Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"31" жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/972/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.
розглянувши матеріали справи №907/972/25
За позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр Корона», м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення 434 476,93 грн, у тому числі 132 757,84 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 11 438,61 пені та 290 280,48 грн штрафу,
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.09.2025 відкрито провадження у справі №907/972/25 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 24.10.2025.
Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву вих.№02-10/25 від 02.10.2025 (вх. №02.3.1-02/8582/25 від 02.10.2025).
У статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення цього Суду у справі “Газета “Україна-центр» проти України» від 15.10.2010, для забезпечення неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам /справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 36 цього Кодексу, яка врегульовує питання недопустимості повторної участі судді у розгляді справи. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з ч. 1 ст. 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36, і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відвід (самовідвід) - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості. Суб'єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (приcяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи.
Визначення юридичного змісту оціночної категорії “безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48).
Приписами ст. 2 Основних принципів незалежності судових органів, підготовлених ООН у 1985 році визначено, що судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з боку будь-кого або з будь-якої причини.
За ст. 8 Основних принципів судді повинні завжди поводити себе таким чином, щоб забезпечити повагу до своєї посади і зберегти безсторонність та незалежність судових органів.
Згідно з міжнародно-правовими гарантіями незалежності судів, суддя має здійснювати свої суддівські функції незалежно, на основі власної оцінки фактів і відповідно до усвідомленого розуміння права, вільно від будь-якого впливу. Він має бути незалежним від суспільства в цілому і від конкретних сторін спору, який вирішує.
Здійснюючи суддівські функції, суддя має бути незалежним від інших суддів у зв'язку з рішеннями, які зобов'язаний ухвалювати незалежно. Він повинен виявляти і пропагувати високі стандарти суддівської поведінки, щоб підвищувати рівень довіри громадськості до суду, яка є головною умовою для підтримання незалежності суддів.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За приписами ст. 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні та керується верховенством права.
Частиною 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до статті 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Статтею 10 Кодексу суддівської етики встановлено, що суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.
Рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 №1 був затверджений Коментар до Кодексу суддівської етики (далі - Коментар).
В цьому Коментарі зазначено, що суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка була бездоганною з точки зору стороннього спостерігача. Дії та поведінка судді повинні підтримувати впевненість громадськості у чесності й непідкупності судових органів. Не досить лише вершити правосуддя; потрібно, щоб його звершення було очевидним для загалу.
В Коментарі до статті 15 Кодексу зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Згідно з положеннями коментованої статті підставою для самовідводу може стати обставина, коли судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Це означає, що особисто судді стали відомі певні обставини або факти, які потенційно можуть вплинути на прийняття ним рішення по справі або викликати у сторін сумніви в справедливості та об'єктивності судді. До таких ситуацій належать випадки, коли, наприклад, хтось із учасників процесу є родичем або знайомим когось з членів сім'ї судді, людиною, з якою суддя познайомився, перебуваючи в гостях у своїх знайомих, та інші подібні випадки. Навіть якщо про ці обставини невідомо учасникам процесу і ніхто про них не заявляє, суддя зобов'язаний сповістити їх про наявність таких обставин для вирішення питання щодо відводу або заявити самовідвід.
Як вбачається із матеріалів справи, відзив на позовну заяву вих.№02-10/25 від 02.10.2025 (вх. №02.3.1-02/8582/25 від 02.10.2025) підписаний представником відповідача - адвокатом - Німенко А.С.
Водночас суд зазначає, що адвокат Німенко Артем Сергійович, який підписав відзив на позовну заяву у даній справі, засвідчував за власним підписом копії долучених нього документів та має право на здійснення представництва інтересів відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр Корона» - в суді на підставі ордеру серії АО №1078371, являвся однокурсником судді Пригари Л.І.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на розгляд її справи безстороннім судом та з метою виключення сумнівів щодо неупередженого розгляду справи, суд вважає за необхідне задовольнити самовідвід головуючої судді Пригари Л.І. від розгляду справи №907/972/25 та передати справу на повторний автоматизований розподіл у порядку, встановленому частиною третьою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ст. 35, 36, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України
1. Задовольнити самовідвід судді Господарського суду Закарпатської області Пригари Лесі Іванівни від розгляду справи №907/972/25 за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр Корона», м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 434 476,93 грн, у тому числі 132 757,84 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 11 438,61 пені та 290 280,48 грн штрафу.
2. Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
3. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повна ухвала складена та підписана 31.10.2025.
Суддя Л.І. Пригара