тому числі війна та воєнні дії). Розглядаючи справу заявник просить суд звернути увагу, на існування обставин, які є загально відомими та стосуються початку широкомасштабного вторгнення рф на територію України та ведення бойових дій на території, де відповідач здійснював свою господарську діяльність.
Також 11.09.2023 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява б/н від 08.09.2023 (вх. № 11849/23 від 11.09.2023) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» 50 003,00 грн та витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач зазначає, що за договором поставки № 80-РД від 28.11.2018 покупцем було виконано прийняті на себе зобов'язання стосовно оплати постачальнику грошових коштів у розмірі 50 003,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.10.2022. Проте поставки товару на вищезазначену суму в порядку та у строки передбачені договором з незрозумілих причин здійснено не було.
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані посиланням на приписи ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.
12.09.2025 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н та без дати (вх. № 11892/23 від 12.09.2025) про відкладення слухання справи.
12.09.2023 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 11.09.2023 (вх. №11893/23 від 12.09.2023) про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якому заявник просить суд витребувати у позивача оригінали наступних видаткових накладних: від 02.03.2021 № 3790; від 10.03.2021 № 4201; від 30.03.2021 № 5464; від 30.03.2021 № 5575; від 06.04.2021 № 5942; від 06.04.2021 № 5943; від 13.04.2021 № 6420; від 13.04.2021 № 6458; від 20.04.2021 № 6884; від 20.04.2021 № 6903; від 22.04.2021 № 7022; від 27.04.2021 № 7311; від 25.05.2021 № 8886; від 25.05.2021 № 8887; від 30.06.2021 № 11107; від 27.07.2021 № 12769; від 27.07.2021 №12772; від 03.08.2021 № 13234; від 31.08.2021 № 15066; від 15.09.2021 № 15957; від 02.11.2021 № 19266; від 07.12.2021 № 22014; від 21.12.2021 № 22933; від 21.12.2021 №22937; від 11.01.2022 № 215 та призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити питання щодо того чи були підписані ФОП ОСОБА_1 вищезазначені видаткові накладні власноруч або іншими особами.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.09.2023 (суддя Ткаченко О.В.), яку занесено до протоколу судового засідання, в засіданні було оголошено перерву до 12.09.2023.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2023 (суддя Ткаченко О.В.) було прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за зустрічним позовом; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; об'єднано зустрічний позов в одне провадження зі справою № 915/878/23 за позовом ПАТ «Вентиляційні системи» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки від 28.11.2018 № 80-РД; постановлено розгляд зустрічної позовної заяви здійснювати одночасно із первісним позовом; призначено підготовче засідання у справі на 16.10.2023.
05.10.2023 на електронну пошту суду від Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № 1096 від 05.10.2023, в якому товариство не визнає зустрічний позов та заперечує проти його задоволення, посилаючись, зокрема, на таке.
Позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві визнає факт укладення 28.11.2018 відповідачем за зустрічним позовом та позивачем за зустрічним позовом договору поставки № 80-РД, а відповідно визнає умови такого договору поставки. Позивач за зустрічним позовом на момент здійснення платежу у розмірі 50 003,00 грн. знав, що у разі відсутності поставок товару, як стверджує позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві, він не має зобов'язань за договором поставки по оплаті непоставленого товару.
Крім того, товариство зазначає, що на рахунок відповідача за зустрічним позовом було зараховано 50 000,00 грн., а 3,00 грн. списано банком Позивача за зустрічним позовом, що підтверджується випискою з особового рахунку за 14.10.2022, виданою AT «ОТП Банк».
Відповідач за зустрічним позовом визнає факт оплати, здійсненої 14.10.2022 позивачем за зустрічним позовом у розмірі 50 000,00 грн., однак не погоджується з правовою оцінкою цієї дії, тобто, не вважає попередньою оплатою товару, оскільки відповідно до умов договору поставки оплата була зарахована в рахунок погашення заборгованості, що утворилася на 14.10.2022 за вже поставлений товар. При цьому, товариство вказує, що така оплата була врахована при визначенні ціни первісного позову.
Також товариство зазначає про те, що за період з 28.11.2018 по 01.04.2023 відповідач за зустрічним позовом здійснив поставки товару позивачу за зустрічним позовом на загальну суму 1 820 007,01 грн., натомість за цей самий період позивач за зустрічним позовом здійснив лише часткову оплату поставленого товару у розмірі 1 391 000,00 грн. Тобто, сума заборгованості за поставлений не оплачений товар становить 429 007,01 грн, що менше загальної вартості товару, поставленого Відповідачем за зустрічним позовом за період з березня 2021 по січень 2022 та неоплаченого Позивачем за зустрічним позовом, оскільки на дату складення первісного позову строк оплати частини поставленого товару ще не настав. Починаючи з 01.04.2023 відповідач за зустрічним позовом припинив постачання товару Позивачу за зустрічним позовом з огляду на наявність заборгованості за вже поставлений товар, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2023, складений 03.04.2023.
Вказаний відзив № 1096 від 05.10.2023 додатково надійшов на адресу суду засобами поштового зв'язку 11.10.2023.
05.10.2025 на електронну пошту суду від Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» надійшла заява № 1095 від 05.10.2023 (вх. № 13136/23 від 05.10.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Вказана заява додатково надійшла на адресу суду засобами поштового зв'язку 11.10.2023.
Крім того, 13.10.2023 на електронну пошту суду від Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» надійшло доповнення до заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 13.10.2023 (суддя Ткаченко О.В.) заяву Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено.
13.10.2023 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н та без дати (вх. № 13582/23 від 13.10.2023) про відкладення слухання справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 (суддя Ткаченко О.В.) підготовче засідання було відкладено на 13.11.2023; визнано обов'язковою явку та викликано у підготовче засідання, яке відбудеться 13 листопада 2023 року о 10:00, відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1; зобов'язано позивача в строк до 10.11.2023 надати суду оригінали видаткових накладних: від 02.03.2021 № 3790; від 10.03.2021 № 4201; від 30.03.2021 № 5464; від 30.03.2021 № 5575; від 06.04.2021 № 5942; від 06.04.2021 № 5943; від 13.04.2021 № 6420; від 13.04.2021 № 6458; від 20.04.2021 № 6884; від 20.04.2021 № 6903; від 22.04.2021 № 7022; від 27.04.2021 № 7311; від 25.05.2021 № 8886; від 25.05.2021 № 8887; від 30.06.2021 № 11107; від 27.07.2021 № 12769; від 27.07.2021 №12772; від 03.08.2021 № 13234; від 31.08.2021 №15066; від 15.09.2021 № 15957; від 02.11.2021 № 19266; від 07.12.2021 № 22014; від 21.12.2021 № 22933; від 21.12.2021 №22937; від 11.01.2022 № 215; зобов'язано відповідача в строк до 10.11.2023 надати суду вільні зразки підпису Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, виконані ним особисто у період, наближений до 2021 року, у кількості не менше ніж на 15 документах.
13.11.2023 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до відзиву б/н та без дати (вх. № 14988/23 від 13.11.2023), з додатками.
13.11.2023 до суду від Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» надійшов лист № 1207 від 07.11.2023 (вх. № 15033/23 від 13.11.2023), з яким заявником на виконання вимог ухвали суду від 16.10.2023 надано оригінали видаткових накладних, зазначених у первісному позові.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2023 (суддя Ткаченко О.В.) підготовче засідання було відкладено на 15.01.2024; постановлено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України; зобов'язано відповідача за первісним позовом - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 виконати вимоги ухвали суду від 16.10.2023; повернуто без розгляду додаткові пояснення до відзиву (вх. № 14988/23), матеріали яких постановлено повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.
11.01.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 10.01.2024 (вх. № 329/24 від 11.01.2024) про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень до відзиву з додатками.
12.01.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 12.01.2024 (вх. № 437/24 від 12.01.2024) про відкладення слухання справи.
12.01.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення до відзиву б/н від 12.01.2024 (вх. № 438/24 від 12.01.2024), за змістом яких заявник посилається, зокрема, на те, що відповідно платіжного дорученню № 25 від 29.12.2021 відповідачем було сплачено за отриманий товар 300000,00 грн. Згідно платіжного дорученню від 14.10.2022 відповідачем було сплачено за отриманий товар 50003,00 грн. Відповідно умов договору від 28.11.2018 (п.3.2.2.) відповідачем було оплачено саме товар, отриманий від Позивача у 2021 році. Таким чином, відповідач за первісним позовом відхиляє пояснення позивача за первісним позовом на те, що вищезазначені грошові кошти було самостійно зараховано ним в рахунок неіснуючої заборгованості за 2018-2019 р.р. Враховуючи викладене, на переконання відповідача за первісним позовом, навіть якщо припустити, що позивачем було поставлено товар на загальну суму 423471,69 грн. у будь-якому разі сума заборгованості відповідача ніяк не може складати вищезазначену суму, оскільки ним було фактично перераховано відповідачу 350000,03 грн., що станом на теперішній час не спростовано позивачем по справі.
15.01.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 13.11.2023 (вх. № 499/24 від 15.01.2024), в якому додатково до аргументів, викладених у відзиві б/н від 08.09.2023 (вх. № 11847/23 від 11.09.2023) відповідач за первісним позовом додатково посилається на те, що за Договором поставки від 28.11.2018 позивачем дійсно здійснювалися поставки товару, згідно видатковим накладним № 740 від 19.01.2021, № 1290 від 26.01.2021, № 1953 від 02.02.2021, № 2440 від 09.02.2021, № 2441 від 09.02.2021, № 2442 від 09.02.2021, № 2820 від 16.02.2021, № 3280 від 23.02.2021, № 5942 від 06.04.2021, № 8887 від 25.05.2021, № 11107 від 30.06.2021, № 12300 від 20.07.2021, № 12772 від 27.07.2021, № 13234 від 03.08.2021, № 15066 від 31.08.2021, № 19266 від 2.11.2021, № 22014 від 7.12.2021, №.22933 від 21.12.2021, № 22937 від 21.12.2021 відповідачу було поставлено товар на загальну суму 403003,55 грн. Відповідно умовам укладеного договору від 28.11.2018 відповідачем було сплачено отриманий товар на загальну суму 300000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.12.2021. Крім того, відповідно умовам укладеного договору від 28.11.2018 (п.3.2.2.) відповідач має право повернути отриманий товар позивачеві протягом 90 календарних днів з моменту поставки. Відповідач скористався вищезазначеним правом, передбаченим договором, та повернув Позивачу товар па загальну суму 103003,56 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1 від 03.02.2021, № 2 від 19.03.2021, № 3 від 01.07.2021, № 4 від 10.09.2021, № 1 від 18.01.2022. Таким чином, за даними відповідача за первісним позовом станом на 25.01.2022 заборгованість за договором від 28.11.2018 відповідача перед позивачем була відсутня, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 25.01.2022 підписаним уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2024 (суддя Ткаченко О.В.), яку занесено до протоколу судового засідання, було відкладено підготовче засідання на 22.02.2024.
22.02.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли клопотання б/н та без дати (вх. № 2055/24 від 22.02.2024), б/н та без дати (вх. № 2056/24 від 22.02.2024) та б/н та без дати (вх. № 2063/24 від 22.02.2024) про відкладення слухання справи.
Судове засідання, призначене на 22.02.2024 не відбулось, оскільки протягом часу, визначеного для проведення судового засідання, на території Миколаївської області тривала повітряна тривога.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2024 (суддя Ткаченко О.В.) розгляд справи відкладено на 04.04.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2024 (суддя - Ткаченко О.В.) клопотання ФОП ОСОБА_1 б/н від 11.09.2023 про призначення судової почеркознавчої експертизи - задоволено. Призначено у справі №915/878/23 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (54001, м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, буд.27). На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено наступне питання: Чи було підписано ФОП ОСОБА_1 видаткові накладні: від 02.03.2021 № 3790; від 10.03.2021 №4201; від 30.03.2021 № 5464; від 30.03.2021 № 5575; від 06.04.2021 № 5942; від 06.04.2021 № 5943; від 13.04.2021 № 6420; від 13.04.2021 № 6458; від 20.04.2021 № 6884; від 20.04.2021 № 6903; від 22.04.2021 № 7022; від 27.04.2021 № 7311; від 25.05.2021 № 8886; від 25.05.2021 № 8887; від 30.06.2021 № 11107; від 27.07.2021 № 12769; від 27.07.2021 №12772; від 03.08.2021 № 13234; від 31.08.2021 № 15066; від 15.09.2021 № 15957; від 02.11.2021 №19266; від 07.12.2021 № 22014; від 21.12.2021 № 22933; від 21.12.2021 №22937; від 11.01.2022 №215 власноруч або іншими особами? Для дослідження надано експерту експериментальні зразки підпису Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. Зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи.
21.06.2024 до суду від Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист №24-3279 від 12.06.2024 з клопотанням №24-3279 від 17.06.2024.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 визначено головуючим у справі №915/878/23 суддю Семенчук Н.О. Підставою проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи є звільнення судді з посади.
Ухвалою суду від 03.07.2024 справу №915/878/23 прийнято до провадження суддею Семенчук Н.О., поновлено провадження у справі та призначено розгляд клопотання експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на 11.07.2024. Запропоновано ОСОБА_1 надати не менше ніж 15 оригіналів або якісних копій документів, в яких є вільні зразки підпису ОСОБА_1, щоб розрив у часі виконання зразків та дослідженого документу був мінімальним (2019-2021).
У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, судове засідання у справі № 915/878/23 призначене на 11.07.2024 не відбулось.
Ухвалою суду від 15.07.2024 розгляд клопотання експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України призначено на 22.07.2024.
22.07.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 21.07.2024 (вх.№8773/24 від 22.07.2024) про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Ухвалою суду від 22.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, клопотання відповідача задоволено та відкладено судове засідання на 22.08.2024.
08.08.2024 до суду від Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» надійшла така кореспонденція:
- сформовані в системі «Електронний суд» клопотання № 1005 від 07.08.2024 (вх. № 9592/24 від 08.08.2024) та б/н та без дати (вх. № 9601/24 від 08.08.2024) про відкладення розгляду справи;
- сформовані в системі «Електронний суд» клопотання № 1004 від 07.08.2024 (вх. № 9595/24 від 08.08.2024) та б/н та без дати (вх. № 9599/24 від 08.08.2024) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, на які суд відреагував відповідною ухвалою від 20.08.2024.
21.08.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов лист б/н та без дати (вх. № 10052/24 від 21.08.2024), з яким заявником надано суду оригінали документів для їх дослідження в якості зразків підпису ФОП ОСОБА_1.
Ухвалою суду від 22.08.2024 погоджено виконання експертизи №24-3279 у строк понад 90 календарних днів. Клопотання експерта №24-3279 від 17.06.2024 про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій пов'язаних із проведенням судово-почеркознавчої експертизи у праві №915/878/23 - задоволено. Вказано експерту, що оригінали видаткових накладних, які безпосередньо підлягають дослідженню знаходяться у першому томі на аркушах справи 204 - 218, 220 - 231. Провадження у справі №915/878/23 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
Також, у судовому засіданні 22.08.2024 представнику відповідача за первісним позовом - Євтєєвій Т.В. вручено рахунок №24-3279(18) від 17.06.2024 на оплату за проведення експертизи.
02.10.2024 до суду згідно листа № 24-3279 Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України повернуто справу № 915/878/23 у 2-х томах та зазначено що станом на 17.09.2024 рахунок не сплачений та ухвала про призначення судово-почеркознавчої експертизи залишена без виконання.
Ухвалою суду від 14.10.2024 поновлено провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 12.11.2024.
11.11.2024 до суду від Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 08.11.2024 (вх. № 13857/24 від 11.11.2024) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив відповідною ухвалою від 11.11.2024.
Ухвалою суду від 12.11.2024 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.12.2024 о 10:00
21.11.2024 до суду від Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 21.11.2024 (вх. № 14585/24 від 21.11.2024) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив відповідною ухвалою від 28.11.2024.
Підготовче засідання 05.12.2024 о 10:00 не відбулося, у зв'язку з повідомленням про замінування будівлі 05.12.2024, де знаходиться Господарський суд Миколаївської області.
Ухвалою суду від 05.12.2024 підготовче засідання було призначено на 24.12.2024.
24.12.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 24.12.2024 (вх. № 16255/24 від 24.12.2024) про відкладення слухання справи.
Ухвалою суду від 24.12.2024, направлено до Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали господарської справи №915/878/23. Зобов'язано експертів Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України провести експертизу, призначену ухвалою суду від 04.04.2024 у даній справі та надати відповіді на поставлені у вказаній ухвалі запитання. Провадження у справі №915/878/23 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
12.05.2025 до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшов лист №418-34-25 Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з клопотанням експерта № 418-34-25 від 08.05.2025 (вх.№7132/25 від 12.05.2025).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2025 було поновлено провадження у справі; у задоволенні клопотання експерта №418-34-25 від 08.05.2025 (вх.№7132/25 від 12.05.2025) - відмовлено; провадження у справі №915/878/23 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
22.07.2025 до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшов супровідний лист Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 418-34-25 від 15.07.2025, разом з висновком експерта № 418-34-25 від 15.07.2025 судово-почеркознавчої експертизи та матеріалами справи №915/878/23.
Ухвалою суду від 04.08.2025 було поновлено провадження у справі; постановлено розглянути справу №915/878/23 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у «розумний строк»; підготовче засідання призначено на 21.08.2025.
18.08.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи» через систему «Електронний суд» надійшло клопотання № 1133 від 18.08.2025 (вх. № 11893/25) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке залишено судом без задоволення ухвалою від 19.08.2025.
18.08.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява № 1132 від 18.08.2025 (вх. № 11894/25 від 18.08.2025) про процесуальне правонаступництво, в якій на підставі ст.52 ГПК України заявник просить суд залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи» як правонаступника Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи».
21.08.2025 до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення б/н від 20.08.2025 (вх. № 12057/25 від 21.08.2025).
Ухвалою суду від 21.08.2025 заяву №1132 від 18.08.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи» про процесуальне правонаступництво (вх. № 11894/25 від 18.08.2025) було задоволено; замінено позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом у справі №915/878/23 - Приватне акціонерне товариство «Вентиляційні системи» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи» код ЄДРПОУ 30637114).
Ухвалою суду від 21.08.2025, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження у справі № 915/878/23 та призначено її до судового розгляду по суті на 18.09.2025.
11.09.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява № 1262 від 11.09.2025 (вх. № 12962/25 від 11.09.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 11.09.2025.
16.09.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення № 1272 від 15.09.2025 (вх. № 13143/25 від 16.09.2025).
Ухвалою суду від 18.09.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 30.09.2025.
18.09.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява № 1295 від 18.09.2025 (вх. № 13299/25 від 18.09.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 23.09.2025.
Ухвалою суду від 30.09.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 21.10.2025.
08.10.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 08.10.2025 (вх. № 14242/25 від 08.10.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 14.10.2025.
В судовому засіданні 21.10.2025 представники учасників справи підтвердили актуальність правових позицій сторін, викладених в заявах по суті.
Судом під час розгляду справи по суті було встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є припиненим як суб'єкт господарювання, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис від 23.08.2024 (Номер запису: 2011280060002078866, Підстава: власне рішення).
Згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Зокрема, відповідно до ст.ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.
За такого, беручи до уваги що як станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і станом на момент відкриття провадження у даній справі позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом був зареєстрований як фізична особа-підприємець, суд вбачає підстави для здійснення розгляду справи по суті, з урахуванням існуючого станом на момент ухвалення рішення суб'єктного складу учасників.
В судовому засіданні 21.10.2025 за результатами розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Ухвалюючи рішення у справі щодо позовних вимог за первісним позовом, суд встановив таке.
28.11.2018 між Приватним акціонерним товариством «Вентиляційні системи», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи», як Постачальником, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Покупцем, був укладений Договір поставки № 80-РД (далі - Договір), відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язався (поставити) передати у власність Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення та вироби народного споживання в найменуванні, асортименті, кількості та за ціною, зазначених у видаткових накладних, надалі по тексту іменовані як товар, а Покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Партією є товар зазначений в одній видатковій накладній.
Відповідно до п. 1.4 Договору весь поставлений Постачальником Покупцеві товар, починаючи з дата укладення даного Договору і до закінчення строку його дії, згідно видаткових накладних, навіть якщо у них (видаткових накладних) не міститься посилання на цей Договір, вважається поставленим на виконання умов цього Договору, а видаткові накладні за якими поставлений товар, навіть якщо у них (видаткових накладних) не міститься посилання на цей Договір, є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 2.1 Договору поставка (передача) товарів здійснюється відповідно до чинних цін Постачальника на момент здійснення поставки (передачі) товару Покупцеві.
Відповідно до п. 2.5 Договору ціни на товар, що підлягає поставці Постачальником у відповідній партії товару в рамках цього договору, встановлюються в гривнях та вказуються у видатковій накладній на кожну окрему партію товару.
За умовами п. 2.8 Договору загальна вартість партії товару зазначається у видатковій накладній та складається з суми вартості товару поставленого Постачальником в такій партії товару.
Згідно з приписами п. 3.1 Договору оплата товару здійснюється Покупцем у національній валюті України (гривні), шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах даного Договору чи в повідомленнях Постачальника відправлених Покупцю, в разі зміни банківських реквізитів.
Відповідно до п. 3.2 Договору оплата поставленого товару здійснюється з відстроченням платежу, проте в будь-якому випадку загальна сума товарного кредиту, що може бути наданий Постачальником Покупцю за цим Договором, не може бути більше ніж 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) з урахуванням ПДВ. В разі, коли сума поставленого Постачальником та неоплаченого Покупцем товару дорівнює або більше ніж 200 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, то Постачальник має право, без застосування до нього відповідальності за такі дії, не поставляти товар Покупцеві до моменту здійснення ним розрахунку за раніше поставлений Постачальником та неоплачений Покупцем товар. Оплата поставленого товару здійснюється Покупцем після реалізації Покупцем товару третім особам, щочетверга кожного тижня, що слідує за тижнем протягом якого Покупцем було реалізовано Товар третім особам, в розмірі 100% вартості товару зазначеного у відповідній видатковій накладній та реалізованого Покупцем третім особам. Якщо Покупець протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару Постачальником Покупцю, з будь-яких підстав, не реалізував такий товар третім особам та не повернув Постачальнику нереалізований Покупцем товар, в тому числі, але не виключно, і з причини відмови Постачальника від прийняття у Покупця товару, який не відповідає вимогам якості та/або маркування, та/або не має належних експлуатаційних документів, та/або не має належного товарного вигляду, та/або належної упаковки, то Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику 100% вартості такого товару, нереалізованого Покупцем третім особам, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту спливу 90 календарних днів, відлік яких починається з моменту поставки такого товару Постачальником Покупцю.
Згідно з п. 3.4 Договору у разі, якщо на момент здійснення Покупцем платежу за цим Договором сума проведеного платежу недостатня для погашення у повному обсязі всіх існуючих на момент здійснення Покупцем платежу грошових зобов'язань Покупця за Договором, то ця сума, незалежно від тексту призначення платежу в платіжному дорученні, погашає вимоги Постачальника у такій черговості: а) у першу чергу - неустойка (штраф, пеня), в разі її нарахування на підставі Договору, б) у другу чергу - прострочена (несвоєчасно сплачена), та / або частково несплачена, та/або несплачена основна сума заборгованості; в) у третю чергу - поточна основна сума заборгованості.
За умовами п. 3.9 Договору на протязі всього строку дії Договору кожна із Сторін має право вимагати проведення звірки взаєморозрахунків з іншою Стороною, без обмеження кількості таких звірок, у результаті чого Сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків. Сторона - ініціатор проведення звірки взаєморозрахунків готує та передає іншій Стороні акт звірки взаєморозрахунків підписаний уповноваженою особою Сторони - ініціатора, при цьому допускається використання засобів факсимільного зв'язку та/або електронної пошти. Інша Сторона протягом 5 робочих днів з моменту відправлення їй Стороною - ініціатором акта звірки взаєморозрахунків розглядає, підписує та повертає Стороні - ініціатору один примірник акта звірки взаєморозрахунків, а у разі непогодження зданими, що наведені у акті звірки взаєморозрахунків, подає Стороні - ініціатору свої обґрунтовані та документально підтверджені заперечення. Якщо інша Сторона протягом 5-ти робочих днів з моменту відправлення їй Стороною - ініціатором акта звірки взаєморозрахунків не підпише акт звірки взаєморозрахунків або не надасть Стороні - ініціатору свої мотивовані (обґрунтовані) та документально підтверджені заперечення, акт звірки взаєморозрахунків, підписаний лише Стороною - ініціатором, після спливу п'ятиденного строку, зазначеного в цьому пункті, вважається повністю погодженим обома Сторонами.
Згідно з п. 3.10 Договору Постачальник має право, на свій вибір, у разі прострочення Покупцем виконання зобов'язання по оплаті товару, вимагати оплати Покупцем поставленого Постачальником товару або повернення Постачальнику неоплаченого Покупцем товару, а Покупець зобов'язаний виконати заявлену Постачальником вимогу про оплату товару протягом 3 календарних днів з моменту її отримання, а вимогу про повернення товару протягом 7 календарних днів з моменту отримання такої вимоги Постачальника. В разі пред'явлення Постачальником вимоги про повернення Покупцем неоплаченого товару. Покупець зобов'язаний протягом 7 календарних днів з моменту отримання такої вимоги Постачальника та в порядку передбаченому п.4.7.1. та 4.7.2. цього Договору повернути Постачальнику товар, який відповідає вимогам якості, маркування, має належні експлуатаційні документи та належний товарний вигляд, належну упаковку.
Відповідно до пп.пп. 4.3.2, 4.3.2 Договору Постачальник зобов'язаний поставити (передати у власність) Покупцю товар в найменуванні, асортименті, кількості та за ціною зазначених Постачальником у відповідній видатковій накладній на таку партію товару.
Датою поставки відповідної партії товару (отримання відповідної партії товару Покупцем) є дата зазначена у видатковій накладній на таку партію товару.
За умовами п. 8.1 Договору за порушення умов цього Договору Сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного в Україні законодавства та цього Договору.
Згідно з п. 8.4 Договору у разі прострочення Покупцем виконання зобов'язання передбаченого цим Договором Постачальник має право без застосування до нього відповідальності, в тому числі, без застосування до Постачальника штрафних та оперативно-господарських санкції та без відшкодування збитків завданих такими діями Постачальника, вимагати від Покупця сплати штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки виконання Покупцем зобов'язання передбаченого цим Договором, від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочки виконання такого зобов'язання, та вимагати відшкодування завданих Постачальнику збитків у повному обсязі понад штрафні санкції, а Покупець зобов'язаний буде протягом 3 календарних днів з моменту отримання вимоги Постачальника сплатити Постачальнику такі штрафні санкції та відшкодувати збитки в розмірах зазначених у вимозі Постачальника. Нарахування штрафних санкцій за прострочення Покупцем виконання зобов'язання передбаченого цим Договором починається наступного дня, що слідує за днем коли зобов'язання мало бути належним чином виконане відповідно до умов цього Договору та припиняється днем фактичного виконання зобов'язання в повному обсязі, До вимог про стягнення штрафних санкцій за прострочення Покупцем виконання зобов'язання передбаченого цим Договором застосовується строк позовної давності в три роки.
Відповідно до п. 8.5 Договору у разі прострочення виконання Покупцем грошового зобов'язання, Покупець зобов'язаний буде протягом 3 календарних днів з моменту отримання вимоги Постачальника сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми (за користування чужими грошовими коштами), при цьому проценти нараховуються від дня, коли грошове зобов'язання мало бути виконане відповідно до умов договору до дня його фактичного виконання.
Відповідно до п. 8.7 Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення умов цього Договору, яке мало місце під час дії цього Договору.
За умовами п. 8.8 Договору всі спори, розбіжності чи вимоги, що виникають за цим Договором, або у зв'язку з ним, в тому числі, й ті, що стосуються його виконання, порушення, припинення чи недійсності, вирішуються Сторонами шляхом переговорів; якщо Сторони не можуть дійти згоди шляхом переговорів, то всі спори, розбіжності чи вимоги, що виникають за цим Договором, або у зв'язку з ним підлягають вирішенню у порядку передбаченому цим Договором та чинним в Україні законодавством.
Відповідно до п. 9.1 Договору при настанні обставин непереборної сили, непередбачених та непереборних події, що відбуваються незалежно від волі і бажання Сторін (обставин форс-мажору), тобто, неможливості повного або часткового виконання будь-якою із Сторін зобов'язань по цьому Договору внаслідок обставин непереборної сили (стихія, страйк, локаут, інший промисловий розлад, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, саботаж, акт вандалізму, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, нестача води через погодні чи довкільні умови, Інше стихійне лихо, вибух, валютні обмеження або інші обмеження прав власності на сировину чи готову продукцію, у тому числі на їх переміщення, прийняті державою або відповідним державним органом, урядові заборони або інші незалежні від сторін обставини, тощо) строк (термін) виконання зобов'язань продовжується (переноситься) на такий строк (термін), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини непереборної сили та їх наслідки. Відсутність у Покупця необхідних коштів не належить до форс-мажорних обставин.
За приписами п. 9.2 Договору сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов'язана письмово, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту настання цих обставин непереборної сили, повідомити іншу Сторону про це, вказати орієнтовний строк (термін) дії обставин непереборної сили та їх наслідків, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій Стороні.
Згідно з п. 9.4 Договору виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови Покупця від проведення оплати за товари, які були йому відпущені Постачальником.
Відповідно до п. 9.5 Договору сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна передати на вимогу іншої Сторони довідку, видану Торгово-промисловою палатою України чи аналогічним органом іншої країни, про наявність зазначених обставин.
За умовами п.п. 10.1-10.2 цей Договір набирає чинності з моменту його укладення Сторонами, 28. 11. 2018 p., та діє до 31.12.2018р., а в частині розрахунків між Сторонами - до повного їх виконання.
В разі якщо жодна із Сторін до закінчення строку дії цього Договору не заявить про свій намір припинити дію даного Договору, то строк дії цього Договору вважається продовженим з « 01» січня по « 31» грудня, включно, наступного року, дана умова діє на кожний наступний рік.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до наданих позивачем за первісним позовом до матеріалів справи доказів вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору Постачальником у період з 02.03.2021 по 11.01.2022 було передано Покупцю, а останнім прийнято у власність товар на загальну суму 457 330,95 грн, що підтверджується видатковими накладними:
- № 3790 від 02.03.2021 на суму 52 570,89 грн (суд зауважує, що позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення за відповідною накладною грошові кошти у розмірі 18 711,63 грн);
- № 4201 від 10.03.2021 на суму 37 351,92 грн;
- № 4202 від 10.03.2021 на суму 21 909,96 грн;
- № 5464 від 30.03.2021 на суму 9 548,35 грн;
- № 5575 від 30.03.2021 на суму 7 022,45 грн;
- № 5942 від 06.04.2021 на суму 6 778,50 грн;
- № 5943 від 06.04.2021 на суму 2 157,19 грн;
- № 6420 від 13.04.2021 на суму 801,80 грн;
- № 6458 від 13.04.2021 на суму 1 268,76 грн;
- № 6884 від 20.04.2021 на суму 6 863,73 грн;
- № 6903 від 20.04.2021 на суму 2 067,77 грн;
- № 7022 від 22.04.2021 на суму 1 081,80 грн;
- № 7311 від 27.04.2021 на суму 3 326,49 грн;
- № 7327 від 27.04.2021 на суму 26 309,98 грн;
- № 8886 від 25.05.2021 на суму 28 797,53 грн;
- № 8887 від 25.05.2021 на суму 5 615,34 грн;
- № 11107 від 30.06.2021 на суму 23 778,02 грн;
- № 12769 від 27.07.2021 на суму 12 478,08 грн;
- № 12772 від 27.07.2021 на суму 26 060,85 грн;
- № 13234 від 03.08.2021 на суму 43 125,64 грн;
- № 15066 від 31.08.2021 на суму 17 951,21 грн;
- № 15957 від 15.09.2021 на суму 1 905,68 грн;
- № 19266 від 02.11.2021 на суму 6 900,53 грн;
- № 22014 від 07.12.2021 на суму 18 134,44 грн;
- № 22933 від 21.12.2021 на суму 31 566,58 грн;
- № 22937 від 21.12.2021 на суму 60 694,16 грн;
- № 215 від 11.01.2022 на суму 1 263,30 грн.
Відповідач за первісним позовом при поданні відзиву на позовну заяву зазначав про те, що жодна із наданих до позовної заяви накладних не містить підпису відповідача, а підписані невстановленою особою.
З метою з'ясування відповідних обставин, за клопотанням Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ухвалою суду від 04.04.2021 було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено таке запитання: Чи було підписано ФОП ОСОБА_1 видаткові накладні: від 02.03.2021 № 3790; від 10.03.2021 №4201; від 30.03.2021 № 5464; від 30.03.2021 № 5575; від 06.04.2021 № 5942; від 06.04.2021 № 5943; від 13.04.2021 № 6420; від 13.04.2021 № 6458; від 20.04.2021 № 6884; від 20.04.2021 № 6903; від 22.04.2021 № 7022; від 27.04.2021 № 7311; від 25.05.2021 № 8886; від 25.05.2021 № 8887; від 30.06.2021 № 11107; від 27.07.2021 № 12769; від 27.07.2021 №12772; від 03.08.2021 № 13234; від 31.08.2021 № 15066; від 15.09.2021 № 15957; від 02.11.2021 №19266; від 07.12.2021 № 22014; від 21.12.2021 № 22933; від 21.12.2021 №22937; від 11.01.2022 №215 власноруч або іншими особами?
За результатами проведеної експертизи Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надано висновок експерта № 418-34-25 від 15.07.2025 судово-почеркознавчої експертизи, за результатами проведення якої експерт зазначає, що вирішити питання чи було підписано видаткові накладні: від 02.03.2021 №3790; від 10.03.2021 №4201; від 30.03.2021 №5464; від 30.03.2021 №5575; від 06.04.2021 №5942; від 06.04.2021 №5943; від 13.04.2021 №6420; від 13.04.2021 №6458; від 20.04.2021 №6884; від 20.04.2021 №6903; від 22.04.2021 №7022; від 27.04.2021 №7311; від 25.05.2021 № 8886; від 25.05.2021 №8887; від 30.06.2021 №11107; від 27.07.2021 №12769; від 27.07.2021 №12772; від 03.08.2021 №13234; від 31.08.2021 №15066; від 15.09.2021 №15957; від 02.11.2021 №19266; від 07.12.2021 №22014; від 21.12.2021 №22933; від 21.12.2021 №22937; від 11.01.2022 №215, ФОП ОСОБА_1 або іншою особою, не виявилось можливим.
За змістом вказаного висновку експертом зазначено про те, що оцінка результатів порівняльного дослідження підпису від імені ОСОБА_1. зі зразками наданих вільних зразків підпису ОСОБА_1 дозволяє дійти висновку, що наведені співпадаючи ознаки хоча й чисельні, однак в більшості своїй відносяться до числа ознак, які часто зустрічаються в почерках багатьох осіб. Тому вказані ознаки в своїй сукупності не можуть індивідуалізувати почерк певної особи і бути підставою для позитивного висновку.
Відповідно до правил ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, господарський суд приймає висновок експерта № 418-34-25 від 15.07.2025, як доказ по справі, оскільки такий висновок оцінюється господарським судом у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.
При цьому, суд зауважує, що хоча експертним висновком не було підтверджено, що підпис на накладних належить ОСОБА_1, у висновку зазначено, що наявні чисельні співпадаючі ознаки між досліджуваним підписом та зразками підпису останнього. Незважаючи на те, що ці ознаки не є достатньо індивідуалізуючими, їх наявність свідчить про певну схожість, яка не виключає можливості виконання підпису саме цією особою.
Судом враховано, що експертиза не дала негативного висновку - тобто не встановила, що підпис виконаний іншою особою. Така невизначеність не може слугувати підставою для заперечення достовірності документів, особливо за наявності інших підтверджуючих ознак.
Так, судом взято до уваги, що на спірних видаткових накладних окрім підпису покупця наявний також відтиск печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Відповідно ж до ст. 58-1 Господарського кодексу України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, зокрема - підписання спірних видаткових накладних) суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.
Згідно із п.п. 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року № 1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.
На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).
Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.
Відбиток печатки, що засвідчує підпис посадової особи, ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи. У документах, створених на основі уніфікованих форм, печатка ставиться на окремо виділеному для цього місці з відміткою «М. П.».
Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.
Отже, відповідач за первісним позовом несе повну відповідальність за законність використання його печатки.
Суд зазначає, що відповідач за первісним позовом не надавав докази, які б свідчили про втрату печатки суб'єкта господарювання, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, від 18.08.2020 у справі №927/833/18.
При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
У постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17 містяться висновки про те, що наявність на документі печатки, якщо належними та допустимими доказами не доведено протиправності її використання, є свідченням участі особи в укладенні правочину, видачі документу, на якому міститься відтиск печатки.
З огляду на вищевикладене, суд відхиляє посилання відповідача за первісним позовом на те, що надані до первісної позовної заяви видаткові накладні не є належними доказами поставки товару, оскільки відтиск печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. на таких видаткових накладних є свідченням участі суб'єкта господарювання у здійсненні відповідної господарської операції. Доказів протилежного відповідачем за первісним позовом суду не надано.
Крім того, судом також взято до уваги те, що в ході розгляду справи відповідач за первісним позовом визнав факт здійснення поставки товару за договором № 80-РД від 28.11.2018, зокрема за частиною видаткових накладних, на підставі яких заявлені позовні вимоги, а саме 10 видаткових накладних: № 5942 від 06.04.2021, № 8887 від 25.05.2021, № 11107 від 30.06.2021, № 12772 від 27.07.2021, № 13234 від 03.08.2021, № 15066 від 31.08.2021, № 19266 від 02.11.2021, № 22014 від 07.12.2021, № 22933 від 21.12.2021, № 22937 від 21.12.2021.
Наведене свідчить про те, що господарські операції між сторонами дійсно мали місце, а видаткові накладні у спірний період використовувалися як первинні документи для оформлення передачі товару.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що докази, на підтвердження обставин передачі Постачальником товару Покупцю на підставі наданих до позовної заяви видаткових накладних, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем за первісним позовом на спростування відповідних обставин.
Отже, суд визнає встановленою обставину поставки позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом товару за видатковими накладними: № 3790 від 02.03.2021 на суму 52 570,89 грн, № 4201 від 10.03.2021 на суму 37 351,92 грн, № 4202 від 10.03.2021 на суму 21 909,96 грн, № 5464 від 30.03.2021 на суму 9 548,35 грн, № 5575 від 30.03.2021 на суму 7 022,45 грн, № 5942 від 06.04.2021 на суму 6 778,50 грн, № 5943 від 06.04.2021 на суму 2 157,19 грн, № 6420 від 13.04.2021 на суму 801,80 грн, № 6458 від 13.04.2021 на суму 1 268,76 грн, № 6884 від 20.04.2021 на суму 6 863,73 грн, № 6903 від 20.04.2021 на суму 2 067,77 грн, № 7022 від 22.04.2021 на суму 1 081,80 грн, № 7311 від 27.04.2021 на суму 3 326,49 грн, № 7327 від 27.04.2021 на суму 26 309,98 грн, № 8886 від 25.05.2021 на суму 28 797,53 грн, № 8887 від 25.05.2021 на суму 5 615,34 грн, № 11107 від 30.06.2021 на суму 23 778,02 грн, № 12769 від 27.07.2021 на суму 12 478,08 грн, № 12772 від 27.07.2021 на суму 26 060,85 грн, № 13234 від 03.08.2021 на суму 43 125,64 грн, № 15066 від 31.08.2021 на суму 17 951,21 грн, № 15957 від 15.09.2021 на суму 1 905,68 грн, № 19266 від 02.11.2021 на суму 6 900,53 грн, № 22014 від 07.12.2021 на суму 18 134,44 грн, № 22933 від 21.12.2021 на суму 31 566,58 грн, № 22937 від 21.12.2021 на суму 60 694,16 грн, № 215 від 11.01.2022 на суму 1 263,30 грн.
Водночас, судом також взяті до уваги обставини виконання Договору № 80-РД від 28.11.2018, на які посилається відповідач за первісним позовом, зокрема, відповідно до наданих відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи доказів вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору Постачальником у період з 19.01.2021 по 21.12.2021 було передано Покупцю, а останнім прийнято у власність товар на загальну суму 403 003,55 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 740 від 19.01.2021, № 1290 від 26.01.2021, № 1953 від 02.02.2021, № 2440 від 09.02.2021, № 2441 від 09.02.2021, № 2442 від 09.02.2021, № 2820 від 16.02.2021, № 3280 від 23.02.2021, № 5942 від 06.04.2021, № 8887 від 25.05.2021, № 11107 від 30.06.2021, № 12300 від 20.07.2021, № 12772 від 27.07.2021, № 13234 від 03.08.2021, № 15066 від 31.08.2021, № 19266 від 02.11.2021, № 22014 від 07.12.2021, № 22933 від 21.12.2021, № 22937 від 21.12.2021.
Вказаний товар був частково оплачений, на підтвердження чого до матеріалів справи надано платіжне доручення № 25 від 29.12.2021 на суму 300 000,00 грн (призначення платежу: «Оплата за вентиляційне обладнання згідно договору № 80 от 28.11.2018 У сумі 250000,00 грн. ПДВ - 20 % 50000,00 грн»).
Крім того, Покупцем було частково повернуто Постачальнику товар, на підтвердження чого до матеріалів справи надано накладні на повернення товару постачальнику на суму 103 003,56 грн, зокрема: № 1 від 03.02.2021, № 2 від 19.03.2021, № 3 від 01.07.2021, № 4 від 10.09.2021, № 1 від 18.01.2022.
За даними відповідача за первісним позовом, не спростованими та не запереченими позивачем за первісним позовом, вказані обставини підтверджуються Актом звірки взаєморозрахунків від 25.01.2022.
Так, покупцем надано до матеріалів справи Акт звірки взаєморозрахунків від 25.01.2022, підписаний між Приватним акціонерним товариством «Вентиляційні системи» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зі змісту якого вбачається, що сторони провели перевірку взаємних розрахунків по договору поставки 80-РД від 28.11.2018 станом на 25.01.2022. При перевірці встановлено, що за даними Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» станом на 25.01.2022 заборгованість становить 0,00 грн.
В акті відображені операції:
- за видатковими накладними: № 740 від 19.01.2021, № 1290 від 26.01.2021, № 1953 від 02.02.2021, № 2440 від 09.02.2021, № 2441 від 09.02.2021, № 2442 від 09.02.2021, № 2820 від 16.02.2021, № 3280 від 23.02.2021, № 5942 від 06.04.2021, № 8887 від 25.05.2021, № 11107 від 30.06.2021, № 12300 від 20.07.2021, № 12772 від 27.07.2021, № 13234 від 03.08.2021, № 15066 від 31.08.2021, № 19266 від 02.11.2021, № 22014 від 07.12.2021, № 22933 від 21.12.2021, № 22937 від 21.12.2021;
- за накладними на повернення товару: № 1 від 03.02.2021, № 2 від 19.03.2021, № 3 від 01.07.2021, № 4 від 10.09.2021, № 1 від 18.01.2022;
- за платіжною інструкцією від 21.12.2021.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, за умови що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. А тому підписання акту звірки у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженими особами контрагентів може свідчити, зокрема, про визнання боржником боргу, або визнання сторонами відсутності такого.
Вказане узгоджується з постановою Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Таким чином, суд наголошує, що з підписаного обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 25.01.2022 вбачається відсутність у покупця заборгованості станом на 25.01.2022 за Договором поставки № 80-РД від 28.11.2018. Підписання акту без застережень свідчить про узгодження сторонами обсягу поставленого товару та стану виконання грошових зобов'язань на відповідну дату.
При цьому, матеріали справи свідчать про те, що станом на момент підписання відповідного акту звірки (а, отже, погодження сторонами стану взаєморозрахунків по спірному договору), строк виконання зобов'язання з оплати поставленого товару не настав по видатковим накладним:
- № 19266 від 02.11.2021 на суму 6 900,53 грн;
- № 22014 від 07.12.2021 на суму 18 134,44 грн;
- № 22933 від 21.12.2021 на суму 31 566,58 грн;
- № 22937 від 21.12.2021 на суму 60 694,16 грн;
- № 215 від 11.01.2022 на суму 1 263,30 грн.
Водночас, видаткові накладні № 19266 від 02.11.2021, № 22014 від 07.12.2021, № 22933 від 21.12.2021, № 22937 від 21.12.2021 відображені у вказаному акті звірки як такі, щодо яких у покупця відсутня заборгованість перед постачальником. Це свідчить про визнання сторонами факту поставки товару за цими накладними, узгодження обсягу отриманого товару, а також відсутність у покупця заборгованості з оплати відповідного товару. Включення накладних до акту звірки додатково підтверджує їх дійсність та участь у господарських відносинах сторін.
Отже, за результатами комплексної оцінки наданих учасниками справи доказів, суд вважає, що станом на 25.01.2022 (та станом на дату звернення до суду із відповідним первісним позовом) наявні підстави вважати невиконаним зобов'язання покупця із оплати товару поставленого лише за видатковою накладною № 215 від 11.01.2022 на суму 1 263,30 грн, строк оплати за якою настав 14.04.2022 (у зв'язку із чим така накладна у акті звірки станом на 25.01.2022 не була відображена).
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача за первісним позовом на не виставлення постачальником рахунку на оплату покупцеві. По-перше, суд наголошує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє покупця від обов'язку оплатити товар. По-друге, суд звертає увагу відповідача за первісним позовом на те, що редакція п. 3.1 Договору на який покупець посилається не містить умов щодо обов'язкового виставлення постачальником рахунку, як і інші умови щодо строку оплати товару за Договором.
В свою чергу, суд також вважає наявними підстави вважати, що зобов'язання покупця щодо оплати товару поставленого у період з 02.03.2021 по 21.12.2021 (за рештою наданими до первісного позову 26 видатковими накладними) є виконаними, про що свідчить підписаний постачальником Акт звірки взаєморозрахунків від 25.01.2022, у якому сторони підтвердили, що всі зобов'язання, які могли виникнути за Договором поставки № 80-РД від 28.11.2018 станом на 25.01.2022, були належним чином виконані до 25.01.2022.
Наведене, на переконання суду, утворює підстави для задоволення вимог постачальника щодо стягнення відповідної заборгованості лише за видатковою накладною № 215 від 11.01.2022 на суму 1 263,30 грн.
При цьому, доводи постачальника щодо здійснення у період з 28.11.2018 по 01.04.2023 поставки товару покупцю на загальну суму 1 820 007,01 грн, за який останній здійснив лише часткову оплату у розмірі 1 391 000,00 грн, та наявність у зв'язку із цим заборгованості за поставлений товар у сумі 429 007,01 грн, оцінюються судом критично у контексті заявленого первісного позову в межах визначених позивачем предмету та підстав позовних вимог.
Наданим позивачем за первісним позовом Актом звірки взаєморозрахунків від 03.04.2023 (за період 1 квартал 2023 року), підписаним між Приватним акціонерним товариством «Вентиляційні системи» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зафіксовано, що за даними Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» станом на 01.04.2023 заборгованість становить 429 007,01 грн. В акті відображено:
- сальдо на 01.01.2023 - 425 394,99 грн;
- операції за з реалізації товарів і послуг (№ 3422 від 15.03.2023 на суму 3 327,46 грн та № 4024 від 29.03.2023 на суму 374,56 грн);
- сальдо на 31.03.2023 - 429 007,01 грн.
Тобто, хоча Акт звірки взаєморозрахунків від 03.04.2023 і фіксує наявність заборгованості покупця перед постачальником, проте охоплює інший (не спірний) період у правовідносинах між сторонами.
Так, аналіз обох актів свідчить, що зафіксована у акті від 03.04.2023 заборгованість виникла у період після 25.01.2022 та до 03.04.2023, тобто вже після підтвердження сторонами відсутності заборгованості за поставки товару у 2021 році. Відтак, навіть за умови наявності такої заборгованості, вона не може бути пов'язана з тими видатковими накладними, на підставі яких заявлені позовні вимоги, і виходить за межі предмету спору у даній справі.
З урахуванням викладеного вище, щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення з покупця заборгованості за поставлений товар, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача за первісним позов на користь позивача за первісним позовом заборгованості за товар поставлений за видатковою накладною № 215 від 11.01.2022 на суму 1 263,30 грн.
В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 422 208,39 грн належить відмовити.
Окрім основного боргу позивач за первісним позовом нарахував та просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом:
- пеню в загальному розмірі 251 680,73 грн (за прострочення виконання грошового зобов'язання за 27 наданими до позову видатковими накладними, у тому числі пеню за видатковою накладною № 215 від 11.01.2022 на суму 1 263,30 грн - за період прострочення з 15.04.2022 по 19.05.2023 на суму 641,34 грн);
- інфляційні втрати в загальній сумі 131 265,82 грн (за прострочення виконання грошового зобов'язання за 27 наданими до позову видатковими накладними, у тому числі інфляційні втрати за видатковою накладною № 215 від 11.01.2022 на суму 1 263,30 грн - за період прострочення з 15.04.2022 по 19.05.2023 на суму 271,87 грн);
- 30 % річних в загальній сумі 199 934,22 грн (за прострочення виконання грошового зобов'язання за 27 наданими до позову видатковими накладними, у тому числі 30 % річних за видатковою накладною № 215 від 11.01.2022 на суму 1 263,30 грн - за період прострочення з 15.04.2022 по 19.05.2023 на суму 415,33 грн).
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 8.4 Договору у разі прострочення Покупцем виконання зобов'язання передбаченого цим Договором Постачальник має право без застосування до нього відповідальності, в тому числі, без застосування до Постачальника штрафних та оперативно-господарських санкції та без відшкодування збитків завданих такими діями Постачальника, вимагати від Покупця сплати штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки виконання Покупцем зобов'язання передбаченого цим Договором, від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочки виконання такого зобов'язання, та вимагати відшкодування завданих Постачальнику збитків у повному обсязі понад штрафні санкції, а Покупець зобов'язаний буде протягом 3 календарних днів з моменту отримання вимоги Постачальника сплатити Постачальнику такі штрафні санкції та відшкодувати збитки в розмірах зазначених у вимозі Постачальника.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив необґрунтованість такого розрахунку щодо видаткових накладних за 2021 рік, з огляду на встановлену вище безпідставність позовних вимог щодо стягнення основного боргу за відповідними накладними.
Водночас, суд зауважує, що розрахунок пені за видатковою накладною № 215 від 11.01.2022 у розмірі 641,34 грн позивачем виконано правильно, у зв'язку із чим позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В решті позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пені в розмірі 251 039,39 грн належить відмовити.
Щодо вимог про стягнення процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами п. п. 8.5 Договору у разі прострочення виконання Покупцем грошового зобов'язання, Покупець зобов'язаний буде протягом 3 календарних днів з моменту отримання вимоги Постачальника сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми (за користування чужими грошовими коштами), при цьому проценти нараховуються від дня, коли грошове зобов'язання мало бути виконане відповідно до умов договору до дня його фактичного виконання.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 30 % річних суд встановив необґрунтованість такого розрахунку щодо видаткових накладних за 2021 рік, з огляду на встановлену вище безпідставність позовних вимог щодо стягнення основного боргу за відповідними накладними.
Водночас, суд зауважує, що розрахунок інфляційних втрат на суму 271,87 грн та 30 % річних на суму 415,33 грн за видатковою накладною № 215 від 11.01.2022 позивачем виконано правильно, у зв'язку із чим позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В решті позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом інфляційних втрат у розмірі 130 993,95 грн та 30 % річних в розмірі 199 518,89 грн належить відмовити.
Таким чином, за результатами розгляду позовних вимог за первісним позовом суд виснує про обґрунтованість вимог в частині стягнення з покупця на користь продавця основного боргу в розмірі 1 263,30 грн, пені в розмірі 641,34 грн, інфляційних втрат в розмірі 271,87 грн та 30 % річних в розмірі 415,33 грн.
Додатково суд зауважує, що як уже було наведено вище, станом на момент ухвалення рішення судом було встановлено, що відповідач за первісним позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є припиненим як суб'єкт господарювання, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис від 23.08.2024 (Номер запису: 2011280060002078866, Підстава: власне рішення).
Водночас, оскільки однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, суд вбачає підстави для здійснення стягнення за первісним позовом з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи».
При ухваленні рішення щодо позовних вимог за зустрічним позовом, суд виходить із такого.
В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1. зазначає про те, що на виконання укладеного між сторонами Договору поставки № 80-РД від 28.11.2018 покупцем було виконано прийняті на себе за договором зобов'язання стосовно оплати відповідачу грошових коштів у розмірі 50 003,00 грн.
На підтвердження відповідних обставин позивачем за зустрічним позовом надано до матеріалів справи платіжну інструкцію № MAЕC09RTF4 від 14.10.2022 на суму 50 003,00 грн (призначення платежу: «Оплата за товар згідно договору № 80-РД от 28.11.2018».
Як стверджує позивач за зустрічним позовом поставки товару на вищезазначену суму в порядку та у строки, передбачені договором від 28.11.2018 відповідачем за зустрічним позовом здійснено не було.
24.08.2023 покупцем було направлено постачальнику листа від 24.08.2023, в якому зазначено про необхідність останньому негайно сплатити суму заборгованості перед кредитором.
За даними позивача за зустрічним позовом відповіді на вказаний лист отримано не було, існуючий борг не погашено, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним зустрічним позовом.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, за приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.
Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом не заперечуючи факту отримання грошових коштів від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом вказує про те, що не вважає вказані грошові кошти попередньою оплатою товару, оскільки відповідно до умов договору поставки оплата була зарахована в рахунок погашення заборгованості, що утворилася на 14.10.2022 за вже поставлений товар. При цьому, товариство вказує, що така оплата була врахована при визначенні ціни первісного позову (тобто, фактично в рахунок оплати за товар поставлений протягом 2021 року).
Судом враховано, що умовами п. 3.4 укладеного між сторонами Договору було погоджено черговість зарахування коштів, сплачених покупцем на рахунок продавця, а саме: у разі, якщо на момент здійснення покупцем платежу за цим Договором сума проведеного платежу недостатня для погашення у повному обсязі всіх існуючих на момент здійснення покупцем платежу грошових зобов'язань покупця за Договором, то ця сума, незалежно від тексту призначення платежу в платіжному дорученні, погашає вимоги постачальника у такій черговості: а) у першу чергу - неустойка (штраф, пеня), в разі її нарахування на підставі Договору, б) у другу чергу - прострочена (несвоєчасно сплачена), та / або частково несплачена, та/або несплачена основна сума заборгованості; в) у третю чергу - поточна основна сума заборгованості.
З урахуванням наведеного, за умови наявності заборгованості за раніше поставлений товар, грошові кошти перераховані позивачем за зустрічним позовом відповідачу за зустрічним позовом не могли виступати в якості передоплати.
При цьому, судом взято до уваги, що позивач за зустрічним позовом у додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву б/н від 12.01.2024 (вх. № 438/24 від 12.01.2024) сам зазначає про те, що відповідно до платіжного доручення № 25 від 29.12.2021 відповідачем (за первісним позовом) було сплачено за отриманий товар 300000,00 грн. Згідно платіжного дорученню від 14.10.2022 відповідачем (за первісним позовом) було сплачено за отриманий товар 50003,00 грн. Відповідно умов договору від 28.11.2018 (п.3.2.2.) відповідачем було оплачено саме товар, отриманий від позивача у 2021 році.
Суд зауважує, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З урахуванням наведеного суд вважає за можливе вважати встановленою та такою, що не підлягає доказуванню обставину зарахування грошових коштів, сплачених позивачем на підставі платіжної інструкції № MAЕC09RTF4 від 14.10.2022 грошових коштів в сумі 50 003,00 грн на підставі в рахунок оплати поставленого за Договором у 2021 році товару.
Судом також взято до уваги, що як уже було наведено вище, наданим позивачем за первісним позовом Актом звірки взаєморозрахунків від 03.04.2023 (за період 1 квартал 2023 року), який підписано обома сторонами без зауважень та заперечень, зафіксовано, що за даними Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» станом на 01.04.2023 заборгованість становить 429 007,01 грн.
Вказане додатково свідчить про те, що станом на момент звернення позивача за зустрічним позовом до суду із відповідними позовними вимогами відсутні обставини не передання постачальником покупцю товару, за який останнім було здійснено попередню оплату.
Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що відповідач спростував більш вірогідними доказами заявлені позивачем вимоги, аніж це підтвердив позивач.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та про повну відмову в задоволенні зустрічного позову.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За такого, враховуючи часткове задоволення первісного позову, судовий збір, сплачений за подання до господарського суду первісної позовної заяви підлягає покладенню на відповідача за первісним позовом пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову, судовий збір, сплачений за подання до господарського суду зустрічної позовної заяви підлягає покладенню на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73-79, 86, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляційні системи» (Україна, 01054, місто Київ, вул. Коцюбинського Михайла (Шевченківський р-н), будинок 1; код ЄДРПОУ 30637114) заборгованість за поставлений та неоплачений товар у розмірі 1 263,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 271,87 грн, пеню у розмірі 641,34 грн, 30 % річних у розмірі 415,33 грн, а також судовий збір у розмірі 38,88 грн.
3. В решті первісного позову відмовити.
4. В задоволені зустрічного позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 31.10.2025.
Суддя Н.О. Семенчук