просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
31 жовтня 2025 року м.Харків Справа № 913/477/24
Провадження № 4/913/477/24
Господарський суд Луганської області у складі судді Ірини ГОЛЕНКО, розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 29.11.2024
Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача - Комунального некомерційного підприємства «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області, м. Старобільськ Луганської області
про стягнення 270262 грн 01 коп.
Без виклику (повідомлення) сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 11-1086/21-Б0-Т від 09.11.2021 у сумі 270262 грн 01 коп., з яких: 172985 грн 94 коп. - основний борг за лютий 2022 року, 36540 грн 32 коп. - пеня, 12771 грн 36 коп. - 3% річних, 47964 грн 39 коп. - інфляційні втрати.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу, а також просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Голенко І.П.
Господарський суд Луганської області ухвалою від 04.12.2024 залишив позовну заяву ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» без руху та встановив п'ятиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви суд ухвалою від 16.12.2024 відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, а також встановив сторонам строки для подання процесуальних заяв по суті.
Суд ухвалою від 14.01.2025 зупинив провадження у справі № 913/477/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Суд ухвалою від 15.10.2025 поновив провадження у справі.
Ухвали суду від 16.12.2024, 14.01.2025, 15.10.2025 надсилались позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» та отримані ними 16.12.2024, 14.01.2025, 15.10.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
30.12.2024 відповідач подав через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечує, та зазначає, що з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан. Активні бойові дії на території Луганської області та окупація території незаконними збройними формуваннями РФ призвели до припинення виконання договору про постачання природного газу від 09.11.2021 №11-1086/21-БО-Т, а саме постачальник припинив постачання природного газу споживачу. Відповідач був позбавлений можливості до доступу в особистий кабінет на сайті Оператора ГРМ для формування звітності та рахунків за надані послуги, а також ознайомитися з обсягами розподіленого та спожитого природного газу за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, що унеможливило проведення звірення розрахунків за фактично використаний природний газ. Первинні бухгалтерські документи втрачені.
Про можливу заборгованість станом на 15.04.2024 за спожитий природний газ відповідач дізнався після звернення позивача до Луганської обласної державної адміністрації в квітні 2024 року. На виконання п. 2 Протокольного доручення робочої наради щодо погашення заборгованості за спожитий газ бюджетними організаціями та комунальними підприємствами Луганської області та з метою проведення остаточного розрахунку за договором про постачання природного газу від 09.11.2021 №11-1086/21-БО-Т та керуючись п. 5.5 договору відповідач двічі направив на електронну пошту позивача лист, у якому просив позивача направити на поштову адресу споживача у м. Дніпро два примірники акту приймання-передачі природного газу за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, підписані уповноваженим представником постачальника. Позивач проігнорував відповідні звернення, тому відповідач не отримав акти приймання-передачі природного газу за період з 01.01.2022 по 28.02.2022.
Відповідач не був ознайомлений з актом-приймання передачі природного газу за лютий 2022 року та не отримував жодних відомостей про обсяг спожитого природного газу у лютому 2022 рік до моменту подачі позивачем до суду заяви про усунення недоліків, до якої додав акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року на суму 172985 грн 94 коп. Будь-яких доказів на підтвердження направлення акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на електронну чи поштову адресу відповідача позивач суду не надав.
Крім того, позивач не надав суду розрахунок та період, за який нарахував пеню в розмірі 36540,32 грн, 3% річних від основного боргу в розмірі 12771,36 грн та інфляції в розмірі 47964,39 грн.
Жодних доказів надіслання акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 позивач не надав, тому ним не доведено момент отримання відповідачем документів на оплату, період виконання грошового зобов'язання та прострочення відповідача, а тому суд позбавлений можливості перевірити період прострочення.
06.01.2025 позивач подав через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідь на відзив,у якій зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів відсутності споживання останнім природного газу з ресурсу постачальника. Саме на відповідача покладався обов'язок належної та вчасної оплати за поставлений газ згідно умов договору. Відповідач не виконав свій обов'язок щодо надання позивачу актів розподілу природного газу за лютий 2022.
Відповідач ухилився від документального оформлення спожитих обсягів природного газу за лютий 2022. Підписані з боку відповідача акти (акт) не був повернутий позивачу, у зв'язку з чим у позивача відсутній акт за вказаний період.
У зв'язку з тим, що споживачем не підписано відповідний акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022, враховуючи дані Інформаційної платформи, обсяги спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі. Учасники ринку природного газу у своїй діяльності та для взаємодії між суб'єктами ринку природного газу користуються даними Інформаційної платформи.
За відсутності належним чином оформлених актів приймання-передачі природного газу (неповернення їх позивачу), саме дані Інформаційної платформи (узгоджене у договірному порядку джерело інформації про спожиті обсяги природного газу), адміністратором якої є Оператор ГТС України, є належним та допустимим доказом, який доводить реальний рух товару, а саме постачання природного газу.
Отже, з урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу, ціни природного газу та строки оплати, що визначено в договорі, відповідач знав про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату навіть не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу. Тобто, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту надсилання позивачем акту приймання-передачі природного газу.
Щодо тверджень відповідача про не отримання відповіді на листи, у яких просив позивача направити на поштову адресу споживача у м. Дніпро два примірники акту приймання-передачі природного газу за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, позивач зазначає, що ним була надана відповідь №125/3/1/1-4043 від 21.05.2024 та акт звіряння розрахунків за період 01.10.2021 по 30.04.2024, які направлені засобами поштової відправки АТ «Укрпошта» 24.05.2024.
Згідно із ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.
09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ЕІС-код - 56Х930000010610Х (далі - постачальник, позивач) та Комунальним некомерційним підприємством «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області, ЕІС-код - НОМЕР_1 (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 11-1086/21-БО-Т, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Згідно із п. 1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
У п. 1.5 договору передбачено, що у разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір.
Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 108 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2021 - 3,00 тис. куб. м, листопад 2021 - 8,95 тис. куб. м, грудень 2021 - 12,5 тис. куб. м, січень 2022 - 15,1 тис. куб. м, лютий 2022 - 13,9 тис. куб. м, березень 2022 - 12,7 тис. куб. м, квітень 2022 - 5,85 тис. куб. м, травень 2022 - 3,55 тис. куб. м, червень 2022 - 2,3 тис. куб. м, липень 2022 - 1,9 тис. куб. м, серпень 2022 - 1,8 тис. куб. м, вересень 2022 - 2,0 тис. куб. м, жовтень 2022 - 3,0 тис. куб. м, листопад 2022 - 8,95 тис. куб. м, грудень 2022 - 12,5 тис. куб. м (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.1.3 договору загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.
Згідно з п. 2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
У пункті 2.4 договору передбачено, що споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
Режим використання природного газу протягом розрахункового періоду споживач визначає самостійно в залежності від своїх власних потреб (п. 2.5 договору).
У п. 3.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.
Згідно із п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У п. 3.5.1 договору передбачено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2 договору).
Відповідно до п. 3.5.3 договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно із п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Сторони у п. 3.6 договору визначили, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
У п. 4.1 договору сторони передбачили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на цим договором становить 16554,00 грн.
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 1489860 грн 00 коп., крім того ПДВ 297972 грн 00 коп., разом з ПДВ 1787832 грн 00 коп. (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюєтьсяспоживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70%грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно із п. 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором (п. 6.2 договору).
У п. 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).
Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
У п. 13.5 договору сторони передбачали повідомляти одна одну рекомендованим листом з повідомленням про зміну власних платіжних реквізитів, ЕІС-коду, адреси, номерів телефонів, факсів у п'ятиденний строк з дня виникнення відповідних змін.
Договір постачання природного газу № 11-1086/21-БО-Т від 09.11.2021 підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ у листопаді 2021 року - лютому 2022 року.
У лютому 2022 року (спірний період) позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 10,44980 тис. куб. м на суму 172985 грн 94 коп., що було зазначено у акті приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, який підписаний лише ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу у 2022 році цього акту.
Позивач у заяві про усунення недоліків позовної заяви зазначив про припинення з 24.02.2022 роботи низки відділень АТ «Укрпошта», в тому числі в Луганській області, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, тому такий акт було направлено лише електронною поштою (доказів направлення не зберіглося).
19.04.2024 Департамент житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації листом № 03-14-417 довів до відома начальникам місцевих військових адміністрації інформацію ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо обсягів заборгованості бюджетних організацій та підприємств теплопостачання за спожитий природний газ, яка виникла на загальних умовах постачання та від постачальника «останньої надії», станом на 15.04.2024.
23.04.2024 відповідач надіслав на електронну пошту позивача lug-bo@naftogaztrading.com.ua, ngt@naftogaztrading.com.ua (підтверджується скріншотами з електронної пошти) лист № 333, у якому просив направити на поштову адресу 49000, м. Дніпро, вул. В.Мономаха, 17-А два примірники акту приймання-передачі природного газу за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 з метою проведення остаточного розрахунку за договором.
Позивач направив 24.05.2024 відповідачу вищевказаний акт приймання-передачі простим листом за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. В.Мономаха, 17-А, що підтверджується накладною від 24.05.2024, яка додана до відповіді на відзив.
На підтвердження поставки природного газу відповідачу та його споживання позивач надав дані з Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом НОМЕР_1 в періоди з 12.11.2021 по 28.02.2022, які надало ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у листі № ТОВВИХ-24-16347 від 28.10.2024, а саме: -з 12.11.2021 до 30.11.2021 - 6952,08 куб. м; -з 01.12.2021 до 31.12.2021 - 11485,00 куб. м; -з 01.01.2022 до 31.01.2022 - 13896,28 куб. м.; -з 01.02.2022 до 28.02.2022 - 10449,80 куб.м.
Всього у період з листопада 2021 по лютий 2022 року поставлено природний газ в обсязі 42,78316 тис. куб. м на загальну суму 708232 грн 25 коп.
Споживач з ЕІС-кодом НОМЕР_1 у період з 12.11.2021 по 28.02.2022 був закріплений за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Відповідач частково розрахувався за отриманий природний газ у загальній сумі 535246 грн 31 коп.: 05.01.2022 на суму 206924 грн 94 коп. за природний газ, поставлений у грудні 2021 року; 21.01.2022 на суму 98282 грн 41 коп.; 17.02.2022 на суму 230038 грн 96 коп. за природний газ, поставлений у січні 2022 року (інформація від 23.10.2024 № 77/4-11/131680/2024 АТ «Ощадбанк» про надходження коштів).
Решту суми заборгованості за договором відповідач не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу за лютий 2022 року в сумі 172985 грн 94 коп., пені в сумі 36540 грн 32 коп. за період з 16.04.2022 до 15.10.2022, 3% річних у сумі 12771 грн 36 коп. за період з 16.04.2022 до 30.09.2024, інфляційних втрат у сумі 47964 грн 39 коп. за період з травня 2022 року до вересня 2024 року.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це (ст. 664 ЦК України).
Відповідно до п. п. 27, 31, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих тощо, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживачем є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правовідносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила).
Відповідно до п. 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (п. 11 розділу ІІ Правил).
Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» Оператор газотранспортної системи (Оператор ГТС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).
Відповідно до п. 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Для кодування використовується ЕІС-код.
Кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
Згідно з п. 4 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).
У п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Факт укладання договору постачання природного газу № 11-1086/21-БО-Т від 09.11.2021 між сторонами спору підтверджується матеріалами справи та документально не спростовується відповідачем.
Суд на підставі наявних у справі матеріалів встановив, що відповідач у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 був закріплений за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (лист № ТОВВИХ-24-16347 від 28.10.2024ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»), що також не спростовується сторонами спору.
Фактичне виконання позивачем зобов'язання щодо поставкивідповідачу природного газу в обсязі 10,44980 тис. куб. м на загальну суму 172985 грн 94 коп. у лютому 2022 року та його споживання відповідачем підтверджується належними доказами, зокрема, листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 28.10.2024 № ТОВВИХ-24-16347 та даними з Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом НОМЕР_1, доступ до якої має також відповідач.
Отже, відповідач мав можливість дізнатися з Інформаційної платформи Оператора ГТС про спожиті обсяги природного газу за спірний період.
Відповідач не надав суду доказів того, що використані позивачем дані, розміщені Оператором ГТС на Інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за лютий 2022 року, є неповними чи недостовірними або такими, що відрізняються від даних самого споживача, тобто дані Інформаційної платформи ніяким чином документально не спростував.
Крім того, суд також враховує, що умовами договору передбачено, що споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу (п. 2.4, п. 6.2 договору); режим використання природного газу споживач визначає самостійно (пункт 2.5 договору); сторони договору здійснюють щоденний моніторинг фактичного відібраного споживачем обсягу природного газу (пункт 3.4 договору).
Отже, оскільки природний газ був переданий та отриманий споживачем у спірний період, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦКУкраїни, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту надсилання (або не надсилання) позивачем акту приймання-передачі природного газу.
При цьому, п. 5.1 договору не звільняє відповідача від оплати за отриманий природний газ у разі відсутності акту приймання-передачі, оскільки у такому випадку фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору, яким передбачено, що обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Як вже зазначалось, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу у 2022 роціакту приймання-передачі природного газу за спірний період, але документально підтверджено факт направлення позивачем цього акту відповідачу на його вимогу 24.05.2024 простим листом за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. В.Мономаха, 17-А, що підтверджується накладною від 24.05.2024.
Проте, позивачу не був повернутий підписаний відповідачем акт приймання-передачі природного газу за спірний період.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно визначив обсяг спожитого відповідачем природного газу у спірний період відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.
За поставлений природний газ у лютому 2022 рокувідповідач не розрахувався.
Разом з тим, судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Монастирська, буд. 67.
Кабінет Міністрів України постановою від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» установив, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Територія Старобільської міської територіальної громади є тимчасово окупованою з 28.02.2022 відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, яким був затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, та встановлена аналогічна дата тимчасової окупації зазначеної вище території, втратив свою чинність від 20.03.2025 на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій № 376 від 28.02.2025.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 172985 грн 94 коп. за поставлений відповідачу природний газ у лютому 2022 року (з 01.02.2022-24.02.2022 та 28.02.2022), місцезнаходження якого з 28.02.2022 окуповане.
Таким чином, період, за який позивачем нараховано основну заборгованість, частково охоплюється періодом перебування території місцезнаходження відповідача в тимчасовій окупації, а саме за 28.02.2022.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України'правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначаєтьсясухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Як було зазначено вище, територія Старобільської міської територіальної громади була визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, тому положення ст. 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на таку територію, визначену рішенням Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 зазначив, що у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України»,правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою.Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
З урахуванням викладеного, дія положень ст. 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» застосовується до спірних правовідносин з огляду на загальновідомий факт тимчасової окупації м. Старобільськ Луганської області.
Отже, позивач з 28.02.2022 не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу. Тому обсяг природного газу 347,08 куб.м на суму 5745 грн 56 коп., поставлений відповідачу 28.02.2022, позивачем заявлено до стягнення безпідставно.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу за лютий 2022 року у сумі 167240 грн 38 коп., у задоволенні решти вимоги в сумі 5745 грн 56 коп. слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 36540 грн 32 коп. за період з 16.04.2022 до 15.10.2022 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 ЦК України встановлено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
За умовами п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені з урахуванням часткового задоволення позовної вимоги з основного боргу, суд зазначає, що до стягнення з відповідача підлягають 35326 грн 67 коп., у задоволенні решти вимоги в сумі 1213 грн 65 коп. слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 12771 грн 36 коп. за період з 16.04.2022 до 30.09.2024 та інфляційних втрат у сумі 47964 грн 39 коп. за період з травня 2022 року до вересня 2024 року суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням часткового задоволення позовної вимоги з основного боргу, суд зазначає, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у сумі 12347 грн 17 коп. та інфляційні втрати в сумі 46371 грн 30 коп. У задоволенні решти вимог про стягнення 3% річних у сумі 424 грн 19 коп. та інфляційних втрат у сумі 1593 грн 09 коп. слід відмовити.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг за лютий 2022 року у сумі 167240 грн 38 коп., пеня в сумі 35326 грн 67 коп., 3% річних у сумі 12347 грн 17 коп., інфляційні втрати в сумі 46371 грн 30 коп.
Доводи відповідача про те, що постачальник припинив постачання природного газу споживачу з 24.02.2022 у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні» спростовуються листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 28.10.2024 № ТОВВИХ-24-16347 та даними з Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом НОМЕР_1.
Доводи відповідача про те, що відповідач не отримав акт приймання-передачі природного газу за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року підписаний уповноваженим представником постачальника, оскільки позивач не надавжодних доказів надіслання акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 також спростовуються матеріалами справи (накладна від 24.05.2024).
Позивач надав до позовної заяви розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, тому в цій частині доводи відповідача також відхиляються.
Доводи відповідача про те, що період виконання грошового зобов'язання та, відповідно, прострочення відповідача визначається моментом отримання споживачем акту приймання-передачі, а позивачем не доведено момент отримання відповідачем документів на оплату, суд відхиляє у зв'язку з їх безпідставністю. За умовами договору визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць, в якому мав місце факт постачання газу. Саме 15 число місяця, наступного замісяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період, є початком обрахунку наступного (місячного) строку, впродовж якого повинен бути здійснений платіж. Крім того, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України) та не залежить від факту отримання відповідачем акту приймання-передачі природного газу за спірний період.
У справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України», «Трофимчук проти України» тощо Європейський суд з прав людини зазначає, що «у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Мера, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Керуючись ст. ст. 2, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області (92703, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Монастирська, буд. 67, ідентифікаційний код 01983714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) основний борг у сумі 167240 грн 38 коп., пеню в сумі 35326 грн 67 коп., 3% річних у сумі 12347 грн 17 коп., інфляційні втрати в сумі 46371 грн 30 коп., судовий збір у сумі 3135 грн 42 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано - 31.10.2025.
Суддя Ірина ГОЛЕНКО