номер провадження справи 5/87/25
15.10.2025 Справа № 908/1554/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства “Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м.Київ, 01021; код ЄДРПОУ 30019801)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» (вул. Північне шосе, буд. 69-А, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 30105738)
про стягнення 13 344 943,13 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Роєнко Є.В. (в режимі відеоконференції) - довіреність №1-4045 від 26.08.2024;
Від відповідача: Кузнецов І.С. (в режимі відеоконференції) - ордер серії АР №1238052 від 11.06.2025.
26.05.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» про стягнення 13 344 943,13 грн.
26.05.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1554/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1554/25 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.06.2025 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 18.06.2025 заяву Акціонерного товариства “Укртрансгаз» про забезпечення проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Ухвалою суду від 25.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 18.08.2025 на 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 18.08.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.09.2025 о 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, в режимі відеоконференції. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
В судовому засіданні 15.09.2025р. судом оголошено перерву до 15.10.20225р.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 15.10.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд» ЄСІКС.
Позов обґрунтований тим, що за умовами укладеного 18.01.2024 між АТ «Укртрансгаз» (Покупець) та ТОВ «МІК» (Постачальник) договору про закупівлю товарів № 2401000043 Постачальник зобов'язувався у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця «Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої, зазначені у специфікації, а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити такі Товари. Поставка товару, у загальній кількості не менше 20%, повинна була здійснюватися в період з 19.01.2024 по 16.09.2024 (включно). Поставка решти товару повинна була здійснюватися в строк до 13.01.2025 (включно). Однак, ТОВ «МІК» в порушення зазначених вище умов Договору та наведених нижче положень законодавства, здійснив поставку Товарів з порушенням строків передбачених умовами Договору. Посилаючись на умови договору №2401000043 від 18.01.2024, ст.ст. 11, 15, 16, 202, 253, 254, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 624, 628, 629, 631 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 216-218, 230-232 ГК України, Позивач просить стягнути з Відповідача грошові кошти в загальному розмірі 13 344 943,13 грн., з яких: 8 035 648,57 грн. - пені, 5 309 294,56 грн. - штрафу.
Відповідач проти позову заперечив, вказавши у відзиві на позовну заяву, що він не заперечує проти фактичних обставин справи пов'язаними з укладанням та змістом договору, проте зазначає, що Всього відбулось поставка товару 3-ма партіями, з яких перша партія була більшою за 20% товару і склала суму 25 919 494,56 грн. та його було поставлено за видатковою накладною №РН-12/05/01 від 05.12.2024, що підтверджено чотирма ТТН від 06.12.2024 на суму 6 479 873,64 грн., прийнято Позивачем 09.12.2024., що підтверджено Актом вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості №522 підтверджено дату прибуття ТМЦ 09.12.2024. При цьому зазначає, що Позивач безпідставно відтягував початок вхідного контролю до 26.12.2024., виявляв недоліки поставленого товару та документах,а після їх усунення складав Акти про поновлення контролю і вказував дату прийняття товару на підставі цих актів. Всупереч положенням Інструкції п-7, комісія АТ «Укртрансгаз» 27.12.2024 склала Акт виявлення недоліків в поставленій продукції №522-1 без виклику та участі представника Постачальника, та без зазначення про призупинку приймання продукції. Посилаючись на листування між сторонами вказує, що викладені в акті №522-1 від 27.12.2024 недоліки були усунуті 23.01.2025, однак Акт №522-2 про усунення недоліків був підписаний лише 07.02.2025. Тобто, зі сторони Позивача є наявним умисне затягування процесу приймання товару, що також підтверджується інформацією із актів про дату фактичного прибуття ТМЦ 09.12.2024 згідно з видатковою накладною №РН-12/05/01 від 05.12.2024. Отже, якщо рахувати, що 1-шу партію було поставлено 06.12.2024 - із затримкою на 84 календарних дні, то розмір пені буде складати 1 938 479,99 грн., а не 3 435 227,85 грн., Штраф 2 363 999,98 грн. нараховано правильно. 2-га партія товару на загальну суму 62 827 558,74 грн. було поставлено за видатковою накладною №РН-01/09/05 від 09.01.2025 на суму 62 827 558,74 грн. і доставлено за ТТН 09.01.2025 та 10.01.2025р.. Згідно Акту №10 підтверджено дату прибуття ТМЦ 09.01.2025, 10.01.2025, 13.01.2025 (за РН-01/09/05 от 09.01.25 на суму 2 972 114,22) Дата початку проведення вхідного контролю 21.01.2025 Виявлено недоліки (продукція поставлена в розібраному вигляді), постановлено необхідність усунення невідповідностей у строк, визначений Договором. Вказує, що товар був поставлений в межах граничного строку, а його приймання почалося вже нібито за умови порушення строку поставки, отже Позивачем свідомо створено штучне прострочення поставки, затримка із її прийманням 2-ої партії обумовлена саме діями Позивача, а тому по 2-ій партії нараховані штрафні санкції є безпідставними. 3-тя партія товару на загальну суму 29 452 945,80 грн. було поставлено за видатковою накладною №РН-04/29/03 від 29.04.2025 на суму 29 452 945,80 грн. і доставлено за ТТН та прийнято Позивачем прийнято 12.03.2025. Згідно Акту вхідного контролю ТМЦ №107 від 18.03.2025 підтверджено дату прибуття ТМЦ 12.03.2025. Дата початку проведення вхідного контролю - 18.03.2025 Виявлено недоліки в супровідній документації, товар не прийнято. Здійснено усунення недоліків товару за видаткової накладною №РН-04/29/03 від 29.04.2025. Відповідач не погоджується і з виявленими недоліками товару та вважає, що зупинка прийняття і цієї партії товару, викликана об'єктивними обставинами та не з вини Відповідача. Відповідно до Акту вхідного контролю ТМЦ №107-1 від 29.04.2025 3я партія товару оприбуткована Покупцем 29.04.2025. Враховуючи вищевикладені обставини поставки 3-ої партії товару, Відповідач вважає обґрунтованим припинення перебігу прострочення поставки товару з 18.03.2025, тобто це своєчасно поставлена партія товару, а тому по 3-ій партії нараховані штрафні санкції є безпідставними. Надав свій контррозрахунок, згідно з яким вважає, що за першою партією мають бути нараховані - пеня 1 938 479,99 грн. і штраф 2 363 999,98 грн.; а за другою та третьою партіями - у сумі 0 грн. Посилаючись на ст. 265 ГК України, ст.ст. 509, 626, 627 ЦК України просить частково відмовити Позивачу у позові.
Позивач у своїй відповіді на відзив не погодився з доводами Відповідача та повторно навів доводи позовної заяви, та посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, умови Договору зазначив, що невиконання зобов'язань Відповідача відноситься до комерційного ризику, незалежно від причин такого невиконання та не звільняє Відповідача від встановленої чинним законодавством відповідальності за порушення зобов'язання за договором. Зобов'язання Відповідача щодо здійснення поставки товарів було здійснено останнім з порушенням строків визначених Договором. Вважає, що викладене підтверджує правомірність та обґрунтованість позовних вимог та спростовує безпідставні та необґрунтовані твердження Відповідача, викладені у Відзиві на позовну заяву. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він заперечує проти позовних вимог, а доводи, аргументи (міркування, припущення) Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують позовні вимоги. В свою чергу Відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив також повторив свої твердження, вказані у відзиві на позовну заяву, та додатково надав клопотання про зменшення неустойки, вказавши, що ним дійсно було допущено незначне прострочення поставки товару, що є винятковим випадком. Посилаючись на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та наведену ним практику Верховного суду наполягає на тому, що у спірному випадку є наявними всі складові ознаки обставин для зменшення неустойки, а саме: значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, невідповідності розміру пені наслідкам порушення: Покупець не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із нібито несвоєчасною поставкою по Договору, стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними наслідкам порушення, наявність і негативний характер яких замовником навіть не доведена; чи є даний випадок винятковим: така ситуація має винятковий характер, ТОВ "МІК" позиціонується як добросовісний постачальник; поставка виконана на 100% з незначним простроченням, які спричинені зокрема діями самого Покупця шляхом затягування процесу приймання товару за якістю; прострочення частково зумовлено діями самого Покупця шляхом затягування процесу приймання товару і висуванням не підтвердженими у правильності своїх вимог щодо замін однієї з деталі товарів через нібито невідповідність рекомендаційному розміру; постачальник за власні кошти для потреби Позивача додатково привезли для заміни колони подовжувача шпинделя необхідної вимагаємої ним довжини, хоча і з самого початку передані колони подовжувача шпинделя відповідали рекомендаційній довжині, чим постачальник проявив добросовісну поведінку, і не припинив своїх зобов'язань навіть після прострочення строків; просить врахувати майновий стан сторін та навів інші доводи, які на його думку заслуговують на увагу при вирішення цього питання, зокрема розташування постачальника в Запорізькій області мало свої наслідки після воєнного вторгнення рф у 2022 році, адже ТОВ «МІК» зазначало значні втрати майна, розташованого у власній і орендованій нерухомості. Просить зменшити розмір неустойки на 90%.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
У судовому засіданні 15.10.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін суд
Між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (Постачальник) 18.01.2024 було укладено договір про закупівлю товарів № 2401000043, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язувався у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця «Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN700 - DN1000)» код згідно ЄЗС ДК 021:2015 - 42130000-9, далі - Товари, зазначені у специфікації, яка наведена в Додатку 1 до цього Договору, а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити такі Товари.
Найменування (номенклатура, асортимент) Товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, загальна вартість, нумерація партій Товарів, перелік Товарів у кожній партії та їх кількість, строк і місце поставки партій Товарів зазначаються у Специфікації (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 118 199 999,10 грн., в тому числі ПДВ 19 699 999,85 гривень.
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє в частині поставки Товарів по « 31» травня 2025 року, в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 13.1 Договору).
Згідно з п. 5.1. Договору Постачальник зобов'язується передати Покупцю Товари партіями в кількості, якості, комплектності, строки та в місці поставки відповідно до умов Договору, Специфікації (додаток 1) та Технічних вимог та якісних характеристик Товарів (додаток 2).
Згідно з п. 5.2. Договору відвантаження Постачальником не вказаних у Специфікації Товарів, не допускається. Відвантажені Постачальником з порушенням цього пункту Товари не приймаються та не підлягають оплаті Покупцем.
Пунктом 5.3 Договору сторони домовились, що поставка товарів здійснюється на умовах DDP «Поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно Специфікації) Інкотермс-2010, з урахуванням вимог п. 5.1 цього Договору.
Право власності на Товари переходить від Постачальника до Покупця в дату прийняття Товарів Покупцем за видатковою накладною на кожну окрему партію Товарів (п. 5.6. Договору).
Прийняття Покупцем Товарів від Постачальника за видатковою накладною (акту приймання-передачі товару та залізничної накладної) не є підтвердженням належного виконання Постачальником його обов'язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутності у Покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензії можуть бути заявлені Покупцем Постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України (п. 5.7. Договору).
Відповідно до п. 5.8. Договору датою поставки Товарів за цим Договором є прийняття Покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13 цього Договору та передача Постачальником Покупцю на кожну окрему партію Товарів в повному обсязі наведених в п.п.5.8.1 - 5.8.13 документів.
Пунктом 5.13. Договору передбачено, що приймання Товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів вказаних у пункті 5.8.
Також, пунктом 5.14. Договору передбачено, що неналежне оформлення Постачальником документів та інформації, зазначених в п. 4.2, п. 5.8. п. 5.13 цього Договору або відсутність хоча б одного із вказаних в них пунктах Договору документів, або невиконання чи неналежне виконання інших вимог цього Договору вважається порушенням Постачальником умов Договору, яке є підставою для відмови Покупця від підписання Актів приймання Товарів за кількістю та якістю.
В свою чергу, відповідно до п.п. 6.3.3. п. 6.3. Договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцю документи, зазначені в п. 4.2, п. 5.8. п. 5.13 цього Договору.
Відповідно до п.п. 6.3.1. - 6.3.5 п. 6.3. Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором, та якість яких має відповідати умовами, встановленим розділом 2 Договору. Надати Покупцю документи, зазначені у п. 4.2 та п. 5.13 Договору. Забезпечити за власний рахунок усунення претензій, що виникають у Покупця в зв'язку з нестачею, недоліками,невідповідністю вимогам по якості (комплектності), кількості товарів. У разі поставки товару неналежної якості (комплектності) замінити такі товари відповідною кількістю товарів належної якості (комплектності).
Відповідно до Специфікації строк поставки Товару складає 240-360 календарних днів з дати укладення Договору. При цьому, поставка Товару у загальній кількості не менше 20% повинна бути здійснена в термін не більше 240 календарних днів з дати підписання Договору.
Таким чином, поставка товару, у загальній кількості не менше 20%, повинна була здійснюватися в період з 19.01.2024 по 16.09.2024 (включно). Поставка решти товару повинна була здійснюватися в строк до 13.01.2025 (включно).
За твердженням Позивача ТОВ «МІК» порушило умови Договору та здійснив поставку Товарів з порушенням строків, що підтверджується:
- Актом №522-2 поновлення вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 07.02.2025 та видатковою накладною №РН-12/05/01 від 05.12.2024 на суму 25 919 494,56 грн.;
- Актом №10-2 поновлення вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 07.02.2025 та видатковою накладною №РН-01/09/05 від 09.01.2025 на суму 62 827 558,74 грн.;
- Актом №107-1 вхідного контролю ТМЦ від 29.04.2025 та видатковою накладною №РН-04/29/03 від 29.04.2025 на суму 29 459 945,80 гривень.
Проте, з наданих Відповідачем до матеріалів справи документів вбачається, що товар було поставлено Відповідачем трьома партіями.
1 партія.
Листом від 03.12.2024р. за № 031224/02 ТОВ «МІК» повідомило АТ «Укртрнасгаз» про готовність до відвантаження 20% товару за договором, який буде доставлено в пункт приймання товару 05-06.12.2024р.
Відповідачем було здійснено поставку товару на суму 25 919 494,56 грн. (більше 20%) за видатковою накладною №РН-12/05/01 від 05.12.2024 доставлено згідно товарно-транспортних накладних та прийнято Позивачем:
- ТТН №РН- 12/05/01 від 06.12.2024 на суму 6 479 873,64 грн., прийнято 09.12.2024,
- ТТН №РН- 12/05/03 від 06.12.2024 на суму 6 479 873,64 грн., прийнято 09.12.2024,
- ТТН №РН- 12/05/04 від 06.12.2024 на суму 6 479 873,64 грн., прийнято 09.12.2024,
- ТТН №РН- 12/05/05 від 09.12.2024 на суму 6 479 873,64 грн., прийнято 09.12.2024.
З боку Покупця товар за накладною №РН-12/05/01 від 05.12.2024 отримала уповноважена особа Длябога Р.З. за довіреністю № 1-4171 від 16.12.2024р.
При цьому Позивачем 26.12.2024р. було складено Акт вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості №522 за накладною № РН-12/05/01 від 05.12.2024р., в якому підтверджено дату прибуття ТМЦ до розвантаження 09.12.2024. Дата початку проведення вхідного контролю 26.12.2024. Виявлено недоліки, постановлено необхідність усунення невідповідностей у строк, визначений Договором, а саме: встановлено невідповідність поставленій продукції умовам Договору. Технічні та якісні характеристики не підтверджені. Містяться вказівки комірнику - не оприбутковувати. Акт складено за участі уповноваженої особи Постачальника Губинець М.Ю., який не висловив пропозицій та зауважень.
Суд зазначає, що зі змісту Акту неможливо встановити в чому саме полягає невідповідність поставленої продукції умовам Договору.
Згідно Акту виявлення недоліків в поставленій продукції №522-1 від 27.12.2024 підтверджено дату фактичної поставки товару 09.12.2024. за накладною № РН-12/05/01 від 05.12.2024р. Виявлено недолік в документах - постачальником надано недостовірну копію сертифікату за № UA.024.С.0357-24 від 11.12.2024р., а отже не надано копію сертифікату відповідності даного типу товару вимогам ДСТУ EN 61508:2019 в частині рівня повноти безпеки на поставлену продукцію, згідно умов Договору. Також приймальна комісія вважає, що дана продукція не може бути прийнята та оприбуткована. Уповноважена особа Постачальника Губинець М.Ю. при цьому не був присутній.
Сторони вели листування відносно невідповідності Сертифікату, усунення недоліків Постачальником та в подальшому згідно Акту виявлення недоліків в поставленій продукції №522-2 від 07.02.2025 за накладною № РН-12/05/01 від 05.12.2024р. було підтверджено дату фактичної поставки товару 09.12.2024. Зафіксовано Дату початку проведення вхідного контролю 26.12.2024. Постановлено: недоліки вказані в Акті №522-1 від 27.12.2024 усунуті, дана продукція відповідає технічним та якісним характеристикам договору, приймається по кількості та якості, підлягає оприбуткуванню та використанню за призначенням. Акт складено за участі уповноваженої особи Постачальника ОСОБА_1 , який не висловив пропозицій та зауважень.
2 партія.
Відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 62 827 558,74 грн. за видатковою накладною №РН-01/09/05 від 09.01.2025, доставлено згідно товарно-транспортних накладних та прийнято Позивачем:
- ТТН №РН-01/09/05-01 від 09.01.2025 на суму 6 479 873,64 прийнято 10.01.2025
- ТТН №РН-01/09/05-02 від 09.01.2025 на суму 5 615 163,48 прийнято 10.01.2025
- ТТН №РН-01/09/05-03 від 09.01.2025 на суму 6 479 873,64 прийнято 10.01.2025
- ТТН №РН-01/09/05-05 від 09.01.2025 на суму 5 615 163,48 прийнято 10.01.2025
- ТТН №РН-01/09/05-06 від 09.01.2025 на суму 5 944 228,44 прийнято 10.01.2025
- ТТН №РН-01/09/05-08 від 09.01.2025 на суму 5 944 228,44 прийнято 09.01.2025
- ТТН №РН-01/09/05-09 від 09.01.2025 на суму 5 944 228,44 прийнято 09.01.2025
- ТТН №РН-01/09/05-11 від 09.01.2025 на суму 5 944 228,32 прийнято 09.01.2025
- ТТН №РН-01/09/05-12 від 09.01.2025 на суму 5 944 228,32 прийнято 09.01.2025
- ТТН №РН-01/09/05-13 від 09.01.2025 на суму 5 944 228,32 прийнято 09.01.2025
- ТТН №РН-01/09/05-14 від 09.01.2025 на суму в частині накладної РН-01/09/05 від 09.01.25 на суму 2 972 114,22.
Згідно Акту №10 підтверджено дату прибуття ТМЦ 09.01.2025, 10.01.2025, 13.01.2025 (за РН-01/09/05 от 09.01.25 на суму 2 972 114,22). Дата початку проведення вхідного контролю 21.01.2025. Виявлено недоліки (продукція поставлена в розібраному вигляді), постановлено необхідність усунення невідповідностей у строк, визначений Договором.
Згідно Акту поновлення вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості №10-1 за видатковою накладною № РН - 01/09/08 від 09.01.2025 на суму 3 105 278,64 продукцію повернуто для усунення недоліків (поставлена у складі ТТН №РН-01/09/05-14 від 09.01.2025).
Згідно Акту поновлення вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 07.02.2025р. №10-2 підтверджено дату прибуття ТМЦ 09.01.2025, 10.01.2025, 13.01.2025 (за накладною РН-01/09/05 від 09.01.25 на суму 62 827 558,74). Зафіксовано дату початку проведення вхідного контролю 21.01.2025. Постановлено: зауваження вказані в Акті №10 від 21.01.2025, що стосуються товару згідно накладної №РН- 01/09/05 від 09.01.2025 усунуті, дана продукція відповідає технічним та якісним характеристикам договору, приймається по кількості та якості, підлягає оприбуткуванню та використанню за призначенням.
З матеріалів справи вбачається, що приймання товару, привезеного 09-10.01.2025 на склад Покупця розпочалося лише 20.01.2025, про що свідчить лист покупця №1001ВИХ-25-312 від 15.01.2025. Отже, вказаним підтверджується, що товар було поставлений в межах граничного строку, а його приймання почалося вже нібито за умови порушення строку поставки, що свідчить про те, що Позивачем також безпідставно створено ситуацію прострочення поставки, а затримка із прийманням другої партії товару також жодним чином не обґрунтована Позивачем.
Зазначений товар переданий Постачальником та прийнятий Покупцем відповідно до Акту поновлення вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості №10-2 від 07.02.2025 та інших документів (видаткова накладна, рахунок-фактура тощо) з додержанням вимог, передбачених пунктом 5.8 Договору.
3 партія
Відповідачем було здійснено поставку товару 12.03.2025 на загальну суму 29 452 945,80 грн. за видатковою накладною №РН-04/29/03, доставлено згідно товарно-транспортних накладних та прийнято Позивачем:
- ТТН №РН-03/11/05 11.03.2025 на суму 16 028 205,90 прийнято 12.03.2025
- ТТН №РН-03/11/04 11.03.2025 на суму 13 424 739,90 прийнято 12.03.2025
Згідно Акту вхідного контролю ТМЦ №107 від 18.03.2025 підтверджено дату прибуття ТМЦ 12.03.2025. Дата початку проведення вхідного контролю - 18.03.2025 Виявлено недоліки в супровідній документації. Товар не прийнято.
За цією поставкою Позивачем було також допущено тривале спірне приймання товару по кількості та якості, оскільки склав Акт вхідного контролю ТМЦ №107 від 18.03.2025., відповідно до якого Позивач зупинив проведення вхідного контролю у зв'язку з наявною на його думку невідповідністю, а саме: «Виявлені невідповідності вимогам Додатку 2 Договору, а саме: «невідповідність Товару вимогам замовника вказаних у п.п 9.1 п. 3, 5, 6, 8 Додатку 2 Договору для кранів підземної установки в частині «Рекомендована довжина колони подовжувача шпинделя 1,8м».
З цього приводу між сторонам велося листування, яким ТОВ «МІК» заперечувало проти такої позиції Позивача, адже Позивач не зміг беззаперечно підтвердити правильність і обґрунтованість своїх зауважень. Але з метою завершення приймання цієї поставки і збереження партнерських відносин ТОВ «МІК» проявило добросовісну поведінку і для потреб Позивача додатково за власний рахунок замінило колони подовжувача шпинделя необхідної вимагаємої ним довжини, хоча і з самого початку передані колони подовжувача шпинделя відповідали рекомендаційній довжині.
Після цього Позивач підписав накладну №РН-04/29/03 від 29.04.2025, Акту вхідного контролю ТМЦ №107-1 від 29.04.2025, яким оприбуткував 29.04.2025 той самий товар, який було фактично прийнято за ТТН 12.03.2025р. Згідно Акту вхідного контролю ТМЦ №107-1 підтверджено дату прибуття ТМЦ 12.03.2025. Дата початку проведення вхідного контролю - 29.04.2025. Постановлено: недоліки вказані в Акті №107 від 18.03.2025 усунуті шляхом огляду ТМЦ за видатковою накладною № РН-04/29/03 від 29.04.2025, дана продукція відповідає технічним та якісним характеристикам договору, приймається по кількості та якості, підлягає оприбуткуванню та використанню за призначенням.
Приймаючи рішення у справі суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії договору.
Відповідно до ч.2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін.
Згідно наданого Позивачем розрахунку він просить стягнути з Відповідача грошові кошти в загальному розмірі 13 344 943,13 грн., з яких: 8 035 648,57 грн. - пені, 5 309 294,56 грн. - штрафу.
Перевіривши розрахунки Позивача щодо нарахованих сум пені та штрафу за допомогою ІС «Законодавство» суд зазначає, що Відповідач дійсно припустився порушення строку поставки:
- першої партії товару не менше 20%, яка мала бути здійснена в період з 19.01.2024 по 16.09.2024 (включно) - фактично поставлено на суму, що перебільшує 20%, та прийнято Позивачем за товарно-транспортними накладними 09.12.2024. Строк порушення з 17.09.2024р. - по 08.12.2025р. (понад 30 днів)
- другої партії товару, яка мала бути здійснена в строк до 13.01.2025 (включно) - фактично поставлено та прийнято Позивачем за товарно-транспортними накладними 09.01.2025 та 10.01.2025, тобто до спливу встановленого Договором строку, що свідчить про відсутність порушення.
- третьої партії товару, в строк до 13.01.2025 (включно) - фактично поставлено та прийнято Позивачем за товарно-транспортними накладними 12.03.2025р. Строк порушення з 14.01.2025р. - по 11.03.2025р. (понад 30 днів).
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Пунктом 7.2. Договору, встановлено, що за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцяти днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
7.3. За порушення постачальником умов цього Договору щодо якості (комплектності) товарів постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів.
7.4. За порушення строків усунення недоліків у поставлених за цим Договором товарах (.п. 9.3 Договору) Постачальник сплачує на користь Покупця штраф у розмірі 10 % від вартості товарів, строки усунення недоліків, дефектів, які були порушені.
Згідно здійсненого судом розрахунку належними сумами стягнення з Відповідача на користь Позивача пені та штрафу є:
- За першою поставкою: пеня за період з 17.09.2024р. - по 08.12.2024р. 2 033 039,99 грн.; штраф - 2 363 999,98 грн.
- За третьої поставкою: пеня за період з 14.01.2025р. - по 11.03.2025р. - 3 092 559,3 грн.; штраф - 2 945 294,58 грн.
Загальна сума до стягнення становить: 5 125 599,29 грн. пені, та 5 309 294,56 грн. штрафу, а всього - 10 434 893,85 грн.
Оцінюючи доводи сторін суд погоджується із запереченнями Відповідача відносно того, що Позивачем безпідставно та необґрунтовано збільшено період нарахування пені внаслідок його зволікання у прийнятті поставленого товару.
При цьому суд виходить з того, що Цивільним та Господарським кодексом України (який діяв під час спірних взаємовідносин сторін) визначено принцип свободи договору, однією із складових якого є можливість сторін на власний розсуд визначати умови договору.
Відповідно до ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Частиною 1 ст. 55 ГК України визначено, що Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Отже, ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Відповідно до 7.2 Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцяти днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Проаналізувавши умови договору суд дійшов висновку про їх суперечливість, невідповідність принципу справедливості, оскільки умови прийняття товару заздалегідь надають можливість покупцю створювати умови для нарахування пені та штрафу за порушення строку поставки товару.
При цьому вказані умови суперечать п. 5.6. Договору, згідно з яким право власності на Товари переходить від Постачальника до Покупця (в дату прийняття Товарів Покупцем за видатковою накладною на кожну окрему партію Товарів.
За правилами ІНКОТЕРМС 2010, про застосування яких домовилися сторони у договорі, - Термін DDP DELIVERED DUTY PAID (... named place of destination) "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" на імпорт до країни призначення.
А.1. Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.
А.4. Поставка
Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.
А.5. Перехід ризиків
Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.
А.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення
Продавець зобов'язаний, за власний рахунок, надати покупцю делівері-ордер і/або звичайний транспортний документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення), яких може потребувати покупець для прийняття поставки товару у відповідності зі статтями А.4/Б.4.
А.9. Перевірка - упаковка - маркування
Продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.
Б.5. Перехід ризиків
Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4.
Б.6. Розподіл витрат
Покупець зобов'язаний сплатити всі витрати, пов'язані з товаром, із моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;
Б.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення
Покупець зобов'язаний прийняти належний делівері-ордер або транспортний документ у відповідності зі статтею А.8.
Б.9. Огляд товару
Покупець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з будь-яким передвідвантажувальним оглядом товару, за винятком випадків, коли такий огляд вимагається державними органами країни експорту.
Таким чином, умови поставки товару, які сторони погодили у договорі, передбачають перехід права власності, а отже і усіх ризиків, пов'язаних з товаром, до покупця в момент передачі товару за товарно-транспортною накладною. В цей же момент вважається виконаним зобов'язання продавця з поставки товару.
Вказане означає, що прийнявши товар за ТТН, який був поставлений Відповідачем, Позивач з цієї дати став його власником, а отже мав право та можливість здійснювати усі правомочності власника щодо нього.
Проте, наступні умови договору, пов'язані з прийманням товару за кількістю та якістю, фактично продовжують строк приймання товару на невизначений термін, оскільки за Інструкціями П-6 та П-7 вказане може відбуватися протягом 20 днів. При цьому виявивши недоліки поставленого товару, Покупець має право вимагати їх усунення, що також продовжує строк прийняття товару.
Так, прийняття Покупцем Товарів від Постачальника за видатковою накладною (акту приймання-передачі товару та залізничної накладної) не є підтвердженням належного виконання Постачальником його обов'язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутності у Покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензії можуть бути заявлені Покупцем Постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України (п. 5.7. Договору).
Відповідно до п. 5.8. Договору датою поставки Товарів за цим Договором є прийняття Покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13 цього Договору та передача Постачальником Покупцю на кожну окрему партію Товарів в повному обсязі наведених в п.п.5.8.1 - 5.8.13 документів.
Пунктом 5.13. Договору передбачено, що приймання Товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів вказаних у пункті 5.8.
Також, пунктом 5.14. Договору передбачено, що неналежне оформлення Постачальником документів та інформації, зазначених в п. 4.2, п. 5.8. п. 5.13 цього Договору або відсутність хоча б одного із вказаних в них пунктах Договору документів, або невиконання чи неналежне виконання інших вимог цього Договору вважається порушенням Постачальником умов Договору, яке є підставою для відмови Покупця від підписання Актів приймання Товарів за кількістю та якістю.
В свою чергу, відповідно до п.п. 6.3.3. п. 6.3. Договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцю документи, зазначені в п. 4.2, п. 5.8. п. 5.13 цього Договору.
Відповідно до п.п. 6.3.1. п. 6.3. Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором.
Тобто, будь-яке, навіть формальне та незначне порушення є підставою для того, щоб Покупець не приймав товар за кількістю або якістю, тим самим подовжуючи строк прийняття товару, а відповідно, і строк нарахування багатомільйонних сум пені та штрафу, що у цій справі призвело до надмірного нарахування Позивачем вказаних платежів.
При цьому він не надав суду обґрунтованих пояснень, чому прийнявши товар за видатковими накладними 09.12.2024р., комісія для його прийняття за кількістю та якістю була створена лише 21.12.2024р. , а Акт № 522 складено тільки 26.12.24р. та Акт № 522-1 - 27.12.2024р. При цьому його посилання на умови Інструкцій П-6 та П-7, згідно з якими перевірка товару за якістю та кількістю має бути проведена протягом 20 днів., та створення комісії з прийняття товару потребувало значного часу судом до уваги не приймаються, за наведених вище обставин та відсутності наданих Позивачем належних та допустимих доказів витрачання часу на створення комісії (листування, виклики, повідомлення, тощо).
Суд також враховує положення ст. 613 ЦК України, згідно з якою кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Отже, на думку суду Відповідач (Постачальник) не може нести відповідальності за такі дії Покупця, який включив і цей період до строку нарахування пені, оскільки свої зобов'язання з поставки він виконав шляхом передачі товару перевізником Покупцю, у якого з цього моменту виникло право власності на товар.
Усунення недоліків поставленого товару, дійсно, має здійснюватися за рахунок Продавця, проте не шляхом нарахування пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару, а на підставі пунктів п. 7.3 та 7.4 Договору, якими передбачена окрема відповідальність Постачальника за недоліки проданого товару.
Покладання на Постачальника відповідальності у вигляді пені та штрафу за порушення строку поставки товару за період часу до моменту закінчення перевірки Покупцем за кількістю та якістю та прийняття (оприбуткування) товару є таким, що порушує загальні принципи цивільного законодавства, зокрема свободи договору, а також справедливості, добросовісності та розумності.
Так, згідно ст. 3 ЦК України, 3) Свобода договорів полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватися від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості; 6) Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав і інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
При цьому суд застосовує правові позиції Верховного Суду, викладені, зокрема, у Постанові від 18.05.2023 у справі №910/4176/22 (п.8.35-8.39): поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Також Велика Палата Верховного Суду вказувала, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказав, що (8.20.) Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
8.21. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку.
8.24. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549- 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
8.32 Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
За наслідком розгляду справи №911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:
" …. - розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;
- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання;
- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;
- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…. ".
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що умови Договору № 2401000043 від 18.01.2024р. відносно нарахування пені та штрафу за час здійснення Покупцем (Позивачем) перевірки та прийняття поставлених Продавцем (Відповідачем) товарів, за наявності в договорі окремих умов щодо відповідальності Продавця за недопоставку товарів та їх неналежної якості, є очевидно несправедливими та нерозумними відносно останнього, покладають на Продавця додатковий тягар, цілком залежать від волі Покупця, не мають компенсаторного характеру та направлені на його безпідставне збагачення за рахунок боржника.
А тому суд у спірному випадку вважає справедливим та доцільним нарахування пені та штрафу саме до дати фактичної поставки товарів за товарно-транспортними накладними згідно наведеного вище розрахунку.
Інші доводи сторін судом до уваги не приймаються в силу викладеного, оскільки вони не спростовують висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» (вул. Північне шосе, буд. 69-А, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 30105738) на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021; код ЄДРПОУ 30019801) штраф в сумі 5 309 294 (п'ять мільйонів триста дев'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 56 коп., пеню в сумі 5 125 599 (п'ять мільйонів сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 125 213 (сто двадцять п'ять тисяч двісті тринадцять) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано: 27.10.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.