79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.09.2025 Справа № 914/166/25
Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Псярук О.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області (адреса: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85, код ЄДРПОУ: 0291003129) в інтересах держави в особі: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 34814859)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» (адреса: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 131, код ЄДРПОУ: 41121029),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівська міська рада (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 04055896);
про: стягнення заборгованості, -
з участю:
прокурора: Цинайко Н.І.
представника позивача: не з'явився;
представника відповідача: не з'явився;
представника третьої особи: не з'явився;
Заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області (надалі також Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом в інтересах Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі також Департамент) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» (надалі також ТзОВ «Парк Арена», Відповідач) про стягнення заборгованості.
Ухвалою від 24 січня 2025 року судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Хід розгляду справи викладено в наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.
Ухвалою від 24 березня 2025 року судом залучено у справу Львівську міську раду (надалі також Третя особа) в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
30 травня 2025 року суд закрив підготовче провадження у справі № 914/166/25 та призначив її до розгляду по суті.
Аргументи учасників справи
Аргументи прокурора
Прокурор обґрунтовує позов тим, що ТзОВ «Парк Арена» є замовником будівництва багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Стрийській, 121 та 131 у м. Львові (2-га і 3-тя черги). Будівництво другої черги здійснювалося, починаючи з видачі Інспекцією ДАБК Дозволу на виконання будівельних робіт № ЛВ 112193013383 від 28 жовтня 2019 року та було завершене 23 лютого 2023 року, що підтверджується Сертифікатом про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію № ЛВ122230216319. Будівництво третьої черги здійснювалося, починаючи з видачі Інспекцією ДАБК Дозволу на виконання будівельних робіт № ЛВ 112193013780 від 28 жовтня 2019 року та було завершене 16 вересня 2024 року на підтвердження чого видано Сертифікат № ЛВ122240910937.
01 січня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20 вересня 2019 року, яким встановлено обов'язок замовників об'єктів, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені, брати пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до місцевого бюджету грошових коштів.
Згідно із доводами прокурора відповідач порушив обов'язок зі сплати пайової участі щодо будівництва багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями. Загальна сума безпідставно збережених ним коштів становить: за другу чергу будівництва - 2'602'291,90 грн, а за третю чергу будівництва - 2'842'837,63 грн. Вказану суму розраховано у розмірі 2 % вартості будівництва, виходячи з загальної площі квартир житлового будинку по другій та третій черзі. При здійсненні розрахунку брався до уваги встановлений показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області станом на дату введення кожної черги об'єкта в експлуатацію.
Крім цього, на суму несплачених пайових внесків прокурором здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 514'860,16 грн за другу чергу будівництва та 128' 061,07 грн за третю чергу будівництва. У зв'язку із цим загальна сума заборгованості, яку прокурор просить стягнути з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України становить 6'088'050,76 грн.
Аргументи позивача
Департамент підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі. Суть його доводів зводиться до суті доводів прокурора.
Аргументи відповідача
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог повністю. Свої заперечення обґрунтовує таким:
1) прокурором подано позов в інтересах неналежного позивача, оскільки Департамент не є уповноваженим органом, який представляє інтереси територіальної громади м. Львова у спірних правовідносинах. Таким органом є Львівська міська рада;
2) прокурор не довів належними та допустимими доказами своє право на представництво інтересів держави в суді. Так, з листа Департаменту № 2301-вих-182278 від 19 грудня 2024 року вбачається лише те, що станом на вказану дату в суді не перебуває справи про примусове стягнення з відповідача пайових внесків, що саме по собі не свідчить про вчинення або невчинення уповноваженим органом дій, необхідних для захисту інтересів територіальної громади. Натомість лист прокурора № 14.51/04-14-9491ВИХ-24 від 09 грудня 2024 року адресований Департаменту про надання інформації та копій документів не свідчить про існування підстав для такого представництва;
3) у відповідача відсутній обов'язок зі сплати пайових внесків, оскільки будівництво другої черги багатоквартирного будинку фактично було розпочато в липні 2021 року, а третьої черги - в грудні 2021 року. Водночас Законом України № 132-ІХ не встановлено обов'язку замовників сплачувати пайову участь за об'єкти, будівництво котрих розпочато в 2021 році;
4) прокурором та Департаментом безпідставно здійснено розрахунок пайової участі станом на момент прийняття кожної черги багатоквартирного житлового будинку до експлуатації. Такий розрахунок мав би здійснюватися станом на дату надання дозволу на виконання будівельних робіт вказаних черг, зокрема на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України станом на 01 жовтня 2019 року, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 286 від 02 грудня 2019 року.
У зв'язку із цим відповідач надав суду свій контррозрахунок заборгованості.
Аргументи третьої особи
Львівська міська рада своїм правом на подання письмових пояснень щодо суті спору не скористалася. У судових засіданнях представниця третьої особи усно підтримувала позовні вимоги прокурора.
Обставини, встановлені судом
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09 листопада 2018 року № 1224 затверджено містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Парк Арена» багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Стрийській, 121 та вул. Стрийській, 131» (надалі - Об'єкт будівництва та/або Багатоквартирний житловий комплекс) (том 1 а.с. 39-41).
Згідно з даним рішенням, а також містобудівними умовами та обмеженнями, проектоване будівництво є новим та здійснюватиметься на земельній ділянці площею 1,7034 га. (кадастровий № 4610136800:08:005:0073). Цільове призначення земельної ділянки 03.15 для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови.
Як встановлено судом відповідач здійснював будівництво багатоквартирного житлового комплексу почергово.
Зокрема, 28 жовтня 2019 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова надано дозвіл № ЛВ 112193013383 на виконання будівельних робіт на будівництво другої черги багатоквартирного житлового комплексу (том 1 а.с 64-65), а також дозвіл № ЛВ 112193013780 на виконання будівельних робіт на будівництво третьої черги багатоквартирного житлового комплексу (том 1 а.с.62-63).
Як вбачається з вказаних дозволів замовником будівництва виступає ТзОВ «Парк Арена» (код ЄДРПОУ 41121029).
13 лютого 2023 року в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (далі - ЄДЕССБ) зареєстровано Акт готовності об'єкта до експлуатації (2-га черга будівництва) за реєстраційним номером АС01:1024-7054-2478-7143, підписаний директором ТзОВ «Парк Арена» (том 1 а.с. 54-61).
У вказаному Акті, зокрема, зазначено:
1) початок виконання будівельних робіт - жовтень 2019; дата закінчення робіт - жовтень 2022 (пункт 5 Акту);
2) житловий будинок має такі показники (підпункт 6.1 Акту):
- загальна площа квартир: 6457,3 кв. м.;
- кількість поверхів: 10 без врахування підвального;
- загальна кількість квартир: 118;
3) кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту не сплачувалися згідно пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20 вересня 2019 року (пункт 12 Акту).
23 лютого 2023 року на підтвердження завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію Інспекцією ДАБК видано Сертифікат № ЛВ122230216319 про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію (другої черги багатоквартирного житлового комплексу). У сертифікаті також зазначено загальну площу квартир - 6457,3 кв. м ( том 1 а.с.77-79).
Крім цього, 05 вересня 2024 року в ЄДЕССБ зареєстровано Акт готовності об'єкта до експлуатації (3-тя черга будівництва) за реєстраційним номером АС01:7339-4903-5924-8286, підписаний директором ТзОВ «Парк Арена» (том 1 а.с.43-52).
У вказаному Акті, зокрема, зазначено:
1) початок виконання будівельних робіт - жовтень 2019; дата закінчення робіт - грудень 2023 (пункт 5 Акту);
2) житловий будинок має такі показники (підпункт 6.1 Акту):
- загальна площа квартир: 6494,2 кв. м.;
- кількість поверхів: 10;
-загальна площа приміщень: 8543,5 кв.м.;
- загальна кількість квартир: 118;
3) кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту не сплачувалися згідно пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20 вересня 2019 року (пункт 12 Акту).
16 вересня 2024 року на підтвердження завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію Інспекцією ДАБК видано Сертифікат № ЛВ122240910937 про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію (третьої черги багатоквартирного житлового комплексу). Загальна площа квартир згідно з цим документом склала 6494,2 кв. м (том 1 а.с.80-82).
Оцінка суду
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів даної справи, спір у ній виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з ТзОВ «Парк Арена», як замовника будівництва двох черг багатоквартирного житлового комплексу у м. Львові на вул. Стрийській, 121 та 131, грошових коштів з оплати пайової участі для створення і розвитку інфраструктури м. Львова.
До 01 січня 2020 року відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17 лютого 2011 року (далі - Закон №3038-VI). Відповідно до преамбули вказаного Закону він встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Нормами статті 40 Закону № 3038-VI було визначено обов'язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об'єкта в експлуатацію, а також обов'язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, умовами якого мала бути визначена належна до перерахування сума (розмір пайової участі).
Водночас, 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20 вересня 2019 року (далі - Закон №132-IX), якими статтю 40 Закону №3038-VI виключено.
За змістом Закону №132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.
До схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 та Касаційний господарський суд у постанові від 03 грудня 2024 у справі №910/6226/23.
Разом з тим, законодавцем (абзац другий пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX) під час внесення змін до Закону № 3038-VI було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 % вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
3) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
(1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені;
(2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Системний аналіз норм Закону №132-ІХ дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01 січня 2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/9548/21, від 13 грудня 2022 року у справі № 910/21307/21, від 20 лютого 2024 року у справі № 910/20216/21 та ін.
У постановах від 23 травня 2024 року у справі № 915/149/23 та від 03 грудня 2024 року у справі №910/6226/23 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1322-ІХ обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Так, прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2019 року ТзОВ «Парк Арена» отримало два дозволи на виконання будівельних робіт, зокрема № ЛВ 112193013383 на будівництво другої черги багатоквартирного житлового комплексу, а також № ЛВ 112193013780 на будівництво третьої черги цього комплексу. Виконання будівельних робіт з будівництва цих черг відповідач розпочав в жовтні 2019 року, що підтверджується підписаними ним актами готовності об'єкта до експлуатації від 13 лютого 2023 року (2-га черга будівництва) та від 05 вересня 2024 року (3-тя черга будівництва). У зв'язку з цим суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, що будівництво другої черги багатоквартирного будинку фактично було розпочато ним в липні 2021 року, а третьої черги - в грудні 2021 року, оскільки такі спростовуються наявними у справі доказами.
Як встановлено судом, ТзОВ «Парк Арена» закінчило та ввело в експлуатацію другу чергу будівництва в лютому 2023 року, а третю чергу - у вересні 2024 року, про що свідчать видані Інспекцією ДАБК Сертифікат ЛВ122230216319 від 23 лютого 2023 року та Сертифікат ЛВ122240910937 від 16 вересня 2024 року.
Жодною із сторін не заперечується та обставина, що ТзОВ «Парк Арена» не укладало договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також не зверталося до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та не сплатило жодних коштів в бюджет територіальної громади.
У зв'язку з цим прокурор на підставі статті 1212 ЦК України просить стягнути з відповідача 6' 088' 050,76 грн безпідставно збережених коштів, з яких: 2' 602' 291,90 грн пайовий внесок, 372'832,18 грн інфляційні втрати та 142' 027,98 грн 3% річних за другу чергу будівництва, а також 2' 842' 837,63 грн пайовий внесок, 106' 157,24 грн інфляційні втрати та 21' 903,83 грн 3% річних за третю чергу будівництва.
Враховуючи доводи сторін, викладені ними в заявах, що стосуються суті спору, суд зазначає, що в предмет дослідження в даній справі входить з'ясування таких обставин:
(1) щодо належності визначеного прокурором органу, який представляє інтереси держави у спірних правовідносинах та дотримання законодавчо встановленого порядку подання позовної заяви в інтересах цього органу;
(2) щодо правомірності здійсненого розрахунку розміру пайового внеску, який підлягає сплаті відповідачем, а також нарахувань інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну сплату пайового внеску;
За таких умов суд вважає за необхідне зазначити таке.
(1) Щодо належності визначеного прокурором органу, який представляє інтереси держави у спірних правовідносинах та дотримання законодавчо встановленого порядку подання позовної заяви в інтересах цього органу
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як визначено у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Звертаючись із позовом в даній справі прокурор вказав, що внаслідок неотримання коштів місцевим бюджетом щодо пайової участі порушуються інтереси територіальної громади та держави в цілому, оскільки ненадходження коштів зі сплати пайового внеску перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси держави.
Так, відповідно до частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України (далі БК України) до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать зокрема надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів.
Згідно пункту 4-1 частини 1 статті 71 БК України надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають, зокрема, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За змістом статті 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (надалі Закон №280/97-ВР) місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету. У разі коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону.
Таким чином суд зазначає, що місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.
Суд звертає увагу на те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.
Як вбачається з позовної заяви, прокурор в даній справі визначив Департамент економічного розвитку Львівської міської ради компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави у спірних правовідносинах.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач наголошує, що Департамент не є уповноваженим органом, який представляє інтереси територіальної громади м. Львова у спірних правовідносинах. Таким органом, на його думку, є Львівська міська рада.
З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно частини 1 статті 6 Закону №280/97-ВР первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина 1 статті 10 Закону №280/97-ВР).
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Серед власних (самоврядних) повноважень, які належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад є організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах) (підпункт 1 пункту А частини 1 статті 31 Закону №280/97-ВР).
Відповідно до ухвали міської ради від 04 лютого 2021 року № 32 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», Департамент економічного розвитку Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 31 січня 2025 року № 92 (далі Положення), основними завданнями Департаменту є реалізація заходів щодо збалансованого економічного і соціального розвитку Львівської міської територіальної громади та ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів (підпункт 2.1.1); забезпечення у межах своїх повноважень захисту економічних прав і законних інтересів міської громади, вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (підпункт 2.1.2).
Слід зазначити, що аналогічні за змістом та нумерацією пункти було передбачено також і в Положенні про Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженому рішенням виконкому від 17 вересня 2021 року №806.
До компетенції Департаменту належать, зокрема, такі повноваження:
- залучення на договірних засадах у порядку, визначеному законодавством України, коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення на будівництво, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони довкілля та історичного середовища (підпункт 4.1.16 пункту 4.1 Положення);
- відтермінування (розтермінування) сплати пайового внеску та проведення перерахунку згідно з діючими договорами про пайову участь за зверненням замовника/забудовника до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію (підпункт 4.1.39 пункту 4.1 Положення).
В Положенні про Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженому рішенням виконкому від 17 вересня 2021 року № 806 вказані повноваження було передбачено підпунктами 4.1.16 та 4.1.36 пункту 4.1 відповідно.
За змістом підпункту 5.1.9 пункту 5.1 Положення для реалізації завдань та виконання повноважень, передбачених цим Положенням, іншими нормативними актами, Департамент має право звертатись до суду у порядку, встановленому законодавством України, у тому числі з позовними заявами про визнання незаконними актів органів виконавчої влади.
Крім цього, за змістом пункту 2.4 Ухвали Львівської міської ради «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року» №6098 від 26 грудня 2019 року (далі Ухвала ЛМР № 6098) Департамент економічного розвитку протягом 15 робочих днів з дня отримання звернення та документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту (пункт 2.7 Ухвала ЛМР № 6098).
Таким чином, системний аналіз викладеного вище дає підстави дійти висновку, що як нормами статті 31 Закону №280/97-ВР, так і підпунктами 4.1.16 та 4.1.39 пункту 4.1 Положення передбачено повноваження Департаменту залучати та розпоряджатися коштами від пайових внесків і організовувати за рахунок цих коштів будівництво, ремонт і утримання об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури. Крім цього, реалізація заходів щодо збалансованого економічного і соціального розвитку Львівської міської територіальної громади та забезпечення у межах своїх повноважень захисту економічних прав і законних інтересів міської громади належить до основних завдань Департаменту. І для реалізації цих завдань та виконання повноважень Департаменту надано право звертатися до суду.
Отже, суд дійшов висновку, що Департамент є компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави у спірних правовідносинах. Відтак прокурором правильно подано позов в інтересах цього органу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Крім цього, у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 914/1577/19 Верховний Суд зазначив, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої стаття 23 Закону України «Про прокуратуру».
Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на те, що згідно норм Закону України № 132-ІХ відповідач повинен був сплатити пайовий внесок за другу чергу будівництва до лютого 2023 року, а за третю чергу - до вересня 2024 року, станом на кінець 2024 року Департамент не звертався до суду з вимогою про стягнення цих внесків, чим допустив довготривалу бездіяльність.
09 грудня 2024 року прокурором направлено лист до Департаменту від № 14.51/04-14-9491ВИХ-24 із запитом про надання інформації чи звертався відповідач до Львівської міської ради щодо проведення розрахунку/укладення договору про пайову участь. Окрім того, прокурор звертався із питанням щодо того, чи буде Департамент вживати заходів для надходження до міського бюджету коштів щодо стягнення пайового внеску на будівництво ТзОВ «Парк Арена» (том 1 а.с.84-86).
Департамент листом № 2301-вих-182278 від 19 грудня 2024 року повідомив лише, що станом на дату надходження запиту справа щодо стягнення коштів у примусовому порядку в суді не перебуває (том 1 а.с.87-89).
В подальшому, прокурор листом № 14.51/04-14-302ВИХ-25 від 14 січня 2025 року повідомив Департамент про звернення до суду з цим позовом (том 1 а.с.96).
Таким чином, направляючи відповідні звернення Департаменту, прокурор фактично повідомляв його про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на стверджуване порушення шляхом вчинення відповідних дій. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, компетентний орган не вживав жодних заходів спрямованих на усунення таких порушень.
Відтак, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у цих правовідносинах.
(2) Щодо правомірності здійсненого розрахунку розміру пайового внеску, який підлягає сплаті відповідачами, а також нарахувань інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну сплату пайового внеску
Як зазначалося вище, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX передбачено, що розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом) для житлових будинків - 2 % вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.
Замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Аналогічні за змістом положення передбачено також в підпункті 2.2.2 пункту 2.2, підпункті 2.3.1 пункту 2.3, а також пункті 2.4 Ухвали ЛМР № 6098, прийнятої на підставі Закону №132-IX.
Як вбачається з позовної заяви та доданого до неї листа Департаменту №2301-вих-182278 від 19 грудня 2024 року (т. 1 а.с. 87-89) розрахунок пайової участі для ТзОВ «Парк Арена» було здійснено, виходячи з загальної площі квартир багатоквартирного житлового комплексу, зокрема, 6' 457,30 кв.м. в другій черзі будівництва та 6' 438,46 кв.м. в третій черзі будівництва. При здійсненні розрахунку для другої черги брався до уваги встановлений показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області станом на дату введення об'єкта в експлуатацію (20 150,00 грн./кв.м.), який затверджено наказом Міністерства розвитку громад на території України № 139 від 09 березня 2023 року (розрахований станом на 01 січня 2023 року), а для третьої черги брався до уваги встановлений показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області станом на дату введення об'єкта в експлуатацію (22 077,00 грн./кв.м.), який затверджено наказом Міністерства розвитку громад на території України № 764 від 31 липня 2024 року (розрахований станом на 01 липня 2024 року)
Таким чином розрахований розмір пайового внеску по 2 черзі будівництва, який заявлено до стягнення із відповідачів становить 2' 602' 291,90 грн (20' 150 х 6' 457,30 х 0,02); по 3 черзі будівництва - 2' 842' 837,63 грн (22' 077 х 6' 438,46 х 0,02)
Основними доводами відповідача, якими він заперечує позовні вимоги, є безпідставність здійснення розрахунку пайової участі станом на момент прийняття об'єкта будівництва до експлуатації. Розрахунок пайової участі має здійснюватися станом на дату початку будівництва і, виходячи, що за обставинами даної справи відповідною датою є жовтень 2019 року, такий розрахунок мав бути здійснений на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області станом на 01 жовтня 2019 року (12' 504 грн./кв.м.), затверджених наказом Міністерства розвитку громад на території України № 286 від 02 грудня 2019 року.
У зв'язку із цим відповідач надав суду контррозрахунок заборгованості, згідно якого розмір пайового внеску становить: по 2 черзі будівництва 1' 614'841,58 грн; по 3 черзі будівництва - 1' 610' 130,00 грн.
Перевіривши правильність здійсненого Департаментом розрахунку та оцінюючи вказані доводи відповідачів, суд зазначає таке.
Системний аналіз як абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, так і згаданих вище пунктів Ухвали ЛМР № 6098 свідчить, що цими нормативними актами не передбачено обов'язку органу місцевого самоврядування (в даному випадку Департаменту) здійснювати розрахунок розміру пайового внеску, виходячи із основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України станом на дату початку будівництва об'єкту.
Нормами цих актів встановлено лише обов'язок замовника будівництва звернутися протягом 10 робочих днів після початку будівництва до органу місцевого самоврядування (Департаменту) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва із додаванням всіх необхідних для цього документів, а також обов'язок останнього протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів здійснити та надати замовнику розрахунок пайової участі.
В постанові від 03 грудня 2024 у справі №910/6226/23 (пункти 8.49 та 8.51) Верховний Суд висловив правову позицію, що пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску. Застосування стороною при здійсненні розрахунку розміру пайової участі на підставі нормативів, які не діяли станом на момент виникнення у відповідача обов'язку на його сплату, прямо суперечить статті 5 ЦК України.
При цьому, як неодноразово зазначив Верховний Суд (в постановах КГС ВС від 20.02.2024 у справі №910/20216/21 (пункт 50.6); від 15 серпня 2024 року у справі №914/2145/23) обов'язок звернення із заявою про визначення розміру пайової участі не є тотожним обов'язку щодо сплати пайової участі.
На підставі системного аналізу положень абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, а також статті 253 ЦК України суд доходить висновку, що обов'язок щодо сплати замовником будівництва пайового внеску виникає з наступного дня після визначення органом місцевого самоврядування розміру (суми) цього внеску і триває до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію. З моменту введення об'єкта в експлуатацію замовник будівництва вважається таким, що прострочив виконання цього обов'язку і без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе відповідні кошти. До моменту визначення розміру пайового внеску у замовника будівництва існує лише обов'язок звернутися із заявою про його визначення.
Таким чином, з огляду на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі №910/6226/23 орган місцевого самоврядування (Департамент) вправі розраховувати пайовий внесок на підставі актів, чинних на момент розгляду заяви забудовника та здійснення такого розрахунку, а не на підставі актів, які були чинними станом на момент початку будівництва чи на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником.
В контексті обставин даної справи, за умов добросовісності дій відповідача, Департамент мав би визначити розмір пайового внеску на підставі наказу Міністерства розвитку громад, яким затверджено основні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинними станом на кінець січня 2020 року, враховуючи те, що відповідач розпочав будівництво двох черг багатоквартирного житлового комплексу у жовтні 2019 року і не уклав договори про сплату пайової участі до 01 січня 2020 року, відтак із заявою про визначення розміру пайової участі повинен був звернутися протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року.
Однак, не залишається поза увагою суду те, що обов'язок органу місцевого самоврядування визначити розмір (суму) пайового внеску, в розумінні положень статті 538 ЦК України, є зустрічним.
Відповідно до частини 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відтак, у разі недотримання замовником будівництва свого обов'язку своєчасно (протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року) звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайового внеску та необхідним пакетом документів, вказаний орган має право зупинити виконання свого обов'язку (здійснити такий розрахунок) до моменту вчинення відповідних дій.
Разом з тим, 10-денний строк для подання замовником заяви не є присічним. Так, враховуючи встановлений законом обов'язок замовника будівництва сплатити пайовий внесок до моменту прийняття будинку в експлуатацію, його обов'язок звернутися із відповідною заявою в будь-якому випадку триває до цього моменту.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (див. наприклад постанови від 07 вересня 2023 у справі №916/2709/22 (пункт 93); від 15 серпня 2024 року у справі №914/2145/23; від 03 грудня 2024 року у справі №910/6226/23 (пункт 8.39)), відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
На думку суду, у разі невиконання замовником свого обов'язку звернутися із заявою про розрахунок в 10-денний строк після 01 січня 2020 року, Департамент має право зупинити здійснення розрахунку пайового внеску до крайнього строку подання відповідної заяви. І у випадку відсутності такої, самостійно визначити розмір пайової участі, виходячи із цін, встановлених актами, які були чинними на момент крайнього строку.
Інша оцінка спірної ситуації нівелюватиме норми частини 3 статті 538 ЦК України, які перш за все спрямовано на захист інтересів Департаменту, як постраждалої від невиконання зобов'язань сторони, суперечитиме основним принципам цивільного законодавства, таким як розумність та справедливість і потуратиме замовникам будівництва в невиконанні ними обов'язку щодо своєчасного звернення із заявою про здійснення розрахунку пайового внеску.
З огляду на те, що багатоквартирний житловий комплекс було прийнято в експлуатацію 23 лютого 2023 року (друга черга будівництва) та 16 вересня 2024 року (третя черга будівництва), Департамент вправі здійснювати розрахунок, виходячи із встановлених наказом Міністерства розвитку громад показників опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області станом на лютий 2023 року (2 черга) та вересень 2024 року (3 черга).
Однак, суд зазначає, що Департамент при здійсненні розрахунків пайової участі за другу чергу будівництва житлового комплексу необгрунтовано застосував показники вартості 1 кв.м. квартири (20' 150,00 грн/кв.м.), які затверджено Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 09 березня 2023 року № 139. Так, не зважаючи на те, що вказані показники розраховані станом на 01 січня 2023 року, сам Наказ №139 не був чинним станом на час введення в експлуатацію другої черги будівництва житлового комплексу (23 лютого 2023 року), оскільки набув чинності, а відтак і фактичне застосування передбачених ним показників стало можливим лише після його офіційного затвердження та оприлюднення (09 березня 2023 року).
Зокрема, відповідно до пункту 3.1 Наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури «Про затвердження Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1185/11465 від 12 жовтня 2005 року, показники щоквартально затверджуються наказом уповноваженого органу та діють до затвердження наступних.
Як вбачається з Наказу № 139 від 09 березня 2023 року з моменту його затвердження визнано таким, що втратив чинність, Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 17 листопада 2022 року № 214 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» (розраховані станом на 01 жовтня 2022 року).
Відтак суд дійшов висновку, що станом на момент виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати пайового внеску за другу чергу будівництва (лютий 2023 року) чинними були показники вартості будівництва по Львівській області, які було затверджено Наказом №214 від 17 листопада 2022 року і саме ці показники (19' 386,00 грн/кв.м.) слід застосовувати при здійсненні розрахунку розміру сплати пайової участі.
Здійснивши розрахунок вказаного розміру відповідно до показників вартості 1 кв.м. житла передбачених Наказом №214, суд зазначає, що за другу чергу будівництва житлового комплексу з відповідача підлягає стягненню 2'503'624,36 грн. несплаченого пайового внеску (19' 386,00 грн х 6'457,30 кв.м. х 0,02), а не 2' 602' 291,90 грн., як це зазначено прокурором в позові.
З приводу третьої черги будівництва, то суд погоджується з доводами прокурора та Департаменту, що розмір несплаченого внеску слід розраховувати, виходячи з показників вартості 1 кв.м. житла по Львівській області (22' 077,00 грн/кв.м.), затверджених Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 31 липня 2024 року № 764, які були чинними станом на вересень 2024 року. А тому здійснений ними розрахунок несплаченого внеску за третю чергу будівництва у розмірі 2'842' 837,63 грн. (22' 077,00 грн х 6 438,46 кв.м. х 0,02) є правильним та підлягає стягненню в повному обсязі.
При цьому не залишається поза увагою суду, що в постановах від 20 березня 2025 року у справі №903/601/24 та від 20 лютого 2025 року у справі №918/618/24 Верховний Суд залишав без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було стягнуто з відповідачів пайовий внесок, розмір котрого визначено станом на момент прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань.
Як вбачається з позовної заяви, у зв'язку із несплатою відповідачем розміру пайового внеску, прокурор просить стягнути з нього також за другу чергу будівництва за період з 24 лютого 2023 року по 19 грудня 2024 року - 372' 832,18 грн інфляційних втрат та 142' 027,98 грн 3% річних; за третю чергу за період з 17 вересня 2024 року по 19 грудня 2024 року - 106' 157,24 грн інфляційних втрат та 21' 903,83 грн 3% річних.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд зазначає, що хоча прокурором правильно визначено періоди нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, однак за другу чергу будівництва житлового комплексу вказані кошти підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати у розмірі 358' 696,02 грн та 3% річних у розмірі 136'642,90 грн. Це зумовлено тим, що розмір цих коштів слід визначати, виходячи із несплаченого пайового внеску за вказану чергу в сумі 2'503'624,36 грн., а не 2' 602' 291,90 грн., як це зроблено прокурором.
З приводу третьої третьої черги будівництва, то здійснений прокурором розрахунок сум інфляційних втрат (106' 157,24 грн) та 3% річних (21' 903,83 грн) є правильним, а тому в цій частині відповідні кошти підлягають стягненню в повному обсязі.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме у розмірі 5'969'861,98 грн, з яких: за другу чергу будівництва - 2'503'624,36 грн несплачений пайовий внесок, 358' 696,02 грн інфляційні втрати, 136 642,90 грн 3% річних; за третю чергу будівництва - 2'842'837,63 грн несплачений пайовий внесок, 106'157,24 грн інфляційні втрати та 21'903,83 грн 3% річних. В решті заявлених сум слід відмовити.
Судові витрати
Згідно з частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, прокурор сплатив судовий збір у розмірі 73' 056,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 76 від 16 січня 2025 року (а.с.15).
Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог в розмірі 98% від заявленої суми стягнення, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 71'598, 40 грн (73' 056,60 х 98%).
Керуючись ст. ст. 2, 42, 46, 74, 73, 76-78, 80, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
1. Позовні вимоги заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» (адреса: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 131, код ЄДРПОУ: 41121029) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: пл. Ринок,1 м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 34814859, отримувач - ГУК у Львівській області/м.Львів, код отримувача - 38008294, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку - UA668999980314131921000013933, код класифікації доходів бюджету - 24170000) кошти в розмірі у розмірі 5' 969' 861,98 грн, зокрема: за 2 чергу будівництва - 2' 503' 624,36 грн основного боргу, 358' 696,02 грн інфляційних втрат, 136 642,90 грн 3% річних; за 3 чергу будівництва - 2'842' 837,63 грн основного боргу, 106' 157,24 грн інфляційних втрат та 21' 903,83 грн 3% річних.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» адреса: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 131, код ЄДРПОУ: 41121029) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, UA138201720343140001000000774) 71'598, 40 грн сплаченого судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Бургарт Т.І.