просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
31 жовтня 2025 року м.Харків Справа № 913/218/25
Провадження №19/913/218/25
Суддя Косенко Т.В., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
до Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області (пр. Дружби, м. Кремінна, Сіверськодонецький район, Луганська область, 92900)
про стягнення 16 335 грн 97 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг») 27.08.2025 через систему “Електронний суд» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 08.11.2021 №11-1075/21-БО-Т за поставлений у лютому 2022 року природний газ в сумі 9 380 грн 81 коп., пені за період 16.02.2022 по 15.10.2022 у сумі 1 991 грн 88 коп., 3 % річних за період з 16.02.2022 по 28.07.2025 у сумі 926 грн 00 коп., інфляційних втрат за період з травня 2022 року по червень 2025 року в сумі 4 037 грн 28 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу від 08.11.2021 №11-1075/21-БО-Т щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, на яку нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Також в позовній заяві позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025 справа передана на розгляд судді Косенко Т.В.
Ухвалою від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.09.2025 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив, який зареєстрований відділом документального забезпечення роботи суду 16.09.2025.
Відповідач просить відмовити в задоволенні позову про стягнення боргу у загальній сумі 16 335 грн 97 коп.
Зазначає, що Кремінська міська військова адміністрація не є стороною договору №11-1075/21-БО-Т від 08.11.2021, не є правонаступником Кремінської міської ради та її виконавчого комітету, тому не є належним відповідачем.
Указом Президента України від 31.03.2022 № 192/2022 “Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» утворено Кремінську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.
У зв'язку з бойовими діями на території громади, можливості евакуювати паперові носії, інформаційні бази, архів виконавчого комітету Кремінської міської ради та Кремінської міської ради у Кремінської МВА не було, тому інформація про договірні відносини була відсутня.
Тільки з 01.07.2022 на підставі постанови Верховної Ради України № 2333-ІХ «Про здійснення начальниками Кремінської і Рубіжанської міських військових адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», начальники Кремінської і Рубіжанської міських віськових адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України “Про правовий режим воєнного стану», здійснюють повноваження відповідних міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних міських голів; апарати Кремінської і Рубіжанської міських рад та їх виконавчі комітети, інші виконавчі органи, комунальні підприємства, установи та організації Кремінської і Рубіжанської міських територіальних громад підпорядковуються відповідно начальнику Кремінської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та начальнику Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
Начальник Кремінської МВА виходячи із додаткових повноважень, проводить заходи щодо відновлення архівних підрозділів виконавчого комітету Кремінської міської ради, що є володільцем цієї інформації, але без інформаційних баз та архівних справ, інформація є не повна.
Також відповідач зазначає про наявність у спірний період обставин непереборної сили, які відповідно до законодавства є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме, знаходження села Новокраснянка, починаючи з 24.02.2022, у зоні можливих бойових дій, у зв'язку з чим в режимі евакуації органи місцевого самоврядування на відповідній території не виконували своїх повноважень, а опалення у населеному пункті було відключено. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Кремінська міська об'єднана територіальна громада, до якої увійшла Новокраснянська сільська рада, з 24.02.2022 знаходиться на території можливих бойових дій і з 04.03.2022 окупована, адміністративний центр територіальної громади перебував в повній окупації з 18.04.2022 по 01.01.2023, а з 01.01.2023 частина території громади відноситься до території активних бойових дій або тимчасово окупованих територій та наразі (з 01.01.2023) є частково окупованими.
Також відповідач зазначив, що він є органом місцевого самоврядування, а тому фінансується за кошти місцевого бюджету, а органи Казначейства здійснюють реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів тільки згідно з наданими підтвердними документами, в той час як позивачем, в порушення своїх договірних зобов'язань, як постачальником не було підготовлено та надано відповідачу як споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за відповідний розрахунковий період на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС.
Відповідач стверджує, що до позовної заяви не долучено докази направлення позивачем акту приймання - передачі природного газу за спірний період відповідачу та його отримання останнім, а тому відповідач не може вважатися таким, що прострочив грошове зобов'язання.
Разом з цим відповідач зазначив, що за його даними станом на 01.02.2022 за весь спожитий до лютого 2022 року природний газ було сплачено в повному обсязі, а за лютий 2022 року не було можливості проконтролювати споживання газу у зв'язку з форс-мажорними обставинами, враховуючи те, що вже 26.02.2022 у приміщенні старостату у селі Новокраснянка були перебої з енергопостачанням, газопостачанням і зафіксувати показники лічильників було неможливо. Газопостачання здійснювалось з АГНКС «Шебелинкагазвидобування», облік газу здійснювався звичайними розрахунковими електронними приладами обліку, без встановлення коригуючих приладів та системи передачі даних.
18.09.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, зареєстрована відділом документального забезпечення роботи суду 19.09.2025, у якій він зазначив, що у відповідності до постанови Верховної Ради України №2333-IX «Про здійснення начальниками Кремінської і Рубіжанської міських військових адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області повноважень, передбачених ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», начальник Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області виконує обов'язки Кремінської міської ради, її виконавчих органів та міського голови і відповідно Кремінська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, на час дії воєнного стану в Україні, є споживачем за договором постачання природного газу від 08.11.2021 №11-1075/21-БО-Т, а в судовій справі про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання зобов'язання відповідачем.
Твердження Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про неналежність обраного відповідача у справі №913/218/25 позивач вважає безпідставним та необґрунтованим.
Зазначив, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не узгоджується з умовами договору та законодавством.
Відсутністю у відповідача сертифікату ТПП, неповідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлювали виконання зобов'язань за договором поставки природного газу №11-1075/21-БО-Т від 08.11.2021, не дає підстав відповідачу для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання договору.
Сума 3 774 грн 31 коп. надійшла на рахунок позивача 21.02.2022 і була зарахована, як вбачається з розрахунку основного боргу та з розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, які містяться в матеріалах справи, в погашення суми вартості газу за поставлений у грудні 2021 року природний газ. Основний борг за поставлений природний газ за лютий 2022 року становить 9 380 грн 81 коп. і ніякі 70% за спірний період відповідачем не сплачувались.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
23.09.2025 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначає, що виконавчий комітет Кремінської міської ради та Кремінську міську раду Сєвєродонецького району Луганської області не ліквідовано та вони частково діяли приблизно до 10.04.2022. Також, це відомо позивачу оскільки у матеріалах справи є докази господарських відносин між сторонами, у тому числі посилання на нарахування основного боргу відповідно до розрахунку сум основного боргу для підприємств, дата виникнення заборгованості 18.04.2022.
Начальник Кремінської МВА не володіє інформацією щодо виконання договору від 08.11.2021 №11-1075/21-БО-Т, окрім наданої.
Кремінська МВА не є правонаступником Кремінської міської ради та її виконавчих органів, не може нести відповідальності за зобов'язаннями іншої юридичної особи.
Відповідач також посилається на сертифікат Торгово-промислової палати, існування форс-мажорних обставин.
Частиною 8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
08.11.2021 між ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг», як постачальником, та Кремінською міською радою, як споживачем, укладений договір постачання природного газу №11-1075/21-БО-Т, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.
У п.1.3 договору передбачено, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України).
У відповідності до п.1.4 договору споживач підтвердив та гарантував, що на момент підписання цього договору у нього був в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
У відповідності до п.2.1. договору сторони домовились, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природною газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 3,4 тис. куб. м., у т.ч. по місяцях:
МісяцьОбсяг
Жовтень 2021-
Листопад 20210,4
Грудень 20210,45
Січень 20220,5
Лютий 20220,5
Березень 20220,35
Квітень 20220,2
Травень 2022-
Червень 2022-
Липень 2022-
Серпень 2022-
Вересень 2022-
Жовтень 20220,2
Листопад 20220,35
Грудень 20220,45
Всього:3,4
Підписанням цього договору споживач дав згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п.2.3 договору).
Згідно з п.3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п.3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.
У п.3.5 договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп.3.5.1 п.3.5 договору).
Відповідно до пп.3.5.2 п.3.5 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Згідно з пп.3.5.3 п.3.5 договору споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У пп.3.5.4 п.3.5 договору сторони передбачили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до пп.3.5.1 п.3.5 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1 000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1 000 куб. м. Всього ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу за цим договором становить 16 554,00 грн (п.4.1 договору).
Згідно з п.4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладання становила разом з ПДВ 56 283, 60 грн.
Відповідно до п.5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов пп.3.5.4 п.3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
У п.5.3 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.5.1 цього договору.
Згідно з п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Згідно з п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 13.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.
На виконання вказаних умов договору позивач протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 33 193 грн 40 коп.
У свою чергу відповідач повністю оплатив поставлений у грудні 2021 року - січні 2022 року природний газ у сумі 23 812 грн 59 коп.
Відсутність оплати за спожитий в лютому 2022 року газ на суму 9 380 грн 81 коп. з боку відповідача стало підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, що пов'язані із простроченням виконання вищенаведених зобов'язань.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 08.11.2021 №11-1075/21-БО-Т є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Суд зауважує, що обов'язку відповідача, передбаченому пп.3.5.1 п.3.5 договору щодо надання постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ, кореспондує обов'язок постачальника, передбачений пп.3.5.2 п.3.5 договору щодо підготовки та надання споживачу двох примірників акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.
Проте, саме відповідачем як споживачем були порушені указані умови пп.3.5.1 п.3.5 договору та не надано позивачу акт надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, тому позивач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного складання та надання споживачу відповідних актів приймання-передачі.
Суд наголошує, що саме через указані порушення відповідачем умов договору відсутній складений між сторонами оригінал акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року.
Суд зауважує, що акт приймання-передачі природного газу за січень 2022 року від 31.01.2022 підписаний обома сторонами, проте за лютий 2022 року від 28.02.2022 - тільки позивачем.
Водночас відповідачем до матеріалів справи наданий підписаний обома сторонами акт приймання-передачі природного газу від 17.02.2022 на суму 3 774 грн 31 коп.
Оцінюючи вказаний акт, суд зазначає, що зазначений акт приймання-передачі природного газу не містить інформації за який період його було складено, та не може вважатися належним доказом передачі позивачем відповідачеві природного газу за лютий 2022 року, оскільки умовами 3.5 договору передбачена необхідність складання акту приймання-передачі природного газу за повний місяць, у той час як наданий акт складений в середині місяця - 17.02.2022.
Отже, указаний акт від 17.02.2022 не може підтверджувати обсяг переданого відповідачеві природного газу за повний місяць лютого 2022 року та містить тільки посилання на укладений між сторонами договір без конкретного зазначення місяця передачі природного газу.
Ураховуючи наведене, у спірних правовідносинах за відсутності складеного між сторонами акту приймання-передачі природного газу слід керуватися умовами договору, що встановлюють порядок дій у разі відсутності такого акту.
Так, у п.5.1 договору сторони передбачили, що у разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов пп.3.5.4 п.3.5 цього договору, яким встановлено, що обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Також суд зауважує, що Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
Згідно з п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті: інструкцію з користування інформаційною платформою, а також витяги з нормативно-правових актів, пов'язаних із користуванням інформаційною платформою; контактні дані (прізвище, ім'я, по батькові, номери факсів та телефонів, електронні адреси) працівників оператора газотранспортної системи, які є відповідальними за працездатність інформаційної платформи та взаємодію з учасниками ринку природного газу, контактну інформацію та графік роботи служби підтримки інформаційної платформи; інформацію про центри сертифікації ключів, необхідних користувачам інформаційної платформи для забезпечення ними електронного цифрового підпису (ЕЦП) у випадках, передбачених цим Кодексом; іншу інформацію, передбачену цим Кодексом.
Отже, суб'єкти ринку природного газу (позивач як постачальник і відповідач як споживач природного газу) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.
Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Ураховуючи викладене, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
З огляду на викладене, відповідач як споживач природного газу, мав доступ до даних інформаційної платформи, зокрема і про обсяг спожитого ним природного газу.
Ураховуючи наведене, суд наголошує, що у разі недотримання споживачем умов пп.3.5.1 п.3.5 договору та відсутності належним чином оформленого між сторонами акту приймання-передачі природного газу обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу.
При цьому, на думку суду, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому він був переданий.
У відповіді ТОВ “ОГТСУ» від 28.11.2024 №ТОВВИХ-24-18323 на адвокатський запит ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» від 22.11.2024 №125/3/2-1731 надано інформацію, зокрема по споживачу природного газу з ЕІС кодом 56XS0000LL10B008, який був закріплений за постачальником ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х) у період з 11.11.2021 по 01.03.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х) становить: з 11.11.2021 по 30.11.2021 - 0,00 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 678,00 м3; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 760,48 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 566,68 м3; з 01.03.2022 по 01.03.2022 - 0,00 м3.
Отже, позивачем доведено факт споживання у спірний період відповідачем природного газу на загальну суму 33 193 грн 40 коп.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Ураховуючи наведене, граничним строком оплати поставленого позивачем відповідачеві у лютому 2022 року природного газу, ураховуючи умови п.5.1 договору, є 15.04.2022.
Суд констатує, що відповідно до наданої АТ “Ощадбанк» на вимогу позивача інформації про надходження коштів на рахунки ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» у період з 08.11.2021 по 21.11.2024, відповідач спожитий у грудні 2021 - січні 2022 року природний газ оплатив повністю.
Отже, заборгованість за поставлений у лютому 2022 року природний газ складає 9 380 грн 81 коп.
Суд зауважує, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на невірність розрахунку позовних вимог, зокрема відповідно до рахунку фактури від 20.12.2022 №11-1075/21 за грудень 2021 року було сплачено 7 449 грн 30 коп. в повному обсязі. Позивач невірно зазначив у розрахунку грудня 2021 суму 3 774 грн 31 коп. сплачену в рахунок оплати за природний газ за лютий місяць відповідно до акту від 17.02.2022, оскільки платіж відбувся у іншому бюджетному році.
Як зазначає позивач, сума 3 774 грн 31 коп. була зарахована в погашення суми вартості газу за період постачання грудня 2021 року.
Відповідно до наданої АТ “Ощадбанк» на вимогу позивача інформації про надходження коштів на рахунки ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» у період з 08.11.2021 по 21.11.2024 суму 3 774 грн 31 коп. сплачено за природний газ згідно акту 11-1075/21-50Т/21 від 17.02.2022.
Водночас, як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» було поставлено відповідачеві у грудні 2021 року природний газ на суму 11 223 грн 61 коп.
Також у відповіді ТОВ “ОГТСУ» від 28.11.2024 №ТОВВИХ-24-18323 зазначено, що відповідачем спожито у грудні 2021 року природний газ в обсязі 678,00 м3, що виходячи з вартості 1 м3 природного газу - 16 554 грн 00 коп. за 1 000 м3 відповідає загальній сумі 11 223 грн 61 коп.
Отже, позивачем правомірно віднесено здійснену відповідачем 21.02.2022 оплату в сумі 3 774 грн 31 коп. в рахунок погашення заборгованості в сумі 3 774 грн 31 коп. за грудень 2021 року.
Ураховуючи наведене вказані доводи відповідача судом відхиляються.
Відносно доводів відповідача що Кремінська міська військова адміністрація не є стороною договору №11-1075/21-БО-Т від 08.11.2021 та не є правонаступником Кремінської міської ради та її виконавчого комітету, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 3, 4 ст.45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.05.2025 у справі №910/5814/24 (пп.41-44) визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі №520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 (пункт 71)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поняття “сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю “сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (пункт 33.2).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (п.8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала про те, що, установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача. При цьому звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (пункт 39), від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 (пункт 75), від 03.04.2024 у справі №917/1212/21 (пункт 189)).
Тобто встановлення особи, до якої належить подавати позов, безпосередньо впливає на результат вирішення спору у таких правовідносинах і може стати підставою для скасування судових рішень.
У цій справі позивачем пред'явлено позов до відповідача - Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, було введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Відповідно до частин 2-3 статті 4 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.
Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.
Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова.
Зокрема, у відповідності до положень статті 15 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; здійснюють управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік). Також військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.
Фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.6 ст.4 Закону України “Про правовий режим воєнного стану»).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №397 затверджено “Порядок фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій», яким передбачено, що фінансування діяльності здійснюється, зокрема військових адміністрацій населених пунктів, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету територіальної громади, де утворено військову адміністрацію.
Пунктами 4, 7 частини 6 статті 15 вказаного вище Закону також визначено, що начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів; укладає від імені територіальної громади, відповідної військової адміністрації договори згідно із законодавством.
Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування (частина 8 статті 4 Закону України “Про правовий режим воєнного стану»).
Положеннями частини 2 статті 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування, начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.
У разі прийняття Верховною Радою України рішення, передбаченого ч.1 або 3 цієї статті, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація здійснюють повноваження, передбачені відповідно частиною другою або третьою цієї статті, з дня набрання чинності зазначеним рішенням Верховної Ради України протягом строку, передбаченого цими частинами.
У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченого частиною 2 або 3 цієї статті, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану (частина 4 статті 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану»).
Згідно з п.1 Указу Президента України “Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» від 31.03.2022 №192/2022 утворено Кремінську та Рубіжанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області. Указ набрав чинності 01.04.2022.
Закон України “Про військово-цивільні адміністрації» визначає організацію, повноваження і порядок діяльності військово-цивільних адміністрацій, що утворюються як тимчасовий вимушений захід з елементами військової організації управління для забезпечення безпеки та нормалізації життєдіяльності населення в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції, що не має на меті зміни та/або скасування конституційно закріпленого права територіальних громад на місцеве самоврядування.
За змістом статті 1 вказаного Закону для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.
Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.
Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов'язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина 2 зазначеної норми).
У разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації. Повноваження виконавчих органів зазначених рад, апаратів цих рад та їх виконавчих комітетів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у таких органах та апаратах, припиняються з дня, наступного за днем прийняття рішення зазначеним керівником військово-цивільної адміністрації населених пунктів про можливість цієї військово-цивільної адміністрації здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (абзац 2 частина 1 статті 3 Закону України “Про військово-цивільні адміністрації»).
Фінансування діяльності військово-цивільних адміністрацій населених пунктів здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, а районних і обласних військово-цивільних адміністрацій - за рахунок коштів Державного бюджету України та відповідних районних і обласних бюджетів (частина 7 статті 3 вказаного Закону).
Повноваження військово-цивільних адміністрацій населених пунктів починаються з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і припиняються у день відкриття першої сесії новообраної ради (абзац 2 частини 11 статті 3 Закону).
Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 07.04.2022 внесено запис про державну реєстрацію Кремінської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (ідентифікаційний код 44789075).
01.07.2022 Верховною Радою України прийнято Постанову №2333-IX “Про здійснення начальниками Кремінської і Рубіжанської міських військових адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану», п.1 якої встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування: 1) начальники Кремінської і Рубіжанської міських військових адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області: крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України “Про правовий режим воєнного стану», здійснюють повноваження відповідних міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних міських голів; можуть затвердити тимчасову структуру виконавчих органів відповідної міської ради (для працівників, посади яких не включено до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду); 2) апарати Кремінської і Рубіжанської міських рад та їх виконавчі комітети, інші виконавчі органи (з урахуванням абз.3 пункту 1 частини другої статті 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану»), комунальні підприємства, установи та організації Кремінської і Рубіжанської міських територіальних громад підпорядковуються відповідно начальнику Кремінської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та начальнику Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. Постанова набрала чинності 05.07.2022.
Також пунктом 3 частини 1 статті 78 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, зокрема, передбачених законами України “Про військово-цивільні адміністрації», “Про правовий режим воєнного стану».
Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації (частина 5 статті 78 вказаного Закону).
Отже, на час подання позовної заяви 27.08.2025 та на момент ухвалення рішення у справі, повноваження Кремінської міської ради Луганської області тимчасово здійснює (до моменту відновлення повноважень Кремінської міської ради) Кремінська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області.
Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №911/1244/23.
З вищенаведеного вбачається, що обраний позивачем відповідач - Кремінська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області є належним у даній справі.
Відносно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин та посилань на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, суд зауважує наступне.
Відповідно до п.10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.
Згідно з п.10.3 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.10.4 договору).
Відповідно до ст.141 Закону України “Про торгово-промислові палати України» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
Суд бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Суд зауважує, що заявником не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин для виконання договору від 08.11.2021 №11-1075/21-БО-Т, як і не надано доказів повідомлення позивача у відповідності до умов п.10.3 договору про їх настання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований “Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Ураховуючи викладене, вказані доводи відповідача та посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 судом відхиляються.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений у лютому 2022 року природний газ у сумі 9 380 грн 81 коп.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 16.02.2022 по 15.10.2022 у сумі 1 991 грн 88 коп. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.7.2 у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних первинних документів та договірних умов.
Отже, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача є пеня за період з 16.02.2022 по 15.10.2022 у сумі 1 991 грн 88 коп.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 16.02.2022 по 28.07.2025 у сумі 926 грн 00 коп., інфляційних втрат за період з травня 2022 року по червень 2025 року в сумі 4 037 грн 28 коп. суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних первинних документів.
Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є 3% річних за період з 16.02.2022 по 28.07.2025 у сумі 926 грн 00 коп.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, судом встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних інфляційних втрат за період з травня 2022 року по червень 2025 року в сумі 4 037 грн 28 коп.
Ураховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.
Підстав для здійснення судового контролю, передбаченого ч.5 ст.3451 ГПК України, судом не встановлено.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області задовольнити повністю.
2. Стягнути з Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, пр. Дружби, 13, м. Кремінна, Сіверськодонецький район, Луганська область, 92900, ідентифікаційний код 44789075, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676, основний борг у сумі 9 380 грн 81 коп., пеню в сумі 1 991 грн 88 коп., 3% річних у сумі 926 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 4 037 грн 28 коп., судовий збір у сумі 2 422 грн 40 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676.
Відповідач: Кремінська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, пр. Дружби, 13, м. Кремінна, Сіверськодонецький район, Луганська область, 92900, ідентифікаційний код 44789075.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено 31.10.2025.
Суддя Тетяна КОСЕНКО